Постанова № 33469734, 02.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 р. Справа №805/9668/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: о 11 год. 30 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд у складі

судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі Сімонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління

Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000191741 від 25.05.2012

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача Пашкарьової Г.С.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.05.2013 року № 0000191741.

Ухвалою від 18.07.2013 року було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби його правонаступником Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-контрагентами за період з 01.10.2010 року - 31.07.2011 року з податку на додану вартість. За результатами перевірки складений акт № 309/17-211/НОМЕР_2 від 15.05.2012р.

На підставі цього акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2013р. №0000191741, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 952753,00 грн., у тому числі за основним платежем 833339,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 119414,00 грн.

Позивач не згоден з даним податковим повідомленням-рішенням в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України, вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договір між ним та ПП «Лугвторсервіс» має ознаки нікчемності.

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, в наявності маються видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаною особою. Тому позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2013 року № 0000191741 в повному обсязі.

Позивач та його представник у судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях (т.2 а.с.48-50). Зазначає, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-контрагентами за період з 01.10.2010 року - 31.07.2011 року з податку на додану вартість були встановлені порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 833339,00 грн. Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що від ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська надійшов акт від 19.03.2012 року № 27/15/300/36485950 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Лугвторсервіс» (контрагента позивача), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року. У акті перевірки зазначено, що у ПП «Лугвторсервіс» немає транспортних засобів, численність працівників на підприємстві складає 1 особу, у підприємства відсутні основні засоби, зокрема офісні виробничі (торгівельні, складські) приміщення тощо. За результатами перевірки було встановлено, що у ПП «Лугвторсервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності та у відповідності до ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України операції підприємства з продажу та придбання за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року є нікчемними.

Таким чином, позивачем порушено ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого безпідставно занижено ПДВ. У зв'язку з цим відповідач вважає правомірним спірне податкове повідомлення-рішення та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області, 19.08.1999р., свідоцтво серії НОМЕР_4, код ІНН НОМЕР_2.

Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року - 31.12.2011 року. За результатами перевірки складений акт № 18/17-211/НОМЕР_2 від 15.03.2012р. (надалі - Акт перевірки № 1). Цим актом встановлено, що надані товарно-транспортні накладні підтверджують факт транспортування продуктів харчування, специфікація до договору на постачання товару ідентифікує продукцію. Придбання продуктів харчування здійснювалось для використання у власній господарській діяльності позивача для виконання умов договорів на поставку продуктів закладам освіти та охорони здоров'я (т.1 а.с. 74).

09.04.2012 року відповідачем отримано акт від ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 19.03.2012 року № 27/15/300/36485950 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Лугвторсервіс», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року (т.2 а.с. 51-56). У цьому акті зазначено, що ПП «Лугвторсервіс» не сплачував екологічний податок та податок з власників транспортних засобів, що вказує на відсутність транспортних засобів; численність працівників на підприємстві складає 1 особу; у підприємства відсутні основні засоби, зокрема офісні виробничі (торгівельні, складські) приміщення тощо. За результатами звірки було встановлено, що у ПП «Лугвторсервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності та у відповідності до ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України операції підприємства з продажу та придбання товару за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року є нікчемними.

На підставі вищенаведеного акту звірки Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-контрагентами за період з 01.10.2010 року - 31.07.2011 року з податку на додану вартість. За результатами перевірки складений акт № 309/17-211/НОМЕР_2 від 15.05.2012р. (надалі - Акт перевірки № 2).

Виходячи з наведеного, відповідач у Акті перевірки зазначив, що господарські операції з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим вони мають ознаки нікчемності.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 833339,00 грн.

На підставі Акту перевірки № 2 позивачемп було прийнято податкове повідомлення-рішення 25.05.2013р. №0000191741, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 952753,00 грн., у тому числі за основним платежем 833339,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 119414,00 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування даного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню виходячи з наступних встановлених обставин.

Так судом встановлено, що між ФО-П ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «Лугвторсервіс» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №64 від 02.08.2010 р. (надалі - Договір) (т.1 а.с. 127).

Відповідно до умов Договору Покупець зобов'язується передати згідно видаткової накладної у власність, а покупець прийняти та оплатити товар. Предмет договору - продукти харчування. Постачання здійснюється транспортом Продавця. Оплата здійснюється по факту поставок (п.п. 1, 2 Договору).

Також між тими самим сторонами було укладено додаткову угоду від 02.08.2010 року № 64/02.08 до Договору від 02.08.2010 року № 64 (т.1 а.с.128), яка є невід'ємною його частиною. Згідно додаткової угоди доставка продукції на склад Покупця здійснюється за рахунок Постачальника. Вартість транспортних витрат Постачальника по постачанню продукції на склад Покупця включена у вартість продукції, зазначеної в товарній накладній. Оплата Постачальником продукції здійснюється Покупцем на підставі товарної накладної по факту постачання продукції, її прийому (згідно товарної накладної, яка є невід'ємною частиною даної угоди) по кількості та якості.

Листом від 05.08.2010 за вих. № 26 ПП «Лугвторгсервіс» повідомило позивача про відсутність можливості здійснення перевезення, у зв'язку з чим просило позивача здійснювати доставку продукції по договору купівлі-продажу № 64 від 02.08.2010 власним транспортом і за рахунок власних коштів. У зв'язку з чим, ПП «Лугвторгсервіс» просило п. 2.1 Договору та додаткової угоди № 64/02.08 у частині перевезення продукції за рахунок Постачальника виключити (т. 1 а.с. 129).

Листом від 05.08.2010 року № 00149 позивач надав згоду щодо зміни п. 2.1. Договору та додаткової угоди. Таким чином сторони договору у письмові формі узгодили умови перевезення товару.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав копії наступних документів за період, що перевірявся: видаткові накладні та податкові накладні (т.1 а.с. 130-155), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 165-245), санітарні паспорти на автотранспорт (т.2 а.с. 1-2), виписки з журналу операцій за рахунком 282 (т.2 а.с. 4-7), журнал бракеражу сирних продуктів дошкільного навчального закладу № 48 (т.2 а.с. 9-39), квитанції до прибуткових касових ордерів (т.1 а.с. 156-159), реєстри документів щодо подальшого використання в господарській діяльності придбаних у ПП «Лугвторгсервіс» товарів (т.2 а.с. 198-231, т.3 а.с. 1-240, т.4 а.с. 1-60). Наявність перелічених документів у позивача не є спірною. Вони були надані під час планової перерви, що безпосередньо зазначено у тексті акт № 1 (т.1 а.с. 74-83).

Суми податку на додану вартість, які зазначені у податкових накладних були включені до складу податкового кредиту, що підтверджується деклараціями з відповідного податку, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстром отриманих та виданих податкових накладних (т.2 а.с. 88-187).

При оцінці зібраних у справі доказів суд виходить з наступного.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення правовідносин податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати (отримання) в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлена та відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Відповідачем під час перевірки не було встановлено, що на час здійснення спірних операцій ПП «Лугвторсервіс» не мав статусу платника ПДВ.

З урахуванням цього наведене підприємство правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Причиною виникнення даного спору є не відсутність документів, які б підтверджували право позивача на податковий кредит з ПДВ, а їх оцінка відповідачем як таких, що не підтверджують здійснення господарських операцій, тобто є фіктивними. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач вважає, що правочин між позивачем та ПП «Лугвторсервіс» є недійсним в силу закону, а отже складені на його виконання документи не мають юридичних наслідків.

При цьому він посилається на те, що згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч.ч. 1,5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу Акту перевірки № 2 та заперечень відповідача проти позову вбачаються наступні обставини, які на думку відповідача свідчать про нереальність здійснення господарської операції по придбанню продукції харчування ФО-П ОСОБА_1 у ПП «Лугвторсервіс»: численність працівників на підприємстві, контрагента позивача складає 1 особу та відсутність у нього основних засобів, зокрема транспортних засобів, складських приміщень.

При оцінці даних доводів відповідача суд виходить з наступного:

Що стосується відсутності у ПП «Лугвторсервіс» офісних виробничих (торгівельні, складські) приміщення суд зазначає, що спірним договором не передбачено, що придбаний товар мав бути виготовлений або повинен був зберігатися саме на виробничих потужностях цього підприємства. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності власних складських приміщень та певних основних засобів.

Так само відповідачем не доведено, що виконання спірної господарської операції вимагало наявності більшої кількості працівників, ніж у штаті ПП «Лугвторсервіс». Податковим органом, у якому ПП «Лугвторсервіс» перебуває на обліку, не встановлювалася відсутність укладених з цим підприємством цивільно-правових договорів з фізичними особами на постачання товарів або виконання робіт, оренди торгівельних та складських приміщень пов'язаних зі спірними операціями. Таким чином, відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ПП «Лугвторсервіс» є недостатньою для здійснення господарських операцій з контрагентом позивача.

Що стосується відсутності у ПП «Лугвторсервіс» транспортних засобів суд зазначає, що з урахуванням внесених змін до додаткової угоди та до спірного договору (листи від 05.08.2010 року № 26 та листи віл 05.08.2010 року № 00149) не передбачено, що придбаний позивачем товар мав бути поставлений саме транспортом ПП «Лугвторсервіс». Крім того, позивачем підтверджується транспортування придбаного товару власним транспортом (товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 165-245), санітарними паспортами на автотранспорт (т.2 а.с. 1-2)).

Також суд звертає увагу, що у акті планової виїзної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області № 18/17-211/НОМЕР_2 від 15.03.2012р. зазначено, що надані товарно-транспортні накладні підтверджують факт транспортування продуктів харчування, специфікація до договору на постачання товару ідентифікує продукцію. Придбання продуктів харчування здійснювалось для використання у власній господарській діяльності позивача для виконання умов договорів на поставку продуктів закладам освіти та охорони здоров'я (т.1 а.с. 74).

Згідно з п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Тобто зазначеним актом підтверджується факту перевезення товару за спірним договором. Суд також звертає увагу на те, що відповідач не оспорює того факту, що під час перевірки йому були надані товарно-транспортні накладні про перевезення товару на виконання спірного договору.

Крім того, в матеріалах справи наявні судові рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2011 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 року по справі № 2а/0570/11016/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Горлівської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2011 року № 0000231741, від 27.01.2011 року № 0000031741/0, від 27.01.2011 року № 0000021741/0. По зазначеній справі судами були досліджені взаємовідносини ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року з наступними підприємствами - ТОВ «КФ Донпромторг», ПП «Лугвторсервіс», ТОВ «КВФ», ТОВ «Пульсар Ком» та ПП «Віста М». За результатами розгляду справи позовні вимоги були задоволені, а податкові повідомлення-рішення скасовані. Судами встановлено, що фактичне виконання договору підтверджено первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, квитанціями, а перевезення продукції підтверджується товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З згідно із приписом пункту 1 статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Сейдіч та Фінді проти Боснії та Герцеговини" передбачив, що "дискримінація" у розумінні статті 1 Протоколу № 12 розглядається "як неоднакове, без будь-якої об'єктивної та виправданої причини, поводження з різними особами в однакових ситуаціях".

Таким чином, суд не може без будь-якої об'єктивної та виправданої причини, поводитися з позивачем інакше, ніж суд в вищезазначених спорах.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування прийнятого Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області ДПС України податкового повідомлення-рішення №0000191741 від 25.05.2012, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 952 753 грн. (у т.ч. податок - 833 339 грн., штрафна (фінансова) санкція у сумі 119 414 грн.) - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС України №0000191741 від 25.05.2012, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 952 753 грн. (у т.ч. податок - 833 339 грн., штрафна (фінансова) санкція у сумі 119 414 грн.).

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса - 84617 АДРЕСА_1, код - НОМЕР_2) судові витрати з судового збору у сумі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 02 вересня 2013р. Постанова складена у повному обсязі 09 вересня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.