Рішення № 33469251, 10.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 915/1146/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Дьяченко К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Вєтрова, 3, м. Київ, 01032

в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС", абонентська скринька № 20, Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

до відповідача Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", вул. Дружби народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000

про стягнення заборгованості за договором № 06-05/ПУ-31142 від 02.07.2012 року в сумі 902 507, 44 грн., в тому числі: 798 170, 88 грн. - заборгованості; 55 871, 94 грн. - штрафу в розмірі 7%; 48 464, 62 грн. - пені за прострочення оплати.

за участю представників сторін

від позивача Третяк Любов Василівна, довіреність № 642 від 05.04.2013 року;

від відповідача Борець Юрій Іванович, довіреність № 01/1706 від 25.09.2012 року

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" про стягнення заборгованості в сумі 798 170, 88 грн., штрафу в розмірі 7% в сумі 55 871, 94 грн., пені за прострочення оплати в сумі 48 464, 62 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.07.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 15.07.2013 року.

В судовому засіданні 15.07.2013 року оголошено перерву до 29.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.08.2013 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.09.2013 року.

10.09.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач на підставі ст. 22 ГПК України просить суд стягнути з відповідача 798 170, 88 грн. - заборгованості за договором № 06-05/ПУ-31142 від 02.07.2012 року; 55 871, 94 грн. - штрафу в розмірі 7%, а також 48 004, 08 грн. - пені за прострочення оплати.

Подана заява позивача мотивована допущенням арифметичної помилки при підрахунку загальної суми позовних вимог (арк. справи 117).

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

ГПК України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем допущено арифметичні помилки при здійсненні розрахунку суми позовних вимог.

Оскільки зазначена заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

02.07.2012 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (далі - Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі - Абонент, відповідач) був укладений Договір № 06-05/ПУ-31142 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобов'язання у 2012 році відпустити Абоненту воду питної якості (водопостачання) згідно ГОСТ 2874-82 "Вода питна" в потрібних йому обсягах, а Абонент зобов'язався оплачувати за використану воду питної якості (далі - питна вода) за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором.

Із посиланням на умови Договору (п.1.1, п. 3.1, п. 4.1, п. 6.1.7, п. 7.3) представник позивача вказав, що на виконання умов договору позивач направив відповідачу наступні рахунки:

№ РС, 12-1741 від 31.07.2012 року на суму 198 626, 22 грн. (арк. справи 22);

№ РС, 12-1831 від 31.08.2012 року на суму 208 752, 18 грн. (арк. справи 23);

№ РС,12-1950 від 28.09.2012 року на суму 190 649, 94 грн. (арк. справи 24);

№ РС, 12-2042 від 31.10.2012 року на суму 200 142, 54 грн. (арк. справи 25).

Зазначені рахунки направлені відповідачу цінними листами з описами вкладень у цінні листи відповідно: від 06.08.2012 року за № 05/12619; від 12.09.2012 року за № 05/14575; від 05.10.2012 року за № 05/15812; від 06.11.2012 року за № 05/17434 (арк. справи 26-33).

Оплату виставлених рахунків за спожиті послуги за період з 1 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року відповідач не здійснив, договірні зобов'язання не виконав.

Згідно бухгалтерського розрахунку сума боргу за спожиту воду відповідачем за вказаний період складає 798 170, 88 грн.

Із посиланням на норми ст. 526, 610, 611, 612, 625, 629 ЦК України та на умови Договору позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 06-05/ПУ-31142 від 02.07.2012 року в сумі 798 170, 88 грн.; 55 871, 94 грн. - штрафу в розмірі 7%, а також 48 004, 08 грн. - пені за прострочення оплати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Подав суду письмовий відзив на позов (арк. справи 58-61). Суму основного боргу відповідач визнав у повному обсязі. Проти нарахування пені заперечив в повному обсязі та просив суд в задоволенні пені відмовити. Крім того, на підставі ст. 233 ГК України просив суд зменшити розмір штрафу до 5 000, 00 грн.

В обґрунтування заперечень зазначив наступне.

Заборгованість за відпуск води питної якості виникла не з вини відповідача (ст. 614 ЦК України), а є наслідком збігу комплексних причин, зокрема, через невідповідність затверджених Южноукраїнською міською радою тарифів для населення їх фактичній собівартості та відсутністю відповідних дотацій з боку органів місцевого самоврядування та держави.

Відповідач просить відмовити у стягненні пені, вказуючи, що нарахування пені є безпідставним та призведе до збільшення без того існуючої заборгованості.

Із посиланням на норми ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, п. 2.4 Роз'яснень Вищого адміністративного суду України № 02-5/293 від 29.04.94 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" відповідач просить зменшити розмір штрафу до 5 000, 00 грн.

Із посиланням на приписи п. 4.1 Договору оплату за фактично спожиту питну воду Абонент проводить щомісячно на підставі пред'явлених Постачальником рахунків, які направляються Абоненту цінним листом з повідомленням про вручення. Доказів дати отримання рахунків (повідомлень про вручення рахунків з відміткою про їх дату отримання відповідачем) позивачем не надано.

Нарахування позивачем штрафу та пені на підставі норм пересилання поштових відправлень, встановлених наказом Міністерств транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.07 року, є безпідставним.

Із посиланням на норми ст. 610, 612 ЦК України відповідачем зазначено, що нарахування штрафу та пені по справі є безпідставним, оскільки відсутні докази дати отримання рахунків відповідачем.

Відповідачем також зауважено, що позивач неправильно тлумачить положення п. 7.3 Договору. Зокрема, п. 7.3 Договору передбачено, що в разі прострочення оплати до 30 днів - сплачується лише пеня, а в разі прострочення більше, ніж 30 діб - лише штраф у розмірі 7 %.

Відтак, нарахування позивачем одночасно і пені у розмірі 0,1%, і штрафу у розмірі 7% не відповідає умовам договору.

Із посиланням на вищевикладене, ст. 610, 612, 614 ЦК України та умови Договору відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення пені та зменшити розмір штрафу до 5 000, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

02.07.2012 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (далі - Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі - Абонент, відповідач) був укладений договір № 06-05/ПУ-31142 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник взяв на себе зобов'язання у 2012 році відпустити Абоненту воду питної якості (водопостачання) згідно ГОСТ 2874-82 "Вода питна" в потрібних йому обсягах, а Абонент зобов'язався оплачувати за використану воду питної якості (далі - питна вода) за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором (арк. справи 11-17).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.2 Договору Постачальник зобов'язався забезпечити Абонента питною водою згідно ГОСТ 2874-82 в обсязі 3640,9 тис.м3, що є лімітом споживання питної води і підтверджується розрахунком - заявкою (Додаток № 2 до Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору об'єм споживання питної води за звітний період, встановлений з 1 по 31 (30) число поточного місяця, визначається за показниками приладів обліку, встановлених належним чином, а при їх відсутності чи при поривах, які виникли на мережах Абонента до водолічильника - по повному перерізу труби вводу. Розрахунки за спожиту питну воду здійснюються за діючими на день оплати тарифами.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 Договору остаточна ціна договору визначається виходячи з фактичного обсягу спожитої питної води у порядку, визначеному умовами договору, але відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 року № 2289-ІV не може перевищувати первинної ціни, заявленої в договорі. Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплату за фактично спожиту питну воду Абонент проводить щомісячно на підставі пред'явлених Постачальником рахунків на оплату протягом 30 календарних днів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник направляє Абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються Абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред'явленому Постачальником до оплати.

Відповідно до п. 6.2.5 Договору Абонент зобов'язаний щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, разом з Постачальником складати акт про обсяг використаної питної води за показниками приладів обліку, встановлений на межі експлуатаційної відповідальності Сторін. Вказаний пункт Договору кореспондується з умовою Договору, викладеною в п. 6.1.7 Договору.

Відповідно до п. 6.2.5 Договору Абонент зобов'язаний проводити оплату за відпущену Постачальником питну воду в строки і порядку, передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу питну воду, про що між Сторонами складно Акти "Про обсяги питної води КП "ТВКХ" та скидання стоків" за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року (арк. справи 18-21).

На підставі вищевказаних Актів позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату за спожиту питну воду, а саме:

№ РС, 12-1741 від 31.07.2012 року на суму 198 626, 22 грн. (арк. справи 22);

№ РС, 12-1831 від 31.08.2012 року на суму 208 752, 18 грн. (арк. справи 23);

№ РС,12-1950 від 28.09.2012 року на суму 190 649, 94 грн. (арк. справи 24);

№ РС, 12-2042 від 31.10.2012 року на суму 200 142, 54 грн. (арк. справи 25).

Факт направлення вищевказаних рахунків на адресу відповідача цінними листами з описами вкладень у цінні листи підтверджується:

- супровідними листами від 06.08.2012 року за № 05/12619; від 12.09.2012 року за № 05/14575; від 05.10.2012 року за № 05/15812; від 06.11.2012 року за № 05/17434, в яких зазначено номер та дату кожного конкретного рахунку та його сума (арк. справи 26, 28, 30, 32);

- описами вкладень у цінний лист, в яких також зазначено номер та дату кожного конкретного рахунку та його сума (арк. справи 27, 29, 31, 33);

- копіями фіскальних чеків на оплату поштових відправлень та Списками цінних листів, поданих в Южноукраїнський вузол зв'язку (арк. справи 71-82).

В судових засіданнях 29.08.13 року та 10.09.2013 року за участю представників сторін досліджувався факт отримання відповідачем рахунків за допомогою електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті поштового зв'язку "Укрпошта" за буквено-цифровим номером (штрихкодовим ідентифікатором) поштового відправлення, який зазначено на списках згрупованих рекомендованих поштових відправлень та поштових чеках. Судом встановлено відповідність (дат, номерів) усіх поштових відправлень та номерів рахунків на оплату. Факт отримання відповідачем листів з рахунками підтверджується даними з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень з відміткою про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, що відповідають штрих-коду, зазначеному на фіскальних чеках та списках цінних листів (арк. справи 97-100).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про виконання позивачем свого обов'язку щодо направлення рахунків на оплату. Відтак, у відповідача виник обов'язок оплатити вищевказані рахунки.

Судом також взято до уваги, що відповідач не заперечує проти оплати основного боргу, строк оплати якого настав на підставі п. 4.1 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи відповідач не здійснив оплату виставлених рахунків за спожиті послуги за період з 1 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, договірні зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим сума боргу за спожиту воду за вказаний період склала 798 170, 88 грн., що також підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків від 14.03.2013 року та від 19.07.2013 року, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками (арк. справи 36-37, 83-84).

Детальний розрахунок заборгованості наявний в матеріалах справи (арк. справи 34).

Станом на день розгляду справи відповідачем не спростовано факт наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача в розмірі 798 170, 88 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені за прострочення оплати в сумі 48 004, 08 грн. та штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості в сумі 55 871, 94 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків оплати за використану питну воду по договору Абонент сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості використаної питної води, за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочку більше ніж 30 днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

В судовому засіданні 10.09.13 року за участю представників сторін судом здійснювалась перевірка правильності нарахування розміру пені, застосування подвійної облікової ставки та періоду нарахування.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені по кожному окремому зобов'язанню (по кожному рахунку на оплату), в межах піврічного строку, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та із правильним визначенням періоду (дати початку нарахування пені, виходячи з дня отримання відповідачем рахунків з врахуванням 30-денного строку для їх оплати, передбаченого п. 4.1 Договору). Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 114). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 48 004, 08 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок розміру штрафу, судом встановлено, що розрахунок штрафу здійснено арифметично правильно відповідно до умов Договору. Детальний розрахунок штрафу наявний в матеріалах справи (арк. справи 114). Отже, нарахування штрафу в розмірі 7% в сумі 55 871, 94 грн. є обґрунтованим та підставним.

Щодо заперечень відповідача про неможливість одночасного нарахування пені та штрафу, то слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Судової палати у господарських справах ВСУ від 27.04.12 року у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.12 року у справі № 20/246-08).

Щодо заперечень представника відповідача стосовного того, що умови договору передбачають нарахування пені до 30 днів, а в разі прострочення більше, ніж 30 діб, - лише штрафу у розмірі 7 %, то слід зазначити, що відповідач неправильно тлумачить положення п. 7.3 Договору, оскільки в договорі передбачено нарахування пені за кожний день прострочки, а за прострочку більше, ніж 30 днів - штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, тобто нарахування та стягнення штрафу викладено додатково до пені, а не альтернативно.

Щодо заперечень відповідача по періоду нарахування пені, то слід зазначити, як встановлено вище, судом здійснена перевірка доказів (факту направлення на адресу відповідача та отримання ним рахунків).

Щодо клопотання відповідача, заявленого у письмовому відзиві на позов вих. № 03/1304 від 28.08.2013 року (арк. справи 58-61) щодо зменшення розміру штрафу до 5 000, 00 грн., то слід зазначити наступне.

В судовому засіданні 10.09.13 року представник відповідача клопотання про зменшення розміру штрафної санкції підтримав з підстав, зазначених у письмовому відзиві, та просив су його задовольнити. Представник позивача проти поданого клопотання заперечив та просив суд в його задоволенні відмовити.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 21.02.13 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафних санкцій зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому, судом враховано наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафу відповідачем зазначено наступне. Відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним видом його діяльності згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Тобто, відповідач є об'єктом стратегічного значення, діяльність якого заснована на самофінансуванні, а неможливість сплати боргу у визначені терміни зумовлена незалежними від відповідача причинами.

Штрифні санкції нараховані за невиконання грошового зобов'язання та не є основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому, при зменшенні розміру штрафних санкцій позивач не несе значних негативних наслідків на своєму фінансовому стані, а для відповідача нарахування штрафних санкцій призведе до штучного збільшення існуючої заборгованості та поставить підприємство в скрутне фінансове становище.

Відповідачем зазначено, що на даний час Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" знаходиться у важкому фінансовому стані через невідповідність затверджених тарифів для населення їх фактичній собівартості та відсутність відповідних дотацій.

Відповідачем з метою зменшення собівартості послуг вже третій рік поспіль проводиться скорочення працівників, з 10 вересня 2013 року підлягає скороченню ще 35 працівників. З метою економії фонду заробітної плати на підприємстві встановлено неповний робочий день.

На підтвердження скрутного фінансового становища заявником подано суду Баланс КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» станом на 31.12.2012 року та станом на 30.06.13 року, а також Звіти про фінансові результати підприємства за 2012 рік та за І півріччя 2013 року.

Дослідивши подані відповідачем Баланси та Звіти, суд встановив наступне.

З поданого суду Балансу КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» станом на 31.12.12 року вбачається, що дебіторська заборгованість відповідача за 2012 рік (на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду) (чиста реалізаційна вартість) збільшилась 4 856 тис. грн. до 5 583 тис. грн., тобто відповідачу не сплачують борги. В той же час, кредиторська заборгованість відповідача за 2012 рік (на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду) збільшилась з 37 828 тис. грн. до 48 006 тис. грн. (арк. справи 119). Аналогічна ситуація й у І півріччі 2013 року (арк. справи 121).

Зі Звіту про фінансові результати за 2012 рік та І півріччя 2013 року КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» вбачається, що за звітний 2012 рік чистий прибуток (збиток) відповідача становить - 10 856 тис. грн., а за звітний період І півріччя 2013 року чистий прибуток (збиток) відповідача становить - 4 636 тис. грн. (арк. справи 120, 122).

Вищевказані подані суду Баланси та Звіти про фінансові результати відповідача свідчать про те, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість.

На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем також подано суду копії наказів про скорочення чисельності робочих місць та встановлення неповного робочого дня, вимоги державного виконавця, постанови про відкриття виконавчого провадження по наказам про стягнення коштів (арк. справи 63-67, 128).

Доказів настання негативних наслідків внаслідок порушення зобов'язання суду не подано. За приписами ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки є саме правом суду.

Виходячи з системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, враховуючи інтереси сторін у даній справі, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого позивачем штрафу до 20 000 грн. Отже, заявлений до стягнення розмір штрафу підлягає стягненню у сумі 20 000 грн.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Щодо розподілу судових витрат по даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

При розрахунку розміру судових витрат судом враховано, що 10.09.13 року позивачем подано суду клопотання, яким зменшено розмір позовних вимог, яке прийнято судом до розгляду.

Позивачем за звернення до господарського суду із позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 18 050, 15 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення № АЭС/7040 від 19.06.13 року (арк. справи 5).

Враховуючи вищевикладене, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 9, 21 грн. судового збору у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, про що видати ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Судовий збір в сумі 18 040, 94 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України та абзацу 4 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 610-612, 629, 901, 903 ЦК України, ст. 193, 232, 233 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 22, 33, 34, 43, 49, п. 3 ч. 1 ст. 83, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС" (код ЄДРПОУ 20915546) до відповідача Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (код ЄДРПОУ 31948866) в частині стягнення заборгованості за договором № 06-05/ПУ-31142 від 02.07.2012 року в сумі 798 170, 88 грн.; 20 000 грн. - штрафу в розмірі 7%, а також 48 004, 08 грн. - пені за прострочення оплати.

Стягнути з відповідача Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", вул. Дружби народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 31948866) на користь позивача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Вєтрова, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС", абонентська скринька № 20, Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546):

- 798 170, 88 грн. (сімсот дев'яносто вісім тисяч сто сімдесят грн. 88 коп.) - основної заборгованості за договором № 06-05/ПУ-31142 від 02.07.2012 року за період з 1 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року;

- 20 000 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) - штрафу в розмірі 7% за договором № 06-05/ПУ-31142 від 02.07.2012 року;

- 48 004, 08 грн. (сорок вісім тисяч чотири грн.. 08 коп.) - пені за прострочення оплати за договором № 06-05/ПУ-31142 від 02.07.2012 року;

- 18 040, 94 грн. (вісімнадцять тисяч сорок грн. 94 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути позивачу Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Вєтрова, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС", абонентська скринька № 20, Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9, 21 грн. (дев'ять грн. 21 коп.), сплачений за платіжним дорученням № АЭС/7040 від 19.06.13 року у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, про що видати ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2013 року.

Суддя Е.М. Олейняш