Рішення № 33462241, 10.09.2013, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1039/13-ц

Провадження №2/157/279/13

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2013 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

при секретарі - Мельницькій Г.П.,

з участю позивача (представника позивача) - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Камінь-Каширської міської ради, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Камінь-Каширського відділу Волинської регіональної філії про визнання рішень міської ради незаконними, державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у попередній стан, знесення будівель, передачу земельної ділянки у приватну власність,

в с т а н о в и в :

25 липня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися у суд з позовом до ОСОБА_3, Камінь-Каширської міської ради, у якому зазначають, що рішенням Камінь-Каширського районного суду від 23.07.1998 року відмовлено у задоволенні їхнього позову до ОСОБА_3, Камінь-Каширської міської ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, знесення споруд, приведення землі у придатний для використання стан з посиланням на те, що до одержання державного акта вони не мають право вимагати усунення перешкод. 28-29 липня 2010 року Державною екологічною інспекцією у Волинській області встановлено факт самозахвату відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0154 га та визначено, що площа земельної ділянки останнього становить 0,0754 га, а не виділених йому у приватну власність 0,06 га. Згідно з листом від 02.08.2010 року № 1484/1-10-4 екологічної інспекції за результатами проведеної на підставі заяви ОСОБА_1 перевірки виявлено, що площа земельної ділянки батька позивачів - ОСОБА_4 по АДРЕСА_2) становила 0,4510 га і за вказану земельну ділянку сплачувався податок, що підтверджується повідомленням податкової інспекції. Рішенням Камінь-Каширської міської ради № 4/6 від 27.12.1995 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,22 га, з яких, 0,12 га - для ведення особистого підсобного господарства і 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. По даний час ОСОБА_2 відмовляється отримати державний акт через зменшення земельної ділянки з 0,352 га до 0,22 га, а саме через вилучення земельної ділянки площею 0,132 га без рішення суду. Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 25.05.1998 року відмовлено у їхньому позові до ОСОБА_3, Камінь-Каширської міськради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний для використання стан, знесення збудованих на ній паркану та сараю, виведення стоків і нечистот з цієї земельної ділянки. Рішенням Камінь-Каширської міської ради № 237 від 18.06.1998 року, у період часу між судовими засіданнями, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га за рахунок їх земельної ділянки, площа якої становила 0,352 га., без її попереднього вилучення. На підставі зазначеного рішення, яке є нікчемним, та технічної документації 25.05.1999 року ОСОБА_3 видано державний акт № 450 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,06 га. Позивачем ОСОБА_2 акт встановлення меж погоджено не було і тому 19.05.1999 року був складений акт, який підписали члени комісії. 07.09.1999 року позивачі подали заяву голові Камінь-Каширської міськради про надання державного акта на земельну ділянку площею 0,352 га, так як відповідно до книги платників податків за господарством АДРЕСА_2 станом на 1991 рік площа земельної ділянки становила 0,352 га. Під час проведення екологічною інспекцією перевірки, за участю санітарного лікаря Камінь-Каширської СЕС, встановлено факт існування не бетонованої вигрібної ями для збору неочищених стоків на межі земельної ділянки ОСОБА_3 зі сторони землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що може призводити до проникнення даних стоків на їхню земельну ділянку при переповнені ями, яка не закрита герметично. Крім того, у сторону земельної ділянки ОСОБА_1 є ухил покритого плиткою тротуарного подвір'я ОСОБА_3, що призводить до попадання дощових вод на земельну ділянку позивачів. При проведенні Камінь-Каширським відділом Волинської регіональної філії Центру державного земельного кадастру обмірів земельної ділянки ОСОБА_3 встановлено факт самовільного зайняття відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0154 га, з яких 0,0062 - дорога і 0,0092 га - земельна ділянка, яку використовували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 За самовільне захоплення земельної ділянки ОСОБА_3 двічі було притягнуто державною екологічною інспекцією у Волинській області до відповідальності за ст. ст. 53-1, 188-5 КУпАП. Позивачі зазначають, що юридично встановлений факт самозайняття земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0154 га є підставою для скасування рішення Камінь-Каширської міської ради від 16.09.1998 року № 302, оскільки спірна земельна ділянка площею 0,00231 га поглинається площею 0,0154 га. Вважають незаконним рішення міської ради від 16.02.1988 року № 61, оскільки при наданні земельної ділянки ОСОБА_3 не виконано ст. 149 ЗК України, порушено ст. ст. 37-41 ЗК СРСР, площу належної їм земельної ділянки зменшено з 0,352 га до 0,22 га без попереднього вилучення у них відповідно до закону. Позивачі зазначають, що на даний час така обставина як наявність державного акта відпала, залишилася реєстрація, і вважають себе на підставі договору дарування від 03.11.1993 року та первинного генплану від 29.10.1962 року володільцями земельної ділянки площею 0,352 га, що стверджується довідкою від 25.01.1999 року № 200/17-009 Камінь-Каширської податкової інспекції Волинської області. З урахуванням наведеного, просять визнати незаконними рішення Камінь-Каширської міської ради від 16.09.1998 р. № 302 про розгляд заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від 16.02.1988 р. № 61 про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_3, від 18.06.1998 р. № 237 про передачу земельної ділянки у власність, визнати недійсним державний акт № 450 від 25.05.1999 р., зобов'язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0154 га., що розташована по АДРЕСА_2, і привести її у придатний для ведення сільського господарства стан, знести паркан та хлів, і зобов'язати Камінь-Каширську міську раду на виконання приписів ч. 2 ст. 14 Конституції України та п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. передати їм у приватну власність земельну ділянку площею 0,352 га, що розташована по АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 16 серпня 2013 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 до участі у розгляді справи в якості співвідповідача залучено ДП «Центр Державного земельного кадастру» в особі Камінь-Каширського відділу Волинської регіональної філії.

Позивач ОСОБА_1, яка по довіреності представляє інтереси позивача ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному об'ємі з підстав, наведених у позовній заяві, і просила їх задовольнити. Окрім того пояснила, що рішенням 17-тої сесії Камінь-Каширської міської ради народних депутатів від 24.03.1994 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадянам міста» їй було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, проте ні вона, ні її сестра ОСОБА_2, якій рішенням міськради передано у приватну власність ділянку площею 0,22 га, не отримали державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, оскільки вважають, що їм належить земельна ділянка площею 0,352 га на підставі договору дарування від 03.11.1993 року, згідно з яким їх мати подарувала їм будинок у рівних частках, первинного генплану від 29.10.1962 року та довідки Камінь-Каширської ДПІ Волинської області від 25.01.1999 року № 200.

Представник відповідача - Камінь-Каширської міської ради повторно у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ДП «Центр Державного земельного кадастру» в особі Камінь-Каширського відділу Волинської регіональної філії у судове засідання не з'явилися, і подали кожен окремо заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 125, 126 ЗК 2001 року право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що право власності на нерухоме майно, право постійного користування та право оренди земельної ділянки, тощо, які розміщені на території України, підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, визначеному Законом України «Про державний земельний кадастр».

За змістом ст. 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» (до внесення змін згідно із Законом України від 7 липня 2011 року "Про Державний земельний кадастр") державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, є підставою для державної реєстрації цих прав. Ці акти видавались спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади у галузі земельних ресурсів - Державним агенством земельних ресурсів України.

Згідно з вимогами ст. 79-1 ЗК України 2001 року земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, і здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натурі (на місцевості) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Межа земельної ділянки є умовною лінією, що відділяє її від іншої ділянки, а тому є спільною для обох земельних ділянок. Процедура встановлення меж земельних ділянок регламентується ст. 55 Закону України «Про землеустрій», у відповідності до якої встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до ст. ст. 11, 15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 3 листопада 1993 року позивачі є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2).

Рішенням Камінь-Каширської міської ради від 27 грудня 1995 року № 4/6 позивачу ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,22 га, з яких 0,12 га для особистого підсобного господарства, 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На підставі рішення Камінь-Каширської міської ради народних депутатів від 24 березня 1994 року № 17/8 позивачу ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га.

Межі земельних ділянок позивачів в натурі (на місцевості) не виносилися, межовими знаками не закріплювалися, проектна документація (проект землеустрою) щодо відведення земельної ділянки не виготовлялася, та їх право власності на вказані земельні ділянки не зареєстровано.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивачів зобов'язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0154 га., що розташована по АДРЕСА_2, і привести її у придатний для ведення сільського господарства стан, знести паркан та хлів, є безпідставною і в її задоволенні слід відмовити.

Окрім того, судом встановлено, що рішенням Камінь-Каширського районного суду від 23 липня 1998 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Волинського обласного суду від 10 листопада 1999 року, ухвалою судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 16 лютого 2000 року у задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Камінь-Каширської міської ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний для використання стан, знесення зведених на ній будівель, а саме хліва та паркану, було відмовлено з тих підстав, що позивачі не надали правовстановлюючих документів (державних актів) на право користування спірною земельною ділянкою, якими згідно з чинним на той час законодавством (ст. ст. 22, 23, 30 ЗК України) могли підтвердити їх право на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як вбачається з рішення Камінь-Каширського районного суду від 27 жовтня 2003 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 03 березня 2004 року та ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконкому Камінь-Каширської міської ради, ОСОБА_3, з земельної ділянки, якою користувалися ще за життя покійні батьки позивачів, ОСОБА_3, згідно з рішенням міської ради № 61 від 16.02.1988 року та генеральним планом забудови вулиці, було виділено 0,06 га земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва індивідуального житлового будинку і на підставі цього рішення був складений акт та схема про винесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки від 25.02.1988 року, і батьки позивачів проти виділення ОСОБА_3 0,06 га земельної ділянки не заперечували та не оспорювали цього рішення міськради. Окрім того, рішенням суду від 27 жовтня 2003 року встановлено, що рішення міської ради № 61 від 16.02.1988 року про виділення земельної ділянки, документи про її відведення та рішення виконкому Камінь-Каширської міської ради № 237 від 18.06.1998 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», яким ОСОБА_3 передано у приватну власність 0,06 га є законними, і ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 25 травня 1999 року виданий на законних підставах.

Наведене свідчить про те, що підстави для задоволення позову у частині вимог позивачів про визнання незаконними рішень Камінь-Каширської міської ради № 61 від 16.02.1988 року, № 237 від 18.06.1998 року та недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 25 травня 1999 року, - відсутні.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про зобов'язання Камінь-Каширської міської ради передати у приватну власність земельну ділянку площею 0,352 га, що розташована по АДРЕСА_2, позивачі посилаються на те, що згідно довідки Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області станом на 1991 рік у користуванні їх батька ОСОБА_4 знаходилася земельна ділянка площею 0,352 га, а оскільки до них на підставі договору дарування від 3 листопада 1993 року перейшло право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2, тому й право на користування земельною ділянкою, на якій він розташований, також перейшло в тому ж обсязі, що й у попереднього користувача. Разом з тим, як було встановлено постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 грудня 2001 року, яку залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2013 року, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Камінь-Каширської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, законних підстав для передачі позивачам у приватну власність земельної ділянки площею 0,0352 га по АДРЕСА_2 немає, оскільки її розмір перевищує граничний, встановлений чинним законодавством для земель громадської і житлової забудови.

У зв'язку з наведеним у задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і в цій частині слід відмовити.

З огляду на вищевикладені обставини суд також не вбачає підстав для задоволення вимог позивачів про визнання незаконним рішення Камінь-Каширської міської ради від 16.09.1998 року № 302, яке права останніх не порушує.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 79-1, 125, 126 ЗК України 2001 року, ст. 55 Закону України «Про землеустрій», ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», ст. ст. 10, 15, 16 Закону України «Про державний земельний кадастр», ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 212-215, 228 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Камінь-Каширської міської ради, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Камінь-Каширського відділу Волинської регіональної філії про визнання рішень міської ради незаконними, державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у попередній стан, знесення будівель, передачу земельної ділянки у приватну власність, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: О. В. Антонюк