Ухвала суду № 33460070, 16.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 30 Головуючий у 1 інстанції Гонтар А.Л.

Доповідач Маширо О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на ухвалу Дружківського міського суду від 20 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до в.о. голови Краматорського міського суду ОСОБА_2, Держави Україна про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся позивач з апеляційною скаргою на ухвалу суду, якою було закрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1.

Суд першої інстанції виходив з того, що постановою відповідача ОСОБА_2, який є суддею Краматорського міського суду, від 03 травня 2011 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та позбавлений права керування усіма видами транспортних засобів строком на шість місяців.

Суд першої інстанції вказав, що оскільки виключне право перевірки законності та обґрунтованості судового рішення має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством, оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів та суддів щодо розгляду та вирішення справ поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається.

Суд також вказав, що судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб»єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, тому не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв»язку з розглядом судових справ, до того ж, оскарження процесуальних дій суддів, пов»язаних з розглядом справи, діючими нормами права не передбачене.

Що стосується відшкодування шкоди, то суд першої інстанції послався на те, що оскільки такі вимоги випливають з оскарження діяльності судді при здійсненні правосуддя, вони також не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач ОСОБА_1 також просив суд зобов»язати МРЕВ м. Краматорська повернути йому права категорії «В» серії НОМЕР_1, видані Краматорським МРЕВ 22 грудня 1992 року.

Закриваючи і в цій частині провадження у справі, суд першої інстанції послався на те, що чинним законодавством не передбачений такий спосіб захисту свого порушеного права, як зобов»язання повернути права.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить дослідити, чи відповідає оскаржувана ним судова ухвала вимогам процесуального закону, скасувати її та направити справу до місцевого суду для поновлення провадження у справі, оскільки вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції не прийняв до уваги його доводи про те, що відповідач при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення порушив порядок його розгляду, бо розглянув справу у вихідний день.

Крім того, у ході розгляду даної справи у суді першої інстанції були змінені його позовні вимоги, оскільки ніяких позовних вимог ні до ОСОБА_2, ні до судді Клімова у нього не було, його позов заявлений до посадової особи - в.о. голови суду ОСОБА_2 при здійсненні ним владних повноважень.

У судовій ухвалі також не відображені його посилання на порушення канцелярією Краматорського міського суду ст.285 КУпАП та ст.24.1.3 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в.о. голови суду ОСОБА_2.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду скасувати, справу направити до місцевого суду для продовження розгляду, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в.о. голови Краматорського міського суду ОСОБА_2 у зв»язку з тим, що ОСОБА_2 як посадова особа неналежним виконанням своїх службових обов»язків порушив його права, а саме: 03 травня 2011 року, у вихідний день, розглянув протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього та позбавив його права керування транспортними засобами на шість місяців.

Як виконуючий обов»язки голови суду, тобто як керівник суду та посадова особа, ОСОБА_2 не організував належним чином роботу канцелярії, через що вказана постанова від 03 травня 2011 року була направлена йому не протягом трьох днів, як це передбачено законом, а значно пізніше, у 20-числах травня.

Через те, що постанову від 03 травня 2011 року про позбавлення його права керування транспортними засобами він отримав значно пізніше, а ніж передбачено законом, він не зміг своєчасно звернутись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на цю постанову. Оскільки він пропустив строк на апеляційне оскарження, йому було відмовлено у поновленні цього строку, постанова від 03 травня 2011 року переглянута не була, його право не було відновлене.

Саме такими діями відповідач як посадова особа позбавив його заробітку, оскільки він на своєму автомобілі заробляв кошти доставкою реалізаторів на ринки Донецької області, тому просив визнати, що неналежне виконання керівником Краматорського міського суду ОСОБА_2 вимог закону призвело до порушення його права, у зв»язку з чим просив стягнути з державного бюджету спричинену йому матеріальну шкоду у сумі 65 104 грн. та моральну шкоду у сумі 10 000 грн. (а.с.4-7).

Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_1 також, окрім наведеного, просив зобов»язати МРЕВ м. Краматорська повернути йому права категорії «В» серії НОМЕР_1, видані Краматорським МРЕВ 22 грудня 1992 року (а.с.28).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження дій судді при виконанні ним своїх обов»язків щодо розгляду справ у тому порядку, який обрав позивач, законом не передбачене, оскільки судові рішення, постановлені суддею, можуть бути оскаржені та переглянуті у порядку, встановленому процесуальним законодавством.

Що ж до вимоги про повернення прав Краматорським МРЕВ, то суд першої інстанції вказав, що такий спосіб захисту порушеного права, який обрав позивач, не передбачений законом.

Натомість суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач ОСОБА_1 оскаржував дії ОСОБА_2 не як судді у зв»язку з розглядом адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 та ухвалення відповідної постанови, а як керівника суду - виконуючого обов»язки голови Краматорського міського суду - у зв»язку з тим, що ОСОБА_2 як керівник суду неналежним чином організував роботу підлеглих, а саме: працівників канцелярії, які несвоєчасно направили йому копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, через що він був позбавлений можливості належним чином оскаржити цю постанову.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що оскаржувану судову ухвалу слід скасувати, справу направити до місцевого суду для розгляду по суті заявленого позову у відповідності до вимог закону.

В апеляційному суді позивач ОСОБА_1 також просив повернути йому судовий збір, сплачений - на його думку - за незаконною вимогою судді-доповідача.

Однак апеляційний суд вважає, що таке клопотання позивача не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Правові засади справляння судового збору, платники, об»єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлене Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Частиною першою ст.3 цього закону встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв»язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

У частині другій ст.3 Закону України «Про судовий збір» наведений перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляється, а ст.5 встановлені певні пільги при сплаті судового збору та перелічені особи, які звільняються від сплати судового збору.

Згідно з наведеними правовими нормами апелянт ОСОБА_1 не може бути звільнений від сплати судового збору при оскарженні ухвали суду, тому у задоволенні його заяви про повернення йому сплаченого судового збору слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 311, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дружківського міського суду від 20 березня 2013 року скасувати, справу направити до Дружківського міського суду для продовження розгляду.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору за подачу апеляційної скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: