Рішення № 33470850, 11.09.2013, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8163/13-ц

Провадження №2/592/2334/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

Головуючого Корольової Г.Ю.,

при секретарі Кириченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», 3-я особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Суми про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду з вищеозначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що під час роботи з 27.12.1971 року по 29.05.2009 року працюючи на посаді пресовщика ПАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе» і в результаті роботи в неналежних умовах отримав професійне захворювання у вигляді: ХОЗЛ токсико-пилової етилогії 111 ст. у фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень 11 ст. ЛН,111 ст НК 11 ст. А ст. хронічне легеневе серце, субкомпенсоване. Захворювання професійне. Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації 11 ст. у формі вегетативно-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок з вираженим вегетативно-трофічним порушенням на кистях і ангіоспазмами пальців рук, в поєднані з двостороннім плече-лопаточним периартрозом, 2-х сторонній деформуючим остеоартрозом ліктьових і променезап*ястних суглобів зі стійким більовим синдромом і вирженим обмеженням функції верхніх кінцівок. Захворювання професійне. Хронічна попереко-кресцева радикулопатія з 2-х стороннім корешковим синдромом 1,5-S1, спондилоартроз, деформуючий спондильоз, функціональна нестабільність на рівні 1,5-S1 з вираженим м'язово-тонічним і больовим синдромом, з порушенням опорно-кінетичної функції хребта і нижніх кінцівок. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з помірним ступеням зниження слуху (3 ст.) професійного характеру. Основний діагноз. ІХС.НК 11 А ст. атеросклеротичний кардіосклероз. Виразкова хвороба шлунку, не активна фаза. Профілуюча тубулярна аденома шлунку. РОХП з сенсорним порушеннями (супутний діагноз), вперше встановлено ПДЛЕК НДІ гігіени праці і профзахворювань ХНМУ 25.03.2009 року. Вказує, що в акті розслідування профзахворювань зазначено, що профзахворювання виникло внаслідок його роботи через недосконалість технологій, адміністрація цеху не забезпечила виконання вимог: ГОСТ 12.1.005-88 «Санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони», ДСН 3.3.6-037-99 «Державно-санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку», ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Загальні вимоги до повітря робочої зони», «Інструкція по утриманню виробничих приміщень» №658-66. Згідно довідки виданої Фтизіатричсної МСЕК від 17.06.2010 року ступень втрати професійної працездатності становила 80% внаслідок професійного захворювання та другу групу інвалідності безтерміново.

Прохає стягнути на його користь моральну шкоду у зв*язку з отриманням 3 групи інвалідності, втрати працездатності внаслідок професійного захворювання, що потягло з приводу хвороби втрати нормальних життєвих зв*язків з оточуючими, обмеження життєдіяльності та вимагання додаткових зусиль по організації життя. Моральну шкоду оцінює у розмірі 16 000 грн.

Представник позивача ОСОБА_2. у судовому засіданні позовні вимоги підтримає у повному обсязі та розмір моральної шкоди обґрунтовує тим, що виходячи з принципу розумності та справедливості, що відпродаж тяжкості його моральних страждань та ступеня втрати працездатності та зміною способу життя внаслідок отримання декількох захворювань, які потягли постійні звернення до лікарів,порушення спілкування з оточуючими людьми та іншими негативними факторами, у розмірі 16 000 грн

Представник відповідача Гоч В.М.. у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди в зв*язку з професійним захворюванням, він був ознайомлений про наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров*я та погоджуючись на запропоновані йому умови праці, позивач усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров*я та несе солідарну відповідальність за їх настання. Крім того стверджує, що позивач вимагає йому компенсувати моральну шкоду у зв'язку з вібраційною хворобою та хронічною радіокулопатією за відсутності передбачених на це законом підстав.

Представник 3-ої особи в судове засідання не з*явився, надали суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.

Суд заслухавши осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 27.12.1971 року по 29.05.2009 року ОСОБА_1. перебував в трудових відносинах з ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» та працював слюсарем механозборочних робіт, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 5-6).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 23 від 10.04.2009 року позивачу встановлено професійне захворювання: ХОЗЛ токсико-пилової етилогії 111 ст. у фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень 11 ст. ЛН,111 ст НК 11 ст. А ст. хронічне легеневе серце, субкомпенсоване. Захворювання професійне. Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації 11 ст. у формі вегетативно-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок з вираженим вегетативно-трофічним порушенням на кистях і ангіоспазмами пальців рук, в поєднані з двостороннім плече-лопаточним периартрозом, 2-х сторонній деформуючим остеоартрозом ліктьових і променезап*ястних суглобів зі стійким більовим синдромом і вирженим обмеженням функції верхніх кінцівок. Захворювання професійне. Хронічна попереко-кресцева радикулопатія з 2-х стороннім корешковим синдромом 1,5-S1, спондилоартроз, деформуючий спондильоз, функціональна нестабільність на рівні 1,5-S1 з вираженим м'язово-тонічним і больовим синдромом, з порушенням опорно-кінетичної функції хребта і нижніх кінцівок. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з помірним ступеням зниження слуху (3 ст.) професійного характеру. Основний діагноз. ІХС.НК 11 А ст. атеросклеротичний кардіосклероз. Виразкова хвороба шлунку, не активна фаза. Профілуюча тубулярна аденома шлунку. РОХП з сенсорним порушеннями (супутний діагноз), вперше встановлено ПДЛЕК НДІ гігіени праці і профзахворювань ХНМУ 25.03.2009 року. Та в акті зазначено, що профзахворювання виникло внаслідок його роботи через недосконалість технологій, адміністрація цеху не забезпечила виконання вимог: ГОСТ 12.1.005-88 «Санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони», ДСН 3.3.6-037-99 «Державно-санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку», ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Загальні вимоги до повітря робочої зони», «Інструкція по утриманню виробничих приміщень» №658-66 (а.с. 7).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 17.06.2010 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності та 80% втрати працездатності (а.с. 8), та підтверджується повними актами огляду МСЕК за № 471 від 02 липня 2009 року та за № 537 від 17.06.2010 року.

Таким чином судом встановлено, що роботодавцем було порушено право позивача на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило йому душевні страждання в зв*язку зі значним погіршенням стану здоров*я. Внаслідок погіршення стану здоров*я позивач значно обмежений в життєдіяльності, звичках, бажаннях, що вимагає від нього вживати додаткових зусиль по організації його життя.

Ствердження представника відповідача про наявність вини самого позивача з приводу отримання професійного захворювання, суд не погоджується, оскільки позивач тривалий час працював саме на даному підприємстві і актом розслідування хронічного професійного захворювання зазначена вина адміністрації цеху не виконання вимог умов праці та охорони здоров'я.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я, пов*язаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2006 року обов*язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно на 2006 та 2007 роки. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що трудове законодавство встановлює права, обов*язки, відповідальність робітника та роботодавця у сфері трудових відносин, зокрема, роботодавець зобов*язаний створити безпечні та нешкідливі умови праці найманому працівникові, а завдання каліцтва або іншого ушкодження здоров*я працівникові під час виконання ним трудових обов*язків та відповідальність за таку шкоду роботодавця, за наявності вини, знаходяться поза межами регулювання нормами трудового законодавства, і така відповідальність наступає відповідно до норм ЦК України.

З огляду на вищенаведене, при визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв*язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, яке встановлено висновками МСЕК, заподіяння моральних страждань потерпілому-позивачу є доведеним.

Виходячи з того, що професійне захворювання позивачу вперше встановлено під час його роботи, втрати його життєдіяльність у зв*язку з отриманням як групи інвалідності, так і втратою працездатності на 80% передбачає в постійних звернень до лікарів, що потребує як додаткових витрат на поновлення здоров'я, так і втрати часу на відпочинок і отримання задоволення від спілкування зі близькими людьми, друзями та іншого часу своєї життєдіяльності, через значне падіння слуху позивач обмежений самостійно орієнтуватися в просторі, змушений приймати постійно заспокійливе, знеболюючі та витрат на їх придбання, а тому враховуючи характер та обсяг страждань позивача, тривалість вимушених змін у його життєвих стосунках та їх негативні наслідки, виходячи з принципу розумності та відсутності збагачення, враховуючи постійний зріст рівня життя, визначити розмір моральної шкоди у розмірі 12 000 грн., як суми розумної та справедливості.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача судовій збір у розмірі 114,70 грн. у прибуток держави.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 268, 1167 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 р., ст.ст. 21, 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», 3-я особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Суми про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 12 000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» судовий збір 114,70 грн. у прибуток держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г.Ю. Корольова