Рішення № 33463563, 13.09.2013, Святошинський районний суд міста Києва

Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6025/13-ц

пр. № 2/759/3506/13

13 вересня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого-судді: Ключника А.С. при секретарі: Холявчук А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення коштів за понесені матеріальні збитки спричинені неправомірними діями та бездіяльністю відповідача та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» 15.05.2012 року звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), комунальні послуги в розмірі 15753,49 грн. за період з 01.09.2009 року по 01.12.2011 року.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.07.2012 року у справі №2с-2608/87/12 судовий наказ у справі №2н/2608/228/12 від 07.02.2012 року скасовано.

Таким чином, позивач 19.04.2013 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), комунальні послуги в розмірі 15753,49 грн. за період з 01.09.2009 року по 01.12.2011 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» утримує та надає (здійснює) обов'язкові послуги з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі розпорядження Ленінградської районної у м. Києві державної адміністрації від 10.10.2000 року №1529, яким затверджений Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Протоколом громадських слухань щодо тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території затвердженим першим заступником голови Святошинської РДА у м. Києві підтверджується погодження мешканців будинку на надання виконавцем (КП Житло-сервіс») житлово-комунальних послуг та розрахунком тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розробленим відповідно до типового переліку.

Квартира АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат загальною площею 76,30 м2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САА №688503, виданого 22 липня 2003 року, на підставі наказу головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 28.04.2001 року № 424-С/КІ, зареєстрованого в БТІ 22.08.2003 року в реєстраційний книзі за №41969.

Між позивачем та відповідачем за оскаржуваний період відсутні договірні стосунки щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Позивач зазначає, що відповідач є власником зазначеної квартири, а відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України йому на праві сумісної власності належить, ще й площі загального користування та технічні засоби, що забезпечують будинок АДРЕСА_1.

Нарахування вартості послуг проводиться за тарифами на підставі наступних нормативно-правових актів: за центральне опалювання здійснюється за опалювальну площу квартири НОМЕР_2, протягом року, в зв'язку з відсутністю будинкового та квартирного лічильників теплової енергії; нарахування вартості з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) здійснюються за тарифом затвердженим розпорядженням КМДА; нарахування вартості послуг з гарячого водопостачання здійснюються відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР, за тарифами затвердженими розпорядженнями КМДА; нарахування вартості послуг за холодне водопостачання та водовідведення за розпорядженнями КМДА від 29.04.09 №516, від 30.11.09 №1332

Підприємство неодноразово нагадувало відповідачу про необхідність сплати заборгованості за послуги та утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) однак, відповідачем кошти не були сплачені.

16.08.2013 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення коштів за понесені матеріальні збитки спричинені неправомірними діями та бездіяльністю відповідача та відшкодування моральної шкоди (а.с. 62-71).

У зустрічному позові ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача наперед оплачених ним робіт в розмірі 143,74 грн.; вартість канцелярських витрат пов'язаних зі справою у розмірі 43,07 грн.; стягнути з відповідача на його користь 9000 грн. моральної шкоди; стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 229,41 грн., а також встановити суму боргу ОСОБА_1 перед КП «Житло-сервіс» за надані послуги по утриманню будинку і прибудинкової території та житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2009 року по 01.12.2011 року в розмірі 11961,59 грн.

В судовому засіданні 13.09.2013 року представник позивача за первісним позовом підтримав свій позов у повному обсязі та просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 первісний позов визнав частково на суму 3157,14 грн. в решті первісний позов не визнав, та уточнив вимоги зустрічного позову, згідно яких просив суд встановити суму боргу ОСОБА_1 перед КП «Житло-сервіс» за надані послуги по утриманню будинку і прибудинкової території та житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2009 року по 01.12.2011 року в розмірі 3157,14 грн., в решті зустрічну позовну заяву підтримав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» утримує та надає (здійснює) обов'язкові послуги з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі розпорядження Ленінградської районної у м. Києві державної адміністрації від 10.10.2000 року №1529, яким затверджений Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Протоколом громадських слухань щодо тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території затвердженим першим заступником голови Святошинської РДА у м. Києві підтверджується погодження мешканців будинку на надання виконавцем (КП Житло-сервіс») житлово-комунальних послуг та розрахунком тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розробленим відповідно до типового переліку.

Квартира АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат загальною площею 76,30 м2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Згідно розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги, утримання будинку та прибудинкової території, опалення, холодного і гарячого водопостачання та водовідведення по житловому приміщенні квартирі АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 числиться заборгованість у розмірі 15753,49 грн. за період з 01.09.2009 року по 01.12.2011 року.

Відповідно до ст.ст. 156, 162 ЖК Української РСР власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Статтею 179 ЖК Української РСР визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюються з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 року зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24.01.2006 року, власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Обов'язок на власника житлового приміщення по несенню витрат на утримання будинку та прибудинкової території, сплаті комунальних послуг покладений ст.322 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 20, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість заявлених позовних вимог Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), комунальні послуги в розмірі 15753,49 грн. за період з 01.09.2009 року по 01.12.2011 року.

Відносно зустрічного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення коштів за понесені матеріальні збитки спричинені неправомірними діями та бездіяльністю відповідача та відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» триває декілька років.

Зокрема рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року у справі №2-614-1/10 позов КП «Житло-сервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто солідарно з боржників на користь позивача борг по сплаті витрат по утриманню будинку та прибудинкової території, комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.09.2006 року по 31.08.2009 року у розмірі 13509,20 грн., а також судовий збір. Зобов'язано КП «Житло-сервіс» укласти з ОСОБА_1 письмовий договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 (а.с. 26-28).

КП «Житло-сервіс» неодноразово зверталось до ОСОБА_1 з пропозицією украсти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення із дотриманням вимог чинного законодавства, що підтверджується листами від 12.03.2011 р. №110/805-91 (а.с. 141-142); від 08.04.2011 р. №110/905-861 (а.с. 147).

У зв'язку з ухиленням ОСОБА_1 від укладення зазначених договорів, 27.10.2011 року КП «Житло-сервіс» змушено було звернутись до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, а також договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2012 року у справі №2608/7286/11 (№2/2608/1592/12) визнано укладеними договір від 01.03.2011 року про надання послуг утримання будинку та прибудинкової території між КП «Житло-сервіс» та ОСОБА_1, визнано укладеним договір від 01.03.2011 року про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення між КП «Житло-сервіс» та ОСОБА_1 (а.с. 53-54).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що КП «Житло-сервіс» утримує та регулярно надає належні послуги з утримання житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 добровільно не виконує рішення суду по зобов'язанню укласти договори на надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування, завданої йому протиправними діями КП «Житло-сервіс» моральної шкоди у сумі 9000 грн.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов'язання визначає ч.1 ст. 1167 ЦК України. Такими умовами є: моральна (немайнова) шкода, протиправна дія (бездіяльність), вина особи, причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою. І лише за наявності всіх цих умов виникає зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди.

Як при зверненні до суду, так і в ході розгляду справи, ОСОБА_1 не був підтверджений допустимими доказами факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру Комунальним підприємством «Житло-сервіс», а також з чого він виходив оцінюючи її у розмірі 9000 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 156, 162, 179 Житлового кодексу УРСР ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 61, 88, 179, 209, 212, 214, 215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Первісний позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (р/р 2600814174 в ПАТ «Полтава-Банк» МФО 331489 код ЄДРПОУ 31025659) заборгованість за послуги утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) в розмірі 15753,49 грн. за період з 01.09.2009 року по 01.12.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (р/р 2600814174 в ПАТ «Полтава-Банк» МФО 331489 код ЄДРПОУ 31025659) судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 229,40 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення коштів за понесені матеріальні збитки спричинені неправомірними діями та бездіяльністю відповідача та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник