Ухвала суду № 33461295, 31.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 р.Справа № 2-а-3407/11/2170

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Нова Каховка Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех» до Державної податкової інспекції в м. Нова Каховка Херсонської області, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та визначення податкового зобов'язання, про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Нова Каховка Херсонської області подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 14 листопада 2011 року Херсонський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех» до Державної податкової інспекції в м. Нова Каховка Херсонської області, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0001472301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 202 797 грн., та визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 541 166,57 грн., та штрафні санкції в розмірі 27 083 грн.; про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 148 630,43 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Апелянт посилається на те, що неможливо провести перевірку контрагентів позивача по другому ланцюгу постачання, оскільки одні з них ліквідовані, інші не перебувають за місцезнаходженням, у інших звітність за 2010 рік не визнана податковою, а норми Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюють прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Також ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» просить розглядати справу за відсутності представника.

Головне управління Державного казначейства України в Херсонській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки від 10 травня 2011р. №522/230-00100256 зазначено, що згідно наданих позивачем податкових декларацій з ПДВ, останній заявив до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2010 р. - 107 247 грн., за серпень 2010 року - 782 942 грн., за вересень 2010р. - 1 044 403 грн., за жовтень 2010р. - 417 996 грн..

Суд першої інстанції встановив, що податковий орган в акті перевірки підтвердив факт сплати позивачем у попередніх періодах вказаних сум ПДВ постачальникам у складі ціни товарів виключно у безготівковій формі.

Декларування позивачем наведених в акті перевірки сум бюджетного відшкодування за вказані періоди підтверджені наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не заперечує право позивача на отримання бюджетного відшкодування за вказані періоди взагалі, а спірними є факти підтвердження частини цього відшкодування за квітень 2010 р. на суму 1 952 грн., за серпень 2010 р. на суму 10 158 грн., за вересень 2010 р. на суму 35 271 грн. та за жовтень 2010 р. на суму 155 416 грн., і саме на ці суми спірним повідомленням-рішенням позивачу зменшено бюджетне відшкодування.

Суд першої інстанції встановив, що неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1 952 грн. за квітень 2010 року ДПІ обґрунтовує тим, що постачальником позивачу листа 8 мм.ст.0,9 Г2С в кількості 5,375 т. на загальну суму 33 048 грн., у т.ч. ПДВ 5 508 грн., було товариство з обмеженою відповідальністю «ВО «Восход» (М. Дніпропетровськ). Згідно відповіді Криничанської МДПІ від 05 липня 2010 р., ТОВ «ВО «Восход» є посередником і одним з його постачальників було ТОВ «ТП «Метал-Маркет» на суму 10 383,01 грн., у т.ч. ПДВ 1 730,50 грн. Від ДПІ у Жовтневому районі М. Дніпропетровська отримана відповідь від 14 січня 2011р. про те, що ТОВ «ТП «Метал-Маркет» знаходиться на стадії переходу до ДПІ у Кіровському районі М. Дніпропетровська, і декларація цього підприємства з ПДВ за березень 2010 року не визнана податковою. Згідно відповіді ДПІ у Кіровському районі М.Дніпропетровська провести зустрічну перевірку ТОВ «ТП «Метал-Маркет» неможливо, оскільки декларація з ПДВ за березень 2010 р. із додатком №5 має стан «Необов'язковий звіт». Також ДПІ вказує на те, що відповідно до інформаційних баз ДПА України ТОВ «ТП «Метал-Маркет» свідоцтво платника ПДВ анульовано 05 квітня 2011 р. у зв'язку із закінченням терміну цього свідоцтва, чисельність працюючих - 1 людина, податкова звітність за 2010 рік визнана недійсною.

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 10 158 грн. за серпень 2010р. відповідач обґрунтовує тим, що одним з постачальників позивача у липні 2010 року антикорозійного покриття на загальну суму 60 946,80 грн., у т.ч. ПДВ 10 157,80 грн., було ТОВ «Інтерпейнт» (м. Київ). Згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва постачальниками антикорозійного покриття на адресу ТОВ «Інтерпейнт» було ТОВ «Кассіда Проджект» на суму 78 235,00 грн., у т.ч. ПДВ 13 039,20 грн. ДПІ у Жовтневому районі М. Дніпропетровська повідомила відповідача про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Кассіда Проджект» внаслідок порушення справи про банкрутство цього підприємства.

Також суд першої інстанції встановив, що неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 35 271 грн. за вересень 2010р. ДПІ обґрунтовує тим, що постачальником позивача антикорозійного покриття на загальну суму 211 627,38 грн. у т.ч. ПДВ 35 271,23 грн. у серпні 2010р. було ТОВ «Інтерпейнт» (м. Київ). Згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва постачальником на адресу ТОВ «Інтерпейнт» було ТОВ «Турбо-Альянс» (м. Київ). Відповідно до інформаційних баз ДПА України на час складання акту перевірки ТОВ «Турбо-Альянс» має стан припинено, але не знято з обліку, свідоцтво платника ПДВ анульовано 28 січня 2011р., податкова звітність визнана недійсною.

Суд першої інстанції встановив, що неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 155 416 грн. за жовтень 2010р. ДПІ обґрунтовує тим, що постачальником позивача антикорозійного покриття на загальну суму 613 640,58 грн. у т.ч. ПДВ 102 273,43 грн. у вересні 2010р. було ТОВ «Інтерпейнт» (м. Київ). Згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва постачальником в адрес ТОВ «Інтерпейнт» було ТОВ «Віктрейд ЛТД». Згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20 квітня 2011р. провести перевірку ТОВ «Віктрейд ЛТД» неможливо, так як не встановлена фактична адреса цього підприємства. Також ДПІ зазначає, що постачальником позивача у вересні 2010 року сталі товстолистової на суму 516 036,23 грн., у т.ч. ПДВ 86 006,03 грн. було ТОВ «Торгівельна компанія «Нова», яке за інформацією від Дніпропетровської МДПІ купувало товар у одного з постачальників як ТОВ «СВ-Днепр» (М. Дніпропетровськ). За інформацією ДПІ у Жовтневому районі М. Дніпропетровська від 17 квітня 2011р. здійснити перевірку ТОВ «СВ-Днепр» неможливо у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2011 року це підприємство визнано банкрутом.

Суд першої інстанції встановив, що згідно акту перевірки висновки ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року ґрунтуються виключено на отриманій відповідачем від інших податкових органів інформації про обставини діяльності контрагентів позивача в другому ланцюгу поставок товарів, а саме: ТОВ «ТП «Метал-Маркет», ТОВ «Касіда Проджект», ТОВ «Турбо-Алянс», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «СВ-Днепр».

На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість», а саме нормою пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Суд першої інстанції встановив, що основним видом діяльності, який здійснював позивач за період, який перевірявся, було будування та ремонт суден, а тому перевищення у певних податкових періодах сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Суд першої інстанції встановив, що ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавства податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, тоді як лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції встановив, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем своїм прямим постачальникам товарів - ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова», що також підтверджено копіями первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з постачальниками, а саме копіями договорів, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів про надходження товару на склад.

Суд першої інстанції встановив дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

Також суд першої інстанції зазначив, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд першої інстанції встановив, що позивач довів належними доказами своє право на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки матеріалами справи підтверджена реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд першої інстанції встановив, що ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не послалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на «безтоварність» операцій, між позивачем та контрагентами, у яких позивач безпосередньо придбавав товари та послуги, а саме у ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова». Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує як факти придбання позивачем у цих підприємств товарів та послуг в обсягах, які задекларував позивач, так і факти повної сплати позивачем цим контрагентам вартості товарів та послуг з урахуванням ПДВ.

Суд першої інстанції встановив, що на підтвердження реальності операцій з підприємствами-контрагентами позивач окрім первинних документів надав і документи, складання яких обумовлено економічною сутністю проведених операцій: товарно-транспортні накладні, які засвідчені печатками вантажовідправників, документи про оприбуткування позивачем на свій склад металопродукції та антикорозійного покриття, які отримані від ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова», документи про використання придбаної продукції у виробництві.

Також суд першої інстанції встановив, що ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не послалось на той факт, що до складу податкового кредиту позивачем віднесені суми, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

Той факт, що податковий кредит по операціях з ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова» формувався позивачем на підставі податкових накладних, які виписані платниками податків, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив, що реальність операцій доведена позивачем належними та достатніми доказами.

Суд першої інстанції встановив, що наведені в акті перевірки обставин діяльності контрагентів у другому ланцюгу поставок позивачу товару, не свідчать про фіктивну або будь-яку іншу протизаконну діяльності цих контрагентів на момент проведення позивачем вищевказаних операцій.

Саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд першої інстанції встановив, що докази, які б встановлювали факти протиправної діяльності контрагентів позивача, або свідчили про відсутність у них спеціальної податкової правосуб'єктності, а також докази обізнаності позивача про такі факти, в матеріалах справи відсутні.

Також суд першої інстанції встановив, що ДПІ не обґрунтувала наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з'ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності вказаних контрагентів у другому ланцюгах на момент проведення господарських операцій.

Суд першої інстанції встановив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагентів позивача у другому ланцюгах не можуть бути причинами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року.

Вирішуючи питання що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, суд першої інстанції встановив, що ДПІ не заперечує того факту і підтверджує його в акті перевірки, що за спірні періоди до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що підтверджує дотримання позивачем вимог пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції встановив, що не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість» твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції встановив, що дії позивача при формуванні податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди з урахуванням сум ПДВ, сплачених постачальникам ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова» свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цими постачальниками не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Оскільки позивач не допустив порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року, суд першої інстанції встановив безпідставність зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання цього рішення недійсним.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування в сумі 148 630,43 грн., суд першої інстанції встановив, що позивач просить стягнути саме суму бюджетного відшкодування, яка залишається невідшкодованою йому за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року, та зменшення якої було неправомірним, що встановлено при розгляді справи.

Оскільки сам факт належного декларування позивачем спірної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок ДПІ не заперечує, і підтверджує це актом перевірки, а також цей факт підтверджений позивачем відповідними податковими деклараціями з ПДВ, розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про повернення сум бюджетного відшкодування, суд першої інстанції встановив, що належним способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення такої заборгованості з Державного бюджету, а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування в розмірі 148 630,43 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд встановив, що в період з 29 квітня по 04 травня 2011 року посадовими особами ДПІ в м. Нова Каховка Херсонської області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за період з 01 по 31 березня 2010 року, за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за період з 01 червня по 31 липня 2010 року, за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за період з 01 по 31 серпня 2010 року, за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за період з 01 серпня по 30 вересня 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 10 травня 2011 року за № 522/230-00100256 (т. 1 а.с. 7-11).

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Нова Каховка Херсонської області прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20 травня 2011 року № 0001472301 (т. 1 а.с. 12), яким ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 202 797 грн., та визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 54 166,57 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 27 083 грн.

Підстави для зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 р. в розмірі 1 952 грн., за серпень 2010 р. - 10 158 грн., за вересень 2010 р. - 35 271 грн. та за жовтень 2010 р. - 155 416 грн., податковий орган обґрунтовує обставинами діяльності контрагентів позивача в другому ланцюгу поставок товарів: ТОВ «ТП «Метал-Маркет», ТОВ «Касіда Проджект», ТОВ «Турбо-Алянс», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «СВ-Днепр», оскільки на час проведення перевірки позивача одні з них ліквідовані, інші не перебувають за місцезнаходженням, у інших звітність за 2010 рік не визнана податковою.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки матеріалами справи підтверджена реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Податковий орган, всупереч свого обов'язку, встановленого ст. ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними доказами неправомірність формування податкового кредиту та відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ.

На противагу необґрунтованим доводам податкового органу позивач надав докази того, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем своїм прямим постачальникам товарів - ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова», що також підтверджено копіями первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з постачальниками, а саме копіями договорів (т. 2 а.с. 19-22, 23-25, 26-30); видаткових накладних (т. 1 а.с. 63, 66, 69, 71-а, 73, 74, 75, 97, 102, 109, 115, 117, 124, 126, 132, 151, 153, 159, 161, 167, 169, 176, 178, 180, 205, 207, 209, 211); податкових накладних (т 1 а.с. 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 98, 103, 106, 110, 118, 119, 127, 128, 133, 155, 162, 170, 171, 182, 183, 184, 214-218); платіжних доручень (т. 1 а.с. 50-55, 93, 99, 111, 120, 129, 148, 156, 163, 172, 193-197, т. 2 а.с. 124); банківських виписок (т. 2 а.с. 122-123, 125-126); рахунків-фактур (т. 1 а.с. 56-61, 94, 95, 100, 107, 112, 113,121, 122, 130, 144, 157, 164, 165, 173, 174, 198-203); товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 64, 67, 70, 71-б, 76, 77, 78, 154, 181, 212); прибуткових ордерів про надходження товару на склад (т. 1 а.с. 62, 65, 68, 71, 72, 86-92, 96, 101, 104-105, 108, 114, 116, 123, 125, 131, 134-147, 150, 152, 158, 160, 166, 168, 175, 177, 179, 185-192, 204, 206, 208, 210, 219-223).

В акті перевірки ДПІ не послалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на «безтоварність» операцій, між позивачем та контрагентами, у яких позивач безпосередньо придбавав товари та послуги, а саме у ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова».

Також податковий орган в акті перевірки не посилався на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказав на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилався на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, тоді як лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

З урахуванням вимог ст. 14 Конституції України, положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача викладені в акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Суд першої інстанції правильно зауважив на неприпустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків та складання актів з такими висновками, що вже визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Невиконання контрагентами у другому ланцюгу постачання, своїх зобов'язань по сплаті податків, в тому числі не включення ними до податкової декларації сум податкових зобов'язань по вчиненим правочинам, не сплата сум ПДВ до державного бюджету та вчинення інших податкових порушень, не свідчить про відсутність у них цих податкових зобов'язань та не є підставою для позбавлення позивача права на включення нарахованих та сплачених ним сум податків на додану вартість до податкового кредиту.

Порушення податкової дисципліни третіми особами не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту, що були передбачені п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки факт належного декларування позивачем спірної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок податковий орган не заперечує, і підтверджує це актом перевірки, а також цей факт підтверджений позивачем відповідними податковими деклараціями з ПДВ, розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про повернення сум бюджетного відшкодування (т. 1 а.с. 42-49, т. 2 а.с. 108-120, 150-155), апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення такої заборгованості з Державного бюджету, а тому суд першої інстанції правильного задовольнив позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування в розмірі 148 630,43 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Нова Каховка Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О. Кравець

суддя Л.П.Шеметенко