Рішення № 33484337, 16.09.2013, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3186/13-ц

Провадження № 2/307/1632/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за позикою,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за позикою. Посилається на те, що 01.09.2010 року між нею та ОСОБА_3 у м. Ужгороді було укладено письмовий договір про передачу йому грошей в сумі 35000 грв. Передачу грошей було здійснено під час підписання цієї угоди, що зазначено у п. 1 договору позики та додатку № 1 до договору - розписці. Згідно пункту 2 договору позики остаточний розрахунок щодо повернення суми позики мало бути здійснено не пізніше 01.12.2010 року. Відповідно до п. 4 договору при неповерненні суми позики своєчасно, тобто до 01.12.2010 року позикодавець вправі пред'являти цей договір до стягнення в строки і у порядок, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилася несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати 3 % від простроченої суми. Крім того, вона позичила відповідачу ще 5025 грв., що підтверджується квитанцією Приватбанку від 23.04.2012 року про перерахування вказаної суми на картковий рахунок ОСОБА_3 Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням повернути позичену суму, однак ОСОБА_3 через посилання на сімейні обставини постійно відкладав повернення позики, а на сьогоднішній момент уникає спілкування з нею, через що змушена звертатися за захистом порушеного права до суду. Просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь заборгованість по договору позики від 01.09.2010 року, що становить загальну суму 40003.45 грв., яка складається з 35000 грв. - позичена сума, 2121 грв. - інфляційні та 2882.45 грв. - 3 % річні., заборгованість по позиці від 23.04.2012 року, що становить загальну суму 5215.80 грв., яка складається з 5025 грв. - позичена сума та 190.8 грв. - 3 % річні та судові витрати у сумі 566.89 грв., зо складаються з 114.7 грв. за подання зави про забезпечення позову та 452.19 грв. судового збору.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився і не повідомив суду причини неявки. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Під час розгляду справи суд встановив, що 01.09.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно п. 1 якого позивачка передала відповідачу грошові кошти у сумі 35000 грв. Передачу грошей було здійснено під час підписання цієї угоди. У пункті 2 договору позики сторони домовились про те, що цей договір є безпроцентним та остаточний розрахунок щодо повернення суми позики мало бути здійснено не пізніше 01.12.2010 року. Згідно п. 4 договору сторони обумовили між собою, що при неповерненні суми позики своєчасно, тобто до 01.12.2010 року, позикодавець вправі пред'являти цей договір до стягнення в строки і у порядок, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилася несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати 3 % від простроченої суми.

У зв'язку зі неналежним виконанням ОСОБА_3 вимог договору позики від 01.09.2010 року та несвоєчасною сплатою суми боргу станом на липень 2013 року утворилася заборгованість у сумі 40003.45 грв. Ця заборгованість складається із суми основного боргу за договором позики - 35000 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 2121 грв. та 3 % річних за користування грошовими коштами - 2882.45 грв.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором. За статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України, передбачено що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У відповідності до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 повинен сплатити на користь позивачки заборгованість за договором позики від 01.09.2010 року 40003.45 грв. (35000 грв. + 2121 грв. + 2882.45 грв.).

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що вона позичила відповідачу 5025 грв., що підтверджується квитанцією Приватбанку від 23.04.2012 року про перерахування вказаної суми на картковий рахунок ОСОБА_3, яку з урахуванням 3 % річних у сумі 190 грв. просить стягнути з відповідача. Суд вважає, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданої позивачкою копії заяви на переказ готівки Приватбанк № С0423ХS8MO від 23.04.2012 року убачається, що на платіжну картку S 154 UAH, код отримувача 14360570, перераховано 5000 грв. за призначенням платежу надходження готівки за платіжними картками. Однак, з цієї квитанції не можливо встановити на чий рахунок та ким перерахована вказана сума, так як у ній відсутні прізвища, або будь-які інші дані, що дозволяють ідентифікувати осіб.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки понесені нею судові витрати у сумі 400 грв. судового збору, сплаченого нею при зверненні з позовною заявою до суду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У частині стягнення 114.7 грв. судового збору за подання заяви про забезпечення позову слід відмовити, так як у його задоволені було відмовлено.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610, 612, 625, 1047, 1049, 1050 ЦК України суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сорок тисяч три гривні 45 коп. та чотириста гривень судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.