Рішення № 33480019, 06.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2013 р. Справа № 911/2425/13

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Саванчук С.О., судді - Карпечкін Т.П., Скутельник П.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом TML Investment, s.r.o.,

Чеська Республіка, Целніці 1028/10, 110 00 Прага 1

(адреса для листування: 02125, м. Київ, а/с 70)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод",

09232, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Кузьминці, вул.Червоноармійська, 57

03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34

про стягнення 11 710 564,49 євро та зобов'язання вчинення дій

за участю представників сторін:

позивача - Веничук Є.В. (довіреність від 06.06.2013 № 2425);

відповідача - Сивань Т.О. (наказ від 18.06.2011 № 29-к).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява TML Investment, s.r.o. (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" (далі - відповідач) про стягнення 11 710 564,49 євро та зобов'язання вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором позики від 15.12.2006 з дострокового повернення позики та позичкових процентів за вимогою позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.07.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15133 від 11.07.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

11.07.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15134 від 11.07.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 21.06.2013.

11.07.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15135 від 11.07.2013) відповідачем подано документи на вимогу ухвали суду від 21.06.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15294 від 15.07.2013) громадянином Пархоменком Ігорем Васильовичем подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, що обґрунтовано тим, що йому належить 20% частки статутного капіталу відповідача, а тому судове рішення безпосередньо може вплинути на його права.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15355 від 16.07.2013) Банком «Чеська експортні банка, а.с.» подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з тих підстав, що прийняття рішення у справі № 911/2425/13 може вплинути на права банку, оскільки задоволення позову у даній справі призведе до неможливості відповідача виконати свої зобов'язання з повернення коштів та сплати відсотків за кредитним договором від 31.08.2007, що укладений між Банком «Чеська експортні Банка, а.с.» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод".

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15354 від 16.07.2013) Банком «Чеська експортні банка, а.с.» подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання довіреності на своїх представників, з огляду на те, що Банк «Чеська експортні банка, а.с.» є юридичною особою - нерезидентом.

У судовому засіданні 16.07.2013 оголошувалась перерва на 15.08.2013, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17429 від 14.08.2013) позивачем подано заперечення проти вступу громадянина Пархоменка Ігоря Васильовича та Банку «Чеська експортні банка, а.с.» у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17438 від 14.08.2013) позивачем подано клопотання про виправлення помилки в прохальній частині позовної заяви. Вказане прийнято судом до уваги.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17439 від 14.08.2013) позивачем подано відзив на заяви про вступ громадянина Пархоменка Ігоря Васильовича та Банку «Чеська експортні банка, а.с.» у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в якому задоволення вказаних заяв повністю заперечене.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17459 від 15.08.2013) громадянином Пархоменком Ігорем Васильовичем подано заяву щодо порушення прав третіх осіб.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17499 від 15.08.2013) позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог, а саме: розподілено суму, що заявлена до стягнення відповідно до прохальної частини позовної заяви, окремо за позовною вимогою про стягнення позики - 9 365 000,00 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.06.2013 становить 100 349 870,84 грн. та позичкового проценту - 2 345 564,49 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.06.2013 становить 25 133 699,27 грн. У зв'язку з відповідністю змісту позовної заяви, вказане прийнято судом.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17501 від 15.08.2013) відповідачем подано заперечення проти вступу громадянина Пархоменка Ігоря Васильовича та Банку «Чеська експортні банка, а.с.» у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17517 від 15.08.2013) представником громадянина Пархоменка Ігоря Васильовича подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2013 у справі № 911/2425/13 призначено колегіальний розгляд справи та передано справу до Відділу інформаційно-технічного забезпечення судового процесу суду для визначення складу колегії суддів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2013 справу № 911/2425/13 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: Саванчук С.О. - головуючий суддя, судді - Карпечкін Т.П., Скутельник П.Ф., розгляд справи призначено на 29.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18370 від 28.08.2013) надійшло клопотання Головного редактора газети «БИЗНЕС» про надання судом дозволу на аудіо - та відео - запис у судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18426 від 29.08.2013) позивачем подано додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 29.08.2013 оголошувалась перерва на 06.09.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18963 від 05.09.2013) надійшло клопотання Головного редактора газети «БИЗНЕС» про надання судом дозволу на аудіо - та відео - запис у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.09.2013 за ініціативою суду здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду у судовому засіданні 06.09.2013 клопотання Головного редактора газети «БИЗНЕС» про надання судом дозволу на аудіо - та відео - запис у судовому засіданні, судом відмовлено у його задоволенні, враховуючи приписи статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом, учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби, проте, проведення в залі судового засідання фото - і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду.

Вказана норма кореспондується зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої порядок ведення засідання визначається суддею - головуючим у засіданні.

Відтак, проведення аудіо - запису та відео - зйомки в судовому засіданні дозволено законом, але з певними обмеженнями, до яких відноситься наявність дозволу суду та дотримання порядку, встановленого відповідним процесуальним кодексом.

Крім того, судом враховано, що відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, правом подання клопотань суду наділені учасники судового процесу, що, у свою чергу, зважаючи на частину 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, породжує обов'язок суду, за наявності підстав, для відкладення розгляду спору для надання учасникам судового процесу можливості подати додаткові пояснення до клопотань, внести до них зміни чи надати додаткові докази на підтвердження обставин, що в них зазначені.

У Господарському процесуальному кодексі України відсутній порядок вирішення клопотань про надання судом дозволу на аудіо - та відео - запис у судовому засіданні при розгляді господарських справ, відсутня процедура розгляду та прийняття рішення з вказаного питання.

Відтак, суд дійшов висновку, що такі клопотання розглядаються судом, у разі їх надходження через канцелярію суду та відповідно до їх змісту, і у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні з метою уточнення змісту вказаних клопотань, витребування додаткових документів на підтвердження підстав, що в них викладено тощо.

При дослідженні змісту клопотання Головного редактора газети «БИЗНЕС», судом встановлено, що воно подане для надання дозволу на аудіо - та відео - запис у судовому засіданні під час розгляду позову Банку «Чеська експортні Банка, а.с.» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.08.2007 № 21274, що не розглядається в даному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Крім того, після відмови суду у задоволенні клопотання Головного редактора газети «БИЗНЕС» про надання судом дозволу на аудіо - та відео - запис, у судовому засіданні 06.09.2013 Котовою Юлією Олександрівною подано письмову заяву без номеру і дати про надання їй як журналісту дозволу бути присутньою у судовому засіданні та дозволити використання фото/відеозйомки/аудіозапису.

При поданні вказаної заяви, Котова Ю.О. надала усні пояснення про те, що вона представляє «Інтернет-проект» газети «БИЗНЕС» та уповноважена Головним редактором газети «БИЗНЕС» на вчинення вказаних у клопотанні дій.

Однак, судом враховано, що на підтвердження вказаного, заявницею не надано доказів уповноваження її від імені видання здійснювати фото/відео - зйомку/аудіо - запис у судовому засіданні при розгляді даної справи та враховано зміст клопотання Головного редактора «Інтернет-проекту» газети «БИЗНЕС» в якому уповноважено вказану особу здійснювати відео- та аудіо- запис у судовому засіданні під час розгляду позову Банку «Чеська експортні Банка, а.с.» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.08.2007 № 21274, що, як зазначено судом, не розглядається у даному провадженні, а, отже, однозначно вказано про інтерес видання до іншого судового засідання.

Крім того, судом враховано, що у тексті клопотання Котовою Ю.О. не зазначено, який саме засіб масової інформації вона представляє та не додано відповідних документів на підтвердження цього.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", належність журналіста до друкованого засобу масової інформації підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації.

На особу, якій видано редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує її належність до друкованого засобу масової інформації, поширюються права і обов'язки, зазначені у статті 26 цього Закону.

Зважаючи на викладене, заяву Котової Ю.О. задоволено частково, заявниці дозволено бути присутньою у судовому засіданні та відмовлено в наданні дозволу на використання фото -, відео - зйомки, аудіо - запису.

У судовому засіданні 06.09.2013 судом відмовлено у задоволенні заяв «Чеська експортні Банка, а.с.» та громадянина Пархоменка Ігоря Васильовича про вступ у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 06.09.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.09.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між КSК Investment, s.r.o., фірмове найменування якого змінено на TML, s.r.o. (ТМЛ Інвестмент, с.р.о.), відповідно до ухвали Міського суду у Празі від 17.03.2011 (копія наявна в матеріалах справи), (далі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод» (далі - відповідач, позичальник) укладено договір позики від 15.12.2006 (далі - Договір), відповідно до якого позикодавець надає позичальнику позику на визначений термін на загальну суму, що дорівнює сумі зобов'язання (стаття 2.1. Договору).

Додатковими угодами від 02.03.2007 № 1, від 17.01.2008 № 2, від 08.01.2009 № 3 до Договору внесено зміни.

Сума зобов'язання за Договором, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 08.01.2009 № 3 до Договору, складає 10 000 000,00 євро.

Відповідно до статті 6.1. Договору, позичальник зобов'язаний погасити позики рівними частками в останній день кожного терміну таким чином, щоб позики були повністю сплачені на дату погашення.

Позика має послідовні терміни сплати (стаття 9.1. (а) Договору). Термін стосовно позики становитиме 120 місяців або будь-який інший період, погоджений позичальником та позикодавцем (стаття 9.1. (b) Договору).

Відповідно до тверджень сторін, іншого періоду між сторонами Договору погоджено не було, доказів протилежного матеріали справи не містять, відтак, суд виходив з терміну, що визначений Договором.

Згідно зі статтею 9.2. (а) Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 08.01.2009 № 3 до Договору) перший термін для позики, наданої позичальнику, почнеться у день надання цієї першої позики і закінчиться у день через 120 місяців після цієї дати. Для будь-якої наступної позики позичальнику, цей термін починатиметься у день надання цієї наступної позики і закінчуватиметься у день через 120 місяців після дати її надання.

Відповідно до статті 9.2. (b) Договору (в редакції додаткової угоди від 08.01.2009 № 3 до Договору), сторони дійшли згоди, що днем останнього терміну для погашення суми по останній позиці є 30.06.2020.

Статтею 9.3. Договору передбачено, що у разі, якщо будь-який термін може перевищити дату погашення, він буде скорочений таким чином, щоб закінчуватися на дату погашення.

Згідно зі статтею 8.2. Договору, за винятком випадків, коли у Договорі зазначене інше, позичальник зобов'язаний сплачувати нарахований процент по кожній наданій йому позиці в останній день кожного терміну цієї позики.

З положень Договору вбачається, що іншого не передбачено, відтак, на кожну позику нараховується позичковий процент.

Ставка проценту по кожній позиці дорівнює 5% річних. Нарахування відсотку по кожній отриманій позиці відбувається в останній день спливу строку надання цієї позики, що складає 120 місяців від дати отримання позичальником кожного наступного платежу (стаття 8.1. Договору, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 08.01.2009 № 3 до Договору).

Сплата позичальником позичкового проценту та основної суми позикодавцю за Договором має бути одержана позикодавцем не пізніше ніж о 14:00 у день платежу (стаття 12.2. (b) Договору).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами погоджено всі істотні умови Договору, доказів визнання Договору недійсним матеріали справи не містять, Договір є чинним, дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу позику на суму 9 365 000,00 євро шляхом перерахування окремими траншами грошових коштів на банківські рахунки відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунків KSK Investment, s.r.o. у банку eBanka, a.s, у банку Komercni Banka, a.s., у банку Raiffeisenbank a.s., у банку LBBW Bank CZ a.s., банківського повідомлення ПАТ «Піреус Банк МКБ» № 090917DRESDERRCХХХ3391774639 та актом звірки отриманої позики станом на 31.12.2012 між ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» та TML Investment, s.r.o. (далі - акт звірки від 31.12.2012), а саме:

- позика у розмірі 1 200 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 28.12.2006, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 10.01.2007 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку eBanka, a.s. № 3 за період 01.11.2006 - 31.12.2006 , акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 300 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 23.03.2007, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 26.03.2007 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку eBanka, a.s. № 3 за період 01.03.2007 - 31.03.2007 , акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 300 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 11.06.2007, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 12.06.2007 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку eBanka, a.s. № 5 за період 01.06.2007 - 30.06.2007, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 250 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 30.08.2007, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 03.09.2007 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку eBanka, a.s. № 7 за період 01.08.2007 - 31.08.2007, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 300 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 01.10.2007, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 01.10.2007 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку eBanka, a.s. № 9 за період 01.10.2007 - 31.10.2007, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 250 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 09.11.2007, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 12.11.2007 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку eBanka, a.s. № 10 за період 01.11.2007 - 30.11.2007, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 200 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 03.01.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 04.01.2008 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку eBanka, a.s. № 1 за період 01.01.2008 - 31.01.2008 , акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 460 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 18.01.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 18.01.2008 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку eBanka, a.s. № 1 за період 01.01.2008 - 31.01.2008, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 460 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 11.02.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 12.02.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-368230277/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за період 07.02.2008 - 29.02.2008, акту звірки від 31.12.2012.);

- позика у розмірі 360 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 14.02.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 18.02.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-368230277/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за період 07.02.2008 - 29.02.2008, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 190 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 26.03.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 27.03.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-368230277/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за період 25.03.2008 - 31.03.2008, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 1 005 430,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 28.03.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 01.04.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-368230277/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за період 25.03.2008 - 31.03.2008, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 100 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 28.05.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 29.05.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-368230277/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за період 13.05.2008 - 02.06.2008, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 250 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 03.06.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 04.06.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-368230277/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за 03.06.2008, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 100 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 20.06.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 23.06.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-368230277/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за період 20.06.2008 - 03.07.2008, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 100 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 03.07.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 03.07.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-368230277/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за період 20.06.2008 - 03.07.2008, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 500 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 14.10.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 16.10.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-3328640267/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за період 13.10.2008 - 31.10.2008, акту звірки від 31.12.2012 р);

- позика у розмірі 30 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 20.10.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 21.10.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-3328640267/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за період 13.10.2008 - 31.10.2008, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 430 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 15.12.2008, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 16.12.2008 (згідно періодичної виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. 43-3328640267/0100 EUR у банку Komercni Banka, a.s. за період 11.12.2008 - 31.12.2008, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 48 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 20.03.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 24.03.2009 (згідно виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку LBBW Bank CZ a.s. № 3 від 31.03.2009, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 400 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 15.04.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 16.04.2009 (згідно виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку Raiffeisenbank a.s. № 4 від 30.04.2009, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 100 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 21.04.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 23.04.2009 (згідно виписки по рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку LBBW Bank CZ a.s. № 4 від 30.04.2009, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 150 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 05.05.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 07.05.2009 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку LBBW Bank CZ a.s. № 5 від 29.05.2009, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 580 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 10.06.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 12.06.2009 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку LBBW Bank CZ a.s. № 6 від 30.06.2009, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 100 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 09.07.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 14.07.2009 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку LBBW Bank CZ a.s. № 7 від 31.07.2009, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 52 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 24.07.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 27.07.2009 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку LBBW Bank CZ a.s. № 7 від 31.07.2009, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 100 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 17.09.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 17.09.2009 (згідно банківського повідомлення ПАТ «Піреус Банк МКБ» № 090917DRESDEFFCХХХ3391774639, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 100 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 20.10.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 21.10.2009 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку LBBW Bank CZ a.s. № 10 від 30.10.2009, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 499 570,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 21.10.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 22.10.2009 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку LBBW Bank CZ a.s. № 10 від 30.10.2009, акту звірки від 31.12.2012);

- позика у розмірі 450 000,00 євро перерахована KSK Investment, s.r.o. 09.12.2009, надійшла на рахунок ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 14.12.2009 (згідно виписки з рахунку KSK Investment, s.r.o. у банку LBBW Bank CZ a.s. № 12 від 31.12.2009, акту звірки від 31.12.2012).

Отже, з огляду на матеріали справи, судом встановлено факт перерахування позивачем грошових коштів за Договором відповідачу у сумі 9 365 000,00 євро, що свідчить про належне виконання позивачем зобов'язань за Договором та констатує дійсність Договору.

Отримання вказаних сум позики за Договором відповідачем не заперечувалось.

З матеріалів справи вбачається, що TML Investment, s.r.o. пред'явлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод» Повідомлення від 29.05.2013 № П/1 про повернення позики в сумі 9 365 000,00 євро та позичкових процентів (далі - Повідомлення), відповідно до якого, у зв'язку з фіксацією випадків Невиконання зобов'язань/прострочення Невиконання зобов'язань зі сторони позичальника, а також беззаперечним правом вимагати повернення позики та позичкових процентів, що нараховуються відповідно до умов Договору, TML Investment, s.r.o. використовує своє право та вимагає у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод» достроково повернути позику в сумі 9 365 000,00 євро та сплатити позичкові проценти не пізніше дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Повідомлення зареєстровано Товариством з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод» 30.05.2013 за вхідним № 23/05, таким чином, згідно Повідомлення датою погашення позики та позичкових процентів є 31.05.2013.

Відповідачем вимогу, що вказана у Повідомленні, не задоволено, позику в сумі 9 365 000,00 євро не повернуто, позичкові проценти не сплачено, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Невиконання відповідачем договірного зобов'язання з дострокового повернення позики та сплати позичкових процентів на вимогу позикодавця стало підставою звернення позивача до суду.

Право на звернення позикодавця до позичальника з вимогою достроково повернути позику в сумі 9 365 000,00 євро та сплатити позичкові проценти позивачем обґрунтовано настанням, на його думку, випадків, що передбачені статтею 16. Договору «Невиконання зобов'язань», у разі настання яких, відповідно до статті 16.17. Договору, передбачено право позикодавця застосувати наслідки, що визначені даною статтею.

Зокрема, відповідно до статті 16.1. (а) Договору, кожний з випадків, викладених у статтях 16.2.-16.16. Договору, є випадком невиконання зобов'язань.

Статтею 16.17. (b, d) Договору передбачено право позикодавця, у разі, якщо випадок невиконання зобов'язань є простроченим, шляхом надання повідомлення позичальнику оголосити, що всі або частина будь-яких прострочених сум за фінансовими документами є такими, що підлягають негайній сплаті та будь-яке повідомлення, надане за цією статтею, вступить в силу у відповідності до його умов.

Стаття 16.5. Договору визначає перелік випадків Невиконання зобов'язань, зокрема, у разі, якщо будь-що з наведеного нижче має місце стосовно позичальника: (а) будь-яка його фінансова заборгованість вчасно не сплачена, (b) будь-яка його фінансова заборгованість (і) стає такою, що достроково підлягає сплаті: (іі) сплачується на вимогу або (ііі) може бути оголошена кредитором як така, що сплачується на вимогу у кожному разі, внаслідок випадку невиконання зобов'язань (незалежно від опису).

Як зазначається в позовній заяві, позивачу стало відомо про випадки невиконання зобов'язання відповідачем, зокрема, про наявність простроченої значної фінансової заборгованості відповідача перед іншим кредитором, внаслідок якої було відкрито судове провадження по стягненню боргу та про виникнення суттєвого несприятливого результату для бізнесового та фінансового стану відповідача.

Крім того, не зважаючи на передбачений статтею 14.1. (а) Договору обов'язок про надання інформації про будь-яке невиконання зобов'язань та вжиті заходи, відповідач не повідомив позивача про вказані вище обставини, що також є випадком невиконання зобов'язання, передбаченим статтею 16.3. Договору.

Разом з тим, відповідач не застрахував, як це передбачено статтею 15.5. Договору, свої виробничі й бізнесові активи в страхових компаніях у такому обсязі та проти таких ризиків, як це звичайно роблять компанії, що займаються подібною діяльністю, що є випадком невиконання зобов'язання згідно зі статтею16.3. Договору.

Відповідно до тверджень позовної заяви, позивачу з Єдиного державного реєстру судових рішень України стало відомо, що у відношенні відповідача Кагарлицьким районним судом Київської області порушено судове провадження у справі № 368/337/13-ц за заявою Акціонерного товариства «Чеська експортні Банка, а.с.» до відповідача про визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення, ухваленого 20.12.2012 Арбітражним судом при Торговій палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки у справі Rsp 1809/12 про стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства «Чеська експортні Банка, а.с.» коштів за кредитним договором від 31.08.2007 № 21274, що укладений між ними для фінансування позичальнику оплати частини купівельної ціни за договорами поставки у розмірі до 83 % від загальної вартості договорів поставки щодо надання кредиту в сумі, що не перевищує 15 334 250,00 євро. Підставою звернення Акціонерного товариства «Чеська експортні Банка, а.с.» з позовною заявою до міжнародного арбітражного суду про стягнення коштів за кредитним договором від 31.08.2007 № 21274 стало невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод» зобов'язань за вказаним договором.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 15.05.2013, судом встановлено, що даною ухвалою клопотання Акціонерного товариства «Чеська експортні банка, а.с.» про визнання та надання дозволу на примусове виконання вищевказаного рішення арбітражного суду задоволено і визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України арбітражного рішення, ухваленого 20.12.2012 Арбітражним судом при Торговій палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки у справі Rsp 1809/12, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод», ідентифікаційний номер компанії: 32167115, має виплатити Акціонерному товариству «Чеська Експортні Банка, а.с», суму у розмірі 15 235 450,00 євро що за офіційним курсом НБУ станом на 15.05.2013 складає 158 029 948,80 грн., у тому числі, штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, неповернення відповідачем кредитних коштів за кредитним договором між Акціонерним товариством «Чеська Експортні Банка, а.с.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод» є заборгованістю відповідача, що є підставою для застосування статті 16.5. Договору та стало підставою позивача звернутись до відповідача про дострокове повернення позики та позичкових процентів.

Відповідно до матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03.07.2013 скасовано ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 15.05.2013 та залишено без розгляду заяву АТ «Чеська експортні банка, а.с.» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення від 20.12.2012; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2013 відкрито касаційне провадження у справі № 6-31844 ск 13 за касаційною скаргою АТ «Чеська експортні банка, а.с.» на ухвалу апеляційного суду Київської області від 03.07.2013 у справі за клопотанням АТ «Чеська експортні банка, а.с.», боржник - ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного арбітражного суду.

Станом на дату розгляду справи, відсутні відомості про здійснення перегляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи № 6-31844 ск 13.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив настання обставин, що передбачені статтею 16.5. Договору, посилаючись на те, що Апеляційним судом Київської області ухвалою від 03.07.2013 скасовано ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 15.05.2013, а, відтак, вказані обставини свідчать про відсутність випадку невиконання зобов'язання, передбаченого статтею 16.5. Договору та безпідставність пред'явлення вимоги про дострокове повернення позики.

Проте, суд дійшов висновку, що дане твердження відповідача про недоведеність порушень відповідачем статті 16.5. Договору, є безпідставним, оскільки не відповідає умовам Договору, враховуючи, що стаття 16.5. Договору стосується виникнення будь-якої заборгованості, незалежно від підстав її виникнення, зобов'язання виникають, зокрема, з договору, крім того, факт наявності заборгованості відповідача перед іншим кредитором, що встановлений Арбітражним судом при Торговій палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки у справі Rsp 1809/12 відповідає випадкам, перелік яких визначених статтею 16.5. Договору та, в свою чергу, кореспондує до статті 14.1. (а) Договору.

Відповідно до статті 14.1. (а) Договору, позичальник зобов'язаний повідомити позикодавцю про будь-яке невиконання зобов'язань (а також про вжиті заходи, якщо такі були, для виправлення означеної ситуації) негайно після одержання відомостей про факт невиконання зобов'язань.

Відтак, суд приходить до висновку про настання випадку невиконання відповідачем зобов'язання, передбаченого статтею 16.5. Договору та порушення відповідачем статті 14.1. (а) Договору.

Разом з тим, згідно зі статтею 15.5. Договору, позичальник зобов'язаний застрахувати свої виробничі й бізнесові активи в страхових компаніях у такому обсязі та проти таких ризиків, як це звичайно роблять компанії, що займаються подібною діяльністю.

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання випадку невиконання зобов'язання, що передбачений статтею 16.5. Договору, а саме: про наявність непогашеної фінансової заборгованості ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» перед АТ «Чеська експортні банка, а.с.» згідно кредитного договору від 31.08.2007 № 21274, на підставі чого суд приходить до висновку про порушення відповідачем зобов'язання, що визначене статтею 14.1. (а) Договору.

Відповідачем заперечене порушення ним зобов'язання, що визначене статтею 14.1. (а) Договору, оскільки відповідач заперечує наявність з його боку невиконання зобов'язань, що визначені статтею 16. Договору, а, відтак, була відсутня необхідність повідомляти про такі випадки позикодавця, як того вимагає стаття 14.1. (а) Договору.

Проте, вказані твердження відповідача судом до уваги не беруться, з огляду на встановлені судом факти настання випадків, передбачених статтями 16.3., 16.5. Договору.

Також суд вважає обґрунтованим твердження позивача про настання випадку невиконання зобов'язання, встановленого статтею 15.5. Договору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останнім не застраховано свої виробничі й бізнесові активи в страхових компаніях, як це передбачено Договором.

Заперечення відповідача щодо того, що вказана обставина не є порушенням статті 15.5. Договору, оскільки виробничі й бізнесові активи не пошкоджені, не знищені, не втрачені, а їх страхування передбачає здійснення товариством додаткових витрат, не спростовує викладених вище висновків суду та до уваги судом не береться як безпідставне і таке, що не відповідає умовам Договору.

Відповідно до статті 16.3. Договору, випадком невиконання зобов'язань є порушення інших зобов'язань: будь-яка умова статті 14. «Домовленості про надання інформації» та статті 15. «Загальні домовленості» не виконуються, якщо тільки таке невиконання, у разі можливості його виправлення, виправляється протягом десяти днів з моменту надання позикодавцем відповідного повідомлення позичальнику або з моменту, коли позичальнику стає відомо про таке невиконання, в залежності від того, яка подія станеться раніше.

Таким чином, вказані випадки, що передбачені статтями 14.1. (а), 15.5. Договору, згідно зі статтею 16.3. Договору, є випадками невиконання відповідачем зобов'язань за Договором.

Крім того, позивачем зазначається про настання випадку, передбаченого статтею 16.16. Договору, з огляду на що, судом враховано наступне.

Статтею 16.16. Договору, визначено, що суттєвою несприятливою зміною, в розумінні Договору, є випадки, коли відбувається будь-яка інша подія або низка подій, які, на думку позикодавця, можуть спричинити суттєвий несприятливий результат.

Термін «Суттєвий несприятливий результат» згідно зі статтею 1.1. Договору означає суттєвий несприятливий результат для: (а) для бізнесового або фінансового стану позичальника, (b) здатності позичальника виконувати свої зобов'язання за будь-яким фінансовим документом, (c) чинності або забезпеченості правовою санкцією будь-якого фінансового документа, або (d) будь-якого права або засобу судового захисту позикодавця стосовно будь-якого фінансового документа.

На дату розгляду даної справи, чинною є ухвала Апеляційного суду Київської області від 03.07.2013, якою залишено без розгляду заяву АТ «Чеська експортні банка, а.с.» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду при Торговій палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 20.12.2012.

Відповідно до статті 16.16. Договору, право визначення події або подій, які можуть спричинити суттєвий несприятливий результат, надано позикодавцю, у зв'язку з чим, позивач зазначає про можливість спричинення наявністю фінансової заборгованості відповідача перед АТ «Чеська експортні банка, а.с.», що встановлена рішенням Арбітражного суду при Торговій палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 20.12.2012, суттєвого несприятливого результату, оскільки вказана заборгованість є значною.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про можливість спричинення вказаними подіями суттєвого несприятливого результату, що є випадком невиконання зобов'язання, передбаченого статтею 16.16. Договору.

Частиною 2 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порядок повернення боргу за договором позики у разі невиконання зобов'язань регулюється статтею 16. Договору позики, що включає в себе статті 16.1.-16.17.

Відповідно до статті 16.17. (b), (і), (d) Договору, у разі, якщо випадок невиконання зобов'язань є простроченим, позикодавець може, шляхом надання повідомлення позичальнику оголосити, що всі або частина будь-яких прострочених сум за фінансовими документами є такими, що підлягають негайній сплаті на вимогу позикодавця та/або будь-яке повідомлення, надане за цією статтею, вступить в силу у відповідності до його умов.

Відповідно до статті 1.2. (XІ) Договору, невиконання зобов'язань, яке є простроченим, означає, що таке невиконання зобов'язань не було виправлене або не була застосована відмова від права вимоги щодо нього.

Вказані випадки невиконання зобов'язань не виправлені відповідачем: заборгованість перед АТ «Чеська експортні банка, а.с.» відповідачем не сплачена, виробничі та бізнесові активи не застраховані, повідомлення позивачу про випадки невиконання зобов'язань, в розумінні Договору, не надано; позивачем не застосовано відмову від права вимоги щодо них.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідно до статті 1.2. (XІ) Договору, невиконання зобов'язань, які передбачені статтями 16.3. (щодо зобов'язань, що встановлені статтями 14.1.(а), 15.5.), статтями 16.5., 16.16. Договору, є простроченим.

Статтею 7.5. (а) Договору передбачено, що будь-яке повідомлення про дострокове погашення та/або анулювання позики за Договором не підлягає скасуванню і має містити відповідну дату (-и) й не погашені позики та зобов'язання.

Таким чином, відповідно до умов статті 16.17. (b), (і), (d) Договору, позивач має право вимагати негайної сплати позики та позичкових процентів за договором, при цьому, Повідомлення відповідно до статті 7.5. Договору не підлягає скасуванню.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Повідомлення, судом встановлено, що Повідомлення відповідає вищевказаним вимогам Договору, містить відомості про дату повернення позики, суму позики, що підлягає поверненню та розміру позичкових процентів, що підлягають сплаті.

Згідно з частиною 3 статті 1046 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент, зокрема, зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що станом на дату прийняття даного рішення, позика та позичкові проценти згідно Договору відповідачем не сплачені, в тому числі, частково.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 1052 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідні норми містяться також у статті 7.5. Договору.

Разом з тим, виникнення у кредитора права вимагати дострокового повернення позики не є рівнозначним реалізації ним такого права; відтак, обов'язок достроково повернути позику виникає у боржника тоді, коли кредитор цим правом скористався, а не тоді, коли таке право у кредитора виникло.

29.05.2013 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 29.05.2013 № П/1 про дострокове повернення позики в сумі 9 365 000,00 грн. та сплати позичкових процентів, не пізніше дня, наступного за днем отримання вказаного повідомлення, мотивуючи своє рішення настанням випадків невиконання зобов'язань зі сторони позичальника, у тому числі, передбачених статтями 15.5., 16.13., 16.16. Договору, які в розумінні статті 16.17. Договору, є простроченими. Дане повідомлення отримане відповідачем 30.05.2013, що ним не заперечується, зокрема, підтверджується у відзиві на позовну заяву, де зазначено, що відповідачем вказану вимогу не виконано, оскільки ним вона вважається передчасною, а також з підстав відсутності у відповідача фінансової можливості здійснити перерахування витребуваної суми.

Враховуючи, що повідомлення отримано відповідачем 30.05.2013, день виконання зобов'язання, тобто, термін повернення відповідачем позики в сумі 9 365 000,00 грн. та сплати позичкових процентів - 31.05.2013, граничним часом отримання позивачем суми позики та позичкових процентів - 14 год. 00 хв. за московським часом (відповідно до статті 12.2. (b) Договору).

Відповідно до вимог статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як передбачено частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частинами 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на наявні матеріали справи, судом встановлено, що позивач зобов'язання за Договором виконав належним чином, на виконання умов Договору перерахував на рахунок відповідача позику у розмірі 9 365 000,00 євро, що підтверджується актом звірки станом на 31.12.2012 та банківськими виписками, що сторонами не заперечується; відповідач, у зв'язку з настанням умов, що передбачені статтями 14.1. (а), 15.5., 16.3. (а), 16.5., 16.6. Договору, зобов'язання, визначене статтями 16.7., 7.5. Договору, з повернення 9 365 000,00 євро позики та 2 345 564,49 євро позичкових процентів не виконав, внаслідок чого, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором на момент прийняття судового рішення у даній справі складає 11 710 564,49 євро.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, на підставі статей 7.5. (b), 8.1. Договору, статті 2 Додаткової угоди від 08.01.2009 № 3 до Договору позивачем заявлено до стягнення 5% річних (позичкового проценту) у розмірі 2 345 564,49 євро, відповідно до наданого в матеріали справи розрахунку.

З метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, судом перевірено розрахунок, що наданий позивачем та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає умовам Договору та обставинам справи, а, відтак, позовна вимога про стягнення позичкового проценту обґрунтована і підлягає задоволенню повністю.

Позивачем, заявлено до стягнення борг - 11 710 564,49 євро, що становить у гривневому еквіваленті 125 483 570,11 грн. (за офіційним курсом Національного банку України євро по відношенню до гривні станом на день подання позовної заяви).

Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 2 статті 198 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 365 000,00 євро позики, що за офіційним курсом НБУ становить 100 349 870,84 грн. та 2 345 564,49 євро позичкового проценту, що за офіційним курсом НБУ становить 25 133 699,27 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і, відповідно, підлягають задоволенню.

Відповідачем позов заперечений з підстав, що вказані у відзиві, дані твердження розглянуті судом, проте, зазначені відповідачем обставини не відповідають встановленим обставинам справи, умовам Договору між сторонами та не спростовують висновків суду про правомірність даних позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача в якості виконання зобов'язання за Договором, передати у власність позивача нерухоме майно - комплекс: адміністративну будівлю, літера А, площею 220,8 кв.м, та виробничу будівлю, літера Б, площею 15 740,2 кв.м, що розташовані за адресою: Україна, Київська область, Кагарлицький район, с. Кузьминці, вул. Червоноармійська, буд. 57, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ № 865304, виданим Кузьминецькою сільською радою 17.03.2009 р., зареєстрованим в реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Київської обласної ради «Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації» 17.03.2009 р. за реєстраційним номером 20324756, номер запису: 518, в книзі 2.

Вищевказану позовну вимогу позивач обґрунтовує тим, що позивачу відомо, що відповідач не має достатніх коштів для сплати спірної заборгованості, однак, є власником нерухомого майна, яке може бути передано позивачу в якості виконання зобов'язання за Договором.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне майно належить відповідачу на праві власності, з огляду на копію свідоцтва про право власності відповідача на спірне нерухоме майно: адміністративна будівля, А, 220,8 м2; виробнича будівля, Б, 15 740,2 м2.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження та оцінки доказів, з урахуванням усних пояснень представників сторін та аналізу вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності та судовий захист цивільного права. Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності прав.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність вказаної позовної вимоги та невідповідність її вимогам чинного законодавства.

Крім того, вказана позовна вимога ґрунтується на припущеннях позивача та не підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу, що пунктом 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Статтею 57 даного Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині 8 статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (частина 1 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження").

Позивач не надав суду об'єктивних пояснень та доказів законності передачі судом спірного майна від відповідача - боржника позивачеві, навпаки, суд зазначає, з огляду на вищевикладене, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу (частина 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»). Закон покладає на державного виконавця повноваження при здійсненні виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, судом враховано, що згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Доказів наявності письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором за рахунок спірного нерухомого майна відповідача, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача в якості виконання зобов'язання за Договором, передати у власність позивача нерухоме майно, належне відповідачеві на праві власності, що визначене позивачем у позовній заяві.

Крім того, при розгляді справи, з огляду на умови Договору, судом враховано, що у статті 28.3. Договору, сторонами погоджено, що, у разі виникнення будь-якого спору за цим Договором або стосовно нього, включаючи будь-які питання щодо його існування, чинності або припинення терміну дії, такий спір лише за рішенням позикодавця може бути переданий на розгляд і остаточно врегульований арбітражним судом за Правилами Арбітраж та Примирення Міжнародної Торгової Палати, чинним на час звернення до арбітражного суду, які вважаються інкорпоровані шляхом посилання до цієї статті. Будь-яка процедура має проводитися трьома арбітрами. Місцем проведення арбітражу є Нікосія, Кіпр, мовою арбітражу має бути англійська мова. Вказані вимоги не повинні перешкоджати позикодавцю порушувати судові справи у будь-якому іншому суді для примусового виконання рішення арбітражного суду, або для використання засобів судового захисту чи судових заборон у зв'язку із арбітражними процедурами.

Статтею 27. Договору передбачено, що Договір регулюється законодавством Республіки Кіпр.

Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (виключна підсудність), якщо на території України відповідач у справі має місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Письмових клопотань та заяв стосовно арбітражної угоди від відповідача до суду не надходило.

Крім того, відповідно до погоджених сторонами умов Договору, право на звернення до арбітражу, що визначений арбітражною угодою сторін, віднесено на розсуд позикодавця - позивача у даній справі, до того ж, в угоді прямо вказано, що вона не перешкоджає позикодавцю порушувати судові справи у будь-якому іншому суді.

Згідно з частиною 1 статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює: дійсність договору; тлумачення договору; відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором. Відповідно до частини 2 даної статті, якщо при визначенні способів та порядку виконання договору, а також заходів, які мають бути вжиті в разі невиконання або неналежного виконання договору, неможливе застосування права, зазначеного в частині першій цієї статті, може бути застосоване право держави, у якій здійснюється виконання договору.

Враховуючи положення статті 28.1. Договору про вибір суду позикодавцем, а також вказані вимоги чинного законодавства, дана справа, враховуючи, зокрема, участь іноземного елементу, місцезнаходження відповідача, предмет спору, підставу його виникнення, відноситься до категорії справ, що підлягають розгляду судами України.

Крім того, враховуючи способи та порядок виконання договору, а також заходи, які мають бути вжиті в разі невиконання або неналежного виконання договору, на підставі статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право», може бути застосоване право держави, у якій здійснюється виконання договору, тобто, право України.

Під час розгляду справи, громадянином Пархоменком Ігорем Васильовичем та Банком «Чеська експортні Банка, а.с.» подано заяви про вступ їх у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Громадянин Пархоменко Ігор Васильович обґрунтував заяву тим, що йому належить 20% частки статутного капіталу відповідача, а тому рішення суду в даній справі безпосередньо може вплинути на його права як учасника товариства.

Банком «Чеська експортні Банка, а.с.» заявлено, що рішення з даного спору може вплинути на права банку, оскільки задоволення позову у даній справі призведе до неможливості відповідача виконати свої зобов'язання з повернення коштів та сплати відсотків за кредитним договором від 31.08.2007, що укладений між Банком «Чеська експортні Банка, а.с.» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод".

З урахуванням правової позиції пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в пункті 10. постанови «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6, результати розгляду вказаних заяв зазначені в мотивувальній частині рішення суду, прийнятого по суті справи.

За результатами розгляду вказаних заяв, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Стосовно заяви громадянина Пархоменка Ігоря Васильовича про вступ його у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом враховано наступне.

Згідно з частиною 3 статті 96 Цивільного кодексу України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду у даній справі не може вплинути на права або обов'язки громадянина Пархоменка І.В. щодо однієї із сторін, оскільки учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи.

Викладене є підставою для відмови у задоволенні заяви громадянина Пархоменка І.В. про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Інші твердження, що викладені заявником у наданих до матеріалів справи письмових поясненнях та усних поясненнях представників у судовому засіданні, не спростовують вищевикладених висновків суду та не надають суду підстав для задоволення заяви громадянина Пархоменка І.В. про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, зважаючи на вищевикладені вимоги Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом враховано, що, з огляду на визначену статтею 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчість справ господарським судам, відсутністю у суду підстав для виходу за межі позовних вимог та норму частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені, розгляд заяв громадянина Пархоменка І.В. про наявність ознак протиправних дій тих чи інших осіб, не підвідомчий господарським судам, крім того, твердження, що в них зазначені, не підлягають оцінці господарським судом до винесення вироку у відповідній кримінальній справі.

При розгляді заяви Банку «Чеська експортні Банка, а.с.» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом з'ясовувалось питання, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 Господарського процесуального кодексу України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Як встановлено судом, підставою позову в даній справі стало порушення відповідачем умов договору позики від 15.12.2006, що укладений між КSК Investment, s.r.o., фірмове найменування якого змінено на TML Investment, s.r.o. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод".

Банком «Чеська експортні Банка, а.с.» обґрунтовано наявність підстав для залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача тим, що задоволення позову в даній справі може призвести до неможливості відповідача виконати зобов'язання перед заявником за іншим договором - кредитним договором від 31.08.2007 № 21274, що укладений між відповідачем та заявником, проте, суд не може погодитись з тим, що подібні обставини визначені статтею 27 Господарського процесуального кодексу України як підстави для залучення до участі в справі в якості третіх осіб, оскільки наявність інших зобов'язань боржника перед третіми особами не встановлює, не змінює та не припиняє прав чи обов'язків кредитора.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Банку «Чеська експортні Банка, а.с.» про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Інші твердження, що викладені заявником у наданих до матеріалів справи письмових поясненнях та усних поясненнях представників у судовому засіданні, не спростовують вищевикладених висновків суду та не надають суду підстав для задоволення вказаної заяви Банку «Чеська експортні Банка, а.с.», зважаючи на вищевикладені вимоги Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог; у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахування офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», станом на 01.01.2013 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплаті підлягає судовий збір в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Позивачем судовий збір сплачено за максимальною ставкою в розмірі 68 820,00 грн., що охоплює всі позовні вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову, покладається на відповідача у розмірі 68 820,00 грн.

При вирішенні питання розподілу господарських витрат, судом враховано правову позицію, що викладено в підпункті 4.7. пункту 4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод" (09232, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Кузьминці, вул. Червоноармійська, 57, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32167115) на користь TML, s.r.o. (Чеська Республіка, Целніці 1028/10, 110 00 Прага 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 27160408) 9 365 000 (дев'ять мільйонів триста шістдесят п'ять тисяч) євро 00 євроцентів основного боргу, що еквівалентно 100 349 870 (сто мільйонів триста сорок дев'ять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 84 коп., 2 345 564 (два мільйони триста сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) євро 49 євроцентів позичкових процентів, що еквівалентно 25 133 699 (двадцять п'ять мільйонів сто тридцять три тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп. та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.09.2013.

Головуючий суддя С.О. Саванчук

Судді Т.П. Карпечкін

П.Ф. Скутельник