Рішення № 33463263, 09.09.2013, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 0603/2-2921/11 Провадження № 2/0603/94/12

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2013 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1, представником якого є ОСОБА_2,доОСОБА_3, представником якої є ОСОБА_4,провизнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,та за зустрічним позовомОСОБА_3доОСОБА_1провселення,треті особи:1) Міське комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3, 2) Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області (орган опіки та піклування),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просить визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1

ОСОБА_3 проти позову заперечила, посилаючись на те, що не проживала у квартирі АДРЕСА_1 з поважних причин.

ОСОБА_3 звернулась з зустрічним позовом, у якому просить вселити її та малолітню дитину (ОСОБА_5) у квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 проти зустрічного позову заперечив, посилаючись на те, що ОСОБА_3 втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, а проти проживання у цій квартирі малолітнього сина ОСОБА_5 він не заперечує.

Судом з'ясовано, що рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 20.08.2009 р. № 500 було надано ОСОБА_1 на склад сім'ї три особи - він, дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_5, двокімнатну квартиру НОМЕР_1 жилою площею 27,83 кв. м в гуртожитку без комунальних зручностей по АДРЕСА_2, за умови проведення ремонтних робіт в квартирі за власні кошти (а. с. 237).

На підставі вказаного рішення Виконавчим комітетом Бердичівської міської ради Житомирської області 20.09.2009 р. було видано ордер № 2 ОСОБА_1 на право зайняття з сім'єю з трьох чоловік жилої площі в гуртожитку за адресою АДРЕСА_2, склад сім'ї: ОСОБА_1 (наймач), ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_5 (син) (а. с. 70).

Як вбачається зі змісту рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 21.09.2012 р. № 520, цей гуртожиток на даний час має адресу АДРЕСА_1, та йому надано статус житлового будинку (а. с. 233).

Відповідно до частини першої, абзаців першого та другого частини другої статті 4, частини першої статті 5 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд). Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що жиле приміщення - двокімнатна квартира НОМЕР_1 жилою площею 27,83 кв. м в гуртожитку по АДРЕСА_2, (у даний час - АДРЕСА_1) на момент його надання ОСОБА_1 на склад сім'ї три особи відносилось та на даний час відноситься до державного житлового фонду, який перебуває у віданні місцевої ради (тобто до житлового фонду місцевої ради) - Бердичівської міської ради Житомирської області, наймачем цього приміщення є ОСОБА_1.

Таким чином, правовідносини щодо користування цим приміщенням регулюються главою 2 "КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ В БУДИНКАХ ДЕРЖАВНОГО І ГРОМАДСЬКОГО ЖИТЛОВОГО ФОНДУ" Житлового кодексу Української РСР, тобто статтями 61 - 117.

Свідок ОСОБА_6 дала показання про те, що ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з весни 2010 р. Вона на прохання ОСОБА_3 допомагала перевозити речі з вказаної квартири, оскільки та вирішила, що не хоче жити з ОСОБА_1, оскільки їй не подобались їхні відносини, а також вирішила з власної волі з'їжджати з квартири та зняти іншу квартиру. Якихось перешкоджань з боку ОСОБА_1 у користуванні квартирою не було. Вивозився диван, комод, штори, особисті речі, музикальний центр, фотоапарат, дитячі речі. Пізніше ОСОБА_3 заходила сама до квартири та забирала залишки речей. ОСОБА_3 їй говорила, що наміру повертатись до квартири не має. У 2011 р. на день Святого Миколая вона (свідок) з чоловіком зайшли до квартири з метою привітати сина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з цим святом, коли вони спілкувались з ОСОБА_1, до квартири прийшла ОСОБА_3 з подругою, з якою проживала на квартирі, яку знімала, при цьому самостійно відкрила двері квартири.

Свідок ОСОБА_8 дав показання про те, що проживає у квартирі АДРЕСА_3 з листопада 2009 р. Дізнався, що ОСОБА_3 пішла від ОСОБА_1, весною 2011 р., коли приїхав з роботи на обід та побачив, що вона забирала з квартири АДРЕСА_1 дзеркало та інші речі з ОСОБА_9, при цьому ОСОБА_1 у квартирі не було. Десь в 2011 р. від ОСОБА_9 дізнався, що останній проживає разом з ОСОБА_3. Декілька разів приходила комісія з ЖЕКу, яка запитувала, чи проживає у квартирі (АДРЕСА_1) ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_10 дав показання про те, що з 2010 р. ОСОБА_3 не проживає з ОСОБА_1, оскільки посварилась з ним, забрала речі та уїхала. Про застосування ОСОБА_1 насильства до ОСОБА_3 йому невідомо. Наприкінці 2010 р. - на початку 2011 р. ОСОБА_3 звернулась до нього з проханням перевезти речі (з квартири АДРЕСА_1), що він і зробив. Про те, що б ОСОБА_3 хотіла повернутись до квартири АДРЕСА_1, не чув, таке бажання у неї з'явилась після звернення ОСОБА_1 з позовом.

Свідок ОСОБА_11 дала показання про те, що ОСОБА_3 пішла з квартири (АДРЕСА_1) приблизно у травні 2010 р. За яких обставин це сталось - не знає. Чи були у ОСОБА_3 спроби повернутись до квартири - невідомо. Чи застосовував ОСОБА_1 до ОСОБА_3 насильство також не знає. Коли ОСОБА_3 уходила з квартири, то забрала посуд, диван, постільну білизну.

Свідок ОСОБА_12 дав показання про те, що з весни 2010 р. ОСОБА_3 з'їхала з квартири ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), зараз у них у кожного окремі родини. З яких причин з'їхала - не знає. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що той через деякий час як з'їхала ОСОБА_3 пропонував їй повернутись (весною 2010 р.). Чи були спроби з боку ОСОБА_3 повернутись до квартири - не знає. Були моменти, коли ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, чи зловживав - сказати не може.

Свідок ОСОБА_13 дав показання про те, що проживав у квартирі АДРЕСА_4 приблизно п'ять років - до листопада 2012 р. ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 ніколи не бачив. Був присутнім від час складання актів про непроживання ОСОБА_3 у цій квартирі, коли приходили з ЖЕКу.

Свідок ОСОБА_14 дав показання про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заселились у квартиру АДРЕСА_1 у 2009 р. Потім він у 2010 р. перестав бачити ОСОБА_3 у цій квартирі. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що ОСОБА_3 з квартири пішла. Бачив, що ОСОБА_3 з якоюсь жінкою забирала речі з квартири (у теплу пору 2010 р.).

Свідок ОСОБА_15 дала показання про те, що до отримання квартири (АДРЕСА_1) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були постійні сварки, ОСОБА_1 приходив до дому у стані сп'яніння, застосовував до ОСОБА_3 фізичну силу. Після отримання квартири поведінка ОСОБА_1 не змінилась. У квітні - травні 2011 р. у квартирі були поміняні замки: ОСОБА_3 не змогла попасти до квартири. ОСОБА_3 забирала речі з квартири, оскільки ОСОБА_1 зловживав спиртними напоями, простягав до неї руки, виганяв з квартири. Після того, як ОСОБА_3 забрала речі з квартири, вона декілька разів намагалась туди повернутись, але коли саме і яким чином - не пам'ятає. З питання неможливості потрапити до квартири ОСОБА_3 у 2011 р. зверталась до ЖЕКу, начальника ОСОБА_1, прокуратури, до мера м. Бердичева.

Свідок ОСОБА_17 дала показання про те, за яких обставин ОСОБА_3 залишила квартиру (АДРЕСА_1) та чи забирала звідти речі не пам'ятає. Мабуть у 2011 р. ОСОБА_3 відвідувала квартиру та забирала звідти речі. У травні - червні 2011 р. не змогла потрапити до квартири, так як були поміняні замки.

З актів, затверджених директором Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 14.11.2011 р., 27.06.2011 р., 26.08.2011 р. та 25.10.2011 р. вбачається, що ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1, на момент затвердження актів не проживала (а. с. 8 - 11).

Оцінюючи вказані акти, суд критично сприймає сумніви представника ОСОБА_3 з приводу їх достовірності, оскільки відсутні докази, які б підтверджували недостовірність цих актів. Крім того, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_13, як зазначалось вище, дали показання про те, що до приймали участь у складанні цих актів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з весни (квітня - травня) 2010 р.

Докази, які б вказували на те, що ОСОБА_3 перестала проживати у квартирі АДРЕСА_1 з весни (квітня - травня) 2010 р. з поважних причин, відсутні. Більше того, з показань свідка ОСОБА_6 випливає, що ОСОБА_3 вирішила, що не хоче жити з ОСОБА_1, оскільки їй не подобались їхні відносини, а також вирішила з власної волі з'їжджати з квартири та зняти іншу квартиру.

При цьому суд не вважає, що ОСОБА_3 перестала проживати у цій квартирі через те, що ОСОБА_1 зловживав спиртними напоями, простягав до неї руки, виганяв з квартири, про що дала показання свідок ОСОБА_15, оскільки з цих показань неможливо з'ясувати, у який саме період часу це відбувалось, зокрема, чи відбувалось це одразу після розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 чи пізніше, у період часу безпосередньо до моменту залишення ОСОБА_3 квартири. Крім того, цей висновок суду підтверджується наведеними у попередньому абзаці показаннями свідка ОСОБА_6. Також суд вважає за необхідне звернути увагу на необхідність дещо критичної оцінки показань свідка ОСОБА_15, оскільки, по-перше, вона є матір'ю ОСОБА_3, через що може давати необ'єктивні показання, а по-друге, ці показання не підтверджуються іншими доказами, зокрема, показаннями інших свідків, які до певного часу були у гарних або нейтральних стосунках з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, проте про застосування з боку ОСОБА_1 до ОСОБА_3 насильства їм нічого не відомо, або ж матеріалами органів внутрішніх справ щодо насильства у сім'ї.

З показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 випливає, що ОСОБА_3 мала ключі від квартирі АДРЕСА_1 та могла туди потрапити за відсутності у ній ОСОБА_1 до квітня - червня 2011 р., що періодично і робила з метою забрати звідти речі.

Ці показання підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_6, з яких, однак випливає, що ОСОБА_3 мала ключі від квартирі АДРЕСА_1 на день Святого Миколая у 2011 р., та показаннями свідка ОСОБА_14.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що ОСОБА_3, залишивши квартиру АДРЕСА_1 з весни (квітня - травня) 2010 р., мала можливість вільного доступу до цієї квартири до квітня - червня 2011 р., проте проживати туди не поверталась.

Докази, яки б вказували на те, що існували поважні причини, з яких ОСОБА_3 у зазначений період не поверталась проживати до квартири АДРЕСА_1, зокрема, про те, що ОСОБА_1 чинив у цей період перешкоди у користуванні квартирою, відсутні.

З письмових доказів (а. с. 66 - 68, 73, 75 - 79, 82 ) випливає, що вчиняти дії з метою потрапити до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 почала лише у листопаді 2011 р., тобто у той самий час, коли ОСОБА_1 було подано позов.

Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 без поважних причин з весни (квітня - травня) 2010 р. перестала проживати у квартирі АДРЕСА_1 та, маючи до квітня - червня 2011 р. (тобто як мінімум одинадцять місяців) можливість повернутись туди проживати, без поважних причин не поверталась.

Згідно з частиною першою статті 71, статтею 72 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, а відтак позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, що виключає задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 у частині її вселення у це приміщення, тобто у задоволенні цієї частини зустрічного позову необхідно відмовити.

Зустрічна позовна вимога ОСОБА_3 про вселення у квартиру АДРЕСА_1 малолітнього ОСОБА_5, який є її та ОСОБА_1 сином, задоволенню також не підлягає, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_5 чиняться перешкоди у проживанні в цій квартирі.

При цьому суд звертає увагу на те, що у позові ОСОБА_1 вимога про визнання малолітнього ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 не заявлялась, а під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово пояснював, що не заперечує проти проживання його сина у цій квартирі.

Частиною першою статті 79 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 88 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином документально підтверджені судові витрати у розмірі 94,70 грн. (судовий збір), понесені ОСОБА_1, підлягають стягненню з ОСОБА_3.

Керуючись статтями 1 - 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 61, 63 - 65, 79, 88, 208, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 94,70 грн.

Роз'яснити, що:

- рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;

- у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;

- апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення;

- особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.В. Корбут

Повне рішення складено 13.09.2013 р.