Постанова № 33473699, 12.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

12.09.2013 р. №820/7443/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.

за участю: представника позивача - Мазур Т.В., відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми, -

встановив:

Позивач, Фонд загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь вартість матеріального забезпечення у сумі 4841,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_2 зобов'язана повернути Харківському міському центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю з 05.06.2012 року по 01.03.2013 року, у сумі 4841,02 грн.

Представник позивача - Мазур Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд розглядає справу, враховуючи вимоги законів та інших нормативних актів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення відповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

29.05.2012 року ОСОБА_2 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де була зареєстрована з відкриттям персональної картки № 203912052900072.

05.06.2012 року за заявою відповідача їй було надано статус безробітного відповідно до наказу № НТ120605 від 05.06.2012 року та призначена виплата допомоги по безробіттю на загальних підставах з 05.06.2013 року по 30.05.2013 року (а. с. 8).

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за №87-ФОП від 29.07.2013 року (а.с.24) встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи на обліку Харківському міському центрі зайнятості як безробітна з 05.06.2012 року, отримувала допомогу по безробіттю, та була зареєстрована як фізична особа-підприємець, тобто відповідач надала недостовірні дані у зв"язку з чим наказом Харківського міського центру зайнятості №658 від 29.07.2013 року «Про повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття» - ОСОБА_2 зобов'язано повернути кошти у сумі 4841,02 грн. (а. с.22).

30.07.2013 року Харківським міським центром зайнятості направлено лист-претензію №ХМЦЗ-02-1979222/13 щодо повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 4841,02 грн. 41 коп. за період з 05.06.2012 року по 01.03.2013 року (а.с.20), яка була отримана відповідачем.

Позивач зазначає про відсутність факту відшкодування ОСОБА_2 вказаної суми службі зайнятості на момент подання позову.

Суд вважає, що позовні вимоги Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон України №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Закон України №803-XII) зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, належать до зайнятого населення (п.п. «б» ч. 3 ст.1 Закону № 803-XII).

Якщо особа забезпечує себе роботою самостійно, вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Згідно ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 4 частини 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Судом встановлено, що відповідач має паспорт на прізвище "Блохіна" (а.с. 44, 58), прізвище "Царьова" змінила після розірвання шлюбу у 2008 році (а.с.46).

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи №2а-7667/11/2070 за позовом ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, яка оглянута у судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Дзержинської районної ради м.Харкова, як фізични особа-підприємець 14.02.2001 року, та взята на облік до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова 26.02.2011 року за №13294, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року по справі №2а-7667/11/2070 - припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2., у зв"язку з ненаданням податкової звітності, починаючи з 4го кварталу 2002 року по теперішній час.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.29) - ФОП ОСОБА_2., (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) станом на 23.07.2013 року -знаходиться в стані припинення, але процедура припинення не завершена.

Згідно ч. 1 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV (зі змінами) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, відповідач в період реєстрації в Харківському міському центрі зайнятості, як безробітний та отримання допомоги по безробіттю мав статус фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (чинного на момент надання відповідачу статусу безробітного, отримання допомоги по безробіттю та професійного навчання) (далі - Закон № 803-ХІІ) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Отже, особи які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, не залежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 р. N 578 передбачено, що при реєстрації в центрі зайнятості як шукаючого роботу громадянин повинен подати визначений цим порядком перелік документів. При цьому він має повідомити спеціалісту центру зайнятості всі відомості, які можуть вплинути на порядок виплати та розмір допомоги по безробіттю.

Жодним нормативним документом не встановлено обов'язку служби зайнятості щодо перевірки під час реєстрації чи надання статусу безробітного поданих громадянином відомостей та можливості відмови у реєстрації чи наданні статусу безробітного (або відтермінування виплати допомоги по безробіттю) з підстав їх можливої недостовірності.

Як вбачається з матеріалів справи, при реєстрації в центрі зайнятості, відповідачем подавалася заява від 05.06.2012 року про надання статусу безробітного, в яких він зазначав, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує (а.с. 39).

Суд зазначає, що відповідно до п.8 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року (чинного під час отримання відповідачем отриманого матеріального забезпечення та професійного навчання) у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачем не надано до суду доказів повного або часткового виконання листа-претензії від 30.07.2013 року №ХМЦЗ-02-1979222/13, суд вважає позовні вимоги Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 - ідентифікаційний номер, адреса: АДРЕСА_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (61013, м.Харків, вул.Шевченка, 137А, р/р 37177300802007 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 36224721) вартість матеріального забезпечення у сумі 4841.02 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок одна гривня 02 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 13.09.2013 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.