Ухвала суду № 33459875, 04.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

головуючий I інстанції Пронін С.Г.

доповідач суддя Ткачук С.С.

категорія 42

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.,

суддів Ткачук С.С., Смєлік С.Г.,

при секретарі Трибраті О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2013 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідачів по справі в зупиненні виконавчого провадження щодо їх виселення з самовільно зайнятих квартирАДРЕСА_1 без надання іншого приміщення.

Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції визнав, що питання зупинення виконавчого провадження належить до повноважень державного виконавця, яким здійснюються заходи з приводу примусового виконання судового рішення відповідно до ст. 37-39 Закону України «Про виконавче провадження».

З ухвалою не погодилися відповідачі і принесли апеляційну скаргу, у якій просять скасувати ухвалу та винести нове судове рішення, яким їх клопотання задовольнити.

Доводами скарги зазначено, що судом розглянуто скаргу без залучення до участі у справі державного виконавця, в той час як така участь обов'язкова. Окрім того, ними подана заява про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами з підстав відсутності в технічній документації зазначення розміщення квартири 3,4 на схемі будинку. Розгляд цієї заяви по суті має суттєве значення з приводу примусового виконання рішення.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав доводи скарги і просив задовольнити.

Представник позивача вважає судове рішення законним і просила скаргу відхилити.

Апеляційний суд визнає, що скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 04.02.2013р. виселено родину ОСОБА_3 з самовільно зайнятих кватир АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Рішення було предметом апеляційного оскарження і ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26.02.2013р. залишено без змін, набрало законної сили.

На цей час рішення знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Але відповідачі дії державного виконавча не оскаржують і у своїй заяві як підтвердив їх представник в судовому засіданні просили зупинити не виконання рішення, а зупинити виконавче провадження через неспроможність виселення відповідачів з самовільно зайнятих квартир виконання у зв'язку з відсутністю фактичного визначення меж приміщення квартир №3,4 у приміщенні будинку на схемі будівлі, де останні займають кватиру №1, а внутріквартирні стіни між квартирами №1,3,4 зруйновані..

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушуються їх права чи свободи. право оскаржити дії виконавця.

Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції правильно виходив з положення ст.ст.11,37-39 Закону України «Про виконавче провадження», в яких визначено повноваження державного виконавця при проведенні виконавчих дій, в т.ч. підстави для зупинення виконавчого провадження.

Враховуючи приведене апеляційний суд визнає, що висновки суду відповідають вище приведеним законам і встановленим обставинам.

Апеляційний суд відхиляє доводи скарги щодо розгляду заяви без участі державного виконавця, бо ч.2 ст. 386 ЦПК України не передбачає обов'язкової участі посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 312 ч.1п.1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає, що доводи скарги не дають підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та повернення справи на новий розгляд питання до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: