Рішення № 33467150, 15.09.2013, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3090/13ц

Провадження № 2/712/1529/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Євтушенка П.М.

при секретарі - Шевченко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Черкаського професійного ліцею до ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення із житла без надання іншого жилого приміщення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 14. 03. 2013 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення із житла без надання іншого жилого приміщення.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що в оперативному управлінні Черкаського професійного ліцею знаходиться учнівський гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

У зв'язку з наявністю в учнівському гуртожитку вільних кімнат в лютому 1997 року позивач, за клопотанням служби у справах неповнолітніх Соснівської районної ради № 27/02-36 від 05. 02. 97 року, надав відповідачам в тимчасове користування кімнати № НОМЕР_1, НОМЕР_2. За клопотанням Служби з 08. 12. 2004 року адміністрацією навчального закладу продовжено термін проживання сім'ї ОСОБА_1 в гуртожитку ліцею.

З 12 січня 2013 року ОСОБА_1 в порушення ч. 1 ст. 116 Житлового кодексу України, пп.19 п. З Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP № 208 від 03. 06. 86 року, самовільно, без дозволу та погодження з адміністрацією ліцею провадить переобладнання й перепланування приміщень, а саме розпочала перебудову в секції гуртожитку, розібрала стіну санвузла де проходить вентиляційний короб. Внаслідок перебудови пошкоджений вентиляційний канал, про що свідчить акт обстеження від 16. 01. 2013 року.

Незважаючи на вимогу керівництва закладу освіти негайно припинити самостійне перепланування приміщень, відновити простінки і вентиляційний канал (наказ № 20 від 20. 01. 2013 року), ОСОБА_1 продовжує самостійне перепланування приміщення, чим завдає істотної шкоди майну державного навчального закладу та мешканцям гуртожитку. Крім того, на адресу адміністрації Ліцею неодноразово надходили скарги мешканців учнівського гуртожитку на незаконні дії відповідача, щодо створення перешкод в користуванні загальним санвузлом.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Пунктом 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Сума за квартирну плату нараховується відповідно до розміру тарифу на послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій затвердженого рішенням міськвиконкому від 17. 07. 2006 року за № 970. Сума за опалення та електроенергію нараховується згідно показників лічильника, опалювальної площі та рахунків з ТЕЦ. Кошти, які мешканці гуртожитку сплачують за комунальні послуги та квартирну плату, надходять на рахунок спеціального фонду ДНЗ «Черкаський професійний ліцей».

Однак, станом на 01. 02. 2013 року, за ОСОБА_1, рахується заборгованість по сплаті за комунальні послуги та квартирній платі на загальну суму 1040,46 грн. Несплата ОСОБА_1 комунальних платежів та квартирної плати завдає істотної майнової шкоди інтересам Черкаського професійного ліцею, який є державним навчальним закладом.

Згідно вимог ст. 109 Житлового кодексу України виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

14. 05. 2013 року позивач збільшив розмір позовних вимог. Доповнив позов вимогою про зобов'язання ОСОБА_1, ОСОБА_3 припинити самостійне перепланування кімнат № НОМЕР_1-НОМЕР_2 та відновити пошкоджені приміщення учнівського гуртожитку Черкаського професійного ліцею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач додатково мотивував тим, що на даний час, відповідачі зареєстровані та проживають у вищезазначених кімнатах учнівського гуртожитку, незважаючи на те, що в трудових відносинах з Ліцеєм не перебувають.

В навчальному закладі навчається 820 дітей, з них на 01. 09. 2012 потребували житла 317 дітей, станом на 01. 05. 2013 не забезпечені житлом 2 учня, в зв'язку з проживанням в учнівському гуртожитку сторонніх осіб. Існує нагальна потреба щодо забезпечення учнів місцями у гуртожитках та поліпшення їх соціально-побутових умов, оскільки, при їх поселенні порушуються санітарні норми, встановлені для проживання одного учня.

Так, відповідно до інформації ДФІ України «Про результати контрольних заходів у сфері професійно-технічної освіти» від 19. 12. 2011 № 03-12/265 в учнівському гуртожитку ДНЗ «Черкаський професійний ліцей» на 520 місць поселені учні по 3 та 5 осіб у кімнати площею 11,5 кв. м. і 17,5 кв. м. відповідно, тоді, як за нормами має проживати по 2 та 3 особи, а інші кімнати гуртожитку займають сторонні мешканці. Вказане призводить до недотримання норм проживання учнів в гуртожитках. Становить загрозу життю та здоров'ю учнів, які проживають в гуртожитку та порушенню цілісності будівлі.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі, представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали. ОСОБА_1 03. 06. 2013 року подала до суду заперечення на позовну заяву. Своє заперечення відповідач мотивувала тим, що в позовній заяві Черкаський професійний ліцей як на правову підставу виселення їх із житлових приміщень посилається на ч. І ст. 109 Житлового кодексу України та на ч. 1 ст. 116 Житлового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 Житлового кодексу України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Таким чином, дана норма є загальною і не встановлює підстав для виселення. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Тому виселення відповідачів з цих підстав без надання їм іншого жилого приміщення не допускається.

Щодо ч. 1 ст. 116 Житлового кодексу України, на яку також посилається позивач, то вона передбачає, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Вважає, що жодної з цих підстав для їх виселення також немає.

Відповідач заперечує, що руйнує та псує жиле приміщення, зазначає, що більше того вони за власні кошти здійснють його ремонт та покращують його. Кімнати, які вони займають, вони використовують за призначенням - для власного проживання в них.

Що стосується акту про самостійне перепланування санвузла на 9-му поверсі, на який посилається позивач, то незрозуміло коли він був складений (так як не містить дати складення) та він був складений без участі самих мешканців, які були позбавлені можливості надати власні пояснення. Разом з тим, навіть цей акт не містить будь-яких відомостей про руйнування жилих приміщень, в даному випадку кімнат № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Зазначає, що за таких умов, відсутні і ці підстави для їх виселення із займаних приміщень.

Відповідно до ч. З ст. 10 та ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач жодними належними доказами не підтверджує, по-перше, що відповідачами здійснюється чи коли-небудь здійснювалося перепланування кімнат № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2, в яких вони проживають.

По-друге, відповідно до акту обстеження перепланування здійснювали мешканці кімнати НОМЕР_3 ОСОБА_5, кімнат № НОМЕР_1-НОМЕР_2 ОСОБА_1, кімнати НОМЕР_4 ОСОБА_7, які зруйнували перегородки в санвузлі, частково порушили при цьому вентиляційний канал, розпочали улаштування перегородок по новому плануванню. Позивач жодними доказами не доводить хто з мешканців здійснив конкретні перепланування. Зокрема відповідачі жодних перегородок не руйнували, вентиляційний канал не порушували. Що стосується улаштування нових перегородок, то вони були зроблені вже до неї, а вона лише поставила стінку для закриття від загального огляду туалету, яким вони користувалися.

Черкаський професійний ліцей не надав до суду жодних документів, які б підтверджували вигляд приміщень до перепланування, які приміщення та яким чином були переплановані, а також хто з мешканців здійснив ці чи інші перепланування.

Таким чином позивач не довів факт здійснення ними перепланування кімнат № НОМЕР_1-НОМЕР_2, а тому вимога про зобов'язання нас відновити пошкоджені приміщення учнівського гуртожитку Черкаського професійного ліцею також не підлягає до задоволення. Зазначає, що разом з тим, ця вимога є взагалі абсурдною, так як незрозуміло які саме пошкоджені приміщення гуртожитку необхідно відновити та до якого стану.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 128, 209 ЦПК України, ОСОБА_1 просить суд відмовити черкаському професійному ліцею в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідка ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

Відповідачам надано житло в учнівському гуртожитку, в зв'язку з наявністю в учнівському гуртожитку вільних кімнат, в лютому 1997 року, за клопотанням служби у справах неповнолітніх Соснівської районної ради № 27/02-36 від 05. 02. 97 року, так як родина відповідачів перебувала у край тяжкому стані.

Позивач надав відповідачам в тимчасове користування кімнати № НОМЕР_1, НОМЕР_2. За клопотанням Служби з 08. 12. 2004 року адміністрацією навчального закладу продовжено термін проживання сім'ї ОСОБА_1 в гуртожитку ліцею.

Зазначене свідчить про те, що відповідачі поселені в гуртожиток тимчасово, у зв'язку з наявністю в учнівському гуртожитку вільних кімнат і зобов'язані звільнити приміщення на першу вимогу власника. Підстав продовження проживання відповідачів в гуртожитку суд не вбачає.

Представник позивача надав суду докази того, що відповідачі самовільно з сусідами здійснили переобладнання блоку, що підтверджується показами свідка ОСОБА_8, яка є комендантом гуртожитку та складала відповідні акти, але зазначене є лише додатковою підставою для виселення відповідачів.

Позов в частині вимог зобов'язати відповідачів припинити самостійне перепланування кімнат № НОМЕР_1-НОМЕР_2 та відновити пошкоджені приміщення учнівського гуртожитку Черкаського професійного ліцею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не підлягає до задоволення, так як виселення відповідачів позбавить їх можливості проводити самостійне перепланування кімнат № НОМЕР_1-НОМЕР_2, а вимога відновити пошкоджені приміщення учнівського гуртожитку в порушення ч. З ст. 10 та ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України позивачем не доведена в повному обсязі, так як суд позбавлений можливості конкретизувати, які саме роботи виконані відповідачами, ( перепланування проведено мешканцями чотирьох кімнат) та позивач не надав суду доказів про вартість відновлюваних робіт, а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати за збільшення позовних вимог суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 116, ст. 131, ст.. 132 Житлового кодексу України керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3 із кімнат № НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В решті заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Черкаського професійного ліцею понесені судові витрати по 114 грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий: підпис Євтушенко П.М