Рішення № 33480106, 10.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. справа № 911/3330/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат», Житомирська обл., м. Житомир

до Публічного акціонерного товариства «Кожухівське», Київська обл., с. Кожухівка

про стягнення 58 669,71 гривень

за участю представників:

від позивача: Давиденко С.А. (довіреність №445 від 27.06.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» (далі-ТОВ «Житомирський картонний комбінат»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кожухівське» (далі-ПАТ «Кожухівське»/відповідач) про стягнення 58 669,71 грн., з яких: 54 096,00 грн. заборгованості за договором поставки №19/12/Р від 19.12.2012р., 3 791,00 грн. пені та 782,54 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2013р. порушено провадження у справі №911/3330/13 та призначено справу до розгляду на 10.09.2013р.

Разом з позовною заявою позивачем було подано суду заяву про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки суду не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявлених заходів до забезпечення позову у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено з огляду на її необґрунтованість.

В судове засідання 10.09.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника останнього 30.08.2013р. на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №01032 3910742 0.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2012р. між ТОВ «Житомирський картонний комбінат» (далі-постачальник) та ПАТ «Кожухівське» (далі-покупець) було укладено договір поставки №19/12/Р (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві прокладку горбкувату для пакування яєць та ящики власного виробництва з гофрокартону, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити її.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та при наявності печатки на договорі і є чинним: в частині поставки продукції - до 31.12.2013р., в частині розрахунків - до повного проведення покупцем розрахунків з постачальником за отриману продукцію (п. 8.5 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку відповідачу товару загальною вартістю 54 096,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на накладній №0-00000517 від 12.02.2013р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 54 096,00 грн. заборгованості.

Факт неоплати відповідачем вартості товару поставленого за вищезазначеною накладною підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» №106-20-6/980 від 09.09.2013р.

З метою досудового врегулювання даного спору, 06.08.2013р. позивачем було надіслано претензію (вимогу) №560, відповідно до якої відповідача було повідомлено про наявність заборгованості за договором та запропоновано терміново її погасити.

Наявність 54 096,00 грн. заборгованості відповідача за договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою позивача №645 від 09.09.2013р.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, свої договірні зобов'язання не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 54 096,00 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №0-00000517 від 12.02.2013р. згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 712, 692, 530 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що в разі поставки продукції без попередньої оплати (за письмовою домовленістю сторін) - розрахунки покупцем проводяться в строк не пізніше 14 календарних днів з дня її отримання на підставі видаткових накладних.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірної накладної без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості товару свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару та, у відповідності до п. 3.3 договору, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі до 27.02.2013р.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем товару не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 54 096,00 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №0-00000517 від 12.02.2013р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого 3 791,17 грн. пені та 782,54 грн. 3% річних, нарахованих з 27.02.2013р. по 21.08.2013р. на 54 096,00 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець від суми замовлення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розмір пені та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням договору, а також є арифметично вірним, тому вимога позивач про стягнення з відповідача 3 791,17 грн. пені та 782,54 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 236 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кожухівське» (08621, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кожухівка, вул. Першотравнева, 1, ідентифікаційний код 05477050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» (10019, Житомирська обл., Корольовський р-н, майдан Станишівський, 7, ідентифікаційний код 33644098) 54 096 (п'ятдесят чотири тисячі дев'яносто шість) грн. 00 коп. заборгованості, 3 791 (три тисячі сімсот дев'яносто одну) грн. 00 коп. пені, 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 54 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 13.09.2013р.

Суддя В.А. Ярема