Постанова № 33471758, 02.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 р. Справа №805/6893/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представника позивача - Козлович С.М.,

представника відповідача - Железньова І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року № 0000281602, № 0000271602,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас», звернулось до суду з позовною заявою до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року № 0000281602, № 0000271602.

Ухвалою суду від 29.08.2013 року замінено відповідача Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію у Донецької області Державної податкової служби, його правонаступником Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства

за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, встановлені порушення та складено акт № 174/16-0/24656946 від 08.04.2013 року.

На підставі акту перевірки № 174/16-0/24656946 від 08.04.2013 року, 25.04.2013 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000281602, № 0000271602, якими позивачу визначено збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень встановлених з боку позивача є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі. Пояснив суду, що доводи адміністративного позову не спростовують встановлених порушень з боку позивача. Вважає висновки акту перевірки документально обґрунтованими і такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення, таким, що прийнято правомірно.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» (Далі -ТОВ «Солді-Донбас»), - є юридичною особою та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, - Ясинуватська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (Далі,- Ясинуватська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області), є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, встановлені порушення та складено акт № 174/16-0/24656946 від 08.04.2013 року (Далі,- акт перевірки) (том 1 а.с.24-89).

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 року № 0000281602, № 0000271602 (Далі,- спірні рішення).

Спірним рішенням № 0000271602 на підставі акту перевірки, згідно з п.п. 54.3.2, п.54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 7,11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (Далі за текстом, - ПКУ) за порушення п. 85.4 ст. 85, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 ПКУ, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Солді-Донбас» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 884388,50 гривень, з якої основний платіж 767078,00 гривень, штрафна фінансова санкція 117310,50 гривень (том 1 а.с. 90).

Спірним рішенням № 0000281602 на підставі акту перевірки, згідно з п.п. 54.3.2, п.54.3 ст. 54 абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 6,7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ за порушення п.5.1, абз. 4 п.п. 5.39 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, абз. 1,2 п. 44.1, абз.1 п. 85.2 ст. 85, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ ТОВ «Солді-Донбас» збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на суму 1031292,75 гривень, з якої основний платіж 930847,00 гривень, штрафна фінансова санкція 100445,75 гривень (том 1 а.с. 92).

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

З метою визначення обґрунтованості та правомірності підстав нарахування позивачу податкових зобов'язань, суд вважає за необхідне надати оцінку висновкам акту перевірки.

Згідно висновків акту перевірки з боку ТОВ «Солді-Донбас» встановлені наступні порушення (том 1 а.с. 88).

1. ст. 44, абз.1 п. 85.2 ст. 85, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ у вигляді заниження податку на прибуток в сумі 930847 гривень, у т.ч. за 2010 рік у сумі 354539 гривень, за 1 квартал 2011 року у сумі 152749 гривень, за 2-4 квартали 2011 року у сумі 376319 гривень, за 2012 рік у сумі 47240 гривень.

2. п. 85.4 ст. 85, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 ПКУ, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 767078 гривень, у т.ч. по періодам: квітень 2010року у сумі 18055 гривень, травень 2010 року в сумі 32546 гривень, червень 2010 року в сумі 40676 гривень, липень 2010 року в сумі 34524 гривень, серпень 2010 року в сумі 31589 гривень, вересень 2010 року в сумі 42892 гривень, жовтень 2010 року в сумі 25640 гривень, листопад 2010 року в сумі 36913 гривень, грудень 2010 року в сумі 20797 гривень, січень 2011 року в сумі 30001, лютий 2011 року в сумі 31059 гривень, березень 2011 року в сумі 54535 гривень, квітень 2011 року в сумі 69216 гривень, травень 2011 року в сумі 57331 гривень, червень 2011 року в сумі 55698 гривень, липень 2011 року в сумі 58399 гривень, серпень 2011 року в сумі 2892 гривень, жовтень 2011 року в сумі 45863 гривень, листопад 2011 року в сумі 28837 гривень, грудень 2011 року в сумі 4779 гривень, січень 2012 року в сумі 44836 гривень.

В обґрунтування висновків акту перевірки, на підставі яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, податковим органом покладено наступні обставини.

Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року встановлено їх завищення у сумі 3875564 гривень, у т.ч. по періодам 2 квартал 2010 року в сумі 456383 гривень, 3 квартал 2010 року в сумі 545023 гривень, 4 квартал 2010 року в сумі 416750 гривень, 1 квартал 2011 року в сумі 610996,2 гривень, 2 квартал 2011 року в сумі 921284 гривень, 3 квартал 2011 року в сумі 302584 гривень, 4 квартал 2011 року в сумі 397591 гривень, 1 квартал 2012 року в сумі 224373 гривень, 2 квартал 2012 року в сумі 193 гривень, 3 квартал 2012 року в сумі 193 гривень, 4 квартал 2012 року в сумі 194 гривень.

Встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 01.1-01.5» в сумі 2029152 гривень,у т.ч. за 2 квартал 2010 року в сумі 456383 гривень, за 3 квартал 2010 року в сумі 545023 гривень, за 4 квартал 2010 року в сумі 416750, за 1 квартал 2011 року у сумі 610996 гривень.

Також в обґрунтування висновків ату перевірки у цій частині були покладені висновки акту перевірки № 41/15-20/24656946 від 29.01.2013 року, складеного Ясинуватською ОДПІ Донецької області ДПС за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Солді-Донбас» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року та податку на додану вартість з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Рослит».

Актом перевірки № 41/15-20/24656946 від 29.01.2013 року встановлено, що у порушення п. 138.2 п. 138.6 ст. 138 ПКУ ТОВ «Солді-Донбас» завищено витрати у 2 кварталі 2011 року на 74209 гривень у 3 кварталі 2011 року на 99388 гривень та в порушення п. 198.2 п. 198.3 ст. 1098 ПКУ завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 173597 гривень у т.ч. за серпень 2011 року 74209 гривень, вересень 2011 року 99388 гривень.

На момент проведення перевірки стан ТОВ «Рослит» значиться як до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Податковий орган вважає, що ТОВ «Солді-Донбас» укладено угоду із ТОВ «Рослит» з метою умисного ухилення від сплати податкових зобов'язань шляхом їх мінімізації, оскільки у ТОВ «Рослит» відсутні можливості для реального здійснення господарських операцій.

З урахуванням даних реєстрів кореспонденцій рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, встановлено завищення ТОВ «Солді-Донбас» валових витрат за перевіряємий період в сумі 2029152 гривень у т.ч за 2 квартал 2010 року в сумі 456383 гривень, за 3 квартал 2010 року в сумі 545023 гривень, за 4 квартал 2010 року в сумі 416750 гривень, за 1 квартал 2011 року в сумі 610996 гривень.

Встановлено завищення задекларованих ТОВ «Солді-Донбас» показників у рядку 05.1 Декларацій Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2011 року по 11.12.2012 року в сумі 1646871 гривень, в т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 911225гривень, за 3 квартал 2011 року в сумі 291992 гривень, за 4 квартал 2011 року в сумі 394135 гривень за 1 квартал 2012 року в сумі 49519 гривень.

ТОВ «Солді-Донбас» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в сумі 1646871 гривень. Встановлене порушення вплинуло на правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

ТОВ «Солді-Донбас» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, по взаємовідносинам з ТОВ «Дидактика» в сумі 77923 гривень, в т.ч. за 4 квартал 2011 року на 3262 гривень, за 1 квартал 2012 року на 174661 гривень.

В обґрунтування висновків акту перевірки у цій частині були покладені висновки акту № 7209/22-4/34735238 від 21.12.2012 року складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за наслідками проведеної документальної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Дидактика».

Вказаним актом встановлено відсутність у ТОВ «Дидактика» необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень економічно необхідних для реалізації товарів. В ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу від постачальників ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олімп» , ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Дидактика» (отримувач). У зв'язку із чим у ТОВ «Дидактика» не підтверджено дійсність формування податкових зобов'язань відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ. Відповідно до ІФАС Автоматизоване співставлення ПЗ та ПК у розрізі контрагентів зроблено висновок, що серед «покупців» виступає підприємство ТОВ «Солді-Донбас» за грудень 2011 року на суму ПДВ 652,46 гривень.

Враховуючи неможливість реального здійснення ТОВ «Дидактика» господарських операцій, наявність формально складених, але недостовірних документів, не дає права ТОВ «Солді-Донбас» на включення відповідних сум до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, в результаті чого ТОВ «Солді-Донбас» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за 4 квартал 2011 року на 3262 гривень, за 1 квартал 2012 року на 174661 гривень.

Встановлене порушення вплинуло на правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також податковим органом взято до уваги висновки акту перевірки № 1355/22-621-32378230 від 14.06.2012 року складеного ДПІ у Дніпропетровському районі м. Києва ДПС за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будгерметик» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «ЕВМ Сервіс» за червень-серпень 2011 року. Вказаним актом встановлені порушення з боку ТОВ «Будгерметик» у вигляді заниження податку на додану вартість на суму 6662165,00 гривень за червень 2011 року на суму 270645 гривень, серпень 2011 року на суму 395571,00 гривень.

Врахувавши зокрема вказаний акт податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Солді-Донбас» підстав для включення відповідних сум до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, в результат чого ТОВ «Солді-Донбас» завищено витрати за 2 квартал 23011 року в сумі 10059 гривень, за 3 квартал 2011 року в сумі 8202 гривень.

Встановлене порушення вплинуло на правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Висновки відповідача обґрунтовані також думкою податкового органу що ТОВ «Солді-Донбас» завищено витрати для цілей оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Стимул-ТГВ» в загальній сумі 2390 гривень.

Зазначене обґрунтовує актом ДПІ у Київському районі м. Донецька «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «КЕШ» (том 1 а.с.47)

Порушення з боку ТОВ «Солді-Донбас» внаслідок яких збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток податковий орган також пов'язує із ненаданням або наданням не у повному обсязі товарно-транспортних документів.

В обґрунтування висновків акту перевірки, на підставі яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість покладено аналогічні обставини аналогічні обставинам на підставі яких сформовано висновки акту перевірки на підставі яких збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток (п. 3.1.2 розділу 2 акта перевірки) зокрема у зв'язку із не підтвердженням факту здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Стимул ТГВ, ТОВ «Будгерметик», ТОВ «Рослит».

Суд не погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

Суд не погоджується із позицією податкового органу щодо покладених в обґрунтування вищезазначених висновків акту перевірки обставин та висновків встановлених іншими актами перевірок, складених за результатами перевірки інших платників податків, оскільки така позиція суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

До того ж відповідачем у свою чергу не надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками зазначених актів.

На думку суду інформація, яка міститься у акті перевірки контрагента не є належним доказом при формуванні висновків акту перевірки, за наслідками якого прийнято спірне податкове-повідомлення-рішення, оскільки ніяким чином не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Наведена правова позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу суперечливості висновків, викладених у акті перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно описової частини акту перевірки, не встановлено взаємовідносини суб'єкта господарювання, що перевіряється, з платниками, установчі документи свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.

Як встановлено вище, матеріали справи не містять судових рішень за якими будь-який договір, укладений позивачем з контрагентами у спірних правовідносинах було визнано недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач мав відносини із контрагентами свідоцтво платника ПДВ яких були анульовані, або контрагентами які не знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як саме відсутні докази на відсутність у його контрагентів правоздатності.

Суд також не погоджується із позицією податкового органу, покладеною у формування висновків акту перевірки в тій частині, що суб'єктом контролю не підтверджено факт транспортування та отримання ТМЦ від контрагентів, з наступних підстав.

Зазначена позиція податкового органу обґрунтовується ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних.

Суд не погоджується з твердженням податкового органу щодо виключності товарно-транспортної накладної як документа, що підтверджує факт надання транспортних послуг, оскільки зазначене не передбачено положеннями діючого законодавства України.

Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95.

Відповідно до пп. б) п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ № 731 від 28.12.1992, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Оскільки наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, його дія не розповсюджується на підприємства, що не входять в сферу управління Міністерства транспорту України.

Враховуючи, що позивач та сторона з якою укладено договір не входить в сферу управління Міністерства транспорту України, застосування товарно-транспортної накладної за формою №1-ТН для підприємства не є обов'язковим.

За таких обставин відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення витрат з придбання товару до складу податкового кредиту, оскільки зазначене включення здійснено на підставі інших документів, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають її вимогам.

Що стосується акту перевірки ТОВ «Солді-Донбас» № 41/15-20/24656946 від 29.01.2013 року, складеного Ясинуватською ОДПІ Донецької області ДПС за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Солді-Донбас» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року та податку на додану вартість з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Рослит», суд зазначає наступне.

На підставі висновків акту перевірки № 41/15-20/24656946 від 29.01.2013 року Ясинуватською ОДПІ Донецької області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 12.02.2013 № 0000021520 яким ТОВ "Солді-Донбас" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 216 996,25 грн., у тому числі за основним платежем - 173597 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43 399,25 грн.;

від 12.02.2013 № 0000011520 яким ТОВ "Солді-Донбас" донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 199637грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі №805/2754/13-а задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Солді-Донбас" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2013 року № 0000011520, № 0000021520 (том 20 а.с. 129-132).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 року у справі № 805/2754/13-а залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 805/2754/13-а (том 20 а.с. 133-135).

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України,- обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.2 ст. 14 КАС України, - постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 124 Конституції України,- правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст.14 КАС України,- постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст. 255 КАС України,- постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи вищенаведене суд не приймає до уваги висновки акту перевірки № 41/15-20/24656946 від 29.01.2013 року як обґрунтування висновків акту перевірки на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно положень п.138.2, п.138.6 ст.138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Згідно п. 198.1. ст. 198 ПКУ,- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст. 198 ПКУ,- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3. ст. 198 ПКУ,- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 2, 4, 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів,

також для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, в тому числі самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства, підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.15 цього положення,- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 2.16 цього положення,- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно ст. 1 Закону України,- «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Реальність господарських операцій, що стосуються спірних правовідносин, а також дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, підтверджується наданими суду договорами укладеними між ТОВ «Солді-Донбас» та його контрагентами (том 1 а.с. 121-134), актами звірки взаєморозрахунків (том 1 а.с.135-166), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунком-фактурою (том 1 а.с.167-168), видатковими накладними на отримання товару (том 10 а.с.1-250, том 11 а.с.1-202, 214-222, том 9 а.с. 1-250, том 8 а.с. 1-250), виписками банку (том 1 а.с. 174-239, том 3 а.с. 167-250, том 4 а.с. 7-6), податковими накладними (том 1 а.с. 240-250, том 12 а.с.1-69, том 4 а.с. 8-250, том 5 а.с.1-250, том 11 а.с. 223-242, том 6 а.с. 1-250, том 7 а.с. 1-250) податковими деклараціями (том 2, а.с. 1-250, том 3 а.с. 1-166, том 11 а.с. 243-249), товарними звітами (рух по постачальнику в розрізі контрагентів) (том 12 а.с. 88-244, том 13 а.с. 1-245, том 14 а.с. 1-250, том 15 а.с. 1-250, том 16, а.с. 1-239, том 17 а.с.1-250, том 18 а.с. 1-250, том 19 а.с. 1-250), висновками державної санітарно-гігієнічної експертизи, паспортами якості (том 12, а.с. 71-82), товарно-транспортними накладними (том 12, а.с. 83-87).

Вказані первинні документи містять усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відповідають приписам ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4, п.п. 2.15 п. 2.16 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88, у тому числі зазначено назву документа, назву підприємства, найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Суд звертає увагу на ту обставину, що подальша реалізація придбаних у ході спірних правовідносин ТМЦ підтверджується наявними в матеріалах справи товарними звітами (рух ТМЦ по постачальнику в розрізі контрагентів).

Таким чином, одержання економічного ефекту, за наслідками реалізації товарів та послуг підтверджується матеріалами справи.

Отже відповідачем не доведено суду відповідності обставин викладених у акті перевірки фактичним обставинам справи.

Надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Проведеною перевіркою податкового органу встановлені обставини складання відповідних податкових та видаткових накладних на поставлені контрагентом товари, та не встановлено обставин невідповідності цих накладних поставленим товарам.

Крім того, правильність заповнення податкових накладних та форма податкових накладних у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Свідок ОСОБА_5, у судовому засіданні надала пояснення, що вона з 2002 року працює в ТОВ «Солді-Донбас» товарознавцем, але з листопада 2012 року знаходиться в декреті. Під час виконання свої професійних обов'язків вона приймала товар на базі ТОВ «Солді-Донбас», що знаходиться у м. Авдіївці. Підтвердила факт реальності поставки товару від ТОВ «Рослит». Пояснила суду, що вона особисто знайома із колишнім директором ТОВ «Рослит» ОСОБА_6 Зазначила, що прийом документів відбувався на підставі рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, при цьому довіреності на отримання товарів, із строком дії 10 днів, реєструвались у відповідному журналі та передавалась постачальнику. Картки складського обліку не велись, оприбуткований товар відображувався у програмі «1-С».

Свідок ОСОБА_6, у судовому засіданні надав пояснення, що близько двох років тому він перебував на посаді директора ТОВ «Рослит». Під час виконання свої професійних обов'язків підприємство ТОВ «Рослит» на виконання договору купівлі-продажу від 05.01.2009 року № ДГ-0000001 укладеного із ТОВ «Солді-Донбас» здійснювало фактичну поставку товарів, на базу ТОВ «Солді-Донбас», яка знаходиться у м. Авдіївці. Документи на підтвердження господарських операцій складались за фактом поставки товару. Поставки були прямими, транспортування ТМЦ здійснювалось транспортом постачальників, при цьому транспортні витрати входили до загальної вартості придбаного товару. У деяких випадках він, як особисто супроводжував товар від моменту придбання до моменту поставки на базу ТОВ «Солді-Донбас». Зазначив, що на час його роботи директором ТОВ «Рослит»не мало складських приміщень. Також пояснив, що на теперішній час директором ТОВ «Рослит» не працює, а підприємство належить іншому власнику.

Суд приймає пояснення свідків, оскільки вони послідовні, логічні не суперечливі між собою, та не спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки в частині, що стосуються спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності спірних рішень.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Оскільки відповідач не довів суду правомірність підстав нарахування позивачу податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про скасування спірних рішень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 2294,00 гривень.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року № 0000281602, № 0000271602, - задовольнити повністю.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 25.04.2013 року № 0000281602, № 0000271602.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» судовий збір у розмірі 2294,00 гривень (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень шляхом їх безспірного списання із рахунку Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 02 вересня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі 07 вересня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.