Рішення № 33481848, 13.09.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-3509/11

Провадження № 2/344/268/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Островський Л.Є.

секретарів: Бури У.М., Підхомної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 усунення перешкод у здійсненні права власності, зустрічним позовом ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, позовом ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом її виселення.

23 грудня 2010 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову та додатково просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 16 серпня 2010 року ним було придбано у власність вищевказану квартиру, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

За умовами договору до ОСОБА_1 перейшло право власності на квартиру, а ОСОБА_2 зобов'язувалась виселитись та знятись з реєстрації в термін до одного місяця, тобто до 16 вересня 2010 року (пункт 17 договору купівлі-продажу). Крім того відповідачка за умовами пункту 16 договору зобов'язувалась в момент підписання договору передати ключі від квартири та всі правовстановлюючі документи на неї, що символічно свідчитиме про передачу квартири.

Однак, як свідчить довідка про склад сім'ї і реєстрацію від 27 вересня 2010 року, ОСОБА_2 зі спірної квартири не знялась з реєстрації, крім того вона не звільнила квартиру від своїх речей, чим самим чинить перешкоди власнику житла та членам його сім'ї в розпорядженні власним житлом.

Даний позов був об'єднаний в одне провадження із позовною заявою ОСОБА_3, яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання договору купівлі - продажу квартири недійним та із позовною заявою ОСОБА_6, яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Позовні вимоги про визнання договору недійсним мотивували тим, що при укладенні договору були порушені права неповнолітньої дитини - доньки продавця ОСОБА_2 - ОСОБА_7 оскільки на продаж квартири не було отримано дозвіл органу опіки і піклування. Також вказували на те, що вартість проданої квартири є заниженою та такою, що не відповідає ринковій ціні квартири. На підставі наведеного просили суд визнати договір купівлі-продажу недійсним.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 16 серпня 2010 року ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року. Квартира належала Продавцю на підставі договору дарування квартири від 29.01.2010 року, ціна квартири сторонами була визначена за домовленістю в сумі 3 845 грн. та відповідала балансовій вартості квартири за даними Івано-Франківського ОБТІ станом на 09.06.2010 року.

За умовами даного договору в квартирі зареєстрованих неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних осіб немає (пункт 8 договору), а в пункті 18 договору Продавець додатково стверджує, що у квартирі зареєстрованих дітей немає.

До матеріалів справи також додатково додана довідка від 27.09.2010 року, видана Житлово-експлуатаційною організацією № 8 про те, що в квартирі зареєстрована сама ОСОБА_2.

Також за умовами пункту 17 договору відповідачка зобов'язувалась знятись з реєстрації до 16.09.2010 року.

Як свідчить довідка ЖЕО-8 станом на 27 вересня 2010 року ОСОБА_2 з місця реєстрації не знялась . Крім того вона не звільнила квартиру від своїх речей , ключів покупцю не передала.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до пункту 17 даного договору продавець - ОСОБА_2 зобов'язалася здійснити процедуру виписки - зняття з реєстрації місця проживання до 16 вересня 2010 року.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, а також остаточного рішення суду, свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Стаття 321 ЦК України передбачає непорушність права власності, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно із нормами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства вказує на підставність вимог ОСОБА_1 щодо захисту порушеного права власності у межах та в спосіб, ним визначений, а саме усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири визнання її такою, що втратила право на користування житлом.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2, то вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Так, позивачі за об'єднаними позовами вказують на те, що договір купівлі-продажу слід визнати недійсним, як такий, що укладений із порушенням норм чинного законодавства в частині забезпечення прав неповнолітніх осіб на житло. Зокрема вказують, що ОСОБА_2 скрила той факт, що в квартирі була зареєстрована її неповнолітня донька ОСОБА_7 і такі твердження мотивують наявністю ксерокопії будинкової книги із відповідним записом в ній, оригіналу якої в них нема.

За клопотанням представника позивачів судом було винесено ухвалу про витребування доказів по справі з метою підтвердити факт реєстрації неповнолітньої ОСОБА_7 за адресою - АДРЕСА_1. Такі дані витребовувались в органі опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в Івано-Франківському міському відділі внутрішніх справ, в КП «Єдиний розрахунковий центр», в Івано-Франківському управлінні Державної міграційної Служби України та в Івано-Франківській середній спеціалізованій школі № 11, де навчається зараз неповнолітня ОСОБА_7

Судом було отримано відповідь із усіх відповідних служб та управлінь, факт реєстрації ОСОБА_7 за адресою - АДРЕСА_1 не підтверджено.

Крім того, із особової справи учениці ОСОБА_7, що надана на вимогу суду ССШ № 11 вбачається, що з 2005 по 2011 рік дитина навчалась в СШ № 124, СШ № 164 та СШ № 166 м. Києва, тобто в період укладення спірного договору 16 серпня 2010 року ОСОБА_7 навчалась і проживала в місті Києві.

Також суд враховує і той факт, що ОСОБА_2 набула права власності на спірну квартиру 29 січня 2010 року, а тому посилання на те, що ОСОБА_7 проживала за вищевказаною адресою з народження є безпідставним.

Між тим, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_6 не підтвердили в суді документально свої повноваження на представництво інтересів неповнолітньої ОСОБА_7 не надали навіть документів на підтвердження ступеня спорідненості. Позивачі не являються ні законними представниками, ні опікунами неповнолітньої дитини, а тому не можуть представляти її інтереси в силу норм статті 39 ЦПК України.

Судом також враховується і те, що ні мати неповнолітньої дитини, ні батько в судові засідання не з'являлись та своїх пояснень не надавали.

Що стосується долученої до справи постанови про порушення кримінальної справи від 30 серпня 2012 року, то даний доказ не є таким, що встановлює обставини, які не доказуються при розгляді справи, оскільки статтею 61 ЦПК України визначено, що такими обставинами є такі, що встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили. Крім того представник позивачки ОСОБА_2 пояснив , що з приводу даної кримінальної справи не винесено жодного додаткового процесуального документу.

Суд також не приймає до уваги, як підставу для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, факт продажу квартири по заниженій вартості, оскільки відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Крім того, дана ціна відповідає балансовій вартості квартири, за якою вона рахувалась станом на 2010 рік в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації.

Підстави недійсності правочинів визначені статтею 215 ЦК України, де вказано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). А статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги до укладення правочинів та вказано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтями 60, 61 ЦПК України визначено, що обов'язок доказування в цивільному процесі покладаються на сторін.

Відповідно до ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів на підтвердження правомірності вимог ОСОБА_2 щодо визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним по справі не зібрано, а тому в задоволенні її позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 16, 203, 215, 317, 321, 391, 526, 627, 632, 662 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", керуючись ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 такою, що втратила право на користування квартирою по АДРЕСА_1.

Зобов"язати ОСОБА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_2.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Островський Л.Є.