Постанова № 33464132, 13.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.09.2013 справа №908/1191/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддів Зубченко І.В., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Сакало П.А. - довіреність №15 від 09.04.2013р.від відповідача:Верба В.В. - довіреність №18-138 від 01.08.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Запорізької областівід16.05.2013р. (повний текст підписано 18.05.2013р.) у справі№908/1191/13 (суддя Серкіз В.Г.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про зобов`язання вчитнити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2013р. у справі №908/1191/13 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про зобов'язання відповідача прийняти від позивача та оплатити товар ("клапан отсечной быстродействующий для ферросплавного газа ДУ250, РУ=0,1МПА комплектно с ответными фланцами и крепежными изделиями. среда газ в количестве 8 шт.") згідно умов договору №158 від 25.01.2010р. - відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок місцевого суду щодо недоведеності та безпідставності позовних вимог.

Представник позивача наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення та задоволенні позову.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про зобов'язання відповідача прийняти від позивача та оплатити товар ("клапан отсечной быстродействующий для ферросплавного газа ДУ250, РУ=0,1МПА комплектно с ответными фланцами и крепежными изделиями. среда газ в количестве 8 шт.") згідно умов договору №158 від 25.01.2010р.

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №158 від 25.01.2010р., зокрема відмовою відповідача від приймання товару згідно додаткової угоди №7 від 20.06.2011р. Нормативно позов обґрунтований ст.ст.525, 526, 610, 629, 664, 690 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача до суду з позовом строк дії договору №158 від 25.01.2010р. сплив, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати обов'язки за цим договором заявлені безпідставно.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, 25.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець) укладено договір №158, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, що іменується в подальшому "товар", в асортименті та за цінами, вказаними у додаткових угодах і специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору покупець сплачує продавцю вартість товару за узгодженою сторонами договірною ціною, вказаною у специфікації №1 до договору згідно виставленим рахункам. Ціна визначається на умовах СРТ франко-склад Покупця (ІНКОТЕРМС-2000).

Загальна сума договору на момент його укладання становить 1 762 861,10грн. з урахуванням ПДВ, яка може бути змінена в сторону збільшення на суму поставки товару згідно додаткових угод до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару на склад покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5-ти банківських днів з моменту передачі товару за актом приймання-передачі за умови виконання продавцем п.4.3 даного договору.

Згідно із п.4.1 договору строк поставки товару вказаний у специфікації та додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору. Дострокова поставка товару може бути здійснена продавцем тільки з письмової згоди покупця.

Поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ франко-склад Покупця (ІНКОТЕРМС-2000), 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11 (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору разом із товаром продавець надає покупцю наступні оригінали документів: рахунок, накладну на відпуск товару, податкову накладну, сертифікат якості.

У п.4.7 договору сторони погодили, що товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно із п.7.6 договору (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей до договору) у випадку необґрунтованої відмови від підписання покупцем акту приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дня отримання покупцем товару обов'язок продавця по поставці товару вважається виконаним в передбачений договором строк, а акт приймання-передачі - підписаний сторонами.

Строк дії договору встановлено у п.9.1 договору з моменту його підписання та до 31 грудня 2010 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до строку їх спливу.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту укладеного договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази визнання його у встановленому порядку недійсним. З наведеного витікає, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено місцевим судом, сторонами вносилися зміни в договір шляхом укладання додаткових угод №1 від 08.07.2010р., №2 від 15.12.2010р., №3 від 06.01.2011р., №4 від 01.03.2011р., №5 від 01.03.2011р., №6 від 27.04.2011р., №7 від 20.06.2011р.

Згідно з останньою додатковою угодою №7 від 20.06.2011р. сторони погодили поставку наступного товару по позиції №3 специфікації №5: "клапан отсечной быстродействующий для ферросплавного газа ДУ250, РУ=0,1МПА комплектно с ответными фланцами и крепежными изделиями. среда газ в количестве 8 шт." на загальну суму 500 800,00грн. (з урахуванням ПДВ 20%).

Строк поставки по вказаній позиції - 20.03.2012р. (п.1 вказаної додаткової угоди).

Покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару на склад покупця шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 500 800,00грн. з урахуванням ПДВ 20% на поточний рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту передачі товару та підписання акту приймання-передачі на даний товар за умови надання банківської гарантії виконання зобов'язань та виконання продавцем п.4.3 договору №158 від 25.01.2010р. (п.3 додаткової угоди №7 від 20.06.2011р.).

Пунктом 8 додаткової угоди №7 від 20.06.2011р. строк дії договору продовжено до 31.12.2012р., а в частині гарантійних зобов'язань - до строку їх спливу.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договору велося листування з приводу перенесення строків поставки на більш пізніший строк. Зокрема, відповідач листом №21-627 від 25.01.2012р. запропонував позивачу перенести строки поставки з 2012 року на 2013 рік.

У відповідь на вказаний лист позивач надіслав відповідачу лист №1399 від 31.01.2012р. з пропозицією встановити строк поставки товару до 17.02.2012р., а строк оплати товару - до 17.11.2012р. До листа було додано проект відповідної додаткової угоди №8 від 31.01.2012р., підписаний з боку позивача. Докази отримання відповідачем вказаного листа наявні в матеріалах справи.

Однак, відповідач не надав відповіді на пропозицію позивача та не підписав проект додаткової угоди №8 від 31.01.2012р., тому вона є неукладеною.

Листами №1446 від 21.02.2012р. та №1475 від 05.03.2012р. позивач повідомив відповідача про готовність поставити товар 20.03.2012р. відповідно до умов додаткової угоди №7 від 20.06.2011р. та просив надати інформацію про осіб, які уповноважені прийняти товар. Як свідчить перелік додатків до листа №1475 від 05.03.2012р., до нього були додані рахунок, накладна на відпуск товару, податкова накладна, сертифікати якості та інші документи на товар. Докази направлення позивачем на адресу відповідача вказаних листів наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповіді на вищевказані листи від відповідача не надходило.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що для здійснення поставки товару відповідно до умов додаткової угоди №7 від 20.06.2011р. позивачем був укладений договір на перевезення вантажів №140ЗТР від 14.03.2012р. з Фізичною особою-підприємцем Соловей В.В.

Як вказує позивач, перевізник здійснив завантаження обумовленого товару та доставив його на склад покупця 20.03.2012р., однак у зв'язку з тим, що на контрольно-пропускному пункті відповідача було відмовлено в прийнятті товару, товар був повернутий в адресу позивача.

Згідно із п.13.11., п.13.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, якщо вантажоодержувач не може прийняти вантаж від перевізника, інший пункт призначення та умови доставки вантажу визначаються за погодженням з вантажовідправником. Якщо перевізник не одержав від вантажовідправника відомостей про зміну пункту призначення вантажу або не згоден з новими умовами доставки вантажу, він зобов'язаний повернути вантаж вантажовідправнику. Вартість перевезення вантажу при його поверненні сплачує замовник.

Листом №1525 від 21.03.2012р. позивач повідомив відповідача про порушення останнім умов договору №158 від 25.01.2010р. та запропонував погодити нову дату передачі товару або повідомити про прийняття іншого рішення щодо розпорядження товаром (докази направлення на адресу відповідача вказаного листа наявні в матеріалах справи). Однак, відповідачем вказаний лист залишений без відповіді, нова дата передачі товару не погоджена, як і не прийнято іншого рішення щодо розпорядження товаром.

На підставі викладеного позивач вважає відмову відповідача від прийняття товару необґрунтованою та просить суд зобов'язати відповідача прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку щодо обґрунтованості, доведеності позовних вимог та необхідності у їх задоволенні, а відповідні висновки суду першої інстанції, що на момент звернення позивача до суду з позовом строк дії договору №158 від 25.01.2010р. сплив, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати обов'язки за цим договором заявлені безпідставно, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне:

Як зазначено вище, відповідно до п.4.2 договору поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ франко-склад Покупця (ІНКОТЕРМС-2000), 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11.

Відповідно до визначень правил ІНКОТЕРМС-2000, термін «фрахт/перевезення оплачено до…» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим.

Згідно ст.А.4 розділу СРТ правил ІНКОТЕРМС-2000, продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, у відповідності зі статтею А.3, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

Статтею А.7 вказаних правил передбачено, що продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів.

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці (ст.Б.4 розділу СРТ правил ІНКОТЕРМС-2000).

За приписом ст.Б.5 розділу СРТ правил ІНКОТЕРМС-2000, у випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

У випадку, якщо покупець вправі визначати час відправлення товару та/або місце призначення, він зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про них. Покупець зобов'язаний прийняти транспортний документ у відповідності із статтею А.8, якщо він відповідає умовам договору (ст.Б.7, ст.Б.8 розділу СРТ правил ІНКОТЕРМС-2000).

Таким чином, враховуючи вищевказані приписи правил ІНКОТЕРМС-2000, умови договору та додаткової угоди №7 від 20.06.2011р., а також беручи до уваги наявні в матеріалах справи листи позивача, колегія суддів вважає, що ТОВ "Метком Інвест" належним чином виконало свої зобов`язання за договором та здійснило поставку товару, обумовленого додатковою угодою №7 від 20.06.2011р., в строки, передбачені вказаною додатковою угодою.

В свою чергу, відповідач жодних належних та допустимих доказів обґрунтованої відмови від прийняття товару або неможливості його прийняття з вини позивача ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надав. Наявний в матеріалах справи лист відповідача №21-627 від 25.01.2012р. про зупинення поставки обладнання за додатковою угодою №7 від 20.07.2011р. не може вважатись відповідним доказом в підтвердження обґрунтованої відмови від прийняття товару, оскільки відповідної додаткової угоди про зміну строків та умов поставки сторонами не підписано (хоча сам відповідач у листі №21-627 від 25.01.2012р. пропонував підписати відповідну додаткову угоду, а позивач, в свою чергу, у відповідь на вказаний лист надсилав на адресу відповідача для підписання проект додаткової угоди №8 від 31.01.2012р.), а умови додаткової угоди №7 від 20.06.2011р. є чинними та у судовому порядку недійсними не визнані.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

За приписом ч.4 ст.690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти від позивача та оплатити товар ("клапан отсечной быстродействующий для ферросплавного газа ДУ250, РУ=0,1МПА комплектно с ответными фланцами и крепежными изделиями. среда газ в количестве 8 шт.") згідно умов договору №158 від 25.01.2010р. - обґрунтованими, доведеними належним чином, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного прийняття рішення по даній справі. Зокрема, висновки суду першої інстанції, що на момент звернення позивача до суду з позовом строк дії договору №158 від 25.01.2010р. сплив, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати обов'язки за цим договором заявлені безпідставно - є хибними, оскільки обов`язки покупця щодо оплати товару за договором поставки, якщо така оплата не була здійснена під час дії договору, не закінчуються після припинення строку дії відповідного договору.

З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судовий збір за подання апеляційної скарги підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2013р. у справі №908/1191/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про зобов'язання відповідача прийняти від позивача та оплатити товар ("клапан отсечной быстродействующий для ферросплавного газа ДУ250, РУ=0,1МПА комплектно с ответными фланцами и крепежными изделиями. среда газ в количестве 8 шт.") згідно умов договору №158 від 25.01.2010р. - задовольнити.

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ та оплатити товар ("клапан отсечной быстродействующий для ферросплавного газа ДУ250, РУ=0,1МПА комплектно с ответными фланцами и крепежными изделиями. среда газ в количестве 8 шт.") згідно умов договору №158 від 25.01.2010р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ судовий збір за подання позову в сумі 1147,00грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 573,50грн.

Господарському суду Запорізької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 10.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 13.09.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

В.М. Татенко