Постанова № 33468722, 27.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2013 р. (15:34 год.) Справа №2а-11673/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Кулага Ірина Олександрівна, довіреність б/н від 01.10.12р.;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: 18.10.2012 року Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004492204 від 08.10.2012 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.10.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 11 жовтня 2012 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі № 0004492204 від 08.10.12р., яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.191 ст.14, п.138.1.1 п.138.1. ст.138, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у розмірі 1 802 670,0 грн. з урахуванням штрафних санкцій. Підставою для направлення зазначеного податкового повідомлення-рішення став Акт від 27.09.2012р. №6135/22-1/00951971 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Сімферопольський КХП» (ЄДРПОУ 00951971), з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агрооіл Групп» (ЄДРПОУ 34440939) та ТОВ «Торгоіл Групп» (ЕДРПОУ 37358795) за період з 01.04.2011 по 30.06.2011».

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0004492204 від 08.10.12р., оскільки вважає, що визначення порушень податкового законодавства на підставі використання інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, зокрема, АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів», пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та Акту перевірки ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Торгоіл Групп» за травень 2011р. від 20.01.2012р. №454/23-7/00951971, Акту перевірки ДПІ у Ленінському р-ні м. Запоріжжя Запорізькій обл. ДПС ТОВ «Агрооіл Групп» по взаємовідносинам з ПАТ «Сімферопольський КХП» від 02.02.2012р. №193/23-3/34440939 є протиправним з огляду на таке.

Податковим органом 28.04.2011 року в межах проведення позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності формування податкового кредиту за період лютий 2011 року проведено перевірку позивача по взаємовідносинам із ТОВ «Агрооіл Групп», за результатами якої складено акт № 5477/23-7/00951971 від 28.04.2011р., згідно якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004402301 від 17.05.2011р. Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 12.07.2011р. по справі № 2а-6114/11/0170/15, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012р., зазначене повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

В межах проведення позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Торгоіл Групп» за травень 2011 року, відповідачем також було перевірено взаємовідносини із зазначеним контрагентом підприємства. За результатами перевірки було складено акт від 20.01.2012 р. № 454/23-7/00951971. Прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до Окружного адміністративного суду АРК та постановою суду від 31.05.2012р., що набрала законної сили, податкове повідомлення-рішення скасовано.

Відповідачем було також проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено Акт № 13068/23-7 від 14.09.2011 р. Під час проведення зазначеної планової перевірки відповідачем вже було обревізовано всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам позивача із зазначеними контрагентами: ТОВ «Агрооіл Групп» та ТОВ «Торгоіл Групп».

Таким чином, представник позивача зазначив, що по суті ті ж самі фінансово-господарські взаємовідносини вже були предметом планової виїзної документальної перевірки позивача, а саме за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, тому з огляду на це позивач вважає, що підстав проводити по суті повторну перевірку за той самий період у відповідача не має.

Крім того, представник позивача зазначив, що всі господарські угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Агрооіл Групп», ТОВ «Торгоіл Групп» є реальними та товарними, що підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В судовому засіданні 05.11.12р. представником позивача надано суду письмові пояснення №1280 від 05.11.12р. (том 1 а.с.190-197), долучені до матеріалів справи, в яких позивач додатково обґрунтовує позовні вимоги та зазначає, що позивачем були подані відповідачу заперечення №1133 від 04.10.12р. до акту перевірки від 27.09.2012р. №6135/22-1/00951971, за результатами розгляду яких надано відповідь № 22363/10/22-1 від 10.10.2012 року, однак податкове повідомлення - рішення № 0004492204 було оформлене відповідачем 08.10.2012 р., тобто у порушення приписів ст. 86 ПКУ, згідно якої у разі незгоди платника податків з висновками перевірки платником податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта подаються заперечення, які розглядаються органом ДПС протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу ДПС з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків. Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги п. 86.8. ст.86 ПКУ, згідно з якою за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Отже, відповідач до моменту розгляду заперечень позивача та без урахування зазначених доводів визначив порушення позивачем вимог податкового законодавства з порушенням передбаченого нормами ПКУ порядку (процедури) оформлення повідомлень - рішень.

Також позивач зазначає, що взаємовідносини із контрагентами Позивача, а саме ТОВ «Агрооіл Групп» та ТОВ «Торгоіл Групп» будувались на підставі оформлених договорів (правочинів) та первинних документів бухгалтерського, податкового та складського обліку. Зокрема, у періоді, що перевірявся ТОВ «Агрооіл Групп» надавав Позивачу послуги із зберігання олії соняшникової у рамках Договору зберігання № З-02/11 від 02.02.2011 р., виконання якого підтверджено актом приймання майна на зберігання, а вартість послуги зі зберігання було включено до податкового обліку позивача на підставі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2011 року, розрахунку вартості зберігання олії на потужностях ТОВ «Агрооіл Групп» від 25.05.2011 р. та податкової накладної № 25 від 31.05.2011 року. Зазначена операція відображена по рахунку 6314 у другому кварталі 2011 року.

З посиланням на п. 14.1.27 ст. 14 ПКУ, який дає визначення витрат підприємства, п.14.1.202 ПКУ щодо визначення поняття продажу (реалізації) товарів позивач зазначає, що підставою віднесення до валових витрат звітного періоду сум придбання товару стало отримання товару від постачальника ТОВ «Агрооіл Групп», що підтверджено видатковими накладними, а саме: №РН-0000086 від 28.02.2011 р.; № РН-0000087 від 28.02.2011 р.; № РН-0000088 від 28.02.2011 р.; № РН-0000090 від 28.02.2011 р.; № РН-0000091 від 28.02.2011 р.; № РН-0000092 від 28.02.2011 р., а тому відображення порушень, начебто допущених зі сторони позивача - є на думку позивача не чим іншим, як суб'єктивним припущенням перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Позивач вказує, що придбання зазначеного товару у ТОВ «Агрооіл Груп» здійснювалось на підставі укладеного договору поставки № 16\02 від 16.02.2011 року та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку згідно вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме видаткових та податкових накладних, отриманих від ТОВ «Агрооіл Груп» у підтвердження здійснення правочину в момент отримання товару, який як вже зазначено позивачем був переданий на зберігання вказаному підприємству у рамках Договору зберігання № З-02\11 від 02.02.2011 р., про що свідчить акт приймання-передавання товару на зберігання № 1 від 28.02.2011 року.

Позивач пояснює, що своєчасно та в повному обсягу надавав відповідачу реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, згідно якого підставою віднесення до податкового кредиту звітного періоду стало отримання товару від постачальника ТОВ «Агрооіл Груп», підтверджене податковими накладними, а саме: № 55 від 28.02.2011 р.; № 56 від 28.02.2011 р.; № 57 від 28.02.2011 р.; № 58 від 28.02.2011 р.; № 60 від 28.02.2011 р.; № 61 від 28.02.2011 р., тому відображення порушень, допущених зі сторони позивача вважає суб'єктивним припущенням перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Як стверджує позивач взаємовідносини позивача із ТОВ «Торгоіл Групп» за перевіряємий період також будувались на підставі укладених та належним чином оформлених правочинів, зокрема договору поставки № 25\03 від 21.03.2011 р. на умовах товарного кредиту у кількості 145,0 тон, отриманий за вказаним договором товар підтверджено видатковими накладними № 23 від 25.03.2011 р., № 25 від 29.03.2011 р., №24 від 28.03.2011 р., № 26 від 28.03.2011 р. та було проведено по рахунку 6314. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних №20 від 29.03.11 р., №21 від 28.03.11 р., № 19 від 28.03.11 р., №18 від 25.03.11 р. За користування товарним кредитом згідно умов цього договору з додатковою угодою від 31.03.2011 року позивачу були нараховані відсотки за наданий товарний кредит за травень 2011 року відповідно до акту №ОУ-0000020 від 31.05.2011 року та розрахунку відсотків за травень 2011 року. Податковий кредит отримано на підставі податкової накладної № 4 від 31.05.2011 року. Також Позивачу були нараховані відсотки за наданий товарний кредит за червень 2011 року відповідно до акту №ОУ-0000038 від 30.06.2011 року та розрахунку відсотків за червень 2011 року. Податковий кредит отримано на підставі податкової накладної № 16 від 30.06.2011 року. Отримання у травні 2011р. товару від ТОВ «Торгоіл Груп» відбувалось у межах Договору поставки № 35\05 від 10.05.2011 року у кількості 155,0 тон. Товар було отримано згідно видатковій накладній № 60 від 30.05.2011 р. Податковий кредит отримано згідно податкової накладної № 23 від 30.05.2011 р. Зазначений товар було проведено по рахунку 6314.

Позивач звертає увагу суду на те, що за період травень, червень 2011 року надавав відповідачу реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, згідно яких підставою віднесення до податкового кредиту звітного періоду стало отримання товару від постачальника ТОВ «Торгоіл Груп». Також позивачу були нараховані відсотки за наданий товарний кредит за червень 2011 року відповідно до акту № ОУ-0000037 від 30.06.2011 року та розрахунку відсотків за червень 2011 року. Податковий кредит отримано на підставі Податкової накладної № 15 від 30.06.2011 року.

З посиланням на пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПКУ, згідно якого при обчисленні об'єкта оподаткування фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), включаються до складу інших витрат, позивач як платник податку на прибуток підприємств має право на віднесення процентів за товарним кредитом до складу витрат без включення суми таких процентів до собівартості придбаних товарів.

Позивач вважає, що згідно ст. 86 ПКУ не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, однак, всупереч цій вимозі ПКУ висновки акту базуються саме на припущеннях відповідача та не мають ніякого підкріплення та документального підтвердження. Навпаки позивачем до дати складання та підписання акту було надано відповідачу у повному обсязі всі необхідні документи, які свідчать про реальність здійснення правочину, однак відповідачем вони не були належним чином досліджені та прийняті до уваги.

Позивач зазначає, що з урахуванням вимог чинного законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Позивач зазначає, що оскаржував до Окружного адміністративного суду АРК дії відповідача щодо правомірності проведення позапланової перевірки, а також просив суд скасувати наказ відповідача № 1877 про проведення перевірки. Постановою від 10.10.2012 року по справі №2а-10189/12/0170/31, визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС № 1877 від 04.09.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.2012 року зупинено провадження у справі № 2а-11673/12/0170/8 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 10189/12/0170/31.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.02.13 року поновлено провадження по справі.

У судовому засіданні 20.03.2013р. представник позивача надав суду письмові пояснення до адміністративного позову №280 від 20.03.2013р., в яких, окрім вищевказаного, зазначив, що ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013р. постанову Окружного адміністративного суду АРК у справі №2а-10189/12/0170/31 від 10.10.2012р., якою визнано протиправним та скасовано наказ відповідача про проведення перевірки №1877 від 04.09.2012р. залишено без змін. Також позивач зазначає, що постановою від 12.03.2013 р. по справі № 2а-11674/12/0170/20 (суддя Кисельова О.М.) було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004472204 від 08.10.2012р. відповідача, яким за результатами акту перевірки від 27.09.12р. №6135/22-1/00951971 позивачу донараховано податку на додану вартість (том 2 а.с.14-17).

В судовому засіданні 15.04.2013р. представниками позивача подані суду письмові пояснення про відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов'язаних з отриманням олії та її зберіганням (із посилання на рахунки бухгалтерського обліку) за період з 01.02.2011р. по 30.06.2011р. (том 2 а.с.72-75).

Представником відповідача в судовому засіданні 15.04.2013р. суду надані письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідачем зазначено, що оскільки факт поставки ТОВ «Агрооіл Групп» та ТОВ «Торгооіл Групп» товару на адресу ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» не підтверджено, податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні до перевірки не надано, то відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «Агрооіл Групп» та ТОВ «Торгооіл Групп» не поставляли продукцію на адресу позивача, отже останнім в податковому обліку завищена сума витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2 квартал 2011р. на суму 1802670,00 грн. (том 2 а.с.124).

В судовому засіданні 27.05.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 27.05.2013р. не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові помилково вказав найменування відповідача - Державна податкова інспекція в м. Сімферополі, тоді як на час розгляду справи в суді вірним найменуванням відповідача є Державна податкова інспекція у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, у зв'язку з чим суд вважає належним відповідачем по справі Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, що не потребує вирішення питання про заміну відповідача.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» є юридичною особою, яка зареєстрована 31.07.1998 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 848554, довідка ГУ статистики в АРК АА № 683405 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 1 а.с.297, 298).

ПАТ «Сімферопольський КХП» знаходиться на податковому обліку у ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 08.10.2012 року № 2226/18-337, та є платником податку на додану вартість, про що ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС видане свідоцтво № 200005818 серії НБ № 386041 (том 1 а.с.299, 300).

Таким чином, суд зазначає, що ПАТ «Сімферопольський КХП» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС у період з 17.09.2012р по 21.09.2012р. на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 04.09.2012р. № 1877 та письмового повідомлення від 05.09.2012р. № 558/22-1, виданих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, розд. І, пп. 78.1.1 п.78.1, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агрооіл Групп» (ЄДРПОУ 34440939) та ТОВ «Торгоіл Групп» (ЄДРПОУ 37358795) за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р., про що складено Акт № 6135/22-1/00951971 від 27.09.2012 року (том 1 а.с.11-32).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого зменшено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток за 2 квартал 2011р. у сумі 1802670,00 грн.,

- пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп.187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 58812,00 грн., у тому числі за травень 2011 року в сумі 1195,00 грн., за червень 2011 року в сумі 57617,00 грн.

Висновки акту перевірки №6135/22-1/00951971 від 27.09.2012р. покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0004492204 від 08.10.2012р., яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на 1802670,00 грн. (том 1 а.с.10).

Не погодившись з висновками акту перевірки № 6135/22-1/00951971 від 27.09.2012р., позивач подав заперечення №1333 від 04.10.2012р. на акт перевірки до ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС (том 1 а.с.33).

Листом від 10.10.2012р. №22363/10/22-1 відповідач повідомив, що висновки акту перевірки № 6135/22-1/00951971 від 27.09.2012р. відповідають чинному законодавству та не підлягають скасуванню чи зміні (том 1 а.с.35-36).

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в частині порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0004492204 від 08.10.2012р. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду (абзац 2 п.86.7. ст.86 ПК України).

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки (абзац 3 п.86.7. ст.86 ПК України).

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абзац 4 п.86.7. ст.86 ПК України).

Згідно п.86.8. ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Дослідивши обставини справи, суд зазначає про порушення відповідачем приписів п.86.8. ст.86 Податкового кодексу України щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому суд встановив, що на заперечення позивача № 1133 від 04.10.2012р. до акту перевірки від 27.09.2012 р. № 6135/22-1/00951971 відповідач надав відповідь у вигляді листа №22363/10/22-1 від 10.10.2012 року, однак податкове повідомлення - рішення № 0004492204 за результатами розгляду акту перевірки від 27.09.2012 р. №6135/22-1/00951971 прийняте відповідачем 08.10.2012р., тобто за два дні до дня розгляду заперечень до акту перевірки, що є неприпустимим.

Перевіряючи дотримання ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС порядку та підстав проведення перевірки та дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу про проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Суд зазначає, що невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Підставами для проведення перевірки податковим органом позивача в наказі № 1877 від 04.09.2012р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Сімферопольський КХП» та акті перевірки від 27.09.2012 р. № 6135/22-1/00951971 вказано пп.78.1.1, п.78.1 ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка проводиться у тому випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, зазначеними приписами податкового законодавства встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації,

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень,

- встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

- ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження, тобто не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання запиту,

- після спливу зазначеного строку - прийняття наказу про проведення перевірки та направлення повідомлення платнику податків про дату та місце її проведення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в судовому порядку визнано протиправним та скасовано наказ відповідача про проведення перевірки №1877 від 04.09.2012р.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.10.2012 року по справі №2а-10189/12/0170/31 визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС № 1877 від 04.09.2012 р., на підставі якого й проведено спірну документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Сімферопольський КХП».

При цьому під час розгляду Окружним адміністративним судом АР Крим справи №2а-10189/12/0170/31 судом встановлено, що листом від 04.09.2012р. вих. №18884/10/22-1 "Про надання інформації та її документального підтвердження" Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим ДПС направила запит до ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" та просила надати відповідно до вимог пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 та п. 73.5 ст.73 Податкового кодексу України протягом 10 календарних днів інформацію та її документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ "Агрооіл Групп" (ЄДРПОУ 34440939) та ТОВ "Торгоіл Групп" (ЄДРПОУ 37358795) за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.

Копію запиту надано суду відповідачем та долучено судом до матеріалів справи (том 2 а.с.128).

Зазначений запит був отриманий ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" 06.09.2012р. відповідно до штампу вхідної кореспонденції за вхідним №2596 та встановлено судом під час розгляду справи №2а-10189/12/0170/31.

Того ж дня, 04.09.2012р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС прийнятий наказ за №1877 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів", відповідно до якого було вирішено зобов'язати начальника управління податкового контролю забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (ЄДРПОУ 00951971) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Агрооіл" (ЄДРПОУ 34440939) та ТОВ "Торгоіл Групп" (ЄДРПОУ 37358795) за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. Документальну перевірку було призначено для проведення з 17.09.2012р. тривалістю 5 робочих днів (том 2 а.с.130).

Позивачем на вищевказаний письмовий запит ДПІ надано письмову відповідь листом №1141 від 14.09.2012р. (том 2 а.с. 129), в якому позивач повідомив відповідача про те, що не вбачає підстав для надання запитуваної інформації з огляду на порушення відповідачем, на думку позивача, порядку витребування такої інформації, оскільки в порушення наказу ДПСУ від 22.04.2011р. №236, яким затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами ДПС зустрічних звірок, відповідачем не зазначено переліку документів, по яким виявлено сумнівність у факті здійснення операцій; на відповідь позивачу надано 10 календарних, а не робочих днів, як того вимагає п.6 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; а також означений період вже був перевірений відповідачем під час планової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт №13068/23-7 від 14.09.2011р., а отже під час проведення зазначеної планової перевірки відповідачем вже було обревізовано всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку надані у повному обсязі.

Суд в рамках розгляду справи №2а-10189/12/0170/31 прийшов до висновку про протиправність та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №1877 від 04.09.2012р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Сімферопольський КХП" з тих підстав, що запит та наказ про проведення перевірки були прийняті відповідачем одночасно - 04.09.2012р., запит отриманий платником податків 06.09.2012р., отже прийнявши наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків в порядку пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України в день видачі обов'язкового запиту на ім'я платника податків про надання пояснень та документів та до дати отримання такого запиту платником податків й спливу встановленого 10-денного строку, відповідач перевищив свої повноваження.

Суд погоджується з доводами позивача в обґрунтування позовних вимог, про те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки позивача, приймаючи до уваги визнання судом протиправності та скасування наказу ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС №1877 від 04.09.2012р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Сімферопольський КХП", оскільки такий індивідуальний правовий акт, яким є наказ відповідача про проведення перевірки, що визнаний протиправним та скасований судовим рішенням, що набрало законної сили, не може породжувати для позивача правові наслідки у вигляді проведення податкової перевірки та прийняття відносно платника податків рішень про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Щодо зазначення в акті перевірки, що ПАТ «Сімферопольський КХП» первинні, бухгалтерські та інші документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини з ТОВ «Агрооіл Групп» та ТОВ «Торгоіл Групп» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 до перевірки не надані (том 1 а.с. 19), суд зазначає, що документи позивачем не надані з об'єктивних підстав, що обумовлювали ненадання витребуваних документів, про що зазначено в листі позивача №1141 від 14.09.2012р. на письмовий запит від 04.09.2012р. вих. №18884/10/22-1, в якому позивач, пославшись на порушення відповідачем порядку витребування такої інформації, вказав, що надасть витребувані документи за умови надання більш конкретизуючого запиту, відповідного нормам та вимогам чинного законодавства, однак відповіді на цей лист позивач не отримав, оскільки відповідачем як вже встановлено судом одночасно із складанням запиту в порядку пп.78.1.1 п.7.8.1 ст.78 ПК України видано наказ про проведення перевірки.

Щодо суті виявлених перевіркою порушень та доводів позивача про незгоду із встановленими перевіркою порушеннями, суд зазначає наступне.

Як слідує з пп.3.1.3 п. 3.1 акту перевірки перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Агрооіл Групп» та ТОВ «Торгоіл Групп» встановлено завищення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за 2 квартал 2011 року у сумі 1802670,00 грн. в результаті допущених правопорушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.2 розділу 3 акту перевірки (том 1 а.с.23).

Як вбачається з пп. 3.1.2 акту перевірки, перевірка проводилась на підставі:

- акта документальної перевірки ПАТ «Сімферопольський КХП» від 20.01.2012р. № 454/23-7/00951971, згідно якої встановлено завищення податкового кредиту по ТОВ «Торгооіл Групп» за травень 2011 року у розмірі 301722 грн.;

- акта документальної перевірки ТОВ «Агрооіл Групп», виписаного ДПІ у Ленінському р-ні м.Запоріжжя Запорізької обл. ДПС від 02.02.2012р. №193/23-3/34440939, згідно якої встановлено завищення податкового зобов'язання у відношенні ПАТ «Сімферопольський КХП» на загальну суму 155895 грн., у т.ч. за квітень 2011р. у сумі 130130 грн.. за травень 2011р. у сумі 15142 грн., за червень 2011р. у сумі 10623 грн.

- згідно переліку платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагента ТОВ «Торгооіл Групп» (ЄДРПОУ 37358795) встановлено завищення податкового кредиту за червень 2011р. у сумі 57617 грн. ТОВ «Торгооіл Групп» (ЄДРПОУ 37358795) за червень 2011р. не декларувало податкові зобов'язання у відношенні ПАТ «Сімферопольський КХП» (том 1 а.с.18).

Як слідує з акту перевірки позивача на розрахунки відхилень у витратах, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вплинули ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.12р. по справі № 2а-322/12/0170/16 апеляційна скарга ДПІ у м. Сімферополі залишена без задоволення в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 8018681 грн. та акт документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Сімферопольський КХП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10р. по 30.06.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10р. по 30.06.11р. №13068/23-7/00951971 від 14.09.2011., за результатами якого встановлено завищення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Агрооіл групп» за 2 квартал 201 1р. у сумі 773500 грн.

До акту перевірки позивача включені такі обставини попередньої перевірки: «...Згідно договору № 16/02 від 16.02.11р. «Про надання товарного кредиту» поставлена продукція по договору з відстрочкою платежу на умовах товарного кредиту 0,6% за кожний день фактичного використання коштами. У перевіряємому періоді нараховано відсотків на заборгованість за придбаний товар (масло олія) у квітні 2011р. у сумі 780780 грн., у травні 2011р. у сумі 83682грн., у червні 2011р. у сумі 63738грн. на загальну суму 928200грн., у т.ч ПДВ на суму 154700грн. Вищезазначеним актом перевірки встановлено, що постачальник ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» від ТОВ «Агрооіл групп» не отримував товар, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами по наступним накладним: від 30.04.2011р. № 47 (відсотки по кредиту) на суму 369535,00 грн., у т.ч. 73907,00 грн. ПДВ; від 30.04.2011р. № 48 (відсотки по кредиту) на суму 281115,00 грн., у т.ч. 56223,00 грн. ПДВ; від 31.05.2011р. № 28 (відсотки по кредиту) на суму 69735,00 грн., у т.ч. 13947,00 грн. ПДВ; від 30.06.2011р. № 9 (відсотки по кредиту) на суму 53115,00 грн., у т.ч. 10623,00 грн. ПДВ (том 1 а.с.17).

Наведені обставини свідчать, що за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 неможливо підтвердити реальність здійснення ТОВ «Агрооіл Групи» та ТОВ «Торгоіл Групп» господарських операцій.

З урахуванням викладеного, контролюючим органом зроблено висновок про те, що ПАТ «Сімферопольський КХП» перераховувало кошти на рахунки ТОВ «Агрооіл Групп» та ТОВ «Торгоіл Групп» без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Перевіряючи правомірність зазначених висновків ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, суд зазначає наступне.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" мав господарські відносини з ТОВ "Агрооіл групп" на підставі договору постачання №16/02 від 16.02.2011 року, відповідно до умов якого Постачальник був зобов'язаний передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану 1 ґатунку у відповідності до специфікації у кількості 225 тон на загальну суму 2384100,00 грн., в тому числі ПДВ 397350,00 грн. (том 1 а.с.207-209).

З дослідження вказаного договору вбачається, що він містить суттєві умови та реквізити, передбачені Цивільним кодексом України, та укладений з додержанням загальних вимог, встановлених ст. 203 цього кодексу.

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ "Агрооіл групп" був отриманий товар - олія соняшникова у кількості 225 тон на загальну суму 2384100,00 грн., в тому числі ПДВ 397350,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000086 від 28.02.2011 р.; № РН-0000087 від 28.02.2011 р.; № РН-0000088 від 28.02.2011 р.; № РН-0000090 від 28.02.2011 р.; № РН-0000091 від 28.02.2011 р.; № РН-0000092 від 28.02.2011 р. (том 1 а.с.214-219).

У відповідності до вимог податкового законодавства позивачем від постачальника отримані податкові накладні на загальну суму 2384100,00 грн., в тому числі ПДВ 397350,00 грн., а саме №55 від 28.02.2011 р.; № 56 від 28.02.2011 р.; № 57 від 28.02.2011 р.; № 58 від 28.02.2011 р.; № 60 від 28.02.2011 р.; № 61 від 28.02.2011 р. (том 1 а.с.221-226). Зазначені суми податку на додану вартість, згідно отриманих податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту у Деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

У подальшому позивачем з ТОВ «Агрооіл Групп» було укладено договір зберігання №З-02/11 від 02.02.2011 року щодо майна - олії соняшникової нерафінованої 1 сорту ДСТУ 4492:2005, за умовами якого ТОВ «Агрооіл Групп» приймає на відповідальне зберігання з 02.02.2011р. по 31.12.2011р. включно та зобов'язується повернути у схоронності позивачу майно, на виконання якого складено акт приймання майна на зберігання №1 від 28.02.2011р. та акт приймання (повернення) майна зі зберігання №1/1 від 01.04.2011 року (том 1 а.с.198-202).

На підтвердження даної операції ТОВ «Агрооіл Групп» виписано позивачу податкову накладну від 31.05.2011 року №25 щодо надання послуги по зберіганню олії нерафінованої за лютий 2011 року на загальну суму 7171,20 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 1195,20 грн. (том 1 а.с.206).

Відповідно до акту №ОУ-0000154 здачі-приймання робіт (надання послуг), складеного ТОВ «Агрооіл Групп», вартість послуги по зберіганню олії нерафінованої за лютий 2011 року склала 7171,20 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 1195,20 грн. (том 1 а.с.203).

Вартість послуги зі зберігання олії було включено до податкового обліку позивача на підставі вищевказаного акту №ОУ-0000154 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2011р., розрахунку вартості зберігання олії на потужностях ТОВ «Агрооіл Групп» від 25.05.2011р. (том 1 а.с.204) та податкової накладної № 25 від 31.05.2011р. Зазначена операція відображена в бухгалтерському обліку по рахунку 6314 у другому кварталі 2011 р. (том 1 а.с.205).

16.02.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Агрооіл Групп» (постачальник) було укладено договір поставки №16/02, за яким постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (олію соняшникову нерафіновану 1 сорту ДСТУ 4492:2005), за складом, найменуванням, ціною та у кількості, вказаними у відповідних специфікаціях (том 1 а.с.207-208).

Суд зазначає, що товарність зазначеної господарської операції було досліджено та підтверджено у судовому порядку. Так, 28.04.2011р. відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту за період лютий 2011 року, в результаті якої перевірено взаємовідносини позивача із ТОВ «Агрооіл Групп», результати якої оформлено актом №5477/23-7/00951971 від 28.04.2011 р. (том 1 а.с.227-237), який покладено в основу податкового повідомлення-рішення № 0004402301 від 17.05.2011 року. Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 12.07.2011р. по справі №2а-6114/11/0170/15, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012р., зазначене податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним та скасовано (том 1 а.с.238-244).

Крім того дана господарська операція була досліджена під час розгляду Окружним адміністративним судом АРК справи №2а-12305/11/0170/19, постановою якого від 29.05.12р., що набрала законної сили 27.07.2012р. (том 2 а.с. 171-177), визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0009592301 від 28.09.2011р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 1986750,00грн., прийнятого за результатами розгляду акту №13068/23-7 від 14.09.2011р. планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. (том 1 а.с. 54-173).

В рамках розгляду судом справи №2а-12305/11/0170/19 було встановлено, що позивач, видами діяльності якого відповідно до витягу з ЄДРПОУ, є, зокрема, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, придбав товар у ТОВ "Агрооіл Групп" на підставі договору від 16.02.2011р. №16/02, з метою подальшого використання у господарській діяльності, а саме - для подальшої його реалізації на експорт, для чого позивачем було укладено договір комісії № 25/11 від 25.03.2011р. з ПП "Діабаз-2007" (Комісіонер), а 01.04.2011р. товар було знято зі зберігання ТОВ "Агрооіл Групп" та передано на комісію згідно акту приймання-передачі № 1 від 01.04.2011р. до договору комісії № 25/11 від 25.03.2011р., але у зв'язку з неможливістю експорту зазначеного товару, на підставі листа ПП "Діабаз-2007"№ 27/1 від 05.05.2011р., 15.05.2011р. товар було повернуто з комісії, а сам договір комісії № 25/11 від 25.03.2011р. достроково припинено. В наступному товар було передано на зберігання ТОВ "Торгоіл Групп" відповідно до договору зберігання № З-3-03/11 від 21.03.2011р. та Акту приймання майна на зберігання № 5 від 15.05.2011р., підтвердженням чого є оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 та картка рахунку 283, зазначений товар у 1 кв. 2011р. обліковувався на рахунку 281 як такий, що знаходився на зберіганні, а 01.04.2011р. був переданий на комісію та обліковувався на рахунку 283.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Торгоіл Групп» за перевіряємий період, суд встановив, що позивач придбав у ТОВ «Торгоіл Груп» олію соняшникову за договором поставки № 25\03 від 21.03.2011 р. на умовах товарного кредиту у кількості 145,0 тон (том 1 а.с. 245-246). Отримання за вказаним договором товару підтверджено видатковими накладними № РН-0000023 від 25.03.2011 р., № РН-0000025 від 29.03.2011 р., № РН-0000024 від 28.03.2011 р., № РН-0000026 від 28.03.2011 р. (том 1 а.с.253-256) та було відображено в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 6314 (том 1 а.с.252).

Податковий кредит сформовано позивачем на підставі отриманих податкових накладних №20 від 29.03.11 р., № 21 від 28.03.11 р., № 19 від 28.03.11 р., №18 від 25.03.11 р. (том 1 а.с. 258-261).

За користування товарним кредитом, згідно умов Договору № 25\03 від 21.03.2011 року з додатковою угодою від 31.03.2011 року (том 1 а.с.247) позивачу були нараховані відсотки за наданий товарний кредит за травень 2011 року відповідно до акту № ОУ-0000020 від 31.05.2011 року та розрахунку відсотків за травень 2011 року (том 1 а.с.264-265).

Податковий кредит отримано на підставі податкової накладної № 4 від 31.05.2011 року на суму 34030,50грн., в т.ч. ПДВ 5671,75грн. (том 2 а.с.178).Також позивачу були нараховані відсотки за наданий товарний кредит за червень 2011 року відповідно до акту № ОУ-0000038 від 30.06.2011 року та розрахунку відсотків за червень 2011 року (том 1 а.с.266-267). Податковий кредит отримано на підставі податкової накладної № 16 від 30.06.2011 року (том 1 а.с.268).

Як свідчать матеріали справи, зазначений товар було передано для зберігання Зберігачу - ТОВ "Торгоіл Групп" в межах Договору зберігання № З-3-03/11 від 21.03.2011р. за Актами № 1 від 25.03.2011р., №2 від 28.03.2011р., №3 від 29.03.2011р. Місцем зберігання визначено виробничі потужності ТОВ "Торгоіл Групп" за адресою: 71202, смт. Черніговка, Чернігівський район, Запорізька обл., вул. Рєпіна, 29 (том 2 а.с. 58-60, 62-64).

Згідно Договору комісії № 29/11 від 21.04.2011 р. зазначений товар було передано на реалізацію на експорт Приватному підприємству «Діабаз-2007» (том 2 а.с.65-67). Тобто 22.04.2011р. - 145,0 тон олії знято позивачем зі зберігання по акту № 4 від 22.04.2011 р. (том 2 а.с.68). Зазначений товар експортовано та списано з балансу підприємства за датою визнання доходу за експортним контрактом згідно ВМД 504000018/2011/001999 (том 2 а.с.70-71).

Вартість експортованого товару списано позивачем на собівартість реалізованого товару по рахунку бухгалтерського обліку 902 у сумі 1 286 875,00грн. (том 2 а.с.111).

Як свідчать матеріали справи, 10 травня 2011 року між ВАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (Покупець), правонаступником якого є ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів", та ТОВ "Торгоіл Групп" (Постачальник) було укладено договір поставки №35/05, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався на умовах, викладених у розділах даного договору, передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану 1 гатунку ДСТУ 4492:2005 по складу, найменуванню, цінам та у кількості, вказаним у відповідних специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків, що є невід'ємною частиною даного договору (том 1 а.с. 269-271).

Згідно з п. 2.1 договору продукція поставляється Покупцю на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу на шість місяців з дати поставки. За згодою сторін строк користування товарним кредитом може бути продовжений.

В силу п. 3.2 договору поставки № 35/05 право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання товаророзпорядчих документів (накладна, акт приймання-передачі тощо).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків - до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.8 договору).

На виконання умов укладеного договору поставки, у травні 2011 року ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" отримало від ТОВ "Торгоіл Групп" товар - олію соняшникову нерафіновану 1 гатунку ДСТУ 4492:2005 в кількості 155,0 тон на загальну суму 1776300,00грн., в т.ч. ПДВ 296050,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000060 від 30.05.2011р. (том 1 а.с. 273).

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ "Торгоіл Групп" була виписана податкова накладна № 23 від 30.05.2011р. на суму 1776300,00грн., в т.ч. ПДВ 296050,00грн. (том 1 а.с. 274).

Зазначений товар було проведено в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 6314 (томи 1 а.с.275).

Також позивачу були нараховані відсотки за наданий товарний кредит за червень 2011 року відповідно до акту № ОУ-0000037 від 30.06.2011 року та розрахунку відсотків за червень 2011 року (том 1 а.с.277-278). Податковий кредит отримано на підставі податкової накладної № 15 від 30.06.2011 року (том 1 а.с.279).

Зазначений товар було передано для зберігання ТОВ "Торгоіл Групп" в межах договору зберігання № З-3-03/11 від 21.03.2011р. за актом приймання майна на зберігання №6 від 30.05.2011р. (том 2 а.с.58-61).

Як зазначив позивач у поясненнях по відображенню в бухгалтерському обліку витрат, пов'язаних з отримання олії та її зберіганням, поданих суду в судовому засіданні 15.04.2013р., на кінець перевіряємого періоду вищевказаний товар обліковувався на рахунку 281 у кількості 155,0 тон балансовою вартістю 1 480 250 грн. Таким чином, вартість придбаного товару у кількості 155,0 тон на суму 1480250 грн. не було віднесено на витрати, оскільки товар знаходився на зберіганні та обліковувався на товарних залишках.

Зазначені взаємовідносин позивача з ТОВ «Торгоіл Групп» за травень 2011 року були предметом проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Торгоіл Групп» за травень 2011 року, результати якої оформлено актом від 20.01.2012 р. №454/23-7/00951971 (том 1 а.с.37-52). Прийняте на підставі цього акту перевірки податкове повідомлення-рішення №0013982301 від 01.02.2012р. оскаржено позивачем до Окружного адміністративного суду АРК, постановою якого у справі №2а-1775/12/0170/10 від 31.05.2012р., що набрала законної сили 29.01.2013р., вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано (том 2 а.с.18-25).

Відповідно до пп. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені статтею 141 ПКУ. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ст. 141 ПКУ).

Згідно з пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПКУ при обчисленні об'єкта оподаткування фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), включаються до складу інших витрат. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПКУ).

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням позивача про те, що платник податку на прибуток підприємства має право на віднесення процентів за товарним кредитом до складу витрат без включення суми таких процентів до собівартості придбаних товарів.

Передусім, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС та акти перевірок контрагентів не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акти перевірок контрагентів платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування матеріальних витрат документи (договори, специфікації, податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), розрахунки за користування товарним кредитом), суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку є використання отриманих послуг в господарській діяльності підприємства, про що свідчить надані позивачем договір комісії № 29/11 від 21.04.2011р., акт прийому - передачі №1 від 22.04.2011р., вантажна митна декларація (том 2 а.с.65-71).

У висновках акту перевірки позивача відповідач вказав на порушення позивачем пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8, ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого зменшено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток за 2 квартал 2011р. у сумі 1802670,00 грн.

Відповідно до пп. 14.1.191 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пп.138.1.1. п.138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням положень вказаних вище норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат до складу матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання, передбачають випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи, створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані та досліджені вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних витрат документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Слід вказати, що ні Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрат, такі витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню та ведення бухгалтерського обліку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Агрооіл Групп», ТОВ «Торгоіл Групп» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, товарність та реальність цих господарських операцій вже підтверджена судовими рішеннями, що на момент перевірки позивача набрали законної сили, суд вважає безпідставними висновки відповідача про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 1802670,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач та його контрагенти на час укладення та виконання договорів мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані ТМЦ (роботи, послуги), використовувалися у господарській діяльності позивача.

Суд також зазначає, що в акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції, проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, використання товарів в господарській діяльності позивача, тобто фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

При проведенні перевірки відповідачем не оцінений та не взятий до уваги факт подальшого використання у власній господарській діяльності товарів, придбаних позивачем у вищезгаданих контрагентів.

Також суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає протиправним прийняття ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0004492204 від 08.10.2012 року, яким ПАТ «Сімферопольський КХП» зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1802670,00 грн.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України, понесені позивачем на підставі платіжного доручення №3593 від 16.10.2012р. (том 1 а.с.177) шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 27.05.2013 року проголошені вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 03.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0004492204 від 08.10.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (ідентифікаційний код 00951971) судовий збір в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.