Рішення № 33485168, 16.09.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №2/263/2512/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: судді Ікорської Є.С. при секретарі Андрійчук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 06.10.2009 року з нього стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 2500 грн. щомісячно до досягнення останнім повноліття. Протягом з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. він мав дохід 2500-3000 грн., а з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. по 1000-1500 грн. Він хворіє на туберкульоз, у зв'язку з чим проходить курси лікування та обстежується, що потребує матеріальних затрат. Станом на 25.02.2013 р. він має заборгованість перед відповідачкою по аліментах в розмірі 69982,14 грн. У зв'язку з тим, що він офіційно ніде не працює, його підприємницька діяльність фактично не функціонує, він має на утриманні своїх батьків-пенсіонерів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, просив суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в позовній заяві. Також пояснив, що з моменту стягнення з нього аліментів у 2009 р. до 2011 р. він продовжував проживати однією родиною з відповідачкою, утримував і її, і сина, виділяючи їй щомісяця по 5000-6000 грн. на їжу, комунальні послуги і утримання сина, гроші він передавав у присутності своєї матері ОСОБА_5, при цьому він не вимагав написання розписок, інших доказів передачі грошей він не має.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні також наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, проти задоволення позову заперечувала. У своїх запереченнях зазначила, що для утримання сина вона щорічно позичала грошові кошти у своєї матері. З 2009 р. з позивачем вони не проживають, з 2009 по 2011 р. від добровільно допомоги на утримання дитини не надавав. Вона сподівалася, що рішення суду виконується примусово, а в 2011 р. звернулася до ДВС, де їй повідомили, що для утримання аліментів вона має надати виконавчий лист, тому у червні 2011 р. вона отримала виконавчий лист у суді та звернула його до виконання. Наразі Жовтневим райсудом м.Маріуполя розглядається справа за її позовом до ОСОБА_1 про розділ спільного сумісного майна подружжя, та позивач у власності має нежитлове приміщення (діючий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_7») за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 559371 грн., нежитлове приміщення (діючий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_8») за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 662652 грн., нежитлове приміщення (діючий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_9») за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 353762 грн., об'єкт незакінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_4 вартістю 109969,73 грн. З продовольчих магазинів позивач отримує орендну плату в розмірі 38 400 грн. на місяць. Одночасно зазначила, що позивач має прибуток від надання в оренду кіосків, які знаходяться у нього в приватній власності, по АДРЕСА_5. Вважає, що стан здоров'я позивача не може вплинути на сплату чи несплату аліментів у зв'язку з тим, що проходження протитуберкульозного лікування здійснюється безкоштовно та фінансується державою. У той самий час ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тяжко хворий та проходить лікування в судинній хірургії м. Москва РФ та інших медичних закладах. Дане лікування дуже коштовне та потребує значних витрат. У зв'язку з вищенаведеним, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи Орджонікідзевського ДВС у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, допитавши сторін, свідка, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06.10.2009 року з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, суб'єкта підприємницької діяльності, стягнено на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 15.09.2009 року та до повноліття дитини (а.с.6).

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Відповідно до ч.3,4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України та у разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України, а також державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.

З довідки Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 25.02.2013 р. вбачається, що позивач станом на 25.02.2013 р. має заборгованість перед відповідачкою за аліментами в розмірі 69982,14 грн., зокрема, протягом 2009-2013 р.р. було сплачено аліменти епізодично, а саме - за квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 р., січень-травень, серпень-жовтень 2012 р. (а.с.7). Станом на 01.06.2013 р. заборгованість складає 75250 грн. (а.с.87).

У відповідності зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності з ч.2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку із тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З медичних довідок та даних медичних обстежень вбачається, що неповнолітній син позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, потребує лікування у зв'язку з захворюваннями - патологічною звивистістю обох внутрішніх сонних артерій, синдром компресії судинно-нервового пучка на виході з грудної клітини, цефалгією, внаслідок чого перебуває на обліку в інституті коронарної та судинної хірургії в м.Москва, а також проходить лікування у лікаря-невропатолога з приводу S-подібногосколіозу 2 ступеню (а.с.60-82).

З матеріалів справи вбачається, зокрема, з відомостей від 13.05.2011 р. з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих податків, що позивач здійснює підприємницьку діяльність і в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. отримував прибутки з підприємницької діяльності та від надання майна в оренду. З відомостей від 16.01.2013 р. з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих податків, що позивач здійснює підприємницьку діяльність і в період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. отримував прибутки з підприємницької діяльності та від надання майна у лізинг. У зазначених відомостях, датованих 13.05.2011 р., наявна примітка, що інформація потребує уточнення у джерел доходів. (а.с.8-9, 10).

З витягу з історії хвороби №107 вбачається, що ОСОБА_1 з 21.02.2011 року по 26.05.2011 року лікувався в Маріупольському міському протитуберкульозному диспансері з діагнозом: ВДТБ легенів (а.с.11). Із довідки Маріупольського міського протитуберкульозного диспансеру від 01.07.2013 р. вбачається, що позивач спостерігається з діагнозом: Залишкові зміни туберкульозу (неактивний туберкульоз), лікування не потребує (а.с.30).

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що заборгованість за аліментами виникла у зв'язку із тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, і що у зв'язку із хворобою позивач позбавлений можливості сплачувати аліменти в розмірі 2500 гривень, оскільки витрачає значні кошти на придбання ліків та посилене харчування, суду не надано. Крім того, відповідно до Закону України № 648-V від 8 лютого 2007 року затверджено Загальнодержавну програму протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 р.р., згідно з якою проходження протитуберкульозного лікування, постачання протитуберкульозним закладам антимікобактеріальних препаратів фінансується за рахунок бюджетних коштів.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 заявлено позов з підстав, передбачених безпосередньо ч.2 ст.197 СК України, а саме - він просив звільнити його від заборгованості за аліментами через його хворобу та наявність у нього на утриманні непрацездатних батьків. Інших підстав позивачем не заявлялося, внаслідок чого суд не виходить за межі позовних вимог і відповідно до ст.11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Суд вважає, що позивачем не доведено, що матеріальне становище платника аліментів на момент розгляду спору не дозволяє йому погасити заборгованість.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання позивача на те, що за період 2009-2011 р.р. від надавав відповідачці в присутності своїх батьків грошові кошти на утримання сина, не підтвердженні розписками про отримання цих коштів, при цьому категорично заперечуються відповідачкою, та спростовані в судовому засіданні допитаною в якості свідка матір'ю позивача - ОСОБА_5, яка пояснила, що про аліментні зобов'язання сина вона дізналася лише у 2011 році, за період 2009-2011 р.р. вона з відповідачкою не бачилася та не спілкувалася і в її присутності аліменти на онука син невістці не передавав. Більш того, свідок засвідчила, що син їй з чоловіком жодним чином не допомагає матеріально, вона отримує пенсію в розмірі 15000 російських рублів, а її чоловік ОСОБА_4 отримує пенсію 5000 грн. та ще й працює.

Твердження позивача, що в 2009-2011 р.р. він проживав з відповідачкою однією сім'єю і надавав допомогу синові на його утримання спростовуються також текстом позовної заяви, що міститься в матеріалах цивільної справи №2-5442/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, де зазначалося, що сторони не проживають разом з липня 2009 р. і ОСОБА_1 добровільно допомогу на утримання дитини не надає, ці позовні вимоги ОСОБА_1 визнавав у повному обсязі, що також відображено у рішенні суду від 06.10.2009 р. (а.с.6, 105-106)

Крім того, зважаючи на наявність низки розписок відповідачки про отримання нею в різні періоди від позивача аліментів на руки, суд вважає, що відсутність таких розписок чи інших належних доказів про передачу грошових коштів на утримання сина у позивача в період 2009-2011 р.р., дає суду підстави вважати про недоведеність вимог позивача про виконання ним в добровільному порядку належним чином аліментних зобов'язань.

Таким чином, передбачені ч.2 ст.197 СК України підстави для задоволення позову відсутні, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими, внаслідок чого позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.180, 182, 197 ч.2 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 11, 59-61, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Є.С. Ікорська