Постанова № 33464312, 04.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

T>

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ

04 вересня 2013 року № 826/11041/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Донець В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до

Управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області

про

визнання протиправною вимоги від 01.07.2013 №Ю-389 про сплату недоїмки в частині

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області від 01.07.2013 №Ю-389 про сплату недоїмки в частині вимоги сплатити 6792,63 грн. штрафу та 6754,87 грн. пені.

Позов обґрунтований, зокрема тим, що вказана вимога в частині сплати штрафних санкцій та пені суперечить статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року відносно позивача порушено провадження у справі про банкрутство, відтак штрафні санкції та пеня нараховані під час дії мораторію, що суперечить вимогам законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні, 29 серпня 2013 року, позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково представник пояснив, що під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються штраф, пеня та не застосовуються інші санкції, в тому числі, за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, обов’язок щодо сплати яких виник у платника такого внеску після введення мораторію.

Відповідач участі повноважного представника у судовому розгляді справи не забезпечив, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з повістками про виклик, з відміткою про їх отримання.

На підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено здійснювати судовий розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах судової справи доказами та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 29 серпня 2013 року, пояснення представника позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зареєстроване як юридична особа 20.08.2004, присвоєно ідентифікаційний код 33096517, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А.

Як убачається з "Положення філії "Васильківське районне дорожнє управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", філія є відокремленим структурним підрозділом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області винесено вимогу до філії "Васильківське районне дорожнє управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 01.07.2013 №Ю-389, згідно з якою станом на 01.07.2013 за філією рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 201517,47 грн., в тому числі, 187970,47 грн. недоїмки, 6792,63 грн. штрафів та 6754,87 грн. пені.

Як зазначено у позовній заяві, вказана вимога була надіслана відповідачем філії "Васильківське районне дорожнє управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у зв’язку з виникненням недоїмки з єдиного внеску за 2013 рік.

Під час судового розгляду справи представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що недоїмка з єдиного внеску в зв’язку з виникненням якої відповідачем було надіслано філії позивача оскаржувану вимогу, виникла у філії саме за 2013 рік.

До матеріалів справи позивачем додано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 у справі №44/258-б, якою порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (пункт 1 ухвали); зупинено виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію) (абзац другий пункту 5 ухвали); зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац третій пункту 5 ухвали).

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 9 Закону №2464-VI (в чинній редакції на час прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (абзац перший частини восьмої). Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, – календарний рік (абзац третій частини восьмої).

Згідно зі статтею 25 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги) рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина перша). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя). Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзаци перший, третій частини четвертої).

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (у редакції, чинній на момент прийняття Господарським судом міста Києва ухвали від 09.09.2011 у справі №44/258-б щодо порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", далі – Закон №2343-XII) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (абзац перший). Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (абзац другий). Аналогічні положення встановлені статтею 19 Закону №2343-XII у редакції, яка була чинною на час вимоги відповідачем.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючих зобов'язань і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

Тому, за висновком суду, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань, які виникли після введення мораторію, а зупиняє виконання тих грошових зобов’язань, що виникли до моменту введення мораторію та припиняє заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 червня 2011 року в справі за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста Черкаси про визнання протиправним та скасування рішення.

Судом встановлено та не заперечувалось представником позивача, що вимога Управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області від 01.07.2013 №Ю-389 про сплату недоїмки, прийнята відповідачем стосовно заборгованості відповідача по єдиному внеску за 2013 рік, відповідно, строк виконання (сплати) такої недоїмки розпочався після введення мораторію 09.09.2011.

За висновком суду, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань, які виникли після введення мораторію, недоїмка позивача зі сплати єдиного внеску, визначена в оскаржуваній вимозі, є поточними зобов’язаннями та повинна сплачуватись ним в загальному порядку, відповідно за несплату таких зобов’язань нараховуються передбачені законодавством штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, з урахуванням положень частини третьої статті 25 Закону №2464-VI відповідно до якої суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів, відповідачем правомірно зазначено у вимозі від 01.07.2013 №Ю-389 про необхідність сплати відповідачем штрафних санкцій та пені. При цьому, суд виходить з того, що позивачем не заперечувався розмір сум штрафних санкцій та пені, які визначені у оскаржуваній вимозі.

Долучені позивачем до позовної заяви копії постанов Верховного Суду України, які на думку представника позивача підтверджують тезу про те, що під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються штраф, пеня та не застосовуються інші санкції, в тому числі, за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, обов’язок щодо сплати яких виник у платника такого внеску після введення мораторію, навпаки її спростовують.

Так, в постанові від 18 грудня 2013 року Верховний Суд України зазначив, що статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію. За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства. Аналогічна правова позиція зазначена і в постанові Верховного Суду України від 12 березня 2013 року.

В даному випадку, нарахування штрафних санкцій та пені за несплату недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачене статтею 25 Закону №2464-VI, тому застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату недоїмки по єдиному внеску за 2013 рік, строк сплати якої виник після введення мораторію, 09.09.2011, не суперечить вимогам Закону №2464-VI та правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 18 грудня 2013 року та 12 березня 2013 року.

Зважаючи на викладене, враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджено неправомірності зазначення Управлінням Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області у вимозі про сплату боргу від 01.07.2013 №Ю-389 про необхідність сплати 6792,63 грн. штрафу та 6754,87 грн. пені, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, відповідно у задоволенні позову позивачу слід відмовити повністю.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець