Рішення № 33459867, 09.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 05 Головуючий у 1 інстанції Олещенко Л.Б.

Доповідач Маширо О.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності в порядку набувальної давності,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернулась позивачка ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким їй було відмовлено у задоволенні її позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала до суду доказів на підтвердження добросовісності володіння спірним житлом.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що вона є власницею 57/100 частин будинку АДРЕСА_1, де вона народилась та проживала все своє життя, а на цей час у цьому будинку разом з нею також проживають її чоловік та син. 43/100 частин цього будинку належали на праві власності її тітці - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після її смерті цю спадщину фактично прийняв її син ОСОБА_4, оскільки проживав та був зареєстрований разом з матір»ю, однак своє право власності на спадщину він не оформив, свідоцтво про право на спадкове майно в нотаріальній конторі не отримав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Ще за життя ОСОБА_4 вона почала добросовісно користуватись усім будинком, оскільки Титов тяжко хворів, тому проживав разом з нею, у її родині, а після його смерті вона вважала увесь житловий будинок своєю власністю.

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_5, однак він ніколи ніяким чином не цікавився спадковим будинком, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, факт користування нею спірною частиною жилового будинку як своєю ніколи не оспорював.

До апеляційного суду сторони не з»явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

До апеляційного суду позивачка ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_5 та представник виконкому Ленінської районної у м. Донецьку ради надали заяви, у яких просять справу розглянути за їхньої відсутності, апеляційну скаргу задовольнити.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши пояснення судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років … набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі справи вбачається, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить 57/100 частин будинку АДРЕСА_1 (а.с.19, 20).

43/100 частин цього будинку належить ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на домоволодіння від 29 вересня 1970 року (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с.10), ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і її єдиний спадкоємець - син ОСОБА_4, який проживав та був прописаний разом з нею, а відтак - прийняв спадщину фактично (а.с.11, 12).

Однак з матеріалів справи вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалась, свідоцтво про право на спадщину на ім»я її сина ОСОБА_4 не видавалось. Не була прийнята спадщина і після смерті ОСОБА_4

Той факт, що позивачка ОСОБА_1 з 1995 року відкрито, добросовісно та безперервно користується усім будинком, у тому числі, тією частиною, яка їй не належить, підтверджується наданими нею доказами, зокрема, договорами страхування спірного будинку протягом кількох років (а.с.23-26), договором про надання послуг з водопостачання у будинок АДРЕСА_1, який був укладений позивачкою з комунальним підприємством «Донецькміськводоканал» (а.с.27-27, 29-31), договором про надання послуг з вивезення сміття (а.с.32), а також квитанціями про оплату як наданих послуг по наведеним договорам, так і використаної електроенергії по усьому спірному будинку (а.с.33-50).

Отже, виходячи зі змісту ст.344 ЦК України обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести саме позивач, є: законність об»єкту володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність.

43/100 частин будинку АДРЕСА_1, на які претендує позивачка, є узаконеним об»єктом володіння, на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 29 вересня 1970 року належить ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційний суд вважає, що добросовісність та відкритість володіння цією частиною будинку доведена позивачкою у судовому засіданні. Будь-яких доказів на спростування такого висновку ані до суду першої інстанції, ані в апеляційний суд надано не було.

Зі справи також вбачається, що позивачка ОСОБА_1 володіє вказаною частиною будинку безперервно з 1995 року, у тому числі, з 01 січня 2001 року, як це передбачено п.8 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги про визнання за нею права власності в порядку набувальної давності на 43/100 частин будинку АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно понад 10 років володіє вказаною частиною будинку, що належав на праві власності іншій особі - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку набувальної давності право власності на 43/100 частин жилого будинку № 42 по вул. Світлоградській у Ленінському районі м. Донецька.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: