Рішення № 33481619, 16.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/6655/13 Головуючий в 1 інстанції Юдіна С.Г. Категорія 51 Доповідач Козлов С.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

при секретарі: Філіпповій К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Павлоградський міськрайцентр зайнятості, про розірвання трудового договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, третя особа Павлоградський міськрайцентр зайнятості, про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому посилаючись на те, що за безстроковим трудовим договором від 08.10.2007 року ОСОБА_1 виконувала обов'язки продавця у належному їй магазині та з ІНФОРМАЦІЯ_1 залишила робоче місце у зв'язку з народженням дитини, на роботу не виходила і документів про поважність її відсутності на роботі не надавала, при цьому у відповідності до вимог законодавства їй були оплачені лікарняні листи за час знаходження у відпустках за вагітністю та родами, а потім нею був надісланий лист від 15.09.2011 року про її звільнення з 15.09.2011 року по ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з чим їй було письмово запропоновано з'явитися до Павлоградського міського центру зайнятості для розірвання договору, але вона до центру зайнятості не з'являється, до роботи після подання заяви не приступила і документів про причину не явки не надала. З таких підстав позивачка просила суд розірвати трудовий договір, укладений між нею та відповідачкою 08.10.2007 року № 20071000800004 на підставі ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін за ініціативою працівника) та зобов'язати Павлоградський міськрайонний центр зайнятості зняти з реєстрації цей трудовий договір.

В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила суд розірвати трудовий договір з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 за п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, зобов'язати її повернути трудову книжку з відповідним записом, стягнути з неї заборгованість по заробітній платі за період з 08.10.2007 року по 23.06.2009 року з урахуванням індексу інфляції у сумі 17796,66 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 2072,35 грн., вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 3219,00 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., зазначаючи в обґрунтування свого позову на те, що вона з початку роботи у ОСОБА_2 жодного разу не отримувала заробітну плату і вирішила народити дитину, тому в червні 2009 року звернулася із письмовою заявою про надання відпустки по вагітності та пологам, яка була надана їй тривалістю 126 днів. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку ОСОБА_3 і ОСОБА_2 оплатила їй лікарняний лист в розмірі 2000 грн., а 29.10.2009 року вона звернулась до неї з заявою про надання відпустки по догляду за дитиною до трьох років, в чому їй було відмовлено, після чого вона звернулась до Управління праці та соціального захисту населення за виплатою їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, де їй надали відповідь про необхідність надання копії наказу роботодавця про надання відпустки, який ОСОБА_2 на її вимогу видати відмовилася. В 2011 році вона почала пошуки нову роботу і направила заяву про розірвання трудового договору за п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з грубим порушенням роботодавцем законодавства про працю. Через відсутність наказу про звільнення вона не може отримати соціальну допомогу по догляду за дитиною до 3 років. Крім того, за період роботи у ОСОБА_2 їй жодного разу не надавалася щорічна відпустка, не виплачувалась заробітна плата, вона працювала без вихідних, у зв'язку з чим їй була спричинена моральна шкода, оскільки вона на протязі трьох років позбавлена можливості отримувати допомогу по догляду за дитиною і не могла належним чином забезпечити дитину необхідними продуктами харчування, ліками, втратила душевний спокій.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року розірваний трудовий договір, укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 08 жовтня 2007 року № 20071000800004, з 15 вересня 2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін за ініціативою працівника), а в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 та позову ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права ОСОБА_1 просить змінити рішення суду та задовольнити її позовні вимоги.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2007 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір і зареєстровано у Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості за № 20071000800004, при цьому за платіжними відомостями та видатковими касовими ордерами ОСОБА_1 були отримані суми заробітної плати за час роботи по червень 2009 року, згідно табелів обліку робочого часу в серпні 2008 року вона перебувала у відпустці і нею були отримані гроші за використану відпустку, згідно табелів обліку робочого часу їй надавались вихідні дні, а доказів щодо невиплати ОСОБА_1 зазначених сум чи іншого порушення законодавства про працю відносно неї зі сторони ОСОБА_2 суду не надано, належність їй підпису на відповідних платіжних відомостях і касових ордерах про отримання заробітної плати нічим не спростована.

Наказом №1 від 25.06.2009 року ОСОБА_1 була надана відпустка по вагітності та пологам до 29 жовтня 2009 року, по закінченню якої вона до роботи не приступила, ніяких документів щодо причини відсутності не надала, неодноразові письмові вимоги ОСОБА_2 в листопаді 2009 року про необхідність надання довідки про народження дитини та заяви на відпустку по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку залишила без будь-якої відповіді і такої письмової заяви не подавала, а лише 15 вересня 2011 року надала на ім'я ОСОБА_2 заяву про її звільнення з 15.09.2011 року з займаної посади за п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 законодавства про працю, після чого останньою на адресу ОСОБА_1 був надісланий лист від 21.09.2011 року, в якому їй було запропоновано надати заяву про звільнення за власним бажанням та з'явитися до неї для подальшого звернення до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості для розірвання укладеного договору, але ОСОБА_1 такої заяви не подала і на роботу не з'являлася.

Згідно п. 2.20-1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг, зберігаються безпосередньо у працівників.

В підтвердження своїх позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 повернути трудову книжку ОСОБА_1 ніяких доказів передачі нею своєї трудової книжки роботодавцю не надала, а як пояснив представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, трудової книжки ОСОБА_1 у ОСОБА_2 немає і не було, що іншою стороною нічим не спростовано.

Дійшовши правильного висновку про недоведеність заявлених позовних вимог ОСОБА_1, суд обґрунтовано відмовив в їх задоволенні на підставі ст. 38 КЗпП України та ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України.

Викладені у скарзі доводи ОСОБА_1 про залишення судом без уваги обставин порушення відносно неї ОСОБА_2 законодавства про працю фактично зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, а також безпідставне посилання скаржниці на незаконну відмову судом в проведенні судово-почеркознавчої експертизи для з'ясування належності її підпису на платіжних відомостях про отримання заробітної плати після повідомлення про неможливість надання висновку почеркознавчої експертизи у зв'язку з ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, оскільки, як зазначила вона сама у своїй скарзі, у неї відсутні такі додаткові матеріали у вигляді зразків її підпису за вказаний експертом період, і перед апеляційним судом вона ніякого питання про проведення такої експертизи не ставила.

Разом з тим, з рішенням суду в частині розірвання укладеного між сторонами трудового договору з 15 вересня 2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін за ініціативою працівника), колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.

Так, згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

А відповідно до ч. 3 цієї статті працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Порядком реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою-підприємцем, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року, передбачено, що дії по зняттю з реєстрації трудового договору в центрі зайнятості населення можливо лише в разі звернення обох сторін трудових відносин (роботодавця та працівника) з належними їм документами до центру зайнятості. У разі відсутності однієї із сторін в центрі зайнятості підставою для зняття трудового договору є рішення суду, яке набрало чинності про припинення дії трудового договору.

Між тим, керуючись зазначеними правовими нормами при розгляді цієї справи та ухвалюючи рішення про розірвання укладеного між сторонами трудового договору з 15 вересня 2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін за ініціативою працівника) суд не врахував, що ОСОБА_1 заяви про звільнення за власним бажанням за ч. 1 цієї статті не подавала, а наполягала на звільненні її з роботи у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, як передбачено ч. 3 названої статті, тобто узгодження сторін щодо підстав розірвання трудового договору не було.

З урахуванням наведеного рішення суду в цій частині, як постановлене з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст. 309 ЦПК України та ст. 38 КЗпП України про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання трудового договору.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 останньою не оскаржується, тому апеляційною інстанцією не перевіряється.

Керуючись ст. ст. 307 - 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року в частині розірвання трудового договору, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 08 жовтня 2007 року № 20071000800004, з 15 вересня 2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін за ініціативою працівника), - скасувати та в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: