Рішення № 33479957, 11.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/57/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2013 Справа № 904/5989/13-908/2711/13

за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд. 4)

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 2811,30 грн.

Суддя Колодій Н.А

Представники:

Від позивача Голов О.В., довіреність № 9/6-313/ кр від 07.11.2012 р.

Від відповідача не з'явився

До господарського суду Запорізької області звернулось Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 2811,30 грн. заборгованості за договорами № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2013 р. матеріали справи № 904/5989/13 в порядку ст. ст. 15, 17 ГПК України направлені до господарського суду Запорізької області за підсудністю.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.08.2013 р. справа прийнята до розгляду, справі присвоєно № 904/5989/13-908/2711/13, судове засідання призначено на 28.08.2013 р. Ухвалою суду від 28.08.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.09.2013 р.

В судовому засіданні 11.09.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 13.08.2013 р. і від 28.08.2013 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 904/5989/13-908/2711/13.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав викладених в позові та обґрунтовує їх ст., ст. 526, 530, 611, 629, 901, 903 ЦК України та ст. ст. 193, 230 ГК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (позивач у справі ) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договори № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. на охорону об'єкта за допомогою ПЦО та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р. про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу "Тривога", та їх технічне обслуговування (далі за текстом -Договори).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості за договорами № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. на охорону об'єкта за допомогою ПЦО та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р. про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу "Тривога", та їх технічне обслуговування , тому суд вбачає за доцільним розглядати кожний договір окремо:

20.12.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. на охорону об'єкта за допомогою ПЦО, згідно з яким відповідач доручає, а позивач здійснює за допомогою ПЦО охорону майна відповідача на об'єктах, перерахованих в дислокації та позначених на плані об'єктів, а також здійснює обслуговування сигналізації на зазначених об'єктах. Під майном відповідача розуміється майно, що є власністю відповідача, або передане йому у володіння та користування на підставі цивільно-правових договорів.

На виконання умов договору позивачем за період з березня по квітень 2013 року надано відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг на загальну суму 1248,69 грн.: № 202-007151 від 31.03.2013 р. (на суму 416,23 грн.), № 202-009041 від 30.04.2013 р. (на суму 416,23 грн.), № 202-011540 від 31.05.2013 р. (на суму 416,23 грн.), підписаними сторонами (копії яких долучено до матеріалів справи).

Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата здійснюється відповідачем до 20 числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони об'єкта, шляхом перерахування відповідачем коштів на рахунок позивача.

20.12.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р. про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу "Тривога", та їх технічне обслуговування, згідно з яким позивач здійснює в інтересах відповідача спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об'єктах відповідача, перелік та адреси яких зазначені у дислокації, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивачем за період з березня по квітень 2013 року надано відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг на загальну суму 1435,32 грн.: № 202-007152 від 31.03.2013 р. (на суму 478,44 грн.), № 202-009040 від 30.04.2013 р. (на суму 478,44 грн.), № 202-011539 від 31.05.2013 р. (на суму 478,44 грн.), підписаними сторонами (копії яких долучено до матеріалів справи).

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата за надані послуги відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється щомісячно шляхом перерахування відповідачем відповідної суми, вказаної у розрахунку вартості наданих послуг (додаток 2 до договору), на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.

Перший платіж по договору у сумі вартості послуг охорони за перший місяць охорони об'єкта здійснюється впродовж 2- х банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі по договору здійснюється відповідачем не пізніше 20 числа місяця кожного місяця за цей місяць.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.629 ЦК України -договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У статті 903 ЦК України визначено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в порушення умов договору, оплату не здійснив в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на час звернення до суду за договорами № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р. у сумі 2684,01 грн.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. № 132 від 26.06.2013 р.) з вимогою погасити заборгованість.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату за надані послуги.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів належного виконання умов договорів № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р. та не спростував доводи позивача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 2684,01 грн. заборгованості за договорами № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р. є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач звернувся з вимогою до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 1,72 грн. та 20,34 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані розрахунки судом перевірені та встановлено, що розрахунок 3 % річних за договорами № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р., позивачем виконаний вірно, а вимога про стягнення з відповідача 20,34 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягає задоволенню судом.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно, позивачем в розрахунку допущено помилку.

Згідно проведеного перерахунку судом розрахунку позивача щодо втрат від інфляції, встановлено, що за заявлений позивачем період інфляційні витрати за травень 2013 р. становлять 101%, а не як зазначив позивач 102%, тому в вимозі про інфляційні витрати в сумі 0,83 грн. слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано.

Таким чином інфляційні витрати підлягають стягненню за договорами № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р. в сумі 0,89 коп.

Також позивач просить стягнути з відповідача 105,23 грн. пені за період з 21 березня 2013 р. по 22 липня 2013 р. за неналежне виконання договорів № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 3.4 договору № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р., на який посилається в обґрунтування своєї вимоги про стягнення пені позивач, сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати за цим договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення.

Що стосується п. 6.2.2 договору № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р., сторони обумовили, що у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період надання послуг, від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу у межах трирічного строку позовної давності.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно. Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню за неналежне виконання договорів № 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р. складає 98,68 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість та доказів її погашення не надав, вимога позивача належить задоволенню частково в сумі 2803,92 грн., які складаються з 2684,01 грн. основного боргу за договорами 1856/201-2012 від 20.12.2012 р. та № 1857/201-2012 від 20.12.2012 р., інфляційних витрат в сумі 0,89 коп. та 20,34 грн. - 3% річних і 98,68 грн. пені.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 2811,30 грн. заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд. 4, код ЄДРПОУ 08596854) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 01 коп. основного боргу, 0 (нуль) грн. 89 коп. інфляційний витрат, 20 (двадцять) грн. 34 коп. - 3% річних, 98 (дев'яносто вісім) грн. 68 коп. пені та 1715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 98 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "13" вересня 2013 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.