Рішення № 33460709, 11.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Наумова О.С. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Мальованого Ю.М., Канурної О.Д.,

при секретарі Саєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення недоплачених сум, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року ОСОБА_1 пред'явив даний позов до публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго", обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не нарахував та не сплатив при звільненні компенсацію за чотири дні невикористаної відпустки, матеріальну допомогу на оздоровлення, не виплачував з 14 жовтня 2011 року по день звільнення надбавку за стаж роботи 10% посадового окладу (тарифної ставки), неправильно визначив розмір вихідної допомоги при звільненні.

Просив стягнути з відповідача недоплачені суми, у відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням законних прав, 10000 грн.

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд неправильно витлумачив положення ст.ст. 23, 39-1 КЗпП України і не звернув увагу на відсутність у трудовій книжці запису про припинення строкового договору. Суд безпідставно зробив висновки про правильність нарахування певних сум за період з 03 січня 2007 року по 07 жовтня 2011 року, щодо яких позовні вимоги не були заявлені. На порушення вимог ст. 61 ЦПК України суд не визнав обставини, встановлені рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 13 лютого 2013 року. Крім того, відмовляючи у позові з підстав, що питання про безперервність трудового стажу позивача не вирішено підприємством в установленому законом порядку, суд порушив вимоги ст. 232 КЗпП України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" ОСОБА_3 просила відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.

Згідно з пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довів позовні вимоги.

Однак повністю погодитись з цим висновком не можна, оскільки суд зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 391 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 статті 23 КЗпП України).

Судом установлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював у публічному акціонерному товаристві „ДТЕК Донецькобленерго" з 03 січня 2007 року по 07 жовтня 2011 року. Звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.

З 14 жовтня 2011 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду охоронника 2 розряду за строковим трудовим договором строком на 3 місяці. Про зарахування на посаду відповідачем було видано наказ № 156-К від 14 жовтня 2011 року.

З 14 січня 2012 року ОСОБА_1 зарахований на посаду охоронця 2 розряду за безстроковим договором (наказ № 4-К від 13 січня 2012 року).

Відповідно до наказу № 88-К ОСОБА_1 звільнено з 08 серпня 2012 року за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України з виплатою компенсації за 19 днів невикористаної чергової відпустки та трьох середніх заробітки (ас. 14, 32, 33, 34).

З наказів про прийняття на роботу від 14 жовтня 2011 року та 14 січня 2012 року вбачається, що позивачем подавались письмові заяви про укладення трудових договорів.

Сторони у судовому засіданні визнали, що строковий трудовий договір було укладено за власним бажанням та з урахуванням інтересів ОСОБА_1 на строк, вказаний ним у заяві про прийняття на роботу до публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго".

Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для визнання факту, що строковий трудовий договір, який був переукладений один раз, вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки строковий трудовий договір було укладено за власним бажанням та з урахуванням інтересів ОСОБА_1 на строк, вказаний ним у заяві про прийняття на роботу до публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго". Тобто, строковий договір був укладений у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 23 КЗпП України, і не підпадає під ознаки ч. 2 ст. 391 КЗпП України.

Пунктом 1.21 Положення про надання соціально-трудових пільг працівникам та непрацюючим пенсіонерам ПАТ „ДТЕК Донецькобленерго", яке є невід'ємною частиною колективного договору відповідача, передбачено, що робітникам компанії, які мають безстроковий трудовий договір з компанією, окрім працівників, які знаходяться у відпустці по народженню та догляду за дитиною, головам та штатним працівникам профкомів один раз на рік при одержанні права на чергову відпустку (основної її частини не менше 14 календарних днів) виплачувати матеріальну допомогу (згідно розділу П пункту 2.28 Галузевої угоди…) на оздоровлення в розмірі 0,5 тарифної ставки (посадового окладу) при умові: що за 12 місяців, що передували відпустці і за які нараховується заробітна плата на час відпустки, робітник не був на лікарняному (окрім лікарняного по виробничій травмі не з вини працівника). Ці положення підлягають застосуванню з 01 вересня 2011 року для працівників, які відпрацювали у ПАТ „ДТЕК Донецькобленерго" більше одного року і йдуть у відпустку згідно з графіком.

Отже, однією з обов'язкових умов виплати матеріальної допомоги на оздоровлення є надання відпустки згідно з графіком.

Суд установив, що у спірний період позивач у відпустці не був. Тобто право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення при звільненні не виникає.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 0,5% тарифної ставки, суд обґрунтовано виходив з вимог пункту 1.21 вищезазначеного Положення.

Рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Не можна погодитись з висновком суду про відмову у стягненні недоплаченої суми щомісячної надбавки за вислугу років та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, оскільки суд на порушення вимог ст. 11 ЦПК України розглянув вимоги щодо періоду роботи позивача з 03 січня 2007 року по 07 жовтня 2011 року, який не був предметом та підставою позову.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96- "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Аналогічні положення закріплені у пункті 3.10. Колективного договору ПАТ „ДТЕК Донецькобленерго", затверджено на профспілковій конференції працівників 03 серпня 2011 року та зареєстровано Центрально-міським управлінням праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, реєстраційний № 1010 від 15 серпня 2011 року.

Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, передбачено ст. 9 Закону України "По відпустки" та ст. 82 КЗпП України.

Установивши, що позивач має загальний стаж роботи у відповідача понад 5 років (з 03 січня 2007 року по 07 жовтня 2011 року, з 14 жовтня 2011 року по 08 серпня 2012 року), суд приходить до висновку, що з урахуванням вимог закону та колективного договору ОСОБА_1 на день звільнення 08 серпня 2012 року мав право на відпустку тривалістю 28 календарних днів.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП України), які припадають на період відпустки у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Тобто, при звільненні ОСОБА_1 підприємство повинно нарахувати компенсацію за невикористану відпустку, згідно зі ст. 83 КЗпП України, у сумі 1667 грн.34 коп., виходячи з розрахунку:

28:365х300=23,01 дн. - кількість днів відпустки пропорційно до відпрацьованого часу.

Сумарний заробіток з 01 листопада 2011 року по 31 липня 2012 року - 21747 грн. 87 коп. (2016,08+3189,39+2427,75+2072,03+2204,59+2285,53+2594,16+2811,48+2146,86) : 300 днів = 72 грн. 49 коп. х 23 дн. = 1667 грн. 34 коп.

Фактично підприємством виплачено за 22 дні невикористаної відпустки 1788 грн. 82 коп., що сторонами визнається (ас. 42).

Ураховуючи, що відповідачем виплачено компенсацію за невикористану відпустку у більшому розмірі, вимоги про стягнення недоплачених сум не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 5.19 Колективного договору всім працівникам промислово-виробничого персоналу ПАТ „ДТЕК Донецькобленерго", які мають безстроковий трудовий договір, виплачувати надбавку за стаж роботи відповідно до Положення про порядок виплати надбавки за стаж роботи в електроенергетичній галузі, затверджено наказом Міністерства енергетики України від 22 лютого 1999 року № 34-Т.

Згідно з п. 1.1 цього Положення, надбавка виплачується працівникам основних професій підприємств залежно від безперервного стажу роботи в електроенергетиці у таких розмірах: понад 3 роки 5%, понад 5 років - 10%.

До працівників основних професій, що мають право на отримання надбавки до тарифної ставки (посадового окладу) за безперервний стаж роботи в електроенергетиці відносяться працівники виробничо-промислового персоналу електроенергетики.

Судом установлено, що позивач відносився до виробничо-промислового персоналу, тобто має право на надбавку за стаж роботи.

Визначення стажу роботи, що дає право на отримання надбавки за стаж роботи у галузі, врегульовано у пункті 2 Положення.

Зокрема, до такого стажу зараховується увесь час безперервної роботи на підприємствах електроенергетики, на яких була передбачена виплата такої надбавки. Стаж роботи, що дає право на отримання надбавки не переривається, але до нього не зараховується час перерв у роботі у випадку, коли працівник не працював після звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства, скорочення чисельності штату працівників, що мали право на одержання надбавки, якщо перерва у роботі не перевищувала одного місяця (пп. 2.1, 2.3.2).

Зазначене Положення не пов'язує виникнення права на надбавку з укладенням саме безстрокового трудового договору, на що посилався відповідач у запереченнях на позовну заяву. Відповідно до вимог ст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

З урахуванням вимог закону та встановлених фактів щодо періоду роботи позивача й загального стажу роботи 5 років 6 місяців 25 днів суд приходить до висновку, що з 14 січня 2012 року у ОСОБА_1 виникло право на отримання надбавки за стаж роботи 10% до тарифної ставки (посадового окладу). У силу п. 4.2 Положення… при здобутті працівником протягом місяця права на отримання надбавки виплата провадиться з 1 числа наступного місяця.

Суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що питання про встановлення наявності безперервності трудового стажу може вирішуватись комісією підприємства, залишивши поза увагою роз'яснення, що містяться у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", що з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

З тих самих підстав не може бути відмовлено і в задоволенні позову.

Відтак з 01 лютого 2012 року відповідач мав нараховувати працівнику надбавку за стаж роботи 10% до тарифної ставки (посадового окладу).

Судом установлено, що відповідач з 01 лютого 2012 року по день звільнення не нарахував та не сплатив ОСОБА_1 вказану надбавку, чим порушив його права.

У лютому, березні 2012 року посадовий оклад позивача склав 1668 грн., розмір надбавки відповідно - 333 грн. 60 коп. (1668х10% х 2 міс.).

У квітні - липні 2012 року посадовий оклад - 1751 грн., розмір надбавки відповідно 700 грн. 40 коп. (1751 грн. х 10% х 4 міс.).

За серпень надбавка складає 52 грн. 86 коп. = 528 грн. 60 коп. х 10%.

Усього розмір невиплаченої надбавки за стаж роботи 1086 грн. 86 коп.

Право позивача на отримання трьох середніх заробітних плат при звільненні передбачено пунктом 2 Положення про виплату одноразової грошової матеріальної допомоги працівникам ПАТ „ДТЕК Донецькобленерго" у зв'язку зі скороченням і виходом на пенсію (додаток № 11 до Колективного договору).

Ураховуючи, що ПАТ „ДТЕК Донецькобленерго" нарахувало та виплатило позивачеві вихідну допомогу при звільненні у розмірі 7437 грн. 51 коп., який вирахований з середнього заробітку за червень-липень 2012 року без включення надбавки за стаж роботи, чим порушено вимоги пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 із змінами та доповненнями, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

У червні та липні 2012 року підприємство мало нарахувати та сплатити по 175 грн. 10 коп. за стаж роботи. Таким чином, усього за червень 2012 року - 2986 грн. 58 коп. = 2811 грн. 48 коп. + 175 грн. 10 коп.; за липень - 2321 грн. 96 коп. = 2146 грн. 86 коп. + 175 грн. 10 коп.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Середньоденний заробіток за червень-липень 2012 року, які передують звільненню, складає 136 грн. 12 коп. = (2986 грн. 58 коп. + 2321 грн. 96 коп.) : 39.

Розмір середнього заробітку складає 136 грн. 12 коп. х 22 дн. = 2994 грн. 64 коп. Відповідно розмір вихідної допомоги при звільненні - 8983 грн. 92 коп. = 2994 грн. 64 коп. х 3.

Відповідачем недоплачено 1546 грн. 41 коп. = 8983 грн. 92 коп. - 7437 грн. 51 коп.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ст. 237-1 КЗпП України).

Судом установлено порушення підприємством встановлених у трудовому договорі прав позивача на оплату праці, що є підставою для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір компенсації у відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та тривалість моральних страждань ОСОБА_1 і приходить до висновку, що 300 грн. є достатньою та справедливою сатисфакцією завданої моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів визнає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення в частині відмови у стягненні матеріальної допомоги на оздоровлення вирішив спір з додержанням норм матеріального й процесуального права. Однак висновки в іншій частині оскарженого рішення не відповідають обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави стягується судовий збір.

Витрати на правову допомогу, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню. Повноваження особи, яка надає правову допомогу, передбачені частиною другою ст. 56 ЦПК України. Однак з договору про надання правової допомоги та представництва у суді від 16 квітня 2013 року (ас.110-113, 116-118) вбачається, що адвокату надані повноваження на вчинення всіх процесуальних дій, передбачених законом.

Керуючись ст.ст. 307 ч. 1 п. 2, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 липня 2013 року частково скасувати.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" на користь ОСОБА_1 невиплачену надбавку за стаж роботи за період з 01 лютого 2012 року по 08 серпня 2012 року 1086 грн. 86 коп., недоплачену вихідну допомогу при звільненні 1546 грн. 41 коп., у відшкодування моральної шкоди 300 грн., всього 2983 грн. 27 коп. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят три грн. 27 коп.).

У задоволенні вимог про стягнення недоплаченої компенсації за невикористану відпустку відмовити.

Рішення в частині відмови у стягненні матеріальної допомоги на оздоровлення залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" у дохід держави судовий збір 344 грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді