Постанова № 33465342, 02.09.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2020/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Канівець О.М.,

представника відповідача - Омельченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" (надалі - позивач, ТОВ "Оржицький цукровий завод") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Лубенська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000232301 від 17.12.2012 року та №0000242301 від 17.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки від 29.11.2012 року №2095/22-05463791, складений за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 447556 грн. за вересень 2012 року.

Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення п.п.14.1.18, п.п.14.1.181 п.14.1 с.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України за результатами господарської операцій з ТОВ "Інтако", оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується договором, видатковою та товарно-транспортною накладними, податковими накладними, платіжними документами. Господарські операції з вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Зазначає, що податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі актів попередніх перевірок позивача від 14.09.2012 року №1459/22-05463791 та від 02.11.2012 року №1894/22-05463791, були оскаржені до суду, а тому Лубенська ОДПІ не мала законних підстав для відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 439496 грн. за вересень 2012 року.

23 квітня 2013 до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на висновки позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 447556 грн. за вересень 2012 року, оформленої актом від 29.11.2012 року №2095/22-05463791, за результатами якої не підтверджено відображене ТОВ "Оржицький цукровий завод" за вересень 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 447556 грн. в порушення п.п.14.1.18, п.п.14.1.181 п.14.1 с.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 07 травня 2013 року провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 25 липня 2013 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 27 серпня 2013 року допущено заміну відповідача правонаступником Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" є юридичною особою, ідентифікаційний код 05463791, в перевіряємому періоді було зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.07.1997 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100281604 від 06.05.2010 року, індивідуальний податковий номер 054637916227 /том 1 а.с.45, том 2 а.с. 3-6/.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД-2010: 10.81 Виробництво цукру; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин /том 2 а.с.2/.

У термін з 16.11.2012 року по 22.11.2012 року посадовими особами Лубенської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" з питань дотримання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 447556 грн. за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 29.11.2012 року № 2095/22-05463791 /том1 а.с.9-19/.

За результатами проведеної перевірки зроблено висновок про не підтвердження відображеного ТОВ "Оржицький цукровий завод" за вересень 2012 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 447556 грн. в порушення п.п.14.1.18, п.п.14.1.181 п.14.1 с.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України /том 1 зворот а.с. 19/.

Так, контролюючий орган зазначає, що попередньою перевіркою, оформленою актом № 1459/22-05463791 від 14.09.2012 року, позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 18231589 грн. за червень 2012 року та встановлено завищення податку на додану вартість в сумі 185078 грн. за червень 2012 року в результаті порушень п. 187.1, п. 187.7 ст. 187, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, які Лубенська ОДПІ пов'язує з тим, що позивачем не були задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в червні 2012 року в розмірі 18416666,67 грн. по поставці в червні 2012 року цукру-піску білого Аграрному фонду /том 1 а.с. 14, зворот а.с. 17/.

Крім того, перевіркою, оформленою актом № 1894/22-05463791 від 02.11.2012 року, позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 4872399 грн. за серпень 2012 року у зв'язку з виявленими порушеннями п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які Лубенська ОДПІ пов'язує з не наданням позивачем до перевірки документів, що підтверджують факт доставки олії соняшникової нерафінованої в кількості 3007,65 тонн на суму 29234396,88 грн., в тому числі ПДВ - 4872399,48 грн. від продавця ТОВ "Кернел-Трейд" /том 1 а.с. 14, зворот а.с. 17/.

Контролюючий орган зазначає, що на підставі встановлених попередніми двома перевірками порушень, позивачем у податковій звітності з ПДВ не здійснено корегування відповідних показників, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого до відшкодування у вересні 2012 року по рядку 23.2 у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на суму 439496 грн. /том 1 а.с. 18/.

Встановлене завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 8060 грн. контролюючий орган обґрунтовує завищенням позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Інтако" на суму 8060 грн., посилаючись на висновки акту № 788/22-417/36371642 від 10.08.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтако" з питань підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень-червень 2012 року" та відсутність товарно-транспортних документів на товар /том 1 а.с. 16/.

17 грудня 2012 року на підставі акту перевірки від 29.11.2012 року № 2095/22-05463791 винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000232301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації № 9065349172 від 22.10.2012 року за вересень 2012 року у розмірі 439496 грн. /том 1 а.с.20/.

- № 0000242301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 8060 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2015 грн. /том 1 а.с.22/.

Позивач оскаржив зазначені вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, рішенням Державної податкової служби у Полтавській області про результати скарги від 27.02.2013 року № 479/10/102-07 та рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 01.04.2013 року № 4903/6/10-2115 /том 1 а.с. 24-36/ скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 року № 0000232301 та № 0000242301 - залишені без змін.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями від 17.12.2013 року № 0000232301 та № 0000242301, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 17.12.2012 року № 0000232301, суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 200 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду /п. 200.1/.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом /п. 200.2/.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /пункт 200.3/.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду /пункт 200.4/.

Згідно з підпунктом 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.7 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Відмовляючи у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 439496 грн. за вересень 2012 року перевіряючі в акті перевірки посилаються на висновки актів попередніх перевірок позивача: від 14.09.2012 року №1459/22-05463791 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" з питань достовірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2012 року" /том1 а.с. 124-140/ та від 02.11.2012 року № 1894/22-05463791 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" з питань достовірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року" /том 1 а.с.101- 112/.

Таким чином, перевіркою, оформленою актом від 29.11.2012 року № 2095/22-05463791, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0000232301, не встановлено будь-яких нових порушень позивачем вимог Податкового кодексу України, натомість, контролюючий орган пов'язує відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування в сумі 439496 грн. за вересень 2012 року саме з висновками попередніх перевірок, оформлених актами від 14.09.2012 року №1459/22-05463791 та від 02.11.2012 року № 1894/22-05463791.

Так, актом перевірки від 14.09.2012 року №1459/22-05463791 встановлено порушення ТОВ "Оржицький цукровий завод" п.187.1, п.187.7 ст.187, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 18231589 грн. за червень 2012 року та занижено податок на додану вартість в сумі 185078 грн. за червень 2012 року.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача /том 2 а.с. 96-97/ перевіркою, за результатами якої складено акт від 14.09.2012 року №1459/22-05463791, було встановлено заниження податкових зобов'язань за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 на суму 18232500 грн. при реалізації Аграрному фонду цукру білого в кількості 26000 тонн на загальну суму 221000000 грн., в тому числі ПДВ - 36833333,33 грн. на підставі договору № 10-Ц про закупівлю об'єктів державного цінового регулювання цукру білого від 15.08.2011.

На підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2012 року за результатами господарських відносин з Аграрним фондом, позивачем додано до матеріалів справи копії договору про закупівлю об'єктів державного цінового регулювання цукру - білого №10-Ц від 15.08.2011 року з додатком № 1, додаткового договору №1 до Договору про закупівлю об'єктів державного цінового регулювання від 15.08.2011 року №10-Ц; актів передавання - приймання цукру бурякового; мирової угоди по справі № 18/116/12 від 20.03.2012, ухвали господарського суду Полтавської області від 11.04.2012, банківської виписки та податкових накладних /т.2 а.с.34-49/.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі акту перевірки № 1459/22-05463791 від 14.09.2012 року Лубенською ОДПІ винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000092301 від 27.09.2012 року, яким ТОВ "Оржицький цукровий завод" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 18231589 грн. /том 1 а.с.122/;

- № 0000162301 від 28.09.2012 року, яким ТОВ "Оржицький цукровий завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 277617 грн., з них: за основним платежем на суму 185078 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 92539 грн. /том 1 а.с.123/.

ТОВ "Оржицький цукровий завод" не погоджуючись з висновками акту № 1459/22-05463791 від 14.09.2012 року та податковими повідомленнями - рішеннями, винесеними на підставі вказаного акту, звернулося з позовом до суду про їх скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 816/305/13-а /том 2 а.с. 88-90/, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі № 816/305/13-а /том 1 а.с. 191-193/, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000092301 від 27 вересня 2012 року, № 0000162301 від 28 вересня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 816/305/13-а, яка набрала законної сили 17.04.2013 року /том 2 а.с. 88-90/, встановлено безпідставність висновку контролюючого органу щодо завищення ТОВ "Оржицький цукровий завод" від'ємного значення за червень 2012 року на 18231589 грн. та заниження податку на додану вартість в розмірі 185078 грн. за червень 2012 року.

Вказаним судовим рішенням, яке залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі № 816/305, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000092301 від 27 вересня 2012 року, № 0000162301 від 28 вересня 2012 року.

Зазначені обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, не можуть оспарюватися в даній справі.

Таким чином, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з посиланням на перевірку, оформлену актом № 1459/22-05463791 від 14.09.2012 року, за результатами якої позивачу було зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 18231589 грн. за червень 2012 року та встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 185078 грн. за червень 2012 року є необґрунтованими.

Перевіркою, оформленою актом № 1894/22-05463791 від 02.11.2012 року, позивачу зменшено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 4872399 грн. за серпень 2012 року в результаті встановлених перевіркою порушень п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які Лубенська ОДПІ пов'язує з не наданням позивачем до перевірки документів, що підтверджують факт доставки олії соняшникової нерафінованої в кількості 3007,65 тонн на суму 29234396,88 грн., в тому числі ПДВ - 4872399,48 грн. від продавця ТОВ "Кернел-Трейд" /том 1 а.с. 14, зворот а.с. 17/.

На підтвердження правомірності формування від'ємного значення за серпень 2012 року за результатами господарських відносин з ТОВ "Кернел-Трейд", позивачем додано до матеріалів справи копії: договору №2-ОСЗ-1 від 14.10.2011, податкової накладної від 10.08.2012 № 209, акту прийому-передачі від 10.08.2011, видаткової накладної № РН-083262 від 10.08.2012, платіжних доручень, довідки № 04-1/312 від 30.05.2013, наказу № 74-ОД від 10.08.2012, договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 209/1207 від 12.07.2011, акту здачі прийняття робіт № 145 від 13.08.2012, рахунку на оплату № 150 від 13.08.2012, банківської виписки, контракту № 1112-OSP-І-1 від 07.10.2011, листа № 362 від 09.08.2012, митної декларації № 504020000/2012/001455 /т.2 а.с.50- 76/.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі акту перевірки № 1894/22-05463791 від 02.11.2012 року Лубенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року № 0000192301, яким ТОВ "Оржицький цукровий завод" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 4872399 грн. /том 1 а.с.100/.

ТОВ "Оржицький цукровий завод" не погоджуючись з висновками перевірки та податковим повідомленням-рішенням від 16 листопада 2012 року № 0000192301, винесеним на підставі акту перевірки № 1894/22-05463791 від 02.11.2012 року, звернулося з позовом до суду про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі № 816/1022/13-а /том 1 а.с. 175-181/, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі № 816/1022/13-а /том 1 а.с. 182-186/, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 16 листопада 2012 року № 0000192301.

Вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстранції, які набрали законної сили 04.06.2013 року, встановлено реальність (товарність) господарської операції щодо придбання ТОВ "Оржицький цукровий завод" у ТОВ "Кернел-Трейд" олії соняшникової, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 4872399 грн. та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача та помилковість висновку податкової інспекції. Також встановлено відсутність факту завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2012 року на 4872399 грн. /том 2 а.с. 186/.

З огляду на приписи частини 1 статті 72 та частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені зазначеними вище судовими рішеннями у справі № 816/1022/13-а, що набрали законної сили, не можуть оспарюватися в даній судовій справі.

З огляду на вищевикладене, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з посиланням на перевірку, оформлену актом № 1894/22-05463791 від 02.11.2012 року, за результатами якої позивачу було зменшено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2012 року на суму 4872399 грн. є необґрунтованими.

Фактична сплата позивачем постачальникам суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з додатком 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року встановлена та зафіксована у акті перевірки на сторінці 17 /том 1 а.с. 17/ та підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 99-116/.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при формуванні позивачем у податковій декларації з ПДВ за вересень 2012 року суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, в розмірі 439496 грн.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0000232301 є необґрунтованим, тобто винесене без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно частини 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0000232301, натомість визнати його протиправним і скасувати.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 17.12.2012 року № 0000242301, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ "Інтако" (постачальник) та ТОВ "Оржицький цукровий завод" (покупець) укладено договір № 01061-154 від 01.06.2012 року /том 1 а.с. 50-51/, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та оплатити за його на умовах даного договору. Найменування, кількість товарів, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, а також ціна конкретного товару визначаються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору /пункт 2 договору/. Відповідно до пункту 3.1 договору умови поставки: СРТ- Полтавська область, м.Лубни, склад перевізника - згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року. Кількість переданого покупцю товару визначається в актах приймання- передачі або товарних накладних /пункт 4.4 договору/.

Згідно доданої до матеріалів справи копії специфікації від 01.06.2012 року сторони домовились про поставку конічної пари Z 41/49 в кількості 1 штуки за ціною 48360 грн., у тому числі ПДВ - 8060 грн. /том 2 зворот а.с. 51/.

ТОВ "Інтако" виписано позивачу податкові накладні № 196 від 22.06.2012 року на суму 24180 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4030 грн. та № 244 від 27.06.2012 року на суму 24180 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4030 грн., які були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2012 року /том 2 а.с.7-8, 15-18/.

У акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо оформлення вказаних податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент виписання податкових накладних та здійснення господарської операції за укладеним з позивачем договором, ТОВ "Інтако" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість №100222745, видане ТОВ "Інтако", було анульовано лише 19.09.2012 року /т.2 а.с.81/.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Фактичне отримання товару від ТОВ "Інтако" підтверджується видатковою накладною № 2706/03 від 27.06.2012 року, товарно-транспортною накладною № 484627 від 27.06.2012 року, рахунком- фактурою № СФ-2307 від 01.06.2012 року, копії яких наявні у матеріалах справи /т.1 а.с.52-54/.

У письмових запереченнях проти позову відповідач зазначає, що під час розгляду скарги позивачем надавалася контролюючому органу товарно-транспортна накладна від 27.06.2012 року № 48462 /том 2 зворот а.с. 79/. Крім того, позивачем додано до матеріалів справи копії витягів з Журналу обліку в'їзду (виїзду) транспортних засобів та Журналу реєстрації ввозу-вивозу майна /том 1 а.с. 57-58/, згідно яких 27.06.2012 року на територію підприємства ввозився товар конічна пара автомобілем Газель НОМЕР_4 водій ОСОБА_4

Згідно видаткової накладної № 2706-03 від 27.06.2012 року приймання товару здійснено за довіреністю № 100 від 27.06.2012 працівником ОСОБА_5, який працював на підприємстві з 01.06.2011 по 06.12.2012, що підтверджується довідкою № 271 від 14.08.2013 р. та виписками з наказів підприємства /том 2 а.с. 28-32/. Копія витягу з Журналу реєстрації довіреностей наявна у матеріалах справи /том 2 а.с. 33/.

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що придбаний у ТОВ "Інтако" товар придбавався з метою власної господарської діяльності для встановлення на бурякорізку центробіжну, яка перебуває у власності ТОВ "Оржицький цукровий завод" /том 2 а.с. 23-27/.

На підтвердження оприбуткування придбаного товару по бухгалтерському обліку та його подальшого використання у власній господарській діяльності позивачем приєднано до матеріалів справи витяги з регістрів бухгалтерського обліку підприємства, копію вимоги № 1423 від 13.07.2012 та акту списання від 23.07.2012 /том 1 а.с. 55, 56, том 2 а.с. 21-22/.

Розрахунок за отриманий товар здійснено у безготівковій формі у повному обсязі та підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 19-20/.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази товарності господарської операції: фактів передачі товарів за видатковою накладною та податковою накладною, перевезення товару, оприбуткування товару позивачем, факту проведеного розрахунку за товар, а також подальшого використання товару у власній господарській діяльності позивача.

Суд відхиляє доводи контролюючого органу з посиланням на акт від 10.08.2012 року № 788/22-417/36371642 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтако" щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень-червень 2012 року" /том 1 а.с. 83-91/, виходячи з наступного.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не доведено, що договір позивача з ТОВ "Інтако" був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Інтако" не встановлені.

Посилання відповідача на те, що ТОВ "Інтако" мало господарські взаємовідносини з ризиковими постачальниками та покупцями не є підтвердженням нікчемності та безтоварності укладеної угоди між позивачем та ТОВ "Інтако", оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між суб'єктами господарювання, які були постачальниками та покупцями ТОВ "Інтако" та підприємством позивача.

Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача про недостатню кількість персоналу ТОВ "Інтако", оскільки для здійснення господарської операції, реальність якої ставиться під сумнів контролюючим органом, наявність значної кількості працівників не є необхідною умовою.

Як вбачається з акту про неможливість проведення зустрічної звірки, даний акт, у якому зафіксовано відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням, складено у серпні 2012 року, тоді як господарська операція з ТОВ "Інтако" була здійснена у червні 2012 року. Відповідачем не надано суду доказів відсутності ТОВ "Інтако" за зареєстрованим місцезнаходженням під час здійснення спірної господарської операції.

Суд, зазначає, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента позивача не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент порушує вимоги законодавства та не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товарів відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Інтако" у червні 2012 року .

Відтак, контролюючим органом не доведено неправомірність формування позивачем у податковій декларації з ПДВ за вересень 2012 року суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 8060 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0000242301 є необґрунтованим, тобто винесене без врахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частинию 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно частини 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0000242301, натомість, визнати його протиправним та скасувати.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 17 грудня 2012 року № 0000232301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 17 грудня 2012 року № 0000242301.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" (ідентифікаційний код 05463791) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2013 року.

Суддя С.С. Сич