Рішення № 33472865, 06.09.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

.

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/4715/13-ц

Провадження № 2/206/1042/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"06" вересня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Поштаренко О.В.,

при секретарі - Богатирьовій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення -

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог банк посилається на те, що 06.08.2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір № DN80FI00000102. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 15300 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.08.2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банк і відповідач 06.08.2007 року уклали договір іпотеки № DN80FI00000102. Згідно умов якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 50,20 кв.м., житловою площею 29,10 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 84335грн.

Позивач зазначає, що до цього часу відповідач заборгованість за кредитним договором не повернув і нараховані проценти не сплатив. Станом на 05.06.2013 року заборгованість за кредитним договором становить 13493,46 доларів США, у зв'язку з чим позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на нерухоме майно - а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 відповідно до іпотечного договору № DN80FI00000102 від 06.08.2007 року, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

06.09.2013 року від представника позивача надійшла заява про розгляд позову без його участі, в якій зазначено, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 51).

Відповідач в судові засідання, які відбулися 25.07.2013 року та 06.09.2013 року не з'явився. Про час і місце засідання суду повідомлявся належним чином, про що свідчать судові повістки-виклики (а.с. 45, 49).

З огляду на викладене та згідно правил ч. 1 ст. 76 ЦПК України, зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд встановив, що 08.08.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір № DN80FI00000102. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 15300 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.08.2027 року (а.с. 19-24).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ЗАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач 06.08.2007 року уклали договір іпотеки № DN80FI00000102. Згідно умов якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 25-30). Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 84335 грн. (а.с. 31,32).

За рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв'язку зі зміною типу Банку, змінено найменування банку Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 40).

В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, банк направив відповідачеві досудову вимогу від 05.04.2013 року № 30.1.0.0/2-159 (а.с. 15) про що свідчить витяг з реєстру поштових відправок рекомендованих листів з повідомленням від 10.04.2013 року (а.с. 16-18).

Позивач зазначає, що до цього часу відповідач заборгованість за кредитним договором не повернув і нараховані проценти не сплатив. Станом на 05.06.2013 року заборгованість за кредитним договором становить 13493,46 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 11847,97 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 947,33 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 257,52 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 440,64 доларів США (а.с. 7-13).

Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України, курс долару США станом на 05.06.2013 року за сто одиниць становить 799,3000грн.

Як встановлено в судовому засіданні свої зобов'язання перед відповідачем банк за кредитним договором виконав повністю. Відповідач в своє чергу не виконав умови кредитного договору, позичальник припинив повертати банку отримані кошти, а також сплачувати проценти за користування кредитом.

Згідно ст. 1050 ЦК України кредитного договору, порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором позивач направляв відповідачеві вимогу від 05.04.2013 року № 30.1.0.0/2-159 (а.с. 15), яку було надіслано поштовим реєстром від 10.04.2013 (а.с. 16-18).

Відповідачем ніяких дій щодо погашення заборгованості вчинено не було.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про іпотеку».

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.

Згідно вимог ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Разом з тим, невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України (п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»№ 5 від 30 березня 2012 року).

Відповідно до іпотечного договору банк, як іпотекодержатель, набуває права задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання основного зобов'язання, або порушення порядку його виконання (а.с. 27-33).

З огляду на те, що заборгованість за кредитним договором відповідачем до цього часу не погашена, суд, розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст вказаних норм права, приходить до висновку про задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що у п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, звертається увага на те, що у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 589, 590 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 35, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 4 -8, 10, 11, 18, 57 -60, 79, 88, 169, 197, 208, 209, 212 -215, 218,224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - квартиру загальною площею 50,20 кв.м., житловою площею 29,10 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DN80F100000102 від 06.08.2007 р.) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 64993919400001, МФО № 305299) витрати по сплаті судового збору в сумі 1078,13 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: О.В.Поштаренко