Рішення № 33486371, 11.09.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/543/2013

130/1486/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з цим позовом в якому просив стягнути солідарно з відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її користь 287,45 грн. витрат на придбання ліків, 4000 гривень моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення відповідачами відносно неї злочину у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, 2000 грн. витрат за надання правової допомоги адвокатом.

Свій позов аргументувала тим, що постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.11.2012 кримінальну справу відносно ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 296 КК України закрито з нереабілітуючих підстав, обвинувачених звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ЗУ «Про амністію у 2011 році», а її позов про стягнення з них матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Позивач зазначила, що 19.01.2011 ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебуваючи в м. Жмеринка по пров. Миколаївський, 1 в кафе «Камелот», використовуючи незначний привід, нанесли позивачу удар в область голови та по тулубу, чим спричинили тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку; перелому кісток носа, множинних забоїв, саден та крововиливи м'яких тканин голови, їх вина доводиться матеріалами кримінальної справи, проте ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на відміну від відповідачів відшкодували позивачу моральну та матеріальну шкоду в добровільному порядку. Із-за отриманих травм вона лікувалась у лікарні.

Крім того, у зв'язку із завданням позивачу тілесних ушкоджень з боку відповідачів позивач зазнала моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болі та стражданнях, приниження честі та гідності, її життя змінилось, так як вона перенесла нервовий стрес, її тривалий час мучили моральні страждання, під час сну вона бачила кошмари, не могла налагодити нормальні стосунки зі своїми рідними, змушена була довгий час не виходити на роботу та перебувала на лікарняному. З часу вчинення злочину відповідачі не надали позивачу жодної матеріальної допомоги та не вибачались перед нею за нанесені тілесні ушкодження, а тому вона була вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з вищезазначених підстав.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з вищезазначених підстав та додатково повідомив, що позивач, яка являється його дружиною дійсно понесла матеріальну та моральну шкоду, остання виразилась в тому, що дружина два роки перебувала у депресії, внаслідок перенесеного морального стресу, не могла спати ночами через приниження та фізичний біль завданий їй відповідачами.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що є студенткою та інвалідом з дитинства, вона не завдавала тілесних ушкоджень позивачу, а лише намагалась розборонити учасників даної бійки, під час чого випадково штовхнула позивача ОСОБА_5, яка вдарилась головою об бордюр. Намагалась домовитись з позивачем, в підтвердження своїх слів надала письмові заперечення, в яких вказала, що позивач значно завищила розмір матеріальних збитків понесених нею, а саме витрат на лікування, позивач витратила кошти на ліки, які не приписувались лікарями. Крім того, позивач вказує, що витратила кошти на ліки і вимагає відшкодувати їх вартість, проте їх необхідність жодними доказами не підтверджується, а дії позивача слід розглядати як прагнення збагачення за рахунок інших. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то це також не підтверджено жодними доказами, позивач не довела в чому полягала моральна шкода, і які саме наслідки мають місце (а.с.32-35).

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала повністю, та просила відмовити в їх задоволенні, вказала, що не приймала участі у бійці в якій постраждала позивач, а лише намагалась розборонити учасників бійки. Намагалась домовитись з позивачем.

Відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судом було роз'яснено ст.ст. 10, 11 ЦПК України щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу, роз'яснено їх право надавати докази, заявляти клопотання про витребування доказів та залучення свідків. Після чого було вирішено справу на підстав тих доказів, які були надані сторонами.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити повністю враховуючи таке.

В судовому засіданні встановлено, що 19.01.2011 близько 00 год. 50 хв. неповнолітні ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебуваючи в кафе «Камелот», що знаходиться в м. Жмеринці по пров. Миколаївський, 1 під час конфлікту, який виник між ними та позивачем ОСОБА_5, використовуючи незначний привід, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нанесли позивачу удари в область голови та по тулубу, чим спричинили ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку; перелому кісток носа, множинних забоїв, саден та крововиливи м'яких тканин голови згідно висновку СМЕ №55 від 29.03.2011.

Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 «Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» звернуто увагу судів України на необхідність врахування матеріалів кримінальної справи при розгляді в порядку цивільного судочинства позову, що випливає з кримінальної справи.

Відповідно до матеріалів кримінальної справи № 205/3577/2012 (провадження №1/205/261/2012), які були дослідженні в судовому засіданні, 28.01.2013 досудовим слідством за вищезазначеним фактом порушено кримінальну справу, а дії ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 кваліфікувалися за ч. 2 ст. 296 КК України, в чому їм було пред'явлено обвинувачення (а.с.1КС). Вину обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України щодо нанесення ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, на ряду з іншими обвинуваченими, доведено повністю.

Копія вищезазначеної постанови була вручена ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.6, 7 КС). Вказана постанова ними не оскаржувалась.

04.05.2012 ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296 КК України (а.с.128 КС), згідно протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_3 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнала (а.с.130 КС).

11.05.2012 ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296 КК України (а.с.186 КС), згідно протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_4 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнала (а.с.188 КС).

Згідно з висновком судмедексперта №55 від 29.03.2011 у ОСОБА_5 закрита черепно-мозкова травма у вигляді синців на верхньому повіці правого ока, перенісся, лівого кута рота, верхньої губи з крововиливом під слизову оболонку, лобу посередині, шиї справа, саден нижнього повіка правого ока та шиї зліва, перелом кісток носа, струс головного мозку, синець по передній поверхні правого стегна - наслідок дії тупих твердих предметів, до яких належать кулаки і ноги, можливо 19.01.2011. Закрита черепно-мозкова травма відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинила короткочасний розлад здоров'я. Синець правого стегна відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.124-125КС).

Постановою Жмеринського міськрайсуду від 06.11.2012, що набула законної сили ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на підставі ст.1 п «в» Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, та закрито з нереабілітуючих підстав кримінальну справу по їх обвинуваченню. Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду (а.с.5), (а.с.298 КС).

Із-за отриманих травм ОСОБА_5 перебувала на лікуванні у Жмеринському відділенні залізничної лікарні: в хірургічному відділені з 19.01.2011 по 07.02.2011 з струсом головного мозку, множинними забоями, крововиливом, саднами обличчя, забоями м'яких тканин голови, перелом кісток носа; а з 07.02.2011 року по 15.02.2011 року ОСОБА_5 перебувала в неврологічному відділенні з діагнозом проміжний період закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді стійкого цефалічного та астаноневропатичного синдромів, що підтверджується відповідними довідками (а.с.8, а.с.33КС)).

Відповідно до виписних епікризів № 553 та 261 позивачу призначене лікування (а.с.10-11).

Згідно копій товарних чеків ОСОБА_5 були придбані медичні препарати для лікування на загальну суму 574,89 грн. (а.с7).

Встановленим обставинам відповідають правовідносини, що регулюються нормами Цивільного Кодексу України про відшкодування шкоди (глава 82).

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 57, 58, 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Згідно з ст.14 ЗУ «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011, відповідачів не звільнено від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

За ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не доведено у судовому засіданні відсутності їх вини у заподіянні шкоди позивачу ОСОБА_5, а їх покази в судовому засіданні про те, що вони не били потерпілу ОСОБА_5, а на відміну від інших учасників бійки, намагались розборонити їх, суд до уваги не бере, так як вони не відповідають обставинам, встановлених в судовому засіданні та повністю спростовуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно положень ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому, в тому числі й додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків.

Тому вимога позивача в частині стягнення з відповідачів коштів на придбання ліків підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пленум Верховного Суду України у п.3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 роз'яснив, що під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; у п.5 роз'яснив, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди слід з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими актами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин; наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору; у п. 9 роз'яснив, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат ( їх тривалості тощо ) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тому, при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, суд враховує вимоги ч.1 ст. 1167 ЦК України та вищезазначені рекомендації Пленум Верховного Суду України, та приходить до висновку, що в цій частині позов підлягає задоволенню на заявлену позивачем суму 4000 грн., яка є розумною та справедливою, при цьому судом враховується й те, що в даному випадку мало місце завдання відповідачами тілесних ушкоджень, що завдали фізичного болю позивачу, призвели до порушення нормального ритму життя позивача, яка є особою молодого віку, дівчиною, яка змушена була стаціонарно лікуватись, що призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаними сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Тому, матеріальну та моральну шкоду з відповідачів на користь позивача слід стягнути солідарно.

Згідно з ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 917,60 грн. витрат на правову допомогу за дві години часу участі в судовому засіданні адвоката, що не перевищує граничних розмірів, перенавчених ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», та на користь держави підлягають стягненню судові витрати, від сплати яких позивач звільнений відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 541, 1166, 1167, 1190, 1195 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 №3 «Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 ст.ст. 3, 4, 6, 8, 10, 11,15, 58, 60, 61, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (зареєстрованої за місцем проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний №НОМЕР_1), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження (зареєстрованої за місцем проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний №НОМЕР_2) на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 45 коп., моральної шкоди у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., а також судові витрати в розмірі 917 (дев'ятсот сімнадцять) грн. 60 коп. на правову допомогу.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп., банк одержувач коштів УДКСУ у Жмеринському районі та м. Жмеринці (м. Жмеринка) 22030001, код ЄДРПОУ 37755173 рахунок отримувача 31211206700006).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду А.М. Заярний