Вирок № 33480489, 13.09.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/428/13-к Головуючий у 1 інстанції: Кунцік О.С.

Провадження № 11-кп/783/146/13 Доповідач: Марітчак Т. М.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року Апеляційний суд Львівської області у складі:

головуючогоМарітчака Т.М.,суддів апеляційного судуБерезюка О.Г. та Пешкова М.І., при секретаріКогут Н.Я.,за участю прокурораІваненка Т.М.,обвинуваченогоОСОБА_6,та його захисникаОСОБА_7розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2013 року, -

встановив:

вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2013 року,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Раденичі Мостиського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дочку ОСОБА_8, не працюючого, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 292 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням та встановленням іспитовим строку на 3 (три) роки, з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язків згідно п. 3 та 4 ст. 76 КК України, не покидати місця свого проживання без дозволу Мостиського РП Самбірського МРВ КВІ УДПтСУ у Львівській області.

Вироком суду вирішено питання з речовими доказами та стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_6 судові витрати по справі за проведення експертиз.

Згідно вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2013 року ОСОБА_6 у серпні 2011 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна - дизельного пального з магістрального нафтопродуктопроводу ДП «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів, за попередньою змовою групою осіб разом із невстановленою слідством особою, з корисливих мотивів приварив до корпусу вказаного нафтопродуктопроводу на 276 км. траси № 1 дільниці № 43 ЛВДС - 1 К ДП «ПрикарпатЗахідтранс», що біля урочища «Липа» в м. Турка Львівської області, патрубок діаметром 50 мм висотою 30 мм, на який накрутив кульовий кран діаметром 50 мм та просвердлив у ньому отвір, а в місці зробленого отвору з'єднав з ПВХ трубою діаметром 40 мм, порушивши таким чином цілісність корпусу зазначеного трубопроводу.

З метою виконання свого злочинного наміру на викрадення дизельного пального та діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, із невстановленою слідством особою, ОСОБА_6 27 вересня 2011 року уклав з ОСОБА_10 договір оренди (найму) приміщень гаражу-складу та відповідно до акта приймання-передавання нежитлових приміщень, отримав в строкове платне користування належні останньому два приміщення гаражу-складу, що розташовані в АДРЕСА_2. Після цього, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, разом з невстановленою слідством особою, облаштував зазначені приміщення необхідними для здійснення крадіжок нафтопродуктів технічними засобами, зокрема встановив у них нову систему електропроводки, дві металеві цистерни, які послідовно з'єднав між собою, для накопичення викраденого нафтопродукту та два електронасоси з системою рукавів, муфт, кульових кранів та манометрів для перекачування його з вказаних цистерн у пересуванні ємкості.

В подальшому, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленою слідством особою, з'єднав вище вказане місце незаконного під'єднання до магістрального нафтопродуктопроводу, що на 276 км траси № 1 дільниці № 43 ЛВДС - 1 К ДП «ПрикарпатЗахідтранс» біля урочища «Липа» м. Турки, за допомогою ПВХ труби діаметром 40 мм, яка була прокладена ними у землі, з двома металевими цистернами, що були встановлені в орендованих у ОСОБА_10, приміщеннях гаражу-складу.

З 07 по 10 жовтня 2011 року ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленою досудовим слідством особою через вище вказане незаконне з'єднання з магістральним нафтопродуктопроводом ДП «ПрикарпатЗахідтранс» викрадав дизельне паливо, яке зберігав для подальшого його реалізації у вищевказаних двох металевих цистернах.

Всього за цей період обвинувачений ОСОБА_6, за попередньою змовою з іншою невстановленою досудовим слідством особою, викрав дизельного палива на загальну кількість 53,027 тонни, вартістю 10 574,00 грн. за тону нафтопродукту, а всього на загальну суму 560 707,50 грн.

Крім цього, у серпні 2011 року ОСОБА_6, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна - дизельного пального з магістрального нафтопродуктопроводу ДП «ПрикарпатЗахідтранс», Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів, за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленою слідством особою, з корисливих мотивів повторно приварив до корпусу вказаного нафтопродуктопроводу на 12 км траси № 15 дільниці № 43 ЛВДС - 1 К ДП «ПрикарпатЗахідтранс», що біля с. Черхава Самбірського району Львівської області, патрубок діаметром 50 мм висотою 40 мм, на який накрутив кульовий кран діаметром 50 мм і просвердлив у ньому отвір та в місці зробленого отвору з'єднав з ПВХ трубою діаметром 32 мм, повторно порушивши таким чином цілісність корпусу зазначеного трубопроводу.

01 вересня 2011 року з метою виконання свого злочинного наміру на викрадення дизельного пального та діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленою слідством особою, ОСОБА_6 уклав з фізичною особою підприємцем ОСОБА_11 договір суборенди приміщення № 78 від 01 вересня 2011 року додаток № 2 до вказаного договору - «Розрахунок плати за суборенду приміщень» від 01 вересня 2011 року та відповідно до акта передачі-приймання суборендованого приміщення від 25 вересня 2011 року отримав в тимчасове платне користування орендоване даним підприємцем у ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» нежитлове приміщення колишньої тракторної майстерні, розташоване в с. Вільшаник Самбірського району Львівської області, де мав намір встановити металеві цистерни об'ємом не менше 50 тонн для накопичення у них викраденого дизельного пального, з метою подальшого його відвантаження в рухомі ємкості та реалізації.

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленою досудовим слідством особою, з'єднав вищевказане місце незаконного під'єднання до магістрального нафтопродуктопроводу, що на 12 км траси № 15 дільниці № 43 ЛВДС - 1 К ДП «ПрикарпатЗахідтранс» біля с. Черхава Самбірського району Львівської області, за допомогою ПВХ труби діаметром 32 мм, яка була прокладена ними у землі, з вищевказаним орендованим складським приміщенням, що розташовані в с. Вільшаник Самбірського району Львівської області.

Не погоджуючись з вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2013 року прокурор, який брав участь у судовому розгляді кримінального провадження, подав на нього апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, просить оскаржуваний вирок скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого ОСОБА_6 і постановити новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_6 визнати винним за ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 292 КК України та призначити йому покарання за ч. 5 ст. 185 КК України 7 (сім) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185 КК України 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 292 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 7 (семи) років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

Прокурор також просить в апеляції стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 витрати на проведення експертиз в дохід держави.

Прокурор обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд поверхнево дослідив матеріали кримінального провадження в частині характеризуючи даних щодо обвинуваченого ОСОБА_6, а при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не врахував тяжкість вчинених ним злочинів, а саме те, що злочини вчинені ОСОБА_6 передбачають покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

За таких обставин, на думку державного обвинувача, суд не вправі був застосовувати ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6.

Заслухавши доповідача, прокурора про скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції в частині призначення судом покарання обвинуваченому ОСОБА_6 та стягнення судових витрат і постановлення нового вироку про визнання винним обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 292 КК України та призначення йому покарання за ч. 5 ст. 185 КК України у виді 7 (семи) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 292 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з призначенням остаточного покарання у виді 7 (семи) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про залишення оскаржуваного вироку суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

Винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 292 КК України стверджується доказами дослідженими судом першої інстанції та не заперечується самим обвинуваченим ОСОБА_6, який як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 за епізодом таємного викрадення 7-10 жовтня 2011 року дизельного палива з нафтопродуктопроводу біля урочища «Липа» в м. Турка Львівської області, на думку апеляційного суду, правильно кваліфіковано судом першої інстанції за ч. 5 ст. 185 КК України, оскільки він за попередньою змовою з іншою, невстановленою досудовим слідством особою, викрав 53,027 тонн дизельного палива, на загальну суму 560 707,50 грн., що більше чим в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення даного злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 за епізодом замаху 01 вересня 2011 року на таємне викрадення 50 тонн дизельного палива біля с. Черхава Самбірського району Львівської області, на думку апеляційного суду, правильно кваліфіковано судом першої інстанції за ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185 КК України, оскільки він повторно, за попередньою змовою з іншою, невстановленою досудовим слідством особою, зробив всі необхідні дії для викрадення 50 тонн дизельного пального (зробив врізку в продукторовід та з'єднав її з трубопроводом з орендованими приміщеннями), тобто вчинив закінчений замах на викрадення дизельного палива в кількістю 50 тонн, на загальну суму 528 700 грн., що більше чим в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення даного злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 за епізодами пошкодження магістрального нафтопродуктопроводу в серпні - вересні 2011 року, на думку апеляційного суду, правильно кваліфіковано судом першої інстанції за ч. 2 ст. 292 КК України, оскільки він своїми діями, за попередньою змовою з іншою, невстановленою досудовим слідством особою, повторно вчинив пошкодження магістрального нафтопродуктопроводу, яке призвело до порушення його нормальної роботи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання нижче нижчої межі за вчинення ним злочинів за ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185 КК України виходив з того, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинах, щиро розкаявся у вчиненому, з'явився із зізнанням та сприяв розкриттю злочину. Крім цього судом першої інстанції враховано особу ОСОБА_6, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, частково відшкодував заподіяну ним шкоду і має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_8, 2009 року народження, яка хворіє і потребує постійного догляду.

На думку апеляційного суду, обставини, які пом'якшують покарання, маючи відповідну систему, характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.

З'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину мають бути добровільними, тобто базуватися на внутрішньому переконанні особи. Змістом зізнання є відомості про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений злочин. Сприяння розкриттю злочину здійснюється добровільно у будь-якій формі: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність та/або таку діяльність інших осіб. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним.

Однак з розглядуваного кримінального провадження вбачається, що правоохоронним органам стало відомо про несанкціоновану врізку до магістрального нафтопродуктопроводу біля хутора Липа Турківського району на 277 км траси № 1 дільниці 43 з заяви на ім'я начальника Турківського РВ ГУ МВСУ у Львівській області начальника ЛВДС ОСОБА_14 від 10 жовтня 2011 року (т. 1, а.с. 2), що також підтверджено протоколом огляду місця події від 10 жовтня 2011 року (т. 1, а.с. 3) та протоколу огляду складів-гаражів в АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 5).

Дещо пізніше, 28 листопада 2011 року із заяви заступника начальника станції з безпеки ОСОБА_15, правоохоронним органам стало відомо і про несанкціоновану врізку до нафтопродуктопроводу на 12 км траси № 15 дільниці №43 ЛВДС - 1 К ДП «ПрикарпатЗахідтранс», що біля с. Черхава Самбірського району Львівської області.

Про причетність обвинуваченого ОСОБА_6 до несанкціонованої врізки до нафтопродуктопроводу на 276 км траси №1 дільниці №43 ЛВДС - 1 К ДП «ПрикарпатЗахідтранс», що біля урочища «Липа» в м. Турка Львівської області вперше стало відомо з пояснень та протоколу допиту ОСОБА_10 від 12 жовтня 2011 року, в якого обвинувачений ОСОБА_6 орендував склади-гаражі, у яких в подальшому були розміщені цистерни (т. 1, а.с. 46, 57-60), а про його причетність до несанкціонованої врізки до нафтопродуктопроводу на 12 км траси №15 дільниці №43 ЛВДС - 1 К ДП «ПрикарпатЗахідтранс», що біля с. Черхава Самбірського району Львівської області з пояснень ОСОБА_11 від 28 листопада 2011 року (т. 2, а.с. 12).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у своїх поясненнях як під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 не навів жодних відомостей про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений злочин, а лише визнав свою вину у тому об'ємі обвинувачення, яке було йому доведено зібраними досудовим розслідуванням доказами, зокрема протоколами огляду. Не вказав він і на жодного співучасника, хоча з кримінального провадження убачається, що таких було не менше трьох, а сам скривався від органів розслідування понад 1 (один) рік, а тому, на думку апеляційного суду, покликання суду першої інстанції на з'явлення із зізнанням ОСОБА_6 та його сприяння розкриттю злочину не відповідає дійсності і є помилковим.

Щире каяття, на думку апеляційного суду, характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність.

З акту від 12 жовтня 2011 року вбачається, що з двох ємкостей під'єднаних до несанкціонованої врізки на 276 км траси № 1 було вивезено автоцистернами дизельне паливо в кількості 61.5 м3 або 51 745 кг (т. 1, а.с. 34), на підставі чого заподіяна злочином шкода була частково відшкодована. Однак, як убачається з кримінального провадження ця шкода відшкодована не з ініціативи обвинуваченого ОСОБА_6, а внаслідок виявлення викраденого нафтопродукту працівниками ДП «ПрикарпатЗахідтранс». Вироком суду встановлено, що 64 588 грн. заподіяної шкоди не відшкодовано обвинуваченим і на час його постановлення.

Таким чином, як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність щирого каяття в обвинуваченого ОСОБА_6, оскільки наявність невідшкодованої шкоди та часткове визнання ним своєї вини в межах доведеного досудовим розслідуванням обвинувачення, на думку колегії суддів, направлене лише на призначення йому покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого ОСОБА_6.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи і правильно кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 292 КК України, при призначенні йому покарання прийшов до необґрунтованого висновку про наявність у нього з'явлення із зізнанням, щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину та безпідставно застосував щодо нього ст.ст. 69, 75 КК України.

На думку суду, на підставі наведеного вище, апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити та ухвалити новий вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_6.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6, колегія суддів враховує тяжкість вчинених ним злочинів, його особу, те що він не працює і має на утриманні малолітню дитину яка хворіє, вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкцій статей інкримінованих йому злочинів у виді позбавлення волі, оскільки апеляційний суд прийшов до переконання, що саме покарання у виді позбавлення волі, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6, на думку апеляційного суду, для виконання рішення суду необхідно змінити з домашнього арешту на взяття під варту.

Необхідно задовольнити і апеляційну скаргу прокурора в частині стягнення процесуальних витрат, скасувавши вирок в цій частині та стягнути процесуальні витрати на користь держави, оскільки у відповідності до вимог ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально пдтверджені витрати на залучення екстерта.

Керуючись ст.ст. 405, 413, 420,, 124, 374-376 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити, а вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2013 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 в частині призначення йому покарання та стягнення судових витрат скасувати.

ОСОБА_6 визнати винним за ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 292 КК України та призначити йому покарання за ч. 5 ст. 185 КК України 7 (років) 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185 КК України 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 292 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначити у вигляді 7 (семи) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання рахувати з часу затримання обвинуваченого ОСОБА_6.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6, змінити з домашнього арешту на взяття під варту, взявши його під варту в залі судового засідання.

Стягнути з ОСОБА_6 судові витрати у справі, за проведення експертизи нафтопродуктів № 3/1916 від 21.11.2011 року в сумі 281,40 грн. в користь держави.

В решті цей вирок, в частині вирішення питання з речовими доказами та вирішення цивільного позову про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 64 588 грн. заподіяної шкоди в користь «ПрикарпатЗахідтранс» залишити без змін.

Вирок можна оскаржити до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 1 місяці після його проголошення, для обвинуваченого ОСОБА_6 з часу отримання ним копії вироку.

Судді:

підпис підпис підпис

Марітчак Т.М. Пешков М.І. Березюк О.Г.

Копія відповідно до оригіналу.

Суддя апеляційного суду Т. Марітчак