Постанова № 33480319, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 12/925/16/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Петров Д.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.09.2013 року по справі № 12/925/16/13-г (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» на рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 року по справі № 12/925/16/13-г (суддя - Грачов В.М.)

за позовом Черкаської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація

«Райагробуд»

за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Адміністрації Державної прикордонної служби України

про розірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Адміністрації Державної прикордонної служби України про розірвання договору оренди землі.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір оренди землі від 18.06.2007 року, укладений між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд». Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» судові витрати - 1073 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що стосовно нього відкрито справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 12/925/16/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В..

Ухвалою від 21.05.2013 року вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

05.07.2013 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Розпорядженням голови суду від 05.07.2013 року передано апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» на рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 року у справі № 12/925/16/13-г для розгляду головуючому судді Яковлєву М.Л..

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 12/925/16/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Гончаров С.А., Куксов В.В..

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року по справі № 12/925/16/13-г відновлено строк на подання апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 10.09.2013 року.

11.07.2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Доповнення до апеляційної скарги скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що стосовно нього відкрито справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім того, судом не взято до уваги те, що на орендованій ділянці розташоване нерухоме майно відповідача, а відповідно до ст. 120 ЗК України він має право користуватись земельною ділянкою на якій розташоване його майно.

Адміністрацією Державної прикордонної служби України на підставі ст. 96 ГПК України подано до суду відгук на апеляційну скаргу, в якому представник третьої особи просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 року у справі № 12/925/16/13-г відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Черкаською міською радою на підставі ст. 96 ГПК України не подано до суду відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 року скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 року залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 року по справі № 12/925/16/13-г - слід скасувати, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відносини, пов'язані з землею, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приписами ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова серед іншого вирішує за дорученням відповідних рад питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку та вирішує відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаської міської ради від 31.05.2007 року № 2-648 ТОВ «Корпорація «Райагробуд» надана земельна ділянка в оренду терміном на 49 років площею 8000 кв.м. під розташування та подальшу експлуатацію житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Козацька, 1/1 (а.с. 6).

На виконання зазначеного рішення 18.06.2007 року між Черкаською міською радою (орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Райагробуд" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди землі (а.с. 7-9).

Договір зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.06.2007 року за № 040777500175.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець на підставі рішення ради надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до земель житлової громадської забудови, яка знаходиться по вул. Козацькій, 1/1.

У п. 2 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 8000 кв.м. під розташування та подальшу експлуатацію житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення. За функціональним використанням земельна ділянка відноситься: на період будівництва - до категорії земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво; після завершення будівництва - до категорії земель змішаного використання.

Пунктом 7 договору передбачено, що його укладено на 49 років.

За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється:

- на період будівництва: землі, зайняті поточним та відведених під майбутнє будівництво в розмірі 2 % від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 11 482,0 грн.;

- після завершення будівництва: землі житлової забудови в розмірі 1 % від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 11 482,0 грн.; 1 кв.м. земель громадського призначення, на яких проводиться підприємницька діяльність в розмірі 7 % від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 7,03 грн. (п. 8 договору).

Відповідно до п. 10 договору орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним.

У п. 14 договору зазначено, що земельна ділянка передається в оренду під розташування та подальшу експлуатацію житлового комплексу з вбудовано-прибудинковими приміщеннями громадського призначення.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: дозвіл Черкаської міської ради від 24.03.2006 року № 9-353. (п. 17 договору).

Відповідно до п. 19 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 39 договору).

25.06.2007 року актом приймання-передачі земельної ділянки її було передано орендарю (а.с. 9 зв.стор.).

Листом № 12066/15-3121 від 03.0.3.2012 року заступник голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у місті Черкаси Черкаської області повідомив Департамент управління справами Черкаської міської ради про те, що станом на 03.03.2012 року ТОВ «Корпорація «Райагробуд» має податкову заборгованість перед бюджетом по орендній платі за землю в загальній сумі 332,3 тис.грн., яка виникла внаслідок невиконання умов укладених договорів оренди земельних ділянок серед яких і по земельній ділянці по вул. Козацькій 1/1. у зв'язку з чим пропонує припинити ТОВ «Корпорація «Агробуд» право користування зазначеною земельною ділянкою (а.с. 13).

15.08.2012 року Департамент бюджетної політики Черкаської міської ради направив Департаменту містобудування Черкаської міської ради лист № 830/18-08, в якому зазначив, що за його оперативними даними заборгованість ТОВ «Корпорація «Райагробуд» по орендній платі за земельну ділянку по вул. Козацькій, 1/1 по строку сплати на 01.08.2012 року становить 186 716,39 грн. (а.с. 14).

Після розгляду даної інформації про стан сплати орендної плати Черкаської міською радою було прийнято рішення № 3-1306 від 18.10.2012 року про доручення відділу судового супроводу юридичного управління Черкаської міської ради звернутися з позовом до суду з метою розірвати договір оренди земельної ділянки від 18.06.2007 року (а.с. 15).

Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

У зв'язку з чим, Черкаська міська рада і звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» про розірвання договору оренди землі.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що спірна вимога позивача про розірвання договору ґрунтується на правах і зобов'язаннях, які виникли із договору оренди землі від 18.06.2007 року, зареєстрованого у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 20.06.2007 року за № 040777500175. Договір чинний, зміни до нього у встановленому порядку не вносились, тому підлягає виконанню на умовах, визначених у ньому, а відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оскільки, орендарем не вносилась орендна плата за землю, а згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611, абз. 1 ч. 2 ст. 651 ЦК України: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - розірвання договору; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, то суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Однак з зазначеним колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно п."в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною 1 пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використання земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про плату за землю", несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 651 Цивільного кодексу України, факт несплати орендної плати є підставою для розірвання договорів за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.12.2012 року було порушено провадження у справі № 05/5026/1980/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

В статті 1 вказаного Закону визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В газеті «Голос України»№ 25 (5525) від 07.02.2013 року було опубліковано оголошення про порушення справи № 05/5026/1980/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Зважаючи на те, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» за договорами перед орендодавцем - Черкаською міською радою виникла починаючи з серпня 2009 року, останній, у розумінні вищевказаного приписів Закону, по відношенню до боржника за період виникнення заборгованості з серпня по грудень 2009 року, 2010 рік та 2011 рік є конкурсним кредитором.

В частині 2 статті 14 названого Закону передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Так, в ухвалі від 29.03.2013 року господарський суд Черкаської області зазначив, що Черкаська міська рада звернулась з заявою про визнання конкурсним кредитором на суму 1 365 514,35 грн.

За наслідками розгляду цих кредиторських вимог розпорядником майна спільно з боржником зазначені кредиторські вимоги не визнані у зв'язку з тим, що ДПІ у м. Черкасах вже заявила до боржника вимоги про визнання кредитором та стягнення заборгованості по орендній платі за землю за тими ж договорами оренди землі, що зазначені у заяві Черкаської міської ради.

Оскільки, на даний час господарським судом Черкаської області ще не винесено постанову про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» банкрутом та не відкрито ліквідаційну процедуру, то дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не припинилась.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення справи про банкрутство ТОВ «Корпорація «Райагробуд» і введення 28.12.2012 року мораторію на задоволення вимог кредиторів сприяли виникненню кредиторської заборгованості перед орендодавцем за договорами за період з серпня по грудень 2009 року, 2010 рік та 2011 рік та позбавили орендаря можливості своєчасно здійснити розрахунки за оренду земельних ділянок.

З моменту припинення дії мораторію у справі про банкрутство боржника у Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» з'явиться фактична можливість здійснювати відповідні платежі перед кредиторами.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що, зважаючи на введення у справі про банкрутство ТОВ «Корпорація «Райагробуд» мораторію на задоволення вимог кредиторів, визначені для розірвання спірних договорів обставини, в силу положень статті 651 Цивільного кодексу України, не є істотним порушенням умов договором та не можуть слугувати підставою для розірвання спірного договору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2012 року у справі № 25/157/10-23/5009/7613/11.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Корпорація «Райагробуд», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.06.2013 року № 4992503.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оскільки, нерухоме майно розташоване на земельній ділянці належить на праві власності ТОВ «Корпорація «Райагробуд», то воно може першочергово звернутись щодо оренди земельної ділянки.

У постанові Пленума Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 зазначено, що ст. 120 ЗК України (в редакції від 25.10.2001 року) було передбачено перехід права користування земельною ділянкою до нового власника житлового будинку (будівлі, споруди), розташованого на цій земельній ділянці, на підставі договору оренди. З 20.06.2007 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 N 997-V, яким було змінено редакцію частин першої та другої статті 120 ЗК України. Зокрема, стаття 120 ЗК України (в редакції від 27.04.2007 року) не містила положення про договір оренди як про єдину підставу права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда.

Отже, з дати набрання чинності названим Законом передбачене статтею 120 ЗК України право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, ніж договір оренди земельної ділянки.

Статтями 92, 93, 98, 102 ЗК України передбачено користування земельною ділянкою на праві постійного користування, оренди, сервітуту, еміфітевзису та суперфіцію. При цьому відповідно до статей 1021 ЗК, 413 ЦК України суперфіцій визначено як право користування земельною ділянкою для забудови. Таким чином, укладення договору суперфіцію є спеціальним способом надання права на користування земельними ділянками, що надаються або були надані з цільовим призначенням для забудови та експлуатації житлових будинків, будівель, споруд.

Користування земельною ділянкою на правах суперфіцію забезпечує реалізацію прав власників житлових будинків, будівель, споруд на користування земельними ділянками, на яких знаходиться відповідне майно, з огляду на такі положення законодавства:

- право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено як на визначений, так і на невизначений строк (крім права користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності), який не може перевищувати 50 років (частини четверта і п'ята статті 413 ЦК України, частина четверта статті 1021 ЗК України);

- передбачений частиною третьою статті 415 ЦК України перехід суперфіцію до особи, яка набула права власності на будівлі (споруди), кореспондується з положеннями статей 120 ЗК України і 377 ЦК України;

- відповідно до статті 1021 ЗК України та статті 413 ЦК України суперфіцій, крім права користування земельною ділянкою державної або комунальної форми власності, може відчужуватися.

Таким чином, власник житлового будинку (крім багатоквартирного), будівлі, споруди на підставі статей 120, 1021 ЗК України та статей 377, 413 ЦК України вправі вимагати від власника земельної ділянки (в тому числі й шляхом подання відповідного позову) оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, та ділянкою, необхідною для його обслуговування, шляхом укладення договору суперфіцію.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договір оренди землі від 18.06.2007 року, укладеного між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд».

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» на рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 року по справі № 12/925/16/13-г задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 року по справі № 12/925/16/13-г скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000, код 25212542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» (вул. Жовтнева, 15, с. Червона Слобода, Черкаський р-н, Черкаська область, 19604, код 33007034) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи № 12/925/16/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Гончаров С.А.

Куксов В.В.