Постанова № 33473594, 09.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2612/13-а

09 вересня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О. при при секретарі судового засідання Палагнюку В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Наконечного Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0000201700, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 1020,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 12.03.2013 року №00120.

В основу визначення податкового зобов'язання на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість з врахуванням висновків попереднього акта перевірки позивача, яким встановлено несвоєчасне подання до податкового органу податкової декларації про майновий стан і доходи та застосовано штрафну санкцію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган незаконно застосував штрафну санкцію у сумі 1020,00 грн., оскільки на підставі акта камеральної перевірки №00120 від 12.03.2013 року позивачу було нараховано штрафну санкцію у сумі 170,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №00120 від 12.03.2013 року, яка є повністю сплачена на момент розгляду справі у суді. При цьому позивач зазначає про відсутність акта камеральної перевірки від 14.03.201 року, на підставі якого, на думку позивача, податковим органом була нарахована штрафна санкція у сумі 1020,00 грн. Крім того, позивач заперечує факт повторності вчинення порушення податкового законодавства щодо несвоєчасного подання/неподання до податкового органу податкової звітності, оскільки, як стверджує позивач, січень 2013 року був лише першим місяцем його підприємницької діяльності після отримання свідоцтва платника податку на додану вартість, а з 18.02.2013 року по 22.02.2013 року він перебував на амбулаторному лікуванні в Українській районній лікарні (Київська обл.) після отриманої травми ноги, що співпало із завершенням звітного періоду, у зв'язку з чим уся звітність була подана з 25.02.2013 року. Покликаючись на те, що податковий орган не провів з ним інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо порядку подання податкової звітності до контролюючого органу, не зважив на перебування позивача у лікувальному закладі та необхідності понесення значних фінансових затрат на лікування та відсутність доходів, крім щомісячних виплат грошової допомоги на дитину, позивач вважає, що у такий спосіб податковий орган порушив положення Податкового кодексу України в частині невиконання встановлених законом обов'язків щодо інформування платників щодо порядку та строків звітування перед податковим органом. Спираючись на відсутність доходів від провадження підприємницької діяльності, необізнаність із порядком подання звітності до податкового органу, апелюючи положеннями статей 21, 33, 55, 56 Податкового кодексу України позивач вважає застосування податковим органом штрафу у сумі 1020,00 грн. неправомірним та просить суд скасувати оспорюване повідомлення рішення.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, подав письмові заперечення, у яких стверджував, що позивач неправомірно порушив строк подання до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість, оскільки положення податкового законодавства щодо строків звітування платників є безумовним та беззастережним. А враховуючи повторність вчинення відповідного порушення, застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 1020,00 грн. є правомірним, а податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0000201700 є обґрунтованим та відповідає нормам податкового законодавства.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 05.11.2012 року (номер запису 2 597 000 0000 002013), з 01.01.2013 року зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво НОМЕР_1), з 01.01.2013 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником 3 групи за ставкою єдиного податку 3% (свідоцтво НОМЕР_2).

У березні 2013 року посадовою особою Корецького відділення Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за січень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що виявилось у несвоєчасному подані податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року.

За результатом перевірки за несвоєчасне подання податкової декларації, на підставі частини другої пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI на позивача накладено штраф в розмірі 1020 гривень згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2013 року №0000201700.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Порядок та умови справляння податку на додану вартість та строки звітування перед податковим органом визначає розділ V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно до пункту 202.1. статті 202 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Пунктом 203.1. статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зазначена норма узгоджується з положеннями статті 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (підпункт 49.18.1 пункту 49.18).

Відповідно до статті 111 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, фінансова відповідальність, яка встановлюється та застосовується згідно з цим кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Водночас, пунктом 120.1. статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягне накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Частиною ж другою цього ж пункту та статті Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як свідчать обставини справи, до позивача попередньо було накладено штраф за несвоєчасне подання податкової звітності у сумі 170,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2013 року №0000181700 на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, відображених у податковій декларації по майновий стан і доходи від 27.02.2013 року №2637523635, за результатом якої виявлено несвоєчасне подання податкової декларації за 2012 рік.

Визначена сума штрафу повністю сплачена позивачем, про що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні.

Згідно підпункту 20.1.28. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим кодексом.

За таких обставин, наявність повторності як кваліфікуючої ознаки допущеного порушення податкового законодавства в частині строків звітування перед податковим органом зумовило правомірне застосування до позивача частини другої пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн.

Суд зазначає, що твердження позивача про те, що штраф у розмірі 170,00 грн., який є сплаченим на даний час, до нього був застосований саме на підставі акта камеральної перевірки від 12.03.2013 року №00120 є хибними та основується на невірному сприйнятті даних перевірки.

Так, як вбачається зі змісту акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 12.03.2013 року №00120 у ньому зазначена інформація про застосування до позивача штрафу у сумі 170,0 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 року №0000181700 відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, а отже твердження відповідача про застосування до нього даним актом штрафної санкції у сумі 170,00 грн. не відповідає дійсності.

Суд також відхиляє посилання позивача на необізнаність зі строками подання податкових декларацій до податкового органу, що викликане тим, що відповідач не проінформував позивача по даному факту та не роз'яснив відповідного порядку.

Адже, нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI саме на платників податків покладено обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (стаття 16).

Згідно зі статтею 47 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, фізичні особи - платники податків.

Відсилання позивача до підпункту 21.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змісту якої позивач вбачає обов'язок посадових осіб податкового органу проводити з платником інформаційну-консультативну співбесіду про особливості підприємницької діяльності та порядок звітування є помилковим та не відповідає положенню підпункту 21.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та його смисловому навантаженню.

Відповідно до статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Також суд не приймає доводи позивача про звільнення його від застосування штрафу з підстав перебування на амбулаторному лікуванні, оскільки норми податкового законодавства, якими встановлюється обов'язок платника податків стосовно строків та порядку звітування перед податковим органом, є безумовними та беззастережними, а винятки із встановлених правил можуть встановлюватися тільки законом.

За таких обставин, суд, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0000201700 діяв у межах повноважень і у спосіб, визначений законом та вірно застосував до позивача штраф за несвоєчасне подання податкової звітності у сумі 1020,00 грн.

За наведених обставин позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 вересня 2013 року.