Постанова № 33461669, 02.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2013 року 13:58 № 826/11150/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013р . № 0010981703,за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 14.08.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013р . № 0010981703.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом протиправно винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано земельний податок.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та обґрунтував наступним. Позивач є фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку, а тому у відповідності до чинного законодавства, звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для провадження господарської діяльності. Оскільки земельна ділянка використовується позивачем для здійснення господарської діяльності, то земельний податок він не зобов'язаний сплачувати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих письмових заперечень ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві заперечує проти позовних вимог та аргументує це наступним. ОСОБА_1 належить на праві власності нежиле приміщення по АДРЕСА_1. Так, у відповідності до чинного законодавства, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, до особи, яка набула право власності на зазначені будівлі, споруди, розміщені на цій земельній ділянці переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені без зміни цільового призначення. Оскільки використання землі є платним, а право власності на земельну ділянку не оформлено в установленому чинним законодавством порядку, та використовується для здійснення підприємницької діяльності, то позивач повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 25.04.2013 р. № 0010981703, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб на суму 1840,27 грн.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 25.04.2013р. № 0010981703, на день розгляду справи в суді відповідь не надходила.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом порушених прав та інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю, це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, правовідносини щодо нарахування та сплати якої врегульовано розділом XIII ПК України.

Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку є: державний акт, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину тощо. Право користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутні документи, які посвідчували б право власності чи право постійного користування, чи право оренди земельної ділянки, а тому відсутні підстави для визначення, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, статусу позивача: власник або користувач земельної ділянки, тобто позивач, не є платником плати за землю, як це визначено в п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України.

Позивач є платником єдиного податку, згідно з п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Зокрема, відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського кодексу України, надходження від здачі в оренду належать до джерел формування майна суб'єктів господарювання.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування господарська діяльність, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендодавця.

Крім того, ст. 796 Цивільного кодексу України, встановлено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Таким чином, суд вважає, що операції з надання в оренду нежитлового приміщення, підпадають під визначення підприємницької діяльності, яка спрямована на отримання прибутку, а платник єдиного податку - орендодавець звільняється від сплати земельного податку.

Крім того, по земельній ділянці, на якій розташоване нежитлове приміщення, власником якого є Позивач, інформація у Державному земельному кадастрі України відсутня, а отже, суд зазначає, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва не мала підстав встановлених п. 286.1 ст. 286 ПК України, для нарахування земельного податку Позивачу.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 25.04.2013р . № 0010981703, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку за землю в розмірі 1840,27 грн., згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки позивач застосовує спрощену систему оподаткування та використовує земельну ділянку для провадження господарської діяльності, а тому підстави, для нарахування земельного податку позивачу, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києві ДПС від 25.04.2013р. № 0010981703.

3. Судові витрати в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок присудити на користь ОСОБА_1. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (вул. Закревського, 41, м. Київ - 217, 02217, код ЄДРПОУ 38735205).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 06.09.2013 р.