Постанова № 33461411, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6501/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера - Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера - Плюс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.01.2013 року №0000162250/787, №0000152250/788.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Трейд - Лаб» за період діяльності з 01.03.2012 року по 31.03.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 09.01.2013 року №32/2250/32824011.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за період І кварталу 2012 року у розмірі 90778,02 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2012 року у розмірі 86455,27 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Трейд - Лаб», оскільки згідно акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Трейд - Лаб» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року» від 16.07.2012 року №1134/22-60/37227110 зазначений контрагент не знаходиться з юридичною адресою, та фактичного придбання товарів позивачем не здійснювалося; в ході відпрацювання ТОВ «Трейд - Лаб» за березень 2012 року від відділу податкової міліції ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримано висновки щодо причетності до створення та реальності здійснення господарської діяльності зазначеного товариства (отримано пояснення директора ТОВ «Трейд - Лаб»).

22 січня 2013 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000162250/787, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 108069,08 грн., у тому числі за основним платежем 86455,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21613,81 грн.;

- №0000152250/788, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 113472,52 грн., у тому числі за основним платежем 90778,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22694,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки знайшли свого підтвердження, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ТОВ «Трейд - Лаб».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 04 січня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Трейд - Лаб» (постачальник) укладено договір постачання №0112-1, відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Ціна товару зазначається в рахунку фактурі та встановлюється в національній валюті (п. 2.1).

На виконання умов договору позивачем надано:

- рахунки - фактури від 12 березня 2012 року №СФ-8, від 13 березня 2012 року №СФ-9, від 15 березня 2012 року №СФ-13, від 29 березня 2012 року №СФ-47, якими визначено товар - плівка пакувальна (мет) SMM20/900, ТАТРАФАН КХ/Е20/650, ТАТРАФАН КХ/Е15/900, ТАТРАФАН КХ/Е20/740, ТАТРАФАН КХ/Е20/770, плівка метал. HMPL M 20/740, HMPL M 20/760, плівка поліпропіленова мет 20/800мм, плівка перлина HOHL 30/740, плівка пакувальна полімерна (мат) 20/740, плівка пакувальна полімерна (перл) 30/770, кількість та вартість товару;

- видаткові накладні від 12 березня 2012 року №РН-8, від 13 березня 2012 року №РН-9, від 15 березня 2012 року №РН-13, від 29 березня 2012 року №РН-47, від 30 березня 2012 року №РН-48, відповідно до яких ОСОБА_2 отримав зазначений товар на підставі довіреності від 12.03.2012 року №116, від 13.03.2012 року №117, від 15.03.2012 року №134, від 29.03.2012 року №141, від 30.03.2012 року №142;

- податкові накладні від 12.03.2012 року №8 на загальну суму 69711,74 грн., від 13.03.2012 року №9 на загальну суму 76622,38 грн., у тому числі ПДВ 12770,40 грн., від 15.03.2012 року №13 на загальну суму 122570,63 грн., у тому числі ПДВ 20428,44 грн., від 29.03.2012 року №47 на загальну суму 107621,02 грн., у тому числі ПДВ 17936,84 грн., від 30.03.2012 року №48 на загальну суму 142205,80 грн., у тому числі ПДВ 23700,97 грн.

На підтвердження оплати отриманих товарів позивачем надано виписку банку по рахунку.

На підтвердження використання отриманого товару у власній господарській діяльності позивачем надано договір оренди обладнання від 15 червня 2011 року, договір оренди нежитлового приміщення від 15 червня 2011 року №01/06/11, на подальшу реалізацію придбаного товару позивачем надано договір від 16.08.2011 року №1608-11, що укладений з ТОВ «Агентство «Ініціал», договір поставки продукції від 01.11.2010 року №12/11-562, що укладений з ПАТ «Житомирський маслозавод», договір від 01.08.2011 року №081101, що укладений з ТОВ «Кондитерська фабрика «Ярич», договір від 04.01.2011 року №476/01/11, що укладений з ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» та відповідні первинні документи, довіреності.

Сума податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними та витрат була віднесена до складу податкового кредиту та відповідно до складу валових витрат, що не заперечується сторонами.

Колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції щодо ненадання заявок на товар, оскільки відповідно до пункту 11.3 договору постачальник має право відвантажити, а покупець має право прийняти товар без заявки на підставі усного замовлення товару по телефону.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з судом першої інстанції, що спірний договір не містить істотних умов, оскільки у п. 2.1 договору визначено, що ціна товару зазначається у рахунку - фактурі, у п. 10.1 визначено строк дії договору, предмет договору визначено у п. 1, також договір містить строки поставки (п. 3), які у розумінні ч. 3 ст. 180, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України є істотними умовами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювалась в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки, , будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентами правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

При цьому, в акті перевірки, на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення - рішення, міститься посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому зазначено про пояснення директора ТОВ «Трейд - Лаб», проте дані щодо причетності чи не причетності цієї особи до діяльності товариства зазначений акт не відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, на думку колегії суддів, відсутність платника податків за місцем реєстрації не може свідчити про не реальність здійснення правочинів.

Колегія суддів вважає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) - ТОВ «Метеко ЛП», на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.01.2013 року №0000162250/787, №0000152250/788 підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера - Плюс» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 22.01.2013 року №0000152250/788, №0000162250/787.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 09.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.