Ухвала суду № 33470666, 11.09.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Шпідько

Доповідач - Медведєва Л.П.

Справа № 1215/14/2012

Провадження № 22ц/782/3763/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого - Медведєвої Л.П.

Суддів - Соловей Р.С., Пащенко Л.В.

при секретарі - Арутюнян Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області на ухвалу Лутугинського районного суду Луганської області від 12 серпня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_1 до головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області Нікітіної Марини Олександрівни про визнання дій посадової особи державної виконавчої служби незаконними,

В с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 подано до суду вказану скаргу, яку у подальшому ним було уточнено.

У скарзі заявник зазначив, що головним державним виконавцем ВДВС Лутугинського РУЮ Нікітіною М.О. були винесені постанови, а саме: 26.10.2012 року постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві, 26.10.2012 року постанова про звільнення майна боржника з-під арешту, 01.11.2012 року постанова про відкриття виконавчого провадження та 01.11.2012 року постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. При винесенні цих постанов державний виконавець допустила ряд грубих порушень законодавства. Заявник просив визнати дії державного виконавця Нікітіної М.О. щодо не направлення йому копій вищезазначених постанов, в не звільненні з-під арешту квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, накладенні арешту на вказану квартиру, незаконними, зобов'язати державного виконавця винести постанову про звільнення майна з-під арешту та винести окрему ухвалу про порушення щодо головного державного виконавця Нікітіної М.О. кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.365 КК України, направивши матеріали для організації і проведення досудового слідства до прокуратури Лутугинського району Луганської області.

Ухвалою Лутугинського районного суду Луганської області від 12 серпня 2013 року скаргу задоволено частково, внаслідок чого визнано незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Лутугинського РУЮ, Луганського ОУЮ Нікітіної Марини Олександрівни, які полягають в не направленні копій постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 листопада 2012 року до відома боржнику та по накладенню арешту квартири , розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Звернувшись з апеляційною скаргою, відділ державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та ставить питання про скасування ухвали і прийняття нового рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Державний виконавець Нікітіна М.О. або інша посадова особа відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області в судове засідання не з'явилися, про час та місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.

Заявник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення заявника,дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів

За результатами розгляду справи судом першої інстанції судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що 26.10.2012 року державний виконавець Нікітіна М.О. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та постановила припинити чинність арешту майна боржника.

Державним виконавцем Нікітіною М.О. у рамках виконавчого провадження від 29.09.2009 року за №15015564 ,18.04.2011 року було накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Але постановою від 26.10.2012 року звільнила з-під арешту квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 не звільнила з-під арешту, чим порушила вимоги ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

01.11.2012 року у виконавчому провадженні за №34959079 по листу №2-623, виданому 25.09.2009 року Лутугинським районним судом про стягнення з заявника на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 234210,00 гривень, державний виконавець Нікітіна М.О. наклала арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , але у рамках виконавчого провадження від 01.11.2012 року запитів до органів реєстрації державним виконавцем не надсилалось, а надсилалось 12.09.2012 року та 23.10.2012 року у рамках виконавчого провадження від 29.09.2009 року за №15015564, на які було надано відповіді, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 не належить, чим порушила вимоги ч.3 та ч.4 ст.63 Закону України « Про виконавче провадження».

29 травня 2012 року державний виконавець Нікітіна М.О. вже здійснювала арешт на вищевказану квартиру по виконавчому провадженні, яке було відкрито 29.09.2009 року за №15015564, про що 17.09.2012 року заявником була подана скарга на незаконні дії посадової особи державної виконавчої служби, де одним із неправомірних дій було вказано незаконний арешт майна. Так арешт від 29 травня 2012 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 державним виконавцем не знімався.

Тобто, на одну і ту же квартиру, одним і тим же державним виконавцем було накладено двоє арештів, що не передбачено законодавством.

Відповідно до довідки БТІ від 02.11.2012 року за №1860, на їх адресу надійшов запит державного виконавця ВДВС Лутугинського РУЮ від 23.10.2012 року, на який було надано відповідь 02.11.2012 року.

Таким чином, державний виконавець Нікітіна М.О. 01 листопада 2012 року наклала арешт на квартиру, не маючи на той час інформації з БТІ про належність чи неналежність майна боржнику на праві власності, що також є порушенням вимог ч.3 та ч.4 ст.63 Закону України « Про виконавче провадження».

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнала, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

За ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Таким чином, суб'єктом, рішення, дії чи бездіяльність якого можуть бути оскаржені, є державний виконавець або інша посадова особа ДВС.

Як вбачається з матеріалоів справи / а.с.15-16, 74/ на виконанні ВДВС Лутугинського РУЮ знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичних осіб та держави. Станом на 29.11.2012 р. до ЗВП приєднано наступні виконавчі провадження:

№1-1718 з виконання виконавчого листа Лутугинського районного суду Луганської області №2-623 від 24.11.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 234210 гривень;

№1-253 з виконання виконавчого листа №2-1000 від 13.10.2011 р. Лутугинського районного суду Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі ? частини.

18.04.2011 року з заявою до ВДВС Лутугинського РУЮ звернувся стягувач за виконавчим провадженням ОСОБА_3, в якій попросив направити стягнення на квартиру боржника за адресою: АДРЕСА_1, та надав копію технічного паспорту на вказану квартиру. Квартира боржника шляхом реалізації з прилюдних торгів продана не була та стягувач відмовився залишити за собою не реалізоване майно, 26.12.2012 р. на підставі п.3 ст.47 Закону України « Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим листом 2-623 від 24.11.2008 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 234210 гривень та постанову про звільнення майна боржника з-під арешту.

Пунктом 7 статті 62 Закону України « Про виконавче провадження» передбачено звільнення майна з-під арешту, яке не було реалізовано на прилюдних торгах, та якщо стягувач не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника.

Як вбачається з письмових пояснень ВДВС / а.с.120/, на реалізацію передавалась квартира боржника за адресою: АДРЕСА_1.

Вказану квартиру не було реалізовано на прилюдних торгах і стягувач не заявив про своє бажання залишити за собою вказану квартиру, як нереалізовану,тому державним виконавцем при поверненні виконавчого документа стягувачеві було звільнено з-під арешту лише квартиру за адресою: АДРЕСА_1. звільнення будь-якого іншого майна з-під арешту при поверненні виконавчого документа без виконання, Законом України « Про виконавче провадження» не передбачено.

Зважаючи на це, квартира за адресою: АДРЕСА_1 з-під арешту при поверненні виконавчого документу не звільнялась.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було накладено державним виконавцем за постановою від 29.05.2012 року за заявою стягувача у виконавчому провадженні - ОСОБА_3. / а.с.98, а.с.109/. До своєї заяви стягувач долучив рішення суду №2-22-12 від 29.03.2012 р., відповідно з яким за ОСОБА_1 визнано право власності на це майно / а.с.99-103/.

Порядок накладення арешту на майно боржника встановлено ст.57 Закону України « Про виконавче провадження», відповідно до якої, отримання будь-яких довідок, а саме: бюро технічної інвентаризації, не передбачено.

Отримання підтвердження від обліково-реєстраційних установ про приналежність майна, на яке звертається стягнення, передбачено ст.63 Закону України « Про виконавче провадження», яка встановлює порядок стягнення на нерухоме майно боржника.

Стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не зверталось.

29.10.2012 р. стягувач ОСОБА_3 звернувся до ВДВС Лутугинського РУЮ повторно з заявою про прийняття виконавчого документа до виконання / а.с.59/.

01.11.2012 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження / а.с.5/.

В заяві про прийняття виконавчого документа до виконання, стягувач просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

01.11.2012 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

15.11.2012 р. на запити державного виконавця було отримано довідку із БТІ про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не належить. У зв'язку з тим, що жодного разу власник вказаної квартири до ВДВС або до суду з заявою про звільнення майна боржника з-під арешту не звертався, 23.11.2012 р. начальником ВДВС було прийнято постанову про звільнення майна з-під арешту, відповідно до якої арешт з квартири АДРЕСА_1 знято.

Як вбачається з письмових пояснень ВДВС Лутугинського РУЮ та ксерокопій документів, доданих до письмових пояснень ВДВС Лутугинського РУЮ / а.с.119-124/, постанову державного виконавця від 26.10.2012 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві було зареєстровано у Журналі реєстрації вихідної кореспонденції за реєстраційним номером 25298 від 29.10.2012 р., постанову про звільнення з-під арешту майна боржника від 26.10.2012 р. було зареєстровано за реєстраційним номером 25297 від 29.10.2012 р. та простою кореспонденцією було надіслано ОСОБА_1 30.10.2012 р.. Постанову від 01.11.2012 р. про відкриття виконавчого провадження зареєстровано за номером 26037, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборон и на його відчуження зареєстровано за вихідним номером 26038 та відповідно до супровідних листів / а.с. 56,58 / направлено сторонам виконавчого провадження. Згідно розносної книги для місцевої кореспонденції ОСОБА_1 вказані постанови отримав 06.11.2012 р., про що свідчить його підпис.

Відповідно до ч.4 ст.31 Закону України « Про виконавче провадження», державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Посилання заявника про порушення державним виконавцем його прав на оскарження постанов, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки право на оскарження боржником постанов державного виконавця надано Законом у десятиденний строк з дня отримання документа, який оскаржується.

Крім цього, якщо боржник невчасно отримав постанову про відкриття виконавчого провадження або не отримав її взагалі, він може звернутися до державного виконавця із заявою про відкладення виконавчих дій до десяти робочих днів, що встановлено ст.35 Закону України « Про виконавче провадження», яка передбачає відкладення провадження виконавчих дій.

З наведених обставин та норм права, колегія суддів вважає, що право заявника у частині отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не обмежено.

Статтею 50 Закону України « Про виконавче провадження»передбачено наслідки завершення виконавчого провадження.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім

направлення виконавчого документа за належністю іншому органу

державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу

(посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно

боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом / ч.1 ст.50 /.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем

накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення

виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до

суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав,

державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на

майно боржника / ч.2 ст.50/.

З викладених обставин та норм праваёсуд першої інстанції необґрунтовано послався на порушення державним виконавцем норм статті 50 Закону України « Про виконавче провадження» у частині не звільнення з-під арешту квартири за адресою: АДРЕСА_1, оскільки, як було зазначено вище виконавче провадження за виконавчим листом Лутугинського районного суду Луганської області №2-623 від 24.11.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 234210 гривень, станом на 26 грудня 2012 року ще не було завершено і тільки за заявою стягувача державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві і звільнення з-під арешту нереалізованого майна.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що оскаржувані заявником дії та рішення державного виконавця в частині не надіслання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження та накладенню арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, права і свободи заявника не було порушено, у зв'язку з чим у задоволенні скарги в цих частинах має бути відмовлено.

В цій частині ухвала суду першої інстанції має бути змінена.

У решті ухвала суду заявником не оскаржена, тому колегія суддів не перевіряє її на відповідність вимогам закону.

На підставі Закону України « Про судовий збір» з відділу Державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має бути стягнуто судовий збір у розмірі 114,70 гривень.

Керуючись ст.ст.209,307,312 ЦПК України,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області - задовольнити.

Ухвалу Лутугинського районного суду Луганської області від 12 серпня 2013 року - змінити.

Резолютивну частину ухвали викласти в наступній редакції:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 до головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області ОСОБА_2 про визнання дій посадової особи державної виконавчої служби незаконними - відмовити.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 114 / сто чотирнадцять / гривень 70 копійок за наступними банківськими реквізитами: Одержувач : УДКСУ у м. Луганську Луганської області; Код ОКПО : 37991503; Р/рахунок 31217206780006; Банк: ГУ ДКУ У Луганській області; МФО: 804013.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді