Ухвала суду № 33471706, 12.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року справа №2а/0570/21251/2011

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Білоцерковець Д.О., за участю представника позивача Кузько Т.Е., представника відповідача Братченко Т.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі № 2а/0570/21251/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 21 жовтня 2011 року № 0001452302, яким збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку у загальній сумі 443365 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки позивач у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року здійснював оптову торгівлю палива, то він виступав податковим агентом в розумінні п.п. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 ПК України і був зобов'язаний утримувати та нараховувати екологічний податок незалежно від того, чи був останній утриманий та нарахований постачальниками-контрагентами позивача.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача. Згідно довідки з ЄДР позивач за КВЕД займається, зокрема, оптовою та роздрібною торгівлею паливом.

Посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої було складено акт від 14.10.2011р. №2711/23-211/33135428 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення ст. 241, п.249.1, п. 249.4, п.250.2 Податкового кодексу України, а саме позивачем не подано податкову декларацію з екологічного податку за 1 квартал 2011 року, не обчислено екологічний податок за 1 квартал 2011 року та занижено екологічний податок за 2 квартал 2011 року, що призвело до заниження екологічного податку у сумі 443363грн., у т.ч. по періодам: 1 квартал 2011р.- 210012грн., 2 квартал 2011 р. 233351грн.

21 жовтня 2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001452302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем екологічний податок у загальній сумі 443365грн. 00 коп. (за основним платежем 443363грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2грн.).

Також встановлено, що позивачем у період з 1 січня 2011 року по 1 квітня 2011 року, як оптовим покупцем, було придбане паливо у податкових агентів з екологічного податку, що підтверджується, листами постачальників ТОВ «Паливно-заправна компанія «ТНК Авіа», ТОВ «Єнержи Стар», видатковими накладними, актами приймання-передачі, у яких зазначено, що сума екологічного податку включено до ціни придбання палива.

Зазначені обставини визнаються сторонами та не є спірними. Продаж нафтопродуктів у 1-му та 2-му кварталі 2011 року позивачем здійснювався шляхом оптової торгівлі, при чому останній придбавав паливо на території України у оптових продавців.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Спірним питанням в цій справі є наявність обов'язку позивача, як оптового продавця палива, утримувати та нараховувати екологічний податок, якщо останній вже був утриманий та нарахований контрагентами позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач у 1 і 2 кварталі 2011 року придбавав паливо, у ціну якого був вже включений екологічний податок, тобто у податкових агентів, то він не повинен був сплачувати повторно екологічний податок як податковий агент та не повинен був подавати відповідну податкову звітність відповідачу за 1 квартал 2011 року.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: 240.1.1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; 240.1.2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; 240.1.3. розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; 240.1.4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); 240.1.5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Відповідно до пункту 240.2 статті 240 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива. Пересувне джерело забруднення - транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин (підпункт 14.1.142 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пункт 241.1 статті 241 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Відповідно до статті 18 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до п. 241.2 статті 241 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом (п.п. 241.2.1), здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом) (п.п. 241.2.2).

У відповідності до підпункту 242.1.4 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами, а статтею 244 Податкового кодексу України закріплені ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, які обчислені у гривнях за 1 тонну палива.

Виходячи з визначення поняття екологічного податку (п.п. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 ПК України) та положень статті 241 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковими агентами утримання та нарахування екологічного податку здійснюється за кожен перший продаж палива - оптовий чи роздрібний за ставками, визначеними статтю 244 Податкового кодексу України, а тому утримання екологічного податку на стадії кожного його оптового перепродажу суперечить нормам статті 244 Податкового кодексу України, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі № 2а/0570/21251/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2011 року № 0001452302 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 16 вересня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова