Постанова № 33469879, 23.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року № 826/6957/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Продакшн»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2012 року № 0013732202, № 0013722202, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Продакшн» (далі - ТОВ «Смарт Продакшн», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2012 року № 0013732202, № 0013722202.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еліре», що підтверджується наданими первинними документами, які в судовому порядку не були визнанні недійсними.

Окрім цього, позивач зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на акті перевірки Миронівської МДПІ про результати позапланової перевірки ТОВ «Еліре», яким враховуючи відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, встановлено здійснення останнім операцій з метою надання податкової вимоги контрагентам, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, тобто без мети реального товарного характеру.

При цьому, позивач зазначає також, що відповідальність за порушення податкового законодавства стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, а тому податкові повідомлення-рішення, винесенні на підставі акту перевірки від 22.11.2012 року № 1065/22-02/35370700 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема, наголошував, що ТОВ «Смарт Продакшн» безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року у розмірі 354 010, 00 грн. за рахунок ТОВ «Еліре», чим порушено вимоги пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, якими визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

14 серпня 2013 року у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Смарт Продакшн» (код ЄДРПОУ 35370700) відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 523179 від 18.05.2011 року, зареєстроване 20 серпня 2007 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією (номер запису в ЄДР № 1 070 102 0000 029513). Місцезнаходження ТОВ «Смарт Продакшн»: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 47.

ТОВ «Смарт Продакшн» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22 серпня 2007 року за № 45907, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25 листопада 2010 року № 100310461, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер 353707026551, позивач є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності ТОВ «Смарт Продакшн» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій серія АА № 627109 від 30.03.2012 року, є: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у. (основний), 13.30 Оздоблення текстильних виробів, 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, 18.12 Друкування іншої продукції, 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 62.02 Консультування з питань інформатизації, 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, 73.11 Рекламні агентства, 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС відповідно до наказу від 19 листопада 2012 року № 1860 та відповідно до запитів ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 14 жовтня 2011 року № 37827/10/15-711, від 16 листопада 2011 року № 42573/10/15-711 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Смарт Продакшн» (код ЄДРПОУ 35370700) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Еліре» (код ЄДРПОУ 37265732) з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 22 листопада 2012 року № 1065/22-02/35370700.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 74 642, 00 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 74 264, 00 грн., та завищено податковий кредит в сумі 276 727, 00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 143 274, 00 грн., за вересень 2011 року в сумі 133 453, 00 грн.

27 листопада 2012 року ТОВ «Смарт Продакшн» подано до податкового органу заперечення на акт перевірки від 22 листопада 2012 року № 1065/22-02/35370700, за результатами розгляду яких, податковий орган висновки вказаного акту - залишив без змін, заперечення - без задоволення.

07 грудня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0013722202, яким згідно з пп. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 та згідно п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Смарт Продакшн» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 77 282, 00 грн.;

- № 0013732202, яким згідно з пп. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78. 1 ст. 78 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Смарт Продакшн» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 345 909, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 276 727, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 69 182, 00 грн.

ТОВ «Смарт Продакшн» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та до Міністерства доходів і зборів.

Державна податкова служба у м. Києві рішенням від 18 лютого 2013 року № 1656/10/12-303 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07 грудня 2012 року № 0013732202 залишила без змін, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07 грудня 2012 року № 0013722202 скасувала в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 74642,00 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів від 24 квітня 2013 року № 1454/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07 грудня 2012 року № 0013732202, № 0013722202, з урахуванням рішення Державної податкової служби у м. Києві, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, скаргу ТОВ «Смарт Продакшн» залишено без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Смарт Продакшн», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

З матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2011 року між ТОВ «Еліре» (Комерційний агент) та ТОВ «Смарт-Продакшн» (Замовник) укладено Агентський договір № 290711, за умовами якого Комерційний агент зобов'язується надати послуги Замовнику в укладанні угод чи сприяти їх укладанню (надання фактичних послуг) від імені Замовника та за його рахунок. Комерційний агент одержує право здійснювати надання фактичних послуг на території України та поза її межами. Перелік продукції Замовника з приводу якої будуть надаватися послуги визначається в додатках до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору та може змінюватись за взаємною згодою сторін.

На виконання вказаних договорів, ТОВ «Еліре» виписано на адресу позивача податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі прийняття робіт.

В підтвердження оплати за наданні послуги, позивачем надано суду банківські виписки по рахунку останнього.

Однак, суд критично ставить до наданих документів, з огляду на наступне.

Відповідно до наданого відповідачем письмово доказу - акту від 31.08.2012 року № 137/22-011/37265732 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Еліре» (код за ЄДРПОУ 37265732) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року», яким за результатами перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у серпні та вересні місяцях 2011 року, які підпадають під визначення п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п. 198.6 ст.198, п.198.2 ст.198, п.п «г» п. 201.1. ст. 201, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, а також ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержані вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Еліре» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, та як наслідок встановлено завищення податкових зобов'язань:

- за серпень місяць 2011 року на суму 429 682, 00 грн.;

- за вересень місяць 2011 року на суму 583 682, 00 грн.

та завищення податкового кредиту:

- у серпні місяці 2011 року на суму 427 103, 00 грн.;

- у вересні місяці 2011 року на суму 580 464, 00 грн.

Вищевикладене, на думку податкового органу, свідчить про відсутність у ТОВ «Еліре» адміністративно-господарських можливостей на виконаний господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Відповідно до вказаного акту встановлено, що чисельність працюючих на ТОВ «Еліре» згідно даних податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, складає 1 особа.

Окрім цього, інформація щодо використання ТОВ «Еліре» у своїй діяльності офісних, виробничих (торгівельних, складських приміщень тощо) до перевірки надана не була. Відповідно до балансу, поданого податковому органу на підприємстві обліковуються основні засоби на суму 1 000, 00 грн., амортизаційні відрахування в податковій звітності не відображалися.

Водночас, суд бере до уваги досліджену в судовому засіданні роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що видами діяльності ТОВ «Еліре» за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 69.10 Діяльність у сфері права, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

При цьому, згідно із актами виконаних робіт та рахунками-фактурами ТОВ «Еліре» надавало ТОВ «Смарт Продакшн» послуги з:

- виготовлення цінникоутримувачів з матеріалу замовника;

- збірки лайтбоксів;

- виготовлення кришок для холодильників;

- виготовлення банерного полотна;

- широкоформатного друку;

- виготовлення постерів;

- виготовлення та монтажу скляної панелі;

- виготовлення та монтажу фреймлайтів;

- розповсюдження лайтбоксів;

- збірки дисплею металевого;

- друку слайдів;

- виготовлення торців бук-карт.

Також з наданих позивачем первинних документів не вбачається факт надання послуг (виконання робіт) відповідно до умов Агентського договору № 290711 від 29.07.2011 р. третіми особами. Натомість, відповідно до їх змісту виконавцем значиться безпосередньо ТОВ «Еліре».

З метою з'ясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом судом вживалися заходи щодо виклику в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_1 (від імені якого укладався Агентський договір № 290711 від 29.07.2011 р. та підписувалися первинні документи) та ОСОБА_2 (який на даний час числиться керівником ТОВ «Еліре»). Втім, останні до суду не прибули.

Вказані вище факти ставлять під сумнів надання ТОВ «Еліре» послуг ТОВ «Смарт Продакшн» за умовами вищевказаного договору.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем докази, що підтверджують, на його думку, правомірність здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Еліре» суд вважає неналежними, оскільки за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та сформовано валові витрати за спірною господарською операцією, самі по собі первинні документи не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таким чином, суд приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність вказаного товариства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності останнім, а тому укладений правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0013732202, № 0013722202 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Продакшн» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко