Постанова № 33473641, 10.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2013 року справа № 826/10727/13-а

о 18 год. 09 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа

«Технікс Трейдинг»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення № 10026552207

від 04.07.2013 року,

за участю представників сторін:

від позивача Мисник Н.В.,

від відповідача Сперкача С.В., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Технікс Трейдинг» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомленння-рішення № 10026552207 від 04.07.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 25.09.2012 року між позивачем та ТОВ «Юпітер Інвест» укладений договір поставки № 25/09/2012-1 та складені всі первинні документи, які підтверджують факт виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, а саме: рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на оплату товару, які були надані відповідачу під час проведення документальної перевірки. Укладання позивачем договору із TOB «Юпітер Інвест» зумовлено придбанням позивачем певного товару у TOB «Юпітер Інвест» з метою його подальшої реалізації своїм контрагентам, та отримання доходу на різниці ціни продажу та купівлі. в Позивач наголошує, що в акті перевірки не зазначено в чому саме полягає невідповідність податкових накладних, виданих TOB «Юпітер Інвест» позивачу, з необхідним посиланням на ст. 201 Податкового кодексу України чи Порядок заповнення податкової накладної. Контрагент ТОВ «Юпітер Інвест» на момент здійснення господарської операції, зафіксованої в договорі, не мало ознак фіктивності та було діючим підприємством. Відомості про відсутність TOB «Юпітер Інвест» за його місцезнаходженням - відсутні. Відповідачем при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення взагалі не досліджувалися факти здійснення господарських операцій безпосередньо між позивачем та TOB «Юпітер Інвест».

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що в ході проведення перевірки позивача, перевіряючим виявлено заниження суми податку на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету за березень 2013 року у розмірі 59 211,00грн. Враховуючи приписи листа ВАС України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року відповідач звертає увагу суду, що відповідно до п. 1.1 договору № 25/09/2012-1 від 25.09.2012 року, TOB «Юпітер Інвест» (Постачальник) приймає на себе зобов'язання передати у власність TOB «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» (Покупця) товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених цим договором, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження наявності у нього складських приміщень. Крім цього, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару. Таким чином, на думку відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від TOB «Юпітер Інвест» на суму 59211,00грн. за березень 2013 року. (а.с.149)

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг», зареєстровано як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 05.10.2010 року № 10701020000041393, ідентифікаційний код юридичної особи 37317015, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту, в якому зазначено, що до видів діяльності позивача відноситься, зокрема, оптова торгівля електропобутовими приладами, радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису, комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням, електронними компонентами та устаткуванням. (а.с.175-186)

На час розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 02.12.2010 року (індивідуальний податковий номер - 373170126551), номер свiдоцтва платника ПДВ - 100312486, що підтверджується свідоцтвом та даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua). (а.с.174)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Юпітер Інвест» за березень 2013 року. За наслідками перевірки було складено акт від 14.06.2013 року № 611/22.2/37317015. (а.с.12-19)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в березні 2013 року ТОВ «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» придбано у ТОВ «Юпітер Інвест» товар на загальну суму 355 265,95грн. у тому числі ПДВ - 59 211,00грн. на підставі договору № 25/09/2012-1 від 25.09.2012 року.

Для роботи відповідачем був використаний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 06.06.2013 року № 2053/22.9/38292128 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юпітер Інвест» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2013 року, згідно якого встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємством, отже, податковий орган зазначив, що оскільки реальність господарських операцій між ТОВ «Юпітер Інвест» з платниками податків відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «Юпітер Інвест» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Крім того, в висновках акту перевірки зазначено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року.

У висновках акту документальної позапланової перевірки позивача, відповідачем встановлені порушення ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198 та п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 59 211,00грн. за березень 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 04.07.2013 року № 10026552207 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 74 014,00грн. з якої основний платіж 59 211,00грн. та штрафна санкція у розмірі 14 803,00грн. (а.с.11)

Спір виник через висновки податкового органу про не підтвердження реальності договору поставки товару від 25.09.2012 року № 25/09/2012-1, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту при відсутності фактичного постачання товарів.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарської операції між ТОВ «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» та ТОВ «Юпітер Інвест», мету придбання товару, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері поставки регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 54 «Купівля-продаж».

Відповідно до ст.712 цього кодексу, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджують матеріали справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Юпітер Інвест» (Постачальник) 25.09.2012 року укладено договір № 25/09/2012-1, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка товарів здійснюється на умовах EXW (EX WORKS) відповідно «Інкотермс-2010», місце поставки - узгоджується сторонами. Згідно умов р.3 договору передбачено, що товар поставляється партіями. Кожна партія товару визначається накладною. Строки поставки не пізніше 2 робочих днів з моменту узгодження сторонами заявки на поставку партії товару. Поставка партії товару вважається виконаною Постачальником в момент передачі партії товару Покупцю. Пунктом 6.1 договору передбачено, що ціни на товари, що постачаються Постачальником, є вільними відпускними та вказуються у прайс-листку Постачальника. Покупець повинен сплатити поставлений товар на умовах попередньої оплати, але не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати рахунку. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника. (п.7.2, 7.3 договору) В п.11.1 договору вказано, що договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і дії до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного і належного виконання (здійснення). (а.с.20-23)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 25/09/2012-1 від 25.09.2012 року підписаний директорами ТОВ «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» і ТОВ «Юпітер Інвест» та скріплений печатками.

TOB «Юпітер Інвест» було надано позивачу прайс-лист на товар аксесуари для комп'ютерної, відео- та аудіо техніки, котрий повинен бути предметом договору поставки. (24-44)

На виконання умов договору ТОВ «Юпітер Інвест» виписані рахунки на оплату за перелічений товар: №1 від 04.03.2013 року на суму 253 565,27грн. у т.ч. ПДВ 42 260,88грн., № 12 від 11.03.2013 року на суму 21 995,36грн. у т.ч. ПДВ 3 665,89грн., № 33 від 18.03.2013 року на суму 57 867,80грн. у т.ч. ПДВ 9 644,63грн., № 81 від 25.03.2013 року на суму 21 837,52грн. у т.ч. ПДВ 3 639,59грн. Всього на суму 355 265,95грн. у тому числі ПДВ - 59 211,00грн. (а.с.45-55)

Крім того, сторонами підписані видаткові накладні №1 від 04.03.2013 року, всього найменувань товару 102, на суму 253 565,27грн. у т.ч. ПДВ 42 260,88грн.; № 12 від 11.03.2013 року, всього найменувань товару 172, на суму 21 995,36грн. у т.ч. ПДВ 3 665,89грн.; № 33 від 18.03.2013 року, всього найменувань товару 257, на суму 57 867,80грн. у т.ч. ПДВ 9 644,63грн.; № 81 від 25.03.2013 року, всього найменувань товару 30, на суму 21 837,52грн. у т.ч. ПДВ 3 639,59грн. (а.с.56-66)

В зазначених накладних відображено, що Постачальник - ТОВ «Юпітер Інвест» передав, а Покупець - ТОВ «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» прийняв товар на загальну суму 355 265,95грн. у тому числі ПДВ - 59 211,00грн.

Крім того, ТОВ «Юпітер Інвест» були виписані податкові накладні на переданий товар: № 3 від 04.03.2013 року на суму 253 565,27грн. у т.ч. ПДВ 42 260,88грн., № 11 від 11.03.2013 року на суму 21 995,36грн. у т.ч. ПДВ 3 665,89грн., № 22 від 18.03.2013 року на суму 57 867,80грн. у т.ч. ПДВ 9 644,63грн., № 33 від 25.03.2013 року на суму 21 837,52грн. у т.ч. ПДВ 3 639,59грн., всього на загальну суму 355 265,95грн. у тому числі ПДВ - 59 211,00грн. (а.с.67-84), які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період березень 2013 року.

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за товар проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення від 26.03.2013 року № 720 на суму 200 000,00грн., від 20.03.2013 року № 715 на суму 15 000,00грн., від 20.03.2013 року № 80 на суму 35 000,00грн., від 01.04.2013 року № 86 на суму 65 000,00грн., від 05.02.2013 року № 39 на суму 48 000,00грн., які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Юпітер Інвест» за аксесуари згідно договору № 25/09/2012-1 від 25.09.2012 року. (а.с.189-192, 200)

Перевезення товару здійснювалося позивачем на власному транспорті Mercedes-Benz 815, НОМЕР_1, водієм ОСОБА_4, про що свідчать товарно-транспортні накладні від 25.03.2013 року, від 18.03.2013 року, від 04.03.2013 року та від 11.03.2013 року. (а.с.201-215)

Вищеперелічені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписувалися комірником ТОВ «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» ОСОБА_5, повноваження якого підтверджуються наказом № 6к_11 від 04.05.2011 року про прийняття останнього на роботу на посаду комірника. Відповідно до розділу ІІ посадової інструкції комірника, він веде облік наявних на складі матеріальних цінностей і звітну документацію про їх рух та забезпечує дотримання правил оформлення і здавання прибутково-видаткових документів, складання встановленої звітності. (а.с.216-219)

Таким чином, у судовому засіданні позивачем спростовані доводи відповідача, що видаткові накладні від імені Товариства підписані невстановленою особою, яка нібито діяла без довіреності і не мала на це відповідних повноважень.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вже раніше встановлено судом, що ТОВ «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» здійснює господарську діяльність, зокрема, оптова торгівля електропобутовими приладами, радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису, комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням, електронними компонентами та устаткуванням.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ «Юпітер Інвест» аксесуари позивачем реалізовано на адресу третіх осіб ПП «Торговий Дім «Метрополіс», ТОВ «Коипанія «Стар Телеком», ФО-П ОСОБА_6, ТОВ «Фенікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Стар Телеком», ТОВ «Фотос», ПП «Торговій дім «Метрополіс», ТОВ «Універсальна телефонна мережа», ТОВ «Мобіжук», ФО-П ОСОБА_3, ФО-П ОСОБА_7, у зв'язку з чим позивачем отримано дохід. На підтвердження реалізації товару зазначеним особам, позивач надав суду податкові накладні та витяг з реєстру податкових накладних за березень 2013 року. (а.с.90-144)

З наведеного слідує, що господарська операція між ТОВ «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» та ТОВ «Юпітер Інвест» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Юпітер Інвест», оскільки вказаний документ не позбавляє юридичного значення складених ТОВ «Юпітер Інвест» первинних документів.

Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що контрагент - ТОВ «Юпітер Інвест» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірній операції та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено та не надано доказів, а судом не встановлено, підстав для визнання нереальності угоди, укладеної в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірної господарської операції ТОВ «Юпітер Інвест» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить витяг з реєстру станом на 18.06.2013 року. (а.с.85-89)

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, позивач за березень 2013 року відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Юпітер Інвест», у зв'язку з придбанням товару. (а.с.161-171)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «Юпітер Інвест» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України, або інші недоліки в їх оформлені.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, березень 2013 року, контрагент позивача - ТОВ «Юпітер Інвест» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а саме індивідуальний податковий номер - 382921226556, номер свідоцтва платника ПДВ - 200062074, дата початку дії свідоцтва ПДВ - 01.09.2012 року, а тому зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, на думку суду, ТОВ «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Юпітер Інвест», а висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04.07.2013 року № 10026552207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нереальність правочину - договору поставки товару від 25.09.2012 року № 25/09/2012-1 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04.07.2013 року № 10026552207 яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 74 014,00грн. з якої основний платіж у розмірі 59 211,00грн. та штрафна санкція у розмірі 14 803,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Технікс Трейдінг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 740 гривень 14 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 10 вересня 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 13 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова