Ухвала суду № 33460211, 03.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Бескровна О.Л.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 30

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Соломахи Л.І.,

при секретарі Мишко Д.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мельнікової Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального комерційного підприємства Донецької міської Ради «Донелектроавтотранс», третя особа ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 07 червня 2013 року ,-

в с т а н о в и в :

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 07 червня 2013 року позов ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Комунального комерційного підприємства Донецької міської Ради «Донелектроавтотранс» (далі ККП «Донелектроавтотранс») на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 4 520,17 грн., на відшкодування моральної шкоди -10 000 грн. В іншій частині вимог ОСОБА_3 відмовлено. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить змінити рішення суду та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі і стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 8 306,79 грн. та на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. Апелянт посилається на те, що судом необґрунтовано зменшено розмір відшкодування шкоди.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник відповідача Мельнікова Є.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги і просила залишити рішення суду без змін.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання нею судової повістки 26 серпня 2013 року, причини неявки суду не повідомила і згідно з частиною 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вона не з'явилася у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або за іншими підставами.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їх працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 січня 2012 року, приблизно о 19.40 год., в районі зупинки громадського транспорту «ОЦКЛ» м. Донецька сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю позивача та третьої особи ОСОБА_4, яка працювала водієм трамвайного вагону ККП ДГС «Донелектроавтотранс» і виконувала свої трудові обов'язки, у якій позивач ОСОБА_3 отримала тяжкі травми, що підтверджується постановою слідчого СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області про порушення кримінальної справи від 11 травня 2012 року, постановою про визнання особи потерпілою від 31 травня 2013 року, витягом із історії хвороби позивача ОСОБА_3 (а.с. 4.5. 9)

Постановою слідчого СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області від 28 серпня 2012 року кримінальна справа за ст. 286 ч.2 КК України за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху закрита у зв'язку із відсутністю складу злочину (а.с. 6-8)

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 8 306,79 грн. та на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Частково задовольняючи вимоги позивачки, суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до ч. І ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні у ДОКТМО з 18 січня по 08 лютою 2012 року, перенесла операцію 19 січня 2012 року, внаслідок завдання їй тяжких ушкоджень під час ДТП, що підтверджується витягом із історії її хвороби №1810 (а.с. 9). Позивач на підтвердження витрат на її лікування в розмірі 5 736, 79 грн. надала суду копії товарних чеків (а.с. 27-43).

Проте, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги чеки від 30 січня 2012 року на суму 74, 10 грн.; №139503 на суму 45,07 грн., оскільки вони виставлені двічі; чек магазину «Плато» на суму 369,96 грн., виданий на покупку дитячих та чоловічих чобіт, тапок чоловічих, які не мають відношення до позовних вимог; чек на суму 310, 00 грн. від 16 січня 2012 року, оскільки він отриманий раніше, ніж сталася ДТП; чеки за послуги таксі на 30,00 грн., 30,97 грн. від 20 лютого 2012 року, оскільки у цей час позивач знаходилася на стаціонарному лікуванні; чек від 27 січня 2012 року на суму 39,90 грн. на купівлю «Донормила», чек від 22 січня 2012 року на суму 138,65 грн., яким не визначено препарат, на суму 14,60 н. за купівлю «Темпалгіна», на суму 48,75 грн. за купівлю «Церукала», чек від 25 січня 2012 року на суму 124,85 грн. за купівлю «Латіона», чек від 20 січня 2012 року на суму 234,35 грн., у якому зазначено «Флостерон» вартістю 37,50 грн.; чек від 20 січня 2012 року на суму 88,05 грн., у якому зазначений «Лізоформи» вартістю 30,15 грн.; чек від 21 січня 2012 року на суму 10,25 грн. про покупку косметичних паличок та дитячого мила «Джонсонс»; чек № 04900006403 на купівлю «Холосас» вартістю 34,00 грн., оскільки відповідно до виписки із історії хвороби позивача лікування вказаними препаратами не проводилося (а.с. 9), а чек на суму 82,97 грн. не відображає найменування лікарських препаратів, а тому суд обґрунтовано визнав його неналежним доказом.

Суд обґрунтовано послався на те, що позивачем не доведено, що під час ДТП були пошкоджені речі, вартість яких складає 1370,00 грн., а також, що під час перебування на лікуванні вона потребувала особливого характеру харчування, на що витрачені кошти в розмірі 1200 грн.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу по справі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди 4520,17 грн. і доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованої відмови суду в стягненні витрат на харчування та за пошкоджений одяг висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував обставини справи, вимоги закону, врахував емоційні переживання ОСОБА_3, пов'язані із завданням їй фізичного болю та майнової шкоди, зміну життєвих відносин та звичайного образу життя, а також те, що вина особи, яка завдала шкоду, не встановлена, і виходячи із засад розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., який стягнув з відповідача на користь позивачки.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд необгрунтовано зменшив розмір компенсації моральної шкоди апеляційний суд визнає безпідставними і такими, що не впливають на правильність ухваленого судового рішення.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі позивача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 07 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Т.І. Биліна

Л.І. Соломаха