Ухвала суду № 33465956, 22.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/25417/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Рибченка А. О., Степашка О. І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Купава" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Купава" (далі - ПП "Купава") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2011 року позов ПП "Купава" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Купава" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Купава» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Компанія Імхотеп» за період - червень 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 7 вересня 2010 року №2396/23-12/22925804.

В акті перевірки встановлено порушення ПП «Купава» по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Імхотеп»: ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 та ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочин укладений з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавання угод з метою ухилення від сплати податків та відсутність постановок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Також виявлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 286666,74 грн. за червень 2009 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року №0007342312/0, яким зобов'язано позивача сплатити податок на додану вартість у розмірі 430000, 00 грн.

В результаті адміністративного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Імхотеп» укладено договір купівлі-продажу товару від 01 травня 2009 року №2294 та додатковою угодою №1 від 01 травня 2009 року, за яким; покупець (ПП «Купава») придбаває товарними партіями продукти харчування та корми для тварин. На підставі зазначеного договору ТОВ «Компанія Імхотеп» виписано податкові накладні №4063 від 4 червня 2009 року, №9063 від 9 червня 2009 року, №18061 від 18 червня 2009 року та №23051 від 23 червня 2009 року. Реальність та товарність зазначеного договору підтверджується матеріалами справи. Крім того, придбану продукцію позивачем було використано у своїй господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Підпунктом пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок заповнення податкових накладних затверджено Наказом ДПА України за №165 від 30 травня 1997 року.

У відповідності до п. 3 цього Порядку порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних. При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядок заповнення податкових передбачено, що податкова накладна складається особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість та надається покупцю товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що поняття порядковий номер податкової накладної та номер податкової накладної не є тотожними, при цьому перший згідно з пп. 9.1 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого Наказом ДПА України від 30 червня 2005 року №244 зазначається у графі 1 Розділу 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних а другий в графі 4 того ж розділу реєстру. При цьому, номер податкової накладної, в разі складання такої філією чи структурним підрозділом платника податку, через дріб у чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 430000, 00 грн. та застосування штрафних санкцій підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПП "Купава".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович А. О. Рибченко О. І. Степашко