Постанова № 33469942, 29.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2013 року 11:18 № 826/12443/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді Смолія І.В.

при секретарі судових засідань Марянченко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ініціатива»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001462230 від 14.03.2013 рокуЗа участю представників:

Від позивача: Антоненко І.В., Стрійчук І.В.

Від відповідача: Ріпак О.Д.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.08.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ініціатива» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001462230 від 14.03.2013 року.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ініціатива» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.12р. по 31.03.12р. За результатами перевірки складено акт від 26.02.13р. за № 582/22-3-10/33097725 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 5.3.9 п.5.3, cm. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138 ,пп.139.1.9 п. 139.1, cm. 139 Податкового кодексу України , що призвело до заниження зобов'язання з податку та прибуток підприємств в сумі 340 770,00грн. в тому числі : 2-4 кв. 209р. 213 425,00грн., за 2010р. в сумі 66 250,00грн., за 2011р. в сумі 51 645,00грн., та за 1-й кв. 2012р. 9 450,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем порушень податкового законодавства Державною податкової інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013р. №0001462230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 146 270,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 127 345,00грн. та штрафні санкції в розмірі 18 925,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до валових витрат коштів сплачених за отримання юридичних послуг, отримання яких не мають належного підтвердження.

Нормами податкового законодавства, як Податковим кодексом України так і Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що у перевіряє мий період позивачем укладались договори з ТОВ «Амі Консалт», ТОВ «Агротехсевіс», ТОВ «Весткомплектсервіс», ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» та ТОВ «Снайпер Медіа» відповідно до умов яких вказані контрагенти зобов'язувались надати позивачу юридичні послуги.

В підтвердження правомірності віднесення сплачених ТОВ «Амі Консалт», ТОВ «Агротехсевіс», ТОВ «Весткомплектсервіс», ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» та ТОВ «Снайпер Медіа» коштів за надану правову допомогу позивачем як до перевірки так і суду надано копії договорів та актів приймання-передачі послуг.

Так зокрема пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

У пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що до складу валових витрат не належать витрати, не підтверджені первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення гос подарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення).

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, при цьому первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної силиі доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд дослідивши вказані матеріали, зокрема складені акти приймання-передачі наданих послуг у повній мірі погоджується із висновками податкового органу викладеними як у акті перевірки так і у письмових запереченнях, оскільки з таких дійсно не можливо встановити які саме юридичні послуги надавались та в яких обсягах.

Крім того суд вважає за доцільне зазначити, що суд дослідивши витребувані від позивача оригінали договору про надання юридичних послуг від 03.02.12р. укладеного позивачем з ТОВ "Мілатон" та складений за результатами виконання вказаного договору акт приймання-передачі послуг №1 від 03.02.12р., встановив, що надана до позовної заяви копія акту відрізняється від оригіналу, зокрема печатка контрагента позивача на оригіналі такого акту розташована в іншому місці ніж на наданій копії. Більш того відповідно до змісту такого договору він від імені позивача укладався директором ОСОБА_6, однак підписано цей договір та акт приймання-передачі послуг від імені позивача вже іншою особою, а саме гр. ОСОБА_7, хоча на момент складання такого договору гр. ОСОБА_7 не був призначеним директором позивача.

Встановлені обставини в черговий раз підтверджують, ту обставину, що надані позивачем в підтвердження правомірності валових витрат матеріали, не є належною первинною документацією в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Аналізуючи наведені фактичні обставини а також керуючись внутрішнім переконанням, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій