Рішення № 33469078, 10.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 915/1448/13

м. Миколаїв

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" /54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40/

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1/

про стягнення 2 741,90 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивачаЛевченко О.В., дов. від 26.12.2012р.Від відповідачане з'явився

Суть спору: Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 2 741,90 грн.

У відповідності зі ст.ст. 64, 77 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 19.08. 2013р. була направлена рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача та отримана ним 22.08.2013р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення. Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідач правом, передбаченим ст.59 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні - суд

в с т а н о в и в:

між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 49/205 від 26.11.2012 року.

Згідно з ст. 26 Закону України «По електроенергетику» споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (із змінами та доповненнями), договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно з пунктом 2.1. договору під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та ПКЕЕ.

Як передбачено в п.п. 2.2., 2.2.1., 2.2.2. вказаного договору, позивач зобов'язався виконувати умови цього договору; постачати електроенергію відповідачу, як різновид товару відповідно до умов договору.

За умовами п.п. 2.3., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3. договору відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно до розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки по додатку № 2 "Перелік об'єктів споживача"; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії за умовами додатків № 10 «Порядок розрахунків» та № 4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Пунктами 5.1., 5.2. договору встановлено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем і погоджених постачальником обсягів, та зазначаються у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу».

Відповідно до п. 1 додатку № 1 від 26.11.2012 року до договору, постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником в межах договірних величин електроспоживання, зазначених у додатку № 1-а до договору. При цьому, згідно з п. 2 додатку № 1 до договору, споживач самостійно контролює власне електроспоживання, прогнозує обсяги споживання електричної енергії та самостійно сплачує їх з урахуванням авансових (планових) платежів і роздрібних тарифів, що діють у розрахунковому періоді.

Частиною 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 5 додатку № 1 до договору передбачена відповідальність споживача у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії у вигляді сплати двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини. Зазначена норма вказаного закону відображена також в пункті 4.2.2. договору.

Згідно з додатком № 1а від 26.11.2012 року до договору договірна величина споживання електричної енергії відповідачу у травні 2013 року була встановлена на рівні 6000 кВт.год.

Як свідчать матеріали справи(а.с.19-25), фактично відповідач у травні 2013 року спожив 8730 кВт. год., що підтверджується актом про використану електричну енергію за травень 2013 року.

Різниця між встановленими договірними величинами споживання електричної енергії та фактично спожитою електричною енергією в травні 2013р. склала 2730 кВт.: 8730 кВт.год. (фактично спожита електроенергія у травні 2013 року) - 6000 кВт.год. (встановлена договірна величина) = 2730 кВт.год.

На оплату визначених актів відповідачеві було виписано повідомлення про перевищення договірної величини споживання електричної енергії від 23.05.2013р. № 01-07/226 та виставлено рахунок на оплату двократної вартості № 49/205/5/1 на суму 2741,90 грн., який був вручений відповідачу особисто, про що свідчить його підпис на вказаному рахунку.

Пунктом 6 додатку № 10 до договору визначено, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії споживач оплачує постачальнику нараховані відповідно до ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» санкції протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Проте обов'язок щодо сплати спожитої електроенергії відповідачем був не виконаний та вартість спожитої електроенергії в загальному розмірі 2 741,90 грн. не сплачена.

Отже, заборгованість відповідача станом на час звернення до суду з позовом за розрахунком позивача цілком обґрунтовано складає 2 741,90 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України та ГК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

В спірних правовідносинах відповідачами дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1/ на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" /54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393/ 2741,14 грн. боргу за перевищення договірної величини (на поточний рахунок із спеціальним режимом використання 260383011001 в МОУ АТ "Державний ощадний банк України", МФО 326461, код ЄДРПОУ 23399393) та 1720,50 грн. судового збору (на поточний рахунок 260003001362 в МОУ АТ "Державний ощадний банк України", МФО 326461, код ЄДРПОУ 23399393).

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I. Васильєва

повний текст рішення складено та підписано 13.09.2013р.