Рішення № 33463526, 09.09.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5814/13-ц

Провадження № 2/645/1897/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 вересня 2013 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

при секретарі - Ляхової І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Закритого акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»;

Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

про зняття арешту з майна , -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в особі Філії ПУМБ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»; Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд зняти арешт, накладений головним державним виконавцем Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Комар Г.В. згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.01.2013 року, з майна, а саме: автомобіля Орel Vektra, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_3, державний реєстраційний № НОМЕР_2, зареєстрований ВРЕВ № 3 ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4, що знаходиться в заставі ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Харківського регіонального відділення АТ «Брокбізнесбанк»; а також заборонити органам Державної виконавчої служби у зв'язку з виконанням будь-яких виконавчих документів про стягнення з боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, накладення арешту на вищевказаний автомобіль.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що цей автомобіль згідно з договором застави № 374А-60-1 від 20.12.2007 року, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 374А-60 від 20.12.2007 року, переданий у заставу АБ «Брокбізнесбанк» в особі Харківської філії. Також позивач зазначає, що в провадженні Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - ВДВС) перебуває виконавче провадження ВП № 36233482 про примусове виконання виконавчого листа № 2/2018/1144/2012/01, виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» суми боргу. 28 лютого 2013 року в рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем ВДВС Комар Г.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме на спірний автомобіль, який належить ОСОБА_1.

Позивач, посилаючись на вимоги ст..ст. 17, 20 Закону України «Про заставу», ст.. 589 ЦК України, ст.. 54 Закону України «Про виконавче провадження» та з огляду на те, що договір застави між нею та АБ «Брокбізнесбанк» було укладено значно раніше ніж виникли вимоги іншого стягувача (відповідача), вважає накладення арешту на заставлений автомобіль та заборону на його відчуження неправомірним у зв'язку з тим, що заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами боржника у разі невиконання позивачем зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 14.08.2013 року до суду надійшло заперечення на позовну заяву (вхідний № 21692), в якому відповідач наголосив, що чинне законодавство наділяє правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна не боржника, а заставодержателя. Відповідач вважає, що реалізація заставного майна ПАТ "Брокбізнесбанк" не порушує його права, як заставодержателя, оскільки в першу чергу будуть задоволені вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк», а у випадку наявності залишку коштів - інших стягувачів. При цьому правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з заставленого майна наділений лише заставодержатель, оскільки саме заставодержатель має вирішувати доцільність зняття арешту з такого майна чи, навпаки, доцільність його подальшої реалізації з метою задоволення своїх вимог. Боржник (власник майна) правом на звернення до суду з таким позовом не наділений, що на думку відповідача, є підставою для відмови у позові.

Крім того, відповідач просив розглядати справу за відсутності його представника в судовому засіданні.

Представник третьої особи ПАТ «Брокбізнесбанк» в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Представник третьої особи ВДВС в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

На підставі виконавчого листа № 2/2018/1144/2012/01, виданого 01.10.2012 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 19304,53 доларів США, 28 лютого 2013 року Фрунзенським ВДВС ХМУЮ відкрите виконавче провадження ВП № 36233482, в межах якого виконавчою службою накладено арешт на автомобіль Орel Vektra, державний реєстраційний № НОМЕР_2, що належить боржнику ОСОБА_1, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику в межах суми боргу.

Позивач не погоджується з вищевказаною постановою ВДВС та вважає її незаконною, посилаючись на те, що 17 травня 2007 року між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 5398796, згідно якого ОСОБА_5 отримала кредит в сумі 28 000,00 доларів США на споживчі потреби на строк до 17.05.2013 року на умовах сплати 12,90% річних за користування кредитними коштами. В забезпечення повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 10-272 від 17.05.2007 року, за яким ОСОБА_1 виступила поручителем.

В результаті звернення стягнення в солідарному порядку сума заборгованості за кредитом була стягнута з ОСОБА_5 та з ОСОБА_1 згідно рішення Київського районного суду м. Харкова, та на виконання цього рішення було видано вищевказаний виконавчий лист.

Автомобіль Орel Vektra, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_3, державний реєстраційний № НОМЕР_2, згідно з договором застави № 374А-60-1 від 20.12.2007 року, укладеним на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 374А-60 від 20.12.2007 року, переданий у заставу ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Харківської філії. У свідоцтві про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу серії НОМЕР_4 в графі «Особливі відмітки» стоїть відмітка про те, що це кредит АБ «Брокбізнесбанк».

Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 04.04.2008 року за № 17922247, ПАТ «Брокбізнесбанк» зареєстровано обтяження на спірний транспортний засіб.

Договір застави між АБ «Брокбізнесбанк» був укладений 20.12.2007 року, і того ж дня нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 703. Таким чином, право застави у 3-ї особи - ПАТ «Брокбізнесбанк» виникло 20.12.2007 року, тобто до винесення головним державним виконавцем Комар Г.В. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст.ст. 1, 572 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Положеннями ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Згідно зі ст.. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

За приписами ст. 12 вказаного Закону, реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно не є чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно зі ст.. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статей 21-23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», застава рухомого майна згідно з параграфом 6 гл. 49 ЦК України, що виникає на підставі договору, є видом забезпечувального обтяження і відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

За приписами ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача -заставодержателя.

Положеннями ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно з п. 1.5 договору застави, укладеного між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 20 грудня 2007 року, узгоджена сторонами оціночна вартість предмета застави (спірного автомобіля) становить 124403,00 гривні.

Як наголошує позивач у справі, її заборгованість за кредитним договором перед Банком станом на 20.03.2013 року становить 336165,34 грн., що значно перевищує вартість предмету застави - автомобіля.

Отже, на підставі вищевказаного, суд погоджується з думкою позивача, що ПАТ «Брокбізнесбанк» належить право вищого пріоритету задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави.

В силу дії п. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Позивач стверджує, що таке повідомлення ВДВС на адресу заставодержателя (ПАТ «Брокбізнесбанк») не направлялося.

Позивач вважає, що винесення ВДВС постанови про арешт спірного автомобіля від 28.02.2013 року свідчить про порушення прав заставодержателя, а також прав позивача, як заставодавця та власника спірного майна на погашення суми боргу перед кредитором за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України. Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Таким чином, сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, в яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого й матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, підставами і змістом позовних вимог (способом захисту цивільного права) позивач визначив - зняття арешту з майна, пов'язуючи звернення до суду з даним позовом з порушенням прав ПАТ «Брокбізнесбанк» як заставодержателя, а також прав позивача, як заставодавця та власника спірного майна на погашення суми боргу перед кредитором за рахунок заставленого майна.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року N 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" відповідачами в даній категорії справ суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Проте з позовом про звільнення майна з-під арешту звернувся сам боржник - ОСОБА_1, яка є власником зазначеного автомобіля, і її право не оспорюється.

Разом з цим, суд погоджується з думкою відповідача, що у даному випадку правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з заставленого майна наділений заставодержатель ПАТ «Брокбізнесбанк»,

Таким чином, захист прав та інтересів позивача способом, на якому вона наполягає, з урахуванням конкретних обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позову і зважаючи на вимоги статті 16 ЦК України, частини 1 статті 11 ЦПК України щодо можливості розгляду цивільної справи тільки в межах позовних вимог є неможливим.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України. У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, відносяться на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в особі Філії ПУМБ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»; Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про зняття арешту з майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Федорова О.В.