Постанова № 33477617, 11.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2013 рокуСправа №827/1633/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.,

секретар судового засідання - Плаксіна О.С.,

за участю:

за відсутності представників сторін,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Керченського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Керченський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріального забезпечення у розмірі 1517,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Закону України "Про зайнятість населення".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.06.2013 відкрито провадження в адміністративній справі. Іншою ухвалою суду від 26.06.2013 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву з проханням розглянути справу за відсутністю представника, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неприбуття в судове засідання або про поважність причин неприбуття, відповідач суд не повідомив, письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що до Керченського міського центру зайнятості 25.04.2013 року за № 1453/02 із Севастопольського міського центру зайнятості надійшло повідомлення про те, що при зверненні за сприянням у працевлаштуванні ОСОБА_1 було виявлено факт ії знаходження у трудових відносинах з Республіканським дитячим протитубе ркульозним санаторієм «Керч» у період у попередньої реєстрації у Керченському міському центрі зайнятості у 2006 - 2007 році.

Згідно із відповіддю Кримського республіканського закладу «Дитячий проти туберкульозний санаторій «Керч» у зазначений період відповідачка працювала на умовах строкового трудового договору з 27.11.2006 року (арк..с. 15-17).

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна у Керченському міському центрі зайнятості у період з 29.06.2006 року по 02.07.2007 року, отримувала матеріальне забезпечення по безробіттю з 06.07.2006 р. по 01.07.2007 р. та була знята у зв'язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг служби зайнятості, відповідно до абзацу 9 п.п.1 п.20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безро бітних» (арк..с. 10).

Частиною першою, третьою статті 17 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Координацію і контроль за виконанням основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 21 Закону України "Про зайнятість населення" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Згідно з пунктом 6 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про зайнятість населення" функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.

Пунктом 1 Положення про Державну службу зайнятості України затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 19/2013 передбачено, що Державна служба зайнятості України (далі - Служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до підпунктів 28, 29, 30 пункту 4 Положення про Державну службу зайнятості України Державна служба зайнятості України відповідно до покладених на неї завдань представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини; проводить у встановленому порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, в тому числі шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснює контроль за використанням коштів Фонду, застосовує в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладає адміністративні штрафи.

Частинами другою, третьою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 (втратив чинність з 01.01.2013) встановлено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України № 803-XII від 01.03.1991(втратив чинність з 01.01.2013) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного.

Громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку: з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата укладення цивільно-правового договору, абзацом 2 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007.

Пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 31 Закону від 02.03.2000 № 1533-III передбачено, що тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю; порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню.

Тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" які надані безробітному в письмовій формі, у тому числі неповідомлення про перетин державного кордону у період, визначений працівником центру зайнятості для самостійного пошуку роботи, - на строк не менше ніж 15 календарних днів, підпункт 3 пункту 5.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 № 307.

Відповідно до пункту 6.14 розділу 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Відповідно до листа Керченського міського центру зайнятості № 06-2963 від 07.06.2013 року відповідачка була повідомлена про необхідність повернення зайво отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 1517,50 грн. (арк.с. 25)

На день розгляду справи сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми матеріального забезпечення одержаного внаслідок невиконання своїх обов'язків у розмірі 1517,50 грн. з ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 16 вересня 2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Керченського міського центру зайнятості (98028, місто Керч, вул. Кірова, 5, ЗКПО 20708617, УКДС у м. Керчі АР Крим м. Сімферополь, р/р 37171001000358, МФО 824026) про стягнення зайво отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 1517,50 грн. (одна тисяча п'ятсот сімнадцять гривень 50 копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Гавура