Постанова № 33460557, 02.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2013 р. (10:39) Справа №2а-8336/12/0170/31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Артек-Союз"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача - Теплицького Максима Ілліча, паспорт НОМЕР_1

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Приватне підприємство "Артек-Союз" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим за №0002092204 від 20.06.2012р. і збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44610,00 грн., в тому числі й за основним платежем в сумі 29740,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 14870,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження сум податку на додану вартість по операціях з контрагентом ТОВ «Агродар-Юг». Так, позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. Явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС в період з 08.06.2012 р. по 11.06.2012 р. проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Артек-Союз» з питань взаємовідносин з ТОВ «Агродар-Юг» за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 08.06.2012 р. № 2330/22-3/30741489.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем:

- п.п. 4.1 ст. 4, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з завищенням податкового кредиту грудня 2010 р. на суму 29740,00 грн., внаслідок чого прийнято рішення про донарахування податкового зобов'язання на вказану суму.

Так, спираючись на матеріали акта від 20.05.2011 р. № 670/23-420/35066877 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агродар-Юг» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд» за період з жовтня по грудень 2010 р., а також інформації автоматизованих систем, податкова інспекція формує висновок щодо відсутності факту придбання/реалізації товарів з огляду на проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродар-Юг» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам.

В акті перевірки також зазначено, що контрагент позивача (ТОВ «Агродар-Юг») не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару в задекларованих обсягах.

З огляду на викладене, податкова інспекція вказує на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій (з зазначеним підприємством-постачальником), які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим, документи, надані до перевірки, не є первинними, а отже не можуть містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення.

На підставі акта від 08.06.2012 р. № 2330/22-3/30741489 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення:

- № 0002092204 від 20.06.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44610 грн., у тому числі 29740 грн. основного платежу та 14870 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність винесення відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07.01.2010 р. між ТОВ «Агродар-Юг» (постачальником) та ПП «Артек-Союз» (покупцем) було укладено договір поставки № 070110, предметом якого є поставка покупцю в зумовлені договором строки продуктів харчування в асортименті, якій узгоджено сторонами, а також приймання та сплата вартості товару постачальнику на умовах, встановлених договором.

Згідно з п. 2.1 Договору кількість, асортимент та ціна одиниці товару, а також вартість партії товару встановлюється сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Умови та строки постачання товару передбачені Розділом 4 договору. Так, відповідно до п. 4.1 поставка товару здійснюється постачальником автомобільним транспортом, базис поставки - DDP адрес визначається для кожної окремої партії товару будь-яким зручним способом, згідно міжнародних правил «Інкотермс - 2000». За домовленістю сторін, постачання товару може здійснюватися постачальником на інших умовах.

Оплата товару здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивачу, у грудні 2010 р., було поставлено товар (продукти харчування) на загальну суму 178440 грн., у тому числі ПДВ 29740 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № РН-0000184 від 30.12.2010 р., № РН-0000183 від 25.12.2010 р., № РН-0000182 від 13.12.2010 р., № РН-0000181 від 08.12.2010 р., № РН-0000179 від 07.12.2010 р., № РН-0000180 від 07.12.2010 р.

За період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. ТОВ «Агродар-Юг» були виписані податкові накладні: № 184 від 30.12.2010 р., № 183 від 25.12.2010 р., № 182 від 13.12.2010 р., № 181 від 08.12.2010 р., № 179 від 07.12.2010 р., № 180 від 07.12.2010 р. на суму 178440 грн. у тому числі ПДВ 29740 грн., які були отримані позивачем згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а сума коштів за цими накладними була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються висновком проведеного в рамках цієї справи експертного дослідження.

Сума ПДВ за вищенаведеними накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 р., про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за цей звітний період, та було встановлено під час проведення експертного дослідження.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року відносини щодо справляння податку на додану вартість регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним станом на момент формування позивачем податкового кредиту грудня 2010 року, було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П. п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону було обумовлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вимоги щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної були закріплені в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Агродар-Юг» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні (№ 184 від 30.12.2010 р., № 183 від 25.12.2010 р., № 182 від 13.12.2010 р., № 181 від 08.12.2010 р., № 179 від 07.12.2010 р., № 180 від 07.12.2010 р.) містять всі реквізити, визначені в якості обов'язкових підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та відповідає формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 8 жовтня 1998 р. N 469).

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість був зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Агродар-Юг», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів та наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з вищезазначеним контрагентом, суд звертає увагу на те, що 05.12.2008 р. між ПП «Артек-Союз» та Міністерством оборони України укладено договір № 271/2/08/4 про закупівлю послуг громадського харчування, предметом якого є надання Міністерству оборони України за період з 21.12.2008 р. по 31.12.2008 р. послуг громадського харчування особового складу військових частин: А4465, А0224, А0831, А3767, А2428, А2488, А1080 м. Миколаїв; А1594, А2637, А2899 м. Очаків; А1604 м. Херсон, м. Нова-Каховка, м. Цюрюпіньск, с. Мешково-Погорілове, с. Кульбакіне, с. Полігон, с. Антонівка А2845 м. Скадовськ; А1764 с. Краснознаменка, А1088 с. Антонівка; А1890 с. Ульянівка; А2734, А2920 м. Вознесенськ; А2082, А2183 м. Первомайскька; А1478 с. Мартинівка; А1795 с. Старобогданівка; Миколаївський ОВК; Херсонський ОВК.

Згідно з п. 1.2 ціна, кількість та строки надання послуг, зазначаються у специфікації Договору, викладеній у наступній редакції.

21.05.2009 укладена додаткова угода №12 до договору від 05.12.2008 №271/2/08/4 про закупівлю послуг громадського харчування між ПП «Артек-Союз» та Міністерством оборони України про внесення змін до цього Договору, зокрема п. 14.1 викладено наступним чином: «Цей Договір застосовується у мирний час та до строку готовності військової частини в особливий період, визначеного схемою мобілізаційного розгортання. Договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2014 р.».

16.12.2010 між ПП «Артек-Союз» та Міністерством оборони України укладено договір № 286/2/10/3 про закупівлю послуг громадського харчування, предметом якого є надання в 2010 р. Міністерству оборони України послуг громадського харчування особового складу військової частини А 0224 м. Миколаїва.

Відповідно до п. 1.4 ціна, кількість та строки надання послуг, зазначаються у специфікації Договору.

Згідно з п. 2.4 кількість та якість наданих послуг з харчування оформляється актом кількості якості наданих послуг, який складається повноважними особами ПП «Артек-Союз» та військової частини А 0224 щоденно.

Експертним дослідженням встановлено, що отримані продукти харчування оприбутковані матеріально відповідальною особою на склад військової частини А 0224 та використані при приготуванні їжі.

Крім того, 23.03.2009 р. між ПП «Артек-Союз» та квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїва укладено договір № 20П про забезпечення нерухомим майном, розташованим за адресою: м. Миколаїв, військове містечко № 72Ю, згідно умов якого квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїва передає ПП «Артек-Союз» в строкове користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення, для його подальшого використання виключно для організації харчування особового складу військової частини.

Використання в господарській діяльності ПП «Артек-Союз» продуктів харчування, отриманих від ТОВ «Агродар-Юг», також підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 416 948,71 грн., у тому числі ПДВ 69 491,43 грн., відомість щодо дослідження яких, відображена у висновку експерта, зокрема, додатку 31 до нього.

Відповідаючи на поставлені судом питання, експерт у висновку судової економічної експертизи № 207-14/09 від 23.07.2013 р. зазначив, що:

1. Викладений Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби в акті перевірки № 2330/22-3/30741489 від 08.07.2012 висновок про завищення Приватним підприємством «Артек-Союз» податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість з 01.12.2010 по 31.12.2010 у сумі 29 739,98 грн. документально не підтверджується.

2. Наданими первинними бухгалтерськими та податковими документами підтверджується виконання Приватним підприємством «Артек-Союз» з ТОВ «АгроДар-Юг» господарських операцій (правочинів) на суму задекларованого Приватним підприємством «Артек-Союз» податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість з 01.12.2010 по 31.12.2010 у сумі 29 739,98 грн.

3. Отримання Приватним підприємством «Артек-Союз» продуктів харчування від ТОВ «АгроДар-Юг» за договором № 070110 від 07.01.2010 (за період з 01.12.2010 по 31.12.2010) підтверджується видатковими накладними, регістрами бухгалтерського обліку, матеріальним звітом використання в господарській діяльності ПП «Артек-Союз» продуктів харчування, отриманих від ТОВ «АгроДар-Юг» та списання у виробництво військової частини А0224 за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 178 439,90 грн., у тому числі ПДВ 29 739,98 грн.

4. Оплата Приватним підприємством «Артек-Союз» отриманих від контрагента ТОВ «АгроДар-Юг» за договором № 070110 від 07.01.2010 (за період з 01.12.2010 по 31.12.2010) товарно-матеріальних цінностей (продуктів харчування) підтверджується платіжними дорученнями та журналом-ордером по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на загальну суму 250 000,00 грн., у тому числі ПДВ 41 666,66 грн.

Отже, викладені судом обставини підтверджені також висновком судової економічної експертизи та свідчать про неправомірність висновків податкового органу, викладених в акті № 2330/22-3/30741489 від 08.06.2012 р.

При цьому у суду відсутні підстави не довіряти зазначеному експертному висновку, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ «АгроДар-Юг» та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту на 29740 грн. у грудні 2010 р. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «АгроДар-Юг», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновки про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, викладені в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Посилання податкової інспекції на відсутність у ТОВ "АгроДар-Юг" об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не приймаються судом до уваги, позаяк укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Відповідно до положень ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КАС України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості проведення судової експертизи № 184 від 23.07.2013 р., експертом проведено експертизу середньої складності за нормативною вартістю експертогодини 61,30 грн. і витрачено на її проведення 131 годину, всього вартість експертного дослідження складає 8030,30 грн. Вартість експертизи була повністю сплачена позивачем, про що свідчить квитанція №5 від 27.09.2012 р.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на проведення судової економічної експертизи в сумі 8476,40 грн. (446,10 грн. + 8030,30 грн.) підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 02.09.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 09.09.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0002092204 від 20.06.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Артек-Союз" (98635, вул. Павленка 2а, офіс 3, м. Сімферополь, АР Крим, ідентифікаційний код юридичної особи - 30741489) 8476,40 грн. (вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень сорок копійок) судових витрат шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.