Рішення № 33487488, 16.09.2013, Старобешівський районний суд Донецької області

№ 245/397/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дехти Р.В., при секретарі Іваницькій Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Старобешеве цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2, малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Старобешівської районної державної адміністрації, відділ Державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції в Донецькій області про примусове виселення, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про примусове виселення відповідачів В позові зазначено, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український7 Міжнародний банк» правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_2 (надалі за текстом - Відповідач 1), був укладений Кредитний договір № 5803257 від 02.11.2007р. (надалі за текстом - Кредитний договір). Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору Позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 39000 (тридцять дев'ять тисяч Доларів США 00 центів), а ОСОБА_2 зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит Банку в порядку та у строки, обумовлені Кредитним договором.

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за Кредитним договором, відкривши ОСОБА_2 позичковий рахунок та надавши йому обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед Позивачем за Кредитним договором, 02.11.2007р. між Банком та ОСОБА_6, був укладений Договір поруки №5809977 (надалі за текстом - Договір поруки), за яким ОСОБА_6 забезпечується виконувати зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором, а саме щомісячно здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах та строки, передбачених графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (п.2.1. статті 2 договору поруки).

Також в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір "іпотеки №5803440 від 02.11.2007 р. (надалі за текстом - Договір іпотеки), згідно з яким Відповідачем 1 передано в іпотеку Банку нерухоме майно: Житловий будинок, загальна площа: 49,30 кв.м., житлова площа: 28,80 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, (далі - Нерухоме майно).

Відповідно, ОСОБА_2 02.11.2007 р. складена заява про те, що на момент укладення іпотечного договору Предмет іпотеки вільний від будь-яких обмежень щодо права розпорядження, а саме: нікому не проданий, не подарований, не відчужений іншим засобом, не переданий в оренду, лізинг, користування іншим особам, не є предметом договорів про спільну діяльність, не переданий в іпотеку, в спорі під забороною та арештом не перебуває, щодо нього не ведуться судові справи, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не встановлені сервітути, прав щодо нього у третіх осіб немає; членів сім'ї, які згідно зі ст. 405 Цивільного кодексу України, та дітей, за якими зберігається право на користування цим будинком, згідно зі статтями 247, 248 Сімейного кодексу України, які могли б пред'явити свої вимоги щодо цього будинку, немає; в разі відчуження будинку не буде порушено прав та законних інтересів малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких ОСОБА_2 зобов'язана утримувати за законом чи договором; малолітні або неповнолітні діти, які мають право на користування цим будинком, у будинку, що передається в іпотеку, не проживають. Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Старобешівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрована в реєстрі за № 4248 (копія додається). Умови пункту 1.4. Договору іпотеки кореспондуються з викладеним у вищевказаній Заяві.

Відповідно до умов п. 1.6. Договору іпотеки, за рахунок предмету іпотеки Позивач має право задовольнити свої вимоги за Основним зобов'язанням в повному обсязі, що визначається відповідно до Кредитного договору, Договору поруки, Договору іпотеки та чинного законодавства України (щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, пені, штрафу та всі інші суми, передбачені Кредитним договором), а також відшкодувати в повному обсязі всі свої витрати, пов'язані з реалізацією прав, що випливають з Договору іпотеки (зокрема, але не виключно, пов'язані із зверненням стягнення на Предмет іпотеки та його реалізацією, включаючи витрати на оплату винагороди залученим експертам, організацію торгів тощо).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, Позивач на виконання положень ст. 35 Закону України "Про іпотеку " та на підставі п.п. 3.5.7., 3.5.8. і 4.2.2. Кредитного договору направив ОСОБА_2 Вимогу у тридцятиденний термін усунути порушення основного зобов'язання або повернути кредит та проценти за користування ним достроково. Крім того, зазначеною вимогою ОСОБА_2 було попереджено про намір Позивача звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимоги у тридцятиденний строк з моменту її одержання. ОСОБА_2 порушення основного зобов'язання не усунув, кредит та проценти за користування ним достроково не повернув.

Представник позивача в судове засідання, що було призначено на 10.09.2013 року не з'явився, своєю заявою просив суд розглядати справу без його участі, в попередніх судовому засіданнях на задоволенні позову наполягали, просив суд задовольнити позов.

Відповідач просив суд відмовити в позові, пояснила, що не перешкоджає в примусовому продажу майна та зазначила, що житловому будинку зареєстровані та проживають малолітній діти. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що вимоги банку про виселення тримала по пошті в квітні 2013 року.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» знайшли своє підтвердження, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що відповідає ст. 212 ЦПК України, вирішив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що між закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є публічне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк", та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 5803257 від 02 листопада 2007 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором, між закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є публічне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк", та ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки №58003440 від 02 листопада 2007 року, згідно з яким відповідачем ОСОБА_2 передано в іпотеку банку в забезпечення своїх зобов'язань за кредитним договором належний йому предмет іпотеки: Житловий будинок, загальна площа: 49,30 кв.м., житлова площа: 28,80 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1,

Відповідно до п. 1.4. Договору іпотеки іпотекодавець гарантує іпотекодержателю, що: всі надані ним реквізити, запевнення та гарантії, наведені в цьому договорі, є справжніми та дійсними; він є повністю дієздатною особою, усвідомлює зміст дій, що вчинює, та правові наслідки, які створюють його дії; укладення цього договору не призведе до будь-якого порушення чинного законодавства України; іпотекодавцем отримано всі необхідні рішення, дозволи, погодження, тощо для укладення цього Договору (у разі необхідності їх отримання); предмет іпотеки нікому не відчужено, не обтяжено жодними правами (зареєстрованими чи незареєстрованими) будь-яких третіх осіб, в т. ч. правами іпотеки, користування, оренди (найму), правами, що випливають з сервітутів тощо; предмет іпотеки не знаходиться в податковій заставі, не перебуває під арештом; не існує ніяких довіреностей, за якими треті особи уповноважені від імені іпотекодавця розпоряджатися тим чи іншим майном, що входить до складу предмету іпотеки або вчиняти інші дії відносно предмету іпотеки; на момент укладення цього договору предмет іпотеки не перебуває у спорі, не існує жодного рішення суду, іншого органу щодо арешту, конфіскації, примусового стягнення майна іпотекодавця, не існує жодної судової справи, яка може призвести до арешту, конфіскації, примусового стягнення майна іпотекодавця; не обмежено цивільно-правовий обіг предмету іпотеки та він може бути переданий іпотекодавцем в іпотеку за цим договором і на нього, відповідно до чинного законодавства України, може бути звернено стягнення; не існує несплаченої у строк заборгованості з боку іпотекодавця перед третіми особами за платежами, пов'язаними з володінням, користуванням та розпорядженням предметом іпотеки; не існує жодних несплачених вимог стосовно предмету іпотеки; цей договір не вступає у суперечність з попередніми угодами (договорами, правочинами), укладеними іпотекодавцем з третіми особами; предмет іпотеки не є для іпотекодавця та/або членів його сім'ї тощо єдиним можливим місцем проживання та/або сукупний дохід членів сім'ї іпотекодавця достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 1.6. Договору іпотеки за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право: задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням в повному обсязі, що визначається відповідно до кредитного договору, цього договору та чинного законодавства України; відшкодувати в повному обсязі всі свої витрати, пов'язані із реалізацією будь-яких прав іпотекодержателя, що випливають з цього договору, включаючи витрати на утримання та збереження предмета іпотеки; витрати на страхування предмета іпотеки (якщо іпотекодержатель поніс такі витрати); збитки, завдані іпотекодержателю порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням, зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), на оформлення права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (якщо іпотекодержатель вирішить залишити предмет іпотеки у своїй власності), на організацію продажу предмету іпотеки (якщо іпотекодержатель вирішить здійснити продаж предмету іпотеки від свого імені), на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо; витрати понесені іпотекодержателем у зв'язку з купівлею/продажем/обміном коштів, отриманих в результаті реалізації предмета іпотеки, у валюту основного зобов'язання; інші документально підтверджені витрати іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце. Розмір зазначених вимог та витрат визначається на момент їх фактичного задоволення.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на порушення п. 1.7.4. Договору іпотеки відповідач ОСОБА_2 без попередження та дозволу позивача 03 лютого 2009 року прописала свою доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та 15 лютого 2011 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджено відомостями адресно - довідкового підрозділу ГУДМС України в Донецькій області.

Судом встановлено, що 02 квітня 2013 року за вих. № DON 61/650 від 28 березня 2013 року ОСОБА_2, за вих. № DON 61/651, № DON 61/652 від 28 березня 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, від імені якого діє законний представник - ОСОБА_2 - мати, в порядку статті 109 ЖК УРСР та ст. 40 Закону України „Про іпотеку" направлені вимоги добровільно протягом одного місяця з дня отримання вимоги виселитися з квартири. Одночасно, у вимогах роз'яснено, що у випадку невиконання вимоги у встановлений строк, банк буде вимушений вжити всіх необхідних заходів щодо виселення боржника та членів його сім'ї в примусовому порядку, відповідно до чинного законодавства України. Вищевказані вимоги були отримані відповідачами 04 квітня 2013 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Вказані вимоги станом на день звернення до суду відповідачами не виконані. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що вказані вимоги отримала по пошті.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до виконавчого напису нотаріусу від 07.09.2010 року, що вчинено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, звернено стягнення на нерухоме майно, а саме житловий будинок, загальною площею: 49,30 кв.м., житлова площа: 28,80 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого напису нотаріусу від 07.09.2010 року, що вчинено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме житловий будинок, загальною площею: 49,30 кв.м., житлова площа: 28,80 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1., постановою державно виконавця відділу ДВС Старобешівсього РУЮ від 12 квітня 2012 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого документу та здійснюється виконавче провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 109 Житлового кодексу України: виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу України: звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звірення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У відповідності до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.109 ЖК України, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до ст.1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених ст.1322 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

За змістом п.43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012р., згідно з ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, ст.ст.39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно абз.2 п.44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012р., суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому, будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Тобто з наведених норм закону вбачається, що звернення стягнення (на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя) на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

З урахуванням пред'явлених позивачем позовних вимог, який просив виселити з будинку відповідачів, суду вважає про задоволення позову, яким виселити з будинку АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_2, малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 3,10,58,209,212, 213,214,215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2, малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 про примусове виселення задовольнити.

Примусово виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1, малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 гривень 70 копійок.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 вересня 2013 року.

Вступна та резолютивна частина рішення було проголошена без присутності відповідача ОСОБА_2

Копію повного тексту рішення направити відповідачам по справі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.В. Дехта

16.09.2013