Постанова № 33488139, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2013 року письмове провадження № 826/10876/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 р. № 0001282220 та № 0001292220

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15.03.2013 р. № 0001282220 та № 0001292220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 19.08.2013 р., представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем, з 21.01.2013 р. по 15.02.2013 р., проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.02.2013 р. №110-22-20-31456899, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.1.32 ст.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138. пп.139.1.1 п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 300 444,00 грн., а саме: за III кв. 2010 року - 62751,0 грн., за IV кв. 2010 року - 5440,00 грн., за І кв. 2011 року - 2253,00 грн., за IV кв. 2011 року - 14092,0 грн., за І кв. 2012 року - 367862,00 грн., за II кв. 2012 року - 462618,0 грн., за III кв. 2012 року - 385428,0 грн.; пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6., п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму у сумі 857 133,00 грн., в т.ч.: за липень 2010 року 16722,00 грн., за серпень 2010 року 21713,00 грн., за вересень 2010 року 11726,00 грн., за жовтень 2010 року 2386,00 грн., за листопад 2010 року 649,00 грн., за грудень 2010 року 753,00 грн., за листопад 2011 року 12253,00 грн., за лютий 2012 року 159032,00 грн., за березень 2012 року 191312,00 грн., за квітень 2012 року 258523,00 грн., за червень 2012 року 182064,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки позивача від 21.02.2013 р. №110-22-20-31456899, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 15.03.2013 р. № 0001282220, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 300 444,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 321025,80 грн.; від 15.03.2013 р. № 0001292220, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 857 133,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 214 283,25 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатами якого, рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинних справ від 22.05.2012 р. № 325/10/12-1-03 оскаржувані рішення - залишені без змін та збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з ПДВ, визначену у податковому повідомленні-рішенні відповідача від 15.03.2013 р. № 0001292220 на 200 796,00 грн., а скарги - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 26.06.2013 р. № 5686/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинних справ від 22.05.2012 р. № 325/10/12-1-03, - залишні без змін, а скарги - без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з акту перевірки, з метою з'ясування правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, відповідачем направлені позивачу численні запити №№ 873/10/22-30 (3), 872/10/22-30(3), 871/10/22-50(3), 870/10/22-30(3), 869/10/22-30(3), 868/10/22-30(3), 867/10/22-30(3), 866/10/22-30(3), 865/10/22-30(3), 864/10/22-30(3), 863/10/22-30 (3), 862/10/22-30(3) від 29.01.2013 р. щодо надання пояснень та підтверджуючих документів.

Листом від 04.02.2013 р. за № 1/21 позивач надав відповідачу відповідь на запити, в якій зазначив про їх протиправність, необґрунтованість та відсутність підстав для їх задоволення.

З метою надання письмових пояснень та належним чином оформлених копій первинних документів засвідчених належним чином, відповідач повторно звернуся до позивача із запитами №1465/10/2230(3), №91466/10/2230(3), №21467/10/2230(3), № 1468/10/2230(3), №1469/10/2230(3), №21470/10/2230(3), №21471/10/2230(3), №21472/10/2230(3), №21473/10/2230(3), №21474/10/2230(3), №21476/10/2230(3), від 11.02.2013 р., але, як зазначено в акті перевірки, станом на дату складання акту, письмових пояснень не отримано.

В той же час, відповідачем не надано суду для огляду відповідних запитів та доказів їх направлення позивачу рекомендованою кореспонденцією, як того вимагають норми податкового законодавства.

Таким чином, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємства та Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2012 р., не можливо встановити достовірність та правомірність визначення показників даних декларацій у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують формування показників бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи вищезазначене, податковий орган дійшов висновку, що в ході проведення перевірки не можливо встановити складові частини показників декларацій, та як наслідок відобразити їх в акті перевірки.

Як вбачається з акту перевірки позивача, в ході перевірки відповідачем встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами - з ТОВ «Базис», ТОВ «Каман буд», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Європейські ділові рішення», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Будасістентс», в результаті яких позивачем до складу валових витрат віднесені відповідні витрати по придбанню у них товарів (робіт, послуг) та до складу податкового кредиту - відповідних сум ПДВ, сплачених позивачем у складі ціни за придбані у контрагентів товари (роботи, послуг).

При цьому, жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини позивача із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями до перевірки не надано.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку про те, що не підтверджено документально реальності настання здійснення подій в результаті взаємовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, отже такі операції мають ознаки безтоварних, а як наслідок право позивача на валові витрати та податковий кредит не виникає, оскільки довести факт придбання та отримання товарів (робіт/послуг) від контрагентів не є можливим.

В основу таких висновків, відповідачем, крім зазначеного, покладені дані перевірок контрагентів позивача, отримані від інших податкових органів, а також відсутність відповідей податкових органів за запити відповідача щодо проведення зустрічної звірки та надання інформації стосовно контрагентів.

Так, згідно висновків акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС №781/2250/3774506 від 08.11.2012 р. не можливо підтвердити взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Каманбуд».

Згідно висновків акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №30/2304/36791493 від 13.03.2012 р. не можливо підтвердити взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Дормашавто».

Згідно висновків акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №5/2209/37567122 від 19.04.2012 р. не можливо підтвердити взаємовідносини позивача з ТОВ «Бізнес ресурс 2011».

Згідно висновків акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №501/3-22-30-36557181 від 21.05.2012 р. не можливо підтвердити взаємовідносини позивача з ПП «Київжитлоспецсервіс».

Згідно висновків акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №967/23-317/38077682 від 22.10.2012 р. не можливо підтвердити взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Будасістентс».

Крім того, відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інформації Державних податкових інспекцій за місцем реєстрації контрагенті, що викладено в актах перевірок таких контрагентів, неможливо підтвердити реального здійснення фінансово-господарських операцій, суми витрат по яких неправомірно віднесено позивачем до складу витрат, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1300444,00 грн. та до складу податкового кредиту, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 857133,00 грн.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, в ході планової перевірки відповідачем складався проміжний акт від 14.02.2013 р., в якому міститься інформація про ненадання документів, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності та дані бухгалтерського і податкового обліку. Зазначений акт підписаний позивачем із зауваженнями про те, що первинні документи щодо його фінансово-господарської діяльності за перевіряємий період, в тому числі по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами, не надані до перевірки у зв'язку з вилученням співробітникам податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва під час проведення обшуку, що підтверджується протоколами обшуку та огляду від 04.09.2012 р., копії яких надавалися позивачем перевіряючим під час перевірки.

Тобто, відповідачу під час проведення перевірки позивача до закінчення терміну її проведення було відомо про причини ненадання ним до перевірки первинних документів, які б підтверджували його взаємовідносини з відповідними контрагентами, а саме про вилучення їх органами податкової міліції.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.44.6. ст.44 Кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7. цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 85.9. Кодексу визначено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Крім того, згідно п.1.15. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 р. № 213, у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу ДПС за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або документи були вилучені правоохоронними та іншими органами, у зв'язку з чим подальше проведення перевірки неможливе, особами, які здійснюють перевірку, складається акт довільної форми.

На підставі цього акта керівником органу ДПС, яким було призначено перевірку, виноситься наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 та пункту 85.9 статті 85 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).

У разі вилучення документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який проводить (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу ДПС копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

Відповідачем не надано суду доказів виконання, покладених на нього нормами Кодексу, вищезазначених обов'язків.

В той же час, не беручи до уваги викладені обставини справи та нехтуючи вищезазначеними законодавчими вимогами, відповідачем закінчена планова перевірка позивача, в період з 18.02.2013 р. по 21.02.2013 р. оформлений та підписаний акт про її результати та прийняті на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про безтоварність операцій, вчинених між позивачем та відповідними контрагентами, недоведеність факту придбання та отримання товарів (робіт/послуг) від контрагентів, що призвело до заниження сум податку на додану вартість та податку на прибуток, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без оцінки первинних документів, як того вимагають норми податкового законодавства. Отже, сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

Також, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірок контрагентів, отриманих від інших податкових органів, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача та взята за основу висновків про безтоварність операцій між позивачем та відповідними контрагентами, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували представлену ним позицію та спростовували доводи позивача, викладені в адміністративному позові.

Крім того, в ході судового розгляду справи, представником позивача подані суду всі первинні документи, які підтверджують реальність його фінансово-господарських відносин з контрагентами - ТОВ «Базис», ТОВ «Каман буд», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Бізнес ресурс 2011», ТОВ «Європейські ділові рішення», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Будасістентс», а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також витяги з ЄДРПОУ про реєстрацію контрагентів.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, отже позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 р. № 0001282220 та № 0001292220.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15.03.2013 р. № 0001282220.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15.03.2013 р. № 0001292220.

Судові витрати в сумі 2 294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій