Рішення № 33469146, 09.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р.Справа № 922/3052/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті", м. Київ до Публічне АТ "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків про відшкодування шкоди в сумі 8 274,51 грн. за участю сторін:

позивач - Мар*єнков О.М.

відповідач - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" м. Київ ( надалі - позивач) , звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків, ( надалі - відповідач) 8 274,51 грн.. шкоди та 1720,50 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав свої зобов"язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19 серпня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 серпня 2013 року було відкладено розгляд справи на 09 вересня 2013 року.

Сторони належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.34-35).

Відповідач через канцелярію суду надав заперечення на позов та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

22 жовтня 2009 року між представництвом "Штраус СІС Б.В" та ВАТ "Українська страхова компанія "Дженерал Гарант", правонаступником якого є позивач було укладено договір добровільного страхування автотранспорту , оформлений полісом № 19G-0317779, відповідно до якого, було застраховано автомобіль "Форд" реєстраційний № АА 4460 ТС.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 17 лютого 2010 року між транспортним засобом автомобіль "ВАЗ" реєстраційний номер 121-10 ХВ, під керуванням Капітонова В.М. та застрахованого автомобіля FORD FOKUS реєстраційний номер АА 4460 ТС, який внаслідок ДТП було пошкоджено.

ДТП сталося в наслідок порушення Капітоновим В.М. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.04.2010 року у справі за № 3-807/2010 ( а.с.12).

Відповідно до постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.04.2010 Капітонова В.М.., водія транспортного засобу " ВАЗ 2107", державний реєстраційний номер № 12110 ХВ, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано у відношенні до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Вказана вартість у розмірі 8 942,07 грн. визначена актом виконаних робіт № ВФ 00850 від 11.06.2010 року ( а.с.21).

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

22 лютого 2010 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.13-14).

Позивач відповідно до вказаного договору здійснив виплату власнику пошкодженого транспортного засобу у сумі 8 274,51 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 667,56 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 18243 від 13.08.2010 року ( а.с.24).

Як визначено в ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність Капітонова В.М.. застрахована в ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків , поліс № Вс/2959853.

Суд дійшов висновку про те, що у позивача в силу приписів даних норм виникло право регресної вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією (вихід. № 101845 від 27.12.2010 року) про виплату страхового відшкодування у розмірі 8 274,51 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 05.01.2011 року. ( а.с.25-27).

Однак, відповідач на вимогу не відреагував та виплату страхового відшкодування не здійснив.

За приписом ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 993, 1191, 1192, ЦК України, ст. 9 Закону України „Про страхування", ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ", керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" ( м.Київ, вул. Златоустівська,35 п/р 265000261240 в Київській регіональній дирекції, АТ"Райффайзенбанк Аваль" МФО 322904, код ЄДРПОУ 24580961) 8 274,51 грн. страхового відшкодування та судовий збір 1720,50 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.