Рішення № 33484774, 11.09.2013, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/1181/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2013 року Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В.Т.,

при секретарі Гудюр А.В.,

за участі представника позивача Бабійчук А.С.

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення. Свої вимоги обґрунтовує наступним чином.

24 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та громадянином України ОСОБА_4 (відповідач) було укладено договір за №CVJWGR0000000001, у відповідності до якого позичальник отримав кредит в сумі 15450 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.09.2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 24.09.2008р. було укладено договір іпотеки за №CVJWGR0000000001 згідно якого ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно: будинок загальною площею 56.50 кв.м., житловою площею 32.50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого являється ОСОБА_4 на підставі Договору Дарування № ВАЕ489487 від 16.07.2006р.. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 145700грн..

Відповідач по теперішній час ухиляється від взятих на себе зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк», та не повертає кредитні кошти в результаті чого у неї станом на 22.03.2013р. виникла заборгованість у розмірі 39015,25 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.03.2013р. складає 311731,83грн.. На підставі наведеного позивач просить суд винести рішення, яким звернути стягнення на будинок загальною площею 56.50 кв.м., житловою площею 32.50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №CVJWGR0000000001 від 24.09.2008р. ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги,50, код.ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити Відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку. Стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просить його задоволити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просять в позові відмовити.

Судом встановлено, що 24 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та громадянином України ОСОБА_4 (відповідач) було укладено договір за №CVJWGR0000000001, у відповідності до якого позичальник отримав кредит в сумі 15450 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.09.2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 24.09.2008р. було укладено договір іпотеки за №CVJWGR0000000001 згідно якого ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно: будинок загальною площею 56.50 кв.м., житловою площею 32.50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого являється ОСОБА_4 на підставі Договору Дарування №ВАЕ489487 від 16.07.2006р.. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 145700 грн..

Вислухавши представника позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про наступне.

Відповідно до ст.ст. 572, 589 ЦК України у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно зі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Згідно з ч.1 ст. 575 ЦК України одним із видів застави нерухомого майна є іпотека . Відповідно до ст.33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет. Договором іпотеки від 24.09.2008 року передбачено право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником ОСОБА_4 умов кредитного договору іпотеки на підставі рішення суду. Згідно з ч.6 ст.38 Закону України „Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Частиною ч.3 ст.47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно ч.4 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Статтею 109 ЖК України визначено, що «Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті».

Як вбачається з матеріалів справи спірний будинок по АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_4 на праві власності на підставі Договору Дарування № ВАЕ489487 від 16.07.2006р..

Таким чином відповідачка на момент укладення договору іпотеки цього будинку уже мала у своїй приватній власності вищевказаний будинок який вона отримала згідно договору Дарування. Тобто, спірний будинок не був придбаний відповідачкою за кошти кредиту виданого позивачем.

З урахуванням положення ч.2 ст.109 ЖК УРСР яка визначає порядок виселення осіб, окрім тих приміщення яких, були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку, виселення відповідачки з будинку можливе лише за умови надання їй іншого житла, що має бути зазначено в самому рішенні суду, оскільки виселення без надання іншого житла можливе лише з підстав визначених ст.116 ЖК УРСР.

Позивач при зверненні до суду не зазначив житло в яке має бути надано відповідачці за наслідком її виселення з будинку. Тому примусове її виселення зі спірного будинку у судовому порядку є неможливим, оскільки цим виселенням буде порушено встановлений законом порядок такого виселення.

Пунктом 43 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року судам рекомендовано врахувати при розгляді таких справ те, що «Частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку»виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк».

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем не надано суду належних доказів вручення відповідачці письмової вимоги щодо добровільного виселення зі спірного будинку протягом 30 днів з дня отримання такої вимоги.

Ця обставина є також підставою щодо відмови у позові стосовно виселення відповідачки.

Що стосується вимоги позивача про виселення з цього будинку всіх інших осіб та зняття їх з реєстрації за цією адресою, то така вимога також не може бути задоволена судом, виходячи з вищенаведених підстав.

Крім цього позивач в установленому порядку не заявив позовні вимоги щодо кожного з цих уявних осіб і відповідно не залучив їх до участі у справі у якості відповідачів. Тому суд не може приймати умовне рішення щодо не визначеного кола осіб, оскільки наслідком цього буде порушення права особи на справедливий суд, а крім цього таке рішення у подальшому не може бути виконано в натурі.

Згідно ст.88 ч.1 ЦПК України судові витрати у справі суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст.10,60,88,212-215 ЦПК України, ч.3 ст.47 Конституції України; ч.ч.1,2 ст.40 Закону України «Про іпотеку»; ч.4 ст.9, ч.ч.1,2,3 ст.109 ЖК УРСР, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення - задовольнити частково.

Звернути стягнення на будинок загальною площею 56.50 кв.м., житловою площею 32.50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №CVJWGR0000000001 від 24.09.2008р. ПАТ КБ "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги,50, код.ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" рах. №64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 - витрати по сплаті судового збору в розмірі 3117,32 (три тисячі сто сімнадцять гривень тридцять дві копійки ) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання цього рішення .

СУДДЯ: / підпис/

Оригінал рішення знаходиться в цивільній справі № 723/1181/13-ц за 2013рік в Сторожинецькому районному суді. Рішення набрало чинності __ та підлягає виконанню.

В.о.Голови Сторожинецького районного суду Дячук О.О.