Рішення № 33478788, 05.09.2013, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/6946/13-ц

2/121/2415/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на її користь суму страхового відшкодування в розмірі 47301 гривень 83 копійки та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень 00 копійок, а також судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 587 гривень 71 копійки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з вини третьої особи ОСОБА_2 трапилося 28 грудня 2012 року ДТП, в результаті чого був пошкоджений її автомобіль. Автомобіль ОСОБА_2 був застрахований ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА». Відповідно до калькуляції вартість відновлювального ремонту її автомобіля складає 47301,83 грн.. 29 грудня 2012 року ОСОБА_2 повідомив відповідача про ДТП. 04.02.2013 року нею була подана відповідачу заява про страхове відшкодування. Однак, до цього часу страхове відшкодування їй не виплачено, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з дійсним позовом. Крім того, в результаті ДТП їй заподіяна моральна шкода, яка виразилася в тому, що перебування в аварійній дорожньо-транспортній ситуації саме по собі стало для неї психологічно травмуючи фактором. З дня ДТП вона відчуває душевні страждання, з'явилося порушення сну та дратівливість, переживання із-за знаходження в ДТП викликали емоційний дискомфорт, депресію. У зв'язку з тим, що її автомобіль в результаті ДТП тривалий час був не придатний до експлуатації, вона та її сім?я позбавлені можливості працювати, так як автомобіль головний засіб її заробітку. Вирішення побутових питань стало віднімати велику кількість часу та витрат. Суму моральної шкоди вона оцінює в розмірі 20000 гривень.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, зокрема висловив свою думку щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причин своєї неявки, письмових пояснень чи заперечень проти позову суду не надав.

Третя особа у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Однак, до суду повернувся поштовий конверт з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до положень ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.16 ЦК України, - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового чи майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 24 січня 2013 року ОСОБА_2 (третя особа у справі) був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП (як порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та призначено йому стягнення у вигляді штрафу на користь держави у сумі 425 гривень. Зазначена постанова набрала законної сили 04 лютого 2013 року (а.с.10).

Під час розгляду цієї адміністративної справи відносно ОСОБА_2 судом були встановлені такі факти:

«28 грудня 2012 року о 12 годині 30 хвилин по вулиці Київській 38, м. Ялта. ОСОБА_2 керував автомобілем марки «КАМАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 на праві власності. ОСОБА_2 рухався не строго правого краю проїзної частини, не обрав безпечний боковий інтервал, при зміні напрямку руху не переконався у безпеці при виконанні маневру, допустив зіткнення з автомобілем марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями він порушив п.п. 10.1; 11.2; 13.1 Правил дорожнього руху України, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками - пошкодженням транспортних засобів. ОСОБА_2 при розгляді справи в судовому засіданні винним себе у вчинені адміністративного правопорушення визнав». На цьому також наполягала позивач у своєму позові.

У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, - вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом також встановлено, що відповідальність заподіювача шкоди ОСОБА_2 згідно полісу № АВ/425675 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застраховано у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі відповідач/страховик) (а.с.5).

29 грудня 2012 року третя особа ОСОБА_2 повідомив Страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 28 грудня 2012 року за його участю та ОСОБА_1 (а.с.6).

04 лютого 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування відповідно до рахунку СТО ТавріяАвто, калькуляція № КА-0004579 від 16 січня 2013 року з додатком необхідних документів, котру останній отримав 18 лютого 2012 року (а.с.14).

Відповідно до копії калькуляції № КА-0004579 від 16 січня 2013 року, складеної Публічним акціонерним товариством «Таврія-Авто» на замовлення позивача - вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача складає 47301,83 гривень, котру сплатила позивачка 19 квітня 2013 року згідно з копією квитанції № 1/1 (а.с.16) та прийняла від останнього виконанні роботи з відновлювання її автомобіля, що підтверджується копією акту виконаних робіт № ЗА-0017209 від 31 травня 2013 року (а.с.8-9). Суд погоджується з цією калькуляцією, приймає її як допустимим доказом. Будь-яких заперечень та доказів проти цього розрахунку відповідачем суду не надано.

21 червня 2013 року ОСОБА_1 знов звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування відповідно до вказаних вище акту та квитанції на суму 47301,83 грн. (а.с.7).

Однак, як вказує позивач у своєму позові, що відповідач ухиляється від страхової виплати та до цього часу страхове відшкодування останній не виплатив.

Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, згідно вимогам ч. 3 ст. 386 ЦК України має власник.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, - збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ст. 979 ЦК України, - за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України, - у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правовій відповідальності власників наземних транспортних засобів», - при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, суд зясувавши обставини справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задовольню, а з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума страхового відшкодування в розмірі 47301 гривень 83 копійки.

Що стосується стягнення моральної шкоди з відповідача, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

В силу ст. ст. 23 ЦК України, - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як було встановлено судом вище та підтверджено вищевказаними матеріалами справи, що 28 грудня 2012 року в м. Ялті з вини третьої особи ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «КАМАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 сталося дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України, - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З'ясувавши всі надані суду докази та встановивши обставини, суд вважає, що вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 20000 гривень не доказані, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витраи по справі у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 473 гривні 01 копійки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, ч. 3 ст. 386, 979, 988, 1167, 1194 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правовій відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ідентифікаційний код 00034186) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) суму страхового відшкодування в розмірі 47301 (сорок сім тисяч триста одна) гривень 83 копійки.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ідентифікаційний код 00034186) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 473 (чотириста сімдесят три) гривні 01 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ: