Ухвала суду № 33488691, 12.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 р.Справа № 816/1910/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Бондара В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. по справі № 816/1910/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по справі - відповідач) в якому просило суд:

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 21.03.2013 року № 0001492204/580 та № 0001502204/580.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року зазначений позов задоволено .

Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 21.03.2013 року № 0001492204/580 та № 0001502204/580.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" витрати зі сплати судового збору у розмірі 540,64 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.02.2011 року, ідентифікаційний код 37528591 (а.с. 46, т.1).

В період з 19.02.2013 року по 27.02.2013 року на підставі направлень від 19.02.2013 року № 1113/0001113, № 1131/0001131 та відповідно до наказів від 18.02.2013 року № 870 та від 26.02.2013 року № 988 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.11.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.03.2013 року № 1968/22.4-09/37528591 (а.с. 75-104,т.1), в якому відображено порушення позивачем, зокрема,:

- п. 135.1, п. 135.4 та п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6 та п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28897 грн, у тому числі за: ІV квартал 2011 року - на 19418 грн. та І квартал 2012 року - 9479 грн;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст. 198, п.200.1 та п. 201.4 ст. 200, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 15198 грн., в тому числі за листопад 2011 року - на 7675 грн. та січень 2012 року - на 7523 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 року:

- № 0001492204/580, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 31266,75 грн, в тому числі 28897 грн - за основним платежем, 2369,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 9, т.1);

- № 0001502204/580, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 22797 грн, з яких 15198 грн - за основним платежем, 7599 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10, т. 1).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за травень 2011 року та червень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

У відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Колегія суддів також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору Покупець) мав господарські правовідносини з ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ" (по тексту договору - Постачальник) щодо поставки товару на підставі договору від 01.10.2011 року № 95 (а.с. 11-13, т.1), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Поставка Товару проводиться Продавцем. Сплата за Товар здійснюється по безготівковому розрахунку чи іншим способом, згідно чинного законодавства, на основі наданого рахунку на протязі 1095 календарних днів (з урахуванням Додаткової угоди від 04.10.2011 року № 1) (а.с.117, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- накладні на товар від 08.11.2011 року № 90 та від 15.11.2011 року № 102 (а.с. 14, 16, т.1);

- рахунки на оплату товару від 08.11.2011 року № 90 та від 15.11.2011 року № 102 (а.с. 15, 17, т.1);

- витяг з журналу довіреностей на підставі яких було отримано товар (а.с. 25-26, т.1).

В ході виконання поставки позивачу видані наступні податкові накладні від 08.11.2011 року № 8 щодо поставки гранвідсіву на загальну суму 7035 грн, в тому числі ПДВ - 1172,50 грн, а також від 15.11.2011 року № 17 щодо поставки бітуму та піску на загальну суму 39015 грн, в тому числі ПДВ - 6502,50 грн (а.с. 23-24, т.1).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Перевезення товару здійснювалось ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ" власним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 08.11.2011 року № 125, № 126 та № 127 та від 15.11.2011 року № 132 та № 133 (а.с. 18-22, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що товар, який поставлявся позивачеві спірним контрагентом у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, а саме поставлявся в тому числі у вигляді суміші асфальту мілкозернистого та піщаного, який було виготовлено позивачем на орендованому комплексі, згідно договору оренди майна №18 від 26.04.2011 року (а.с. 160-163, т.1), а також піску сухого наступним суб'єктам господарювання: ПАТ "Кременчукм'ясо", ТОВ "Новобудова", ТОВ "НВП "ОПТИО", ПП "Ефект", ТОВ "Бікор", ПП "Буд Світ" (а.с. 118-128, т.1).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ" у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

З матеріалів справи також вбачається, що протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору Покупець) мав господарські правовідносини з ТОВ "Ріст" (по тексту договору - Постачальник) щодо поставки товару на підставі договору від 03.01.2012 року № 14 (а.с. 28-31, т.1), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Поставка Товару проводиться Продавцем. Сплата за Товар здійснюється по безготівковому розрахунку чи іншим способом, згідно чинного законодавства, на основі наданого рахунку на протязі 1095 календарних днів (з урахуванням Додаткової угоди від 04.01.2012 року № 1) (а.с.37, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- накладна на товар від 30.01.2012 року № 18 (а.с. 32, т.1);

- рахунки на оплату товару від 30.01.2012 року № 18 (а.с. 33, т.1);

- витяг з журналу довіреностей на підставі яких було отримано товар (а.с. 25-26, т.1).

В ході виконання поставки позивачу видано податкову накладну від 30.01.2012 року № 17 щодо поставки складів під балони (кисневі), під балони (пропанові), будки під зварювальний трансформатор та інструменталки на загальну суму 45137 грн, в тому числі ПДВ - 7522,83 грн. (а.с. 36, т.1).

Зазначена податкова накладна відповідає вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Ріст", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Перевезення товару здійснювалось вказаним спірним контрагентом власним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 30.01.2012 року № 4 та № 5 (а.с. 34-35, т.1).

Крім того, між позивачем (по тексту договору - Замовник) та ТОВ "Ріст" (по тексту договору - Підрядник) у перевіряємий період укладений договір підряду від 03.10.2011 року № 53 (а.с. 153-154, т.2), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт по поточному ремонту обладнання на об'єктах Замовника. Прийом виконаних робіт здійснюється шляхом підписання форми КБ-2 та довідки форми КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється за безготівковим розрахунком або іншим способом, передбаченим законодавством, на підставі виставленого рахунку, після перерахунку коштів основним замовником та належного оформлення форми КБ-2 та довідки КБ-3 протягом 1095 календарних днів (з урахуванням Додаткової угоди від 05.01.2012 року № 1) (а.с.155, т.1).

Колегія суддів звертає увагу, що суми податку на додану вартість та валові витрати сформовані позивачем за вказаний період згідно вказаного договору не входять до суми податкових зобов'язань визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях на підставі наданого відповідачем розрахунку грошових зобов'язань (а.с. 25, т.2).

Судом встановлено, що товар, який поставлявся та виконані підрядні роботи, надані позивачеві спірним контрагентом у подальшому були використані в межах господарської діяльності, а саме при виконанні договору генпідряду від 16.06.2011 року № 313, укладеного з ТОВ "Феррострой" з використанням майна, орендованого на підставі договору від 26.04.2011 року № 18, укладеного з ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" (а.с. 160-163, т. 1, 5-12, т.2).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Ріст" у період, що перевірявся, мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Окрім того, позивачем було частково здійснено розрахунки із вищезазначеними контрагентами за отримані товари та виконані роботи, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (15-20, т.2), що не суперечить умовах договорів на підставі яких поставлено товарно-матеріальні цінності та виконано підрядні роботи, у зв'язку із наявними Додатковою угодою №1 від 04.01.2012 (а.с. 37, т.1) та Додатковою угодою №1 від 04.10.2011 (а.с. 117, т.1).

Доводи відповідача стосовно того, що у контрагентів ТОВ ВТБП "Будкон" не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у спірних контрагентів власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, як його припущення.

Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0001502204/580, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 22797 грн., з яких 15198 грн. - за основним платежем, 7599 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0001492204/580, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 31266,75 грн., колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів акту перевірки позивача вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від спірних контрагентів безоплатно товару та робіт, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ТОВ "ВТБП "Будкон" згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Між тим, колегією суддів встановлено, що товар був придбаний позивачем в межах господарських відносин з ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ" та ТОВ "Ріст", що мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Оплату товарів позивачем проведено частково шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ріст", що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи, а договори, на підставі яких поставлялись товари та виконувались роботи є діючими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Між позивачем та його контрагентами укладено Додаткову угоду №1 від 04.01.2012 до Договору поставки №14 від 03.01.2012 (а.с. 37, т.1) та Додаткову угоду №1 від 04.10.2011 до Договору поставки №95 від 01.10.2011(а.с. 117, т.1), умовами яких передбачено, що сплата за товар здійснюється по безготівковому розрахунку чи іншим способом, згідно чинного законодавства, на основі наданого рахунку на протязі 1095 календарних днів. Таким чином, у позивача, згідно вказаних умов ще не настав термін для оплати рахунків за отриманий товар від його контрагентів, однак він зобов'язаний буде здійснити його у строк та на умовах визначених сторонами.

Колегія суддів зазначає, що засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, колегією суддів встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договорів поставки, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище).

Відповідачем зауважень щодо даних документів не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своєму контрагенту за ціною вищою, ніж було придбано позивачем підтверджується матеріалами справи.

Отже, відповідач дійшов помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 28897 грн. за перевіряємий період.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0001492204/580, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 31266,75 грн., є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується, в тому числі, на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ "ТАУРУС-ГАЗ" та ТОВ "Ріст".

В той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, "оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності спірних контрагентів є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагентів відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Колегія суддів, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Колегія суддів не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. по справі № 816/1910/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Бондар В.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.