Рішення № 33480233, 05.09.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2013 р.Справа № 924/602/13

Господарський суд Хмельницької області у складі cудді Гладія С.В., розглянувши матеріали за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський

до Кам'янець-Подільської міської ради, м. Кам'янець-Подільський

про визнання договору № 8 від 18.02.2009 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам'янця-Подільського недійсним

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 1450 від 26.10.2010 року;

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Обставини справи :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить визнати недійсним договір № 8 від 18.02.2009 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам'янець-Подільський, що укладений між Кам'янець-Подільською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що спірний договір нею не укладався та не підписувався.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти заявленого позову заперечує. Посилається на те, що підстави визнання правочину недійсним передбачені ст. 203 ЦК України. Жодних обґрунтувань вимог позивача з посиланням на вказану норму закону позовна заява не містить. Твердження позивача про те, що Договір підписано не нею не може бути взяте до уваги, оскільки належних доказів цього до позовної заяви не додано.

Крім того, відповідач просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, як окрему підставу для відмови в задоволенні позову, з посиланням на те, що 19.02.2009 року, з моменту укладення договору, розпочався перебіг строку позовної давності. Протягом якого позивач мала б звернутись до суду за захистом своїх прав, який закінчився 19.02.2012 року.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Між Кам'янець-Подільською міською радою (Сторона 1), м. Кам'янець-Подільський та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Сторона 2), м. Кам'янець-Подільський укладено договір № 8 від 18.02.2009 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам'янець-Подільського.

Розділом 1 Договору визначено, що предметом цього договору є визначення для Сторони 2, яка є замовником об'єкту будівництва пункту технічного обслуговування з магазином та кафе-баром по АДРЕСА_2, розміру та строків внесення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, що передбачено рішенням ХХХІХ сесії Кам'янець-Подільської міської ради від 25.11.2008 року № 16 „Про затвердження Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам'янець-Подільський в новій редакції".

Права та обов'язки сторін за договором визначені розділом 2 Договору.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, Сторона 1 зобов'язується сприяти прийняттю вищезазначеного об'єкта будівництва (реконструкції) в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом (реконструкцією) об'єктів, згідно з чинним законодавством, після виконання Стороною 2 обов'язків, передбачених п. 2.2 Договору.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, Сторона 2 зобов'язується перерахувати міській раді кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам'янець-Подільський у національній валюті в сумі 39468,65 грн. до 18.01.2001 року, на рахунок міського бюджету з призначенням платежу : Цільовий фонд соціально-економічного розвитку (кошти замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури).

Договір діє з моменту його підписання Сторонами до 18.01.2011 року (п. 3.1 Договору).

Договір від імені Кам'янець-Подільської міської ради підписано міським головою Нестеруком А. М. та скріплено печаткою виконкому Кам'янець-подільської міської ради, від імені фізичної особи-підприємця договір підписано та скріплено печаткою ПП „ЛСОК „Поділля"".

Позивач, з посиланням на те, що спірний договір нею не підписувався, звернувся з позовом до суду в якому просить визнати його недійсним.

Враховуючи, що для вирішення справи необхідні були спеціальні знання в частині встановлення достовірності підпису в договорі № 8 від 18.02.2009 року, від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ухвалою суду від 20.06.2013 року у справі № 924/602/13 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Перед експертом поставлено наступне питання : Чи виконаний рукописний підпис в документі угода № 8 від 18.02.2009 року в колонці „Сторона 2" від імені приватного підприємця ОСОБА_1, приватним підприємцем ОСОБА_1 чи іншою особою?

Згідно висновку експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ, Олійник С. В., за № 54/13-26 від 16.07.2013 року, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підпис в документі - угоді № 8 від 18.02.2009 року в колонці „сторона 2" від імені приватного підприємця ОСОБА_1 виконаний не приватним підприємцем ОСОБА_1, а іншою особою.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Частини 1, 3, 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом між Кам'янець-Подільською міською радою (Сторона 1), м. Кам'янець-Подільський та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Сторона 2), м. Кам'янець-Подільський укладено договір № 8 від 18.02.2009 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам'янець-Подільського. Договір від імені Кам'янець-Подільської міської ради підписано міським головою Нестеруком А. М. та скріплено печаткою виконкому Кам'янець-подільської міської ради, від імені фізичної особи-підприємця договір підписано та скріплено печаткою ПП „ЛСОК „Поділля"".

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач, з посиланням на те, що спірний договір нею не підписувався, звернувся з позовом до суду в якому просить визнати його недійсним.

Враховуючи, що для вирішення справи необхідні були спеціальні знання в частині встановлення достовірності підпису в договорі № 8 від 18.02.2009 року, від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ухвалою суду від 20.06.2013 року у справі № 924/602/13 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Перед експертом поставлено наступне питання : Чи виконаний рукописний підпис в документі угода № 8 від 18.02.2009 року в колонці „Сторона 2" від імені приватного підприємця ОСОБА_1, приватним підприємцем ОСОБА_1 чи іншою особою?

Згідно висновку експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ, Олійник С. В., за № 54/13-26 від 16.07.2013 року, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підпис в документі - угоді № 8 від 18.02.2009 року в колонці „сторона 2" від імені приватного підприємця ОСОБА_1 виконаний не приватним підприємцем ОСОБА_1, а іншою особою.

Згідно з вимогами до письмової форми правочину визначеними в ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Однак, як встановлено судом, при вчиненні оскаржуваного правочину було відсутнє волевиявлення його учасника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується висновком експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ, Олійник С. В., за № 54/13-26 від 16.07.2013 року.

Відсутні і у матеріалах справи будь-які докази, що підтверджували б підписання спірного договору від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за дорученням іншою особою.

Судом враховується також, що відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, Сторона 2 зобов'язується перерахувати міській раді кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам'янець-Подільський у національній валюті в сумі 39468,65 грн. до 18.01.2001 року, на рахунок міського бюджету з призначенням платежу : Цільовий фонд соціально-економічного розвитку (кошти замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури).

Судом встановлено, що перерахування позивачем на рахунок відповідача коштів, як то визначено п. 2.2.1 Договору, з призначенням платежу : Цільовий фонд соціально-економічного розвитку (кошти замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури), що свідчило б про прийняття фізичною особою-підприємцем Договору до виконання, не здійснювалось.

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В ході вирішення даного спору судом встановлено, що спірним правочином (договором № 8 від 18.02.2009 року) було порушено права та охоронювані законом інтереси саме позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1).

Судом приймається до уваги, що статями 16 ЦК України та 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів вказаних вище осіб. Окрім того, передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відтак, суд вважає, що позивачем правомірно було обрано спосіб захисту порушеного права шляхом звернення із позовом про визнання правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги правомірними, належних та допустимих доказів на спростування позиції позивача суду не було подано.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача, згідно умов ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 12, 32-35, 44, 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський до Кам'янець-Подільської міської ради, м. Кам'янець-Подільський про визнання договору № 8 від 18.02.2009 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам'янця-Подільського недійсним задоволити.

Визнати недійсним договір № 8 від 18.02.2009 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам'янця-Подільського укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський та Кам'янець-Подільською міською радою, м. Кам'янець-Подільський.

Стягнути з Кам'янець-подільської міської ради (м. Кам'янець-Подільський, майдан Відродження, 1, код 26571846) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень 00 коп.) судового збору та 1078 грн. (одну тисячу сімдесят вісім гривень витрат по оплаті судово-економічної експертизи.

Видати наказ.

Повний текст складено 10.09.2013 року.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (АДРЕСА_1)

3 - відповідачу. (м. Кам'янець - Поділсьький, майдан Відродження,1)(реком.)